Ухвала суду № 118387121, 15.04.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13133/18

2-п/295/23/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участі секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чернілевського Віталія Григоровича про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого опалення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду із заявою, в якій просить поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення; переглянути заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04.11.2018 в справі №295/13133/18, скасувати його та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

В обґрунтування заяви зазначив, що 21.03.2024 ОСОБА_1 стало відомо про наявність постанови приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. від 21.03.2024 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №74516074 на виконання виконавчого листа №295/13133/18, виданого 17.03.2020 Богунським районним судом м. Житомира про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення на користь КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради за період з 01.11.2013 по 01.03.2018 в розмірі 30142, 20 грн та судового збору в розмірі 1762, 00 грн.

Представник ОСОБА_1 зазначає, що остання не володіла інформацією про факт розгляду судом справи №295/13133/18, рішення суду не отримувала, так як з 1995 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В даній справі ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, здійснення нарахування їй та членам її сім`ї позивачем за послуги з централізованого опалення за згадуваний період є безпідставним, оскільки з 1995 постійним місцем проживання відповідача та членів її сім`ї є АДРЕСА_2 , а тому, враховуючи положення ст. 107 ЖК УРСР, не мала статусу наймача квартири АДРЕСА_3 та втратила право користування такою квартирою з дати вибуття - 01.01.1995.

Ухвалою від 29.03.2024 заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

05.04.2024 від представника КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради надійшов відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якому остання просила залишити заяву без задоволення, а рішення суду від 04.11.2019 - без змін, розгляд справи проводити без її участі. В обґрунтування відзиву зазначила, що ОСОБА_1 була зареєстрована з 14.08.1982 по дату прийняття рішення у справі в квартирі АДРЕСА_3 та була знята з реєстрації місця проживання лише 22.04.2021, що підтверджується копією паспорта останньої. У позивача відкрито особовий рахунок споживача послуг квартири АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_1 . Остання жодного разу не зверталась до позивача та не надавала інформацію щодо відсутності за місцем реєстрації та/чи уповноваження інших членів сім`ї на виконання обов`язків щодо оплати послуг централізованого опалення, постачання теплової енергії. На запити КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до КП «Житомирське обласне міжміськбюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради та виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо даних про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 було надано відповідь про відсутність приватизації громадянами даного житлового приміщення та визначення наймачем саме ОСОБА_1 . Статтею 68, 162 Житлового кодексу України визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.Відповідач не сплачувала в повному обсязі за надані послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії, порушуючи тим самим ст. 67, 68, 162 ЖК України, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунатьні послуги» та абзац 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання». Тимчасова відсутність споживача послуг централізованого опалення, постачання теплової енергії в квартирі, де надаються такі послуги, не є підставою для звільнення від оплати таких послуг. Для звільнення від оплати послуг з централізованого опалення така підстава як тимчасова відсутність споживача не передбачена.

У судове засідання 15.04.2024 заявник та його представник не з`явились.

Поданою до суду 15.04.2024 заявою представник заявника просив розгляд справи проводити без його участі та без участі відповідача, заяву про перегляд заочного рішення підтримав та просив задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Частини 3, 4 ст. 284 ЦПК України передбачають, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Судом встановлено,що заочнимрішення Богунськогорайонного судум.Житомира від04.11.2019 позовнузаяву Комунальногопідприємства «Житомиртеплокомуненерго»Житомирської міськоїради до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості занадані послугицентралізованого опаленнязадоволено,стягнуто з ОСОБА_1 на користьКП «Житомиртеплокомуненерго»Житомирської міськоїради заборгованістьза послугиз централізованогоопалення заперіод з 01.11.2013 по 01.03.2018 в розмірі 30142,20 грн та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Рішення набрало законної сили 05.12.20219.

Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що:

- відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки,

- а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто заочне рішення підлягає скасуванню за обов`язкової наявності двох умов разом, оскільки для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 не отримувала поштової кореспонденції, направленої судом під час розгляду справи, остання поверталася до суду неврученою адресату за закінченням терміну зберігання.

Згідно ч 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Проаналізувавши доводи заяви про перегляд заочного рішення, викладені представником заявника, які обумовлені відсутністю у відповідача на момент розгляду справи статусу квартиронаймача, спростовуються матеріалами справи, а саме відповідач знята з реєстрації в 2021, проте як спірний період 01.11.2013 по01.03.2018, інших обгрунтувань та доказів, які мають істотне значення для правильності вирішення спору, - не надано.

Враховуючи викладене, правових підстав для скасування заочного рішення у даній справі від 04.11.2019 немає.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Оскільки положення ч. 1 ст. 288 ЦПК України передбачають як необхідні умови скасування заочного рішення саме істотні обставини, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 126, 127, 284-288 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чернілевського Віталія Григоровича про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого опалення - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на вказану ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до частини 4 статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку - в 30-ти денний строк з дня складення повного судового рішення про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Повний текст ухвали складено 15 квітня 2024.

Суддя Л.М. Чішман