Постанова № 11838426, 26.10.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-4075/10/2370 26.10.2010 р. м. Черкаси

10 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Ватажок-Сташинській А.В.,

за участю:

представника позивача Кирмана О.Д. (за довіреністю),

представника відповідача Савенко Ю.Н. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Центросталь ТМ»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсними податкових повідомлень рішень №0010041502/0 від 16.07.2010 року та №0010051502/0 від 16.07.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Центросталь ТМ»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси №0010041502/0 від 16.07.2010 року та №0010051502/0 від 16.07.2010 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем, в порушення вимог Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», неправомірно було прийнято рішення, якими відповідачем визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях директора підприємства, зазначивши, що оскаржувані рішення прийняті за наслідками перевірки ПП «Центросталь», в ході проведення якої ДПІ у м. Черкаси було встановлено неподання контрагентом платника приватним підприємством «Виробничо-комерційною фірмою «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП»податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Також представник позивача наполягав, що неподання приватним підприємством «Виробничо-комерційною фірмою «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП»податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував повністю, посилаючись на обставини, зазначені в запереченнях проти адміністративного позову та доповненнях до заперечень, пояснивши, що контролюючий орган ставить під сумнів чи мали операції із придбання та реалізації товару реальний характер, наявність ділової мети та товарність операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Співробітником державної податкової інспекції в м. Черкаси було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість приватного підприємства «Центросталь ТМ», поданої за березень 2010 року, про що складено акт від 12.07.2010 року №4288/15-2/36299687.

Перевіркою було встановлено, що позивач в порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищив податковий кредит за березень 2010 року на 78691 грн. 20 коп., у звязку з тим, що контрагентом платника приватним підприємством «Виробничо-комерційною фірмою «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП»не подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року до органів державної податкової служби на підтвердження відомостей, зазначених у виданих ним податкових накладних.

За результатами проведеної перевірки та на підставі встановленого порушення 16 липня 2010 року ДПІ в м. Черкаси прийнято податкове повідомлення - рішення № 0010051502/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 82626 грн. 20 коп., у тому числі основний платіж в розмірі 78691 грн. 20 коп. та 3935 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість приватного підприємства «Центросталь ТМ», поданої за квітень 2010 року від 12.07.2010 року №4289/15-2/36299687, відповідачем встановлено, що позивач в порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищив податковий кредит за квітень 2010 року на 26865 грн., у звязку з тим, що контрагентом платника приватним підприємством «Виробничо-комерційною фірмою «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП»не подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року до органів державної податкової служби на підтвердження відомостей, зазначених у виданих ним податкових накладних.

За результатами проведеної перевірки та на підставі встановленого порушення 16 липня 2010 року ДПІ в м. Черкаси прийнято податкове повідомлення - рішення № 0010041502/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 28208 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 26865 грн. та 1343 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно відповіді державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на запит суду від 18.10.2010 року, судом встановлено, що приватним підприємством «Виробничо-комерційною фірмою «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП»28.04.2010 року була подана декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року. 29.04.2010 року вказана декларація була прийнята ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з позначкою «До відома». Цього ж дня її було помилково видалено з облікової бази. 05.07.2010 року та 14.07.2010 року підприємством повторно було подано декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, які також були прийняті з позначкою «До відома», про що підприємство було повідомлено відповідними листами.

Абзацом 5 п.4.5. п.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом державної податкової адміністрації України від 31 грудня 2008 року N 827, передбачено, що якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація та у базі даних адресата звітності ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "Не визнано як податкова декларація" із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Не погоджуючись із нарахованими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, позивач зазначає, що має право на податковий кредит на підставі податкових накладних, що засвідчують факт придбання ним у приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірми «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП»лому та відходів чорних металів згідно договору від 04.01.2010 року №0401/01С-1.

Відповідно до умов договору від 04.01.2010 року №0401/01С-1, укладеного між позивачем та приватним підприємством «Виробничо-комерційною фірмою «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП», приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП»зобовязується поставити, а позивач оплатити та прийняти лом та відходи чорних металів в асортименті на умовах, викладених в цьому договорі.

Зі змісту вказаного договору, транспортування металобрухту повинно відбуватись залізничним транспортом.

Так, згідно п.3.5 договору, датою поставки металобрухту покупцеві є дата оформлення 4 екземплярів залізнодорожньої квитанції вантажоодержувача.

Відповідно до п.4.3 датою відвантаження партії металобрухту є дата, зазначена на штемпелі залізнодорожньої накладної, оформленої на відповідну партію металобрухту.

В п. 6.1 договору зазначено, що прийняття металобрухту в місці поставки виробника за умовами цього договору вантажоодержувачем, визначеним покупцем, найменування якого вказується в залізнодорожній накладній.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що металобрухт перевозився автомобільним транспортом, оскільки, як пояснив представник позивача, поставки відбувались в межах одного міста Кіровограда, а договір, на виконання якого відбувались поставки, укладений на тривалий проміжок часу.

Проте, належних доказів реалізації положень договору суду надано не було, а саме доказів фактичного переміщення товару та його отримання позивачем, так видаткові накладні надані позивачем містять посилання на договір від 08.06.2009 року №08/07-С.

Таким чином, суд приходить до висновку про безтоварність операцій, що в свою чергу свідчить, що укладений між позивачем та приватним підприємством «Виробничо-комерційною фірмою «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП»договір є таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а саме направлений на ухилення від сплати податків, оскільки приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП»в порушення п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»виписувало та видавало податкові накладні позивачу в березні 2010 року і при цьому не звітувало до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська по податку на додану вартість, тобто вчиняло умисні дії, направлені на ухилення від сплати податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

1) назву документа (форми);

2) дату і місце складання;

3) назву підприємства, від імені якого складено документ;

4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг).

Проте, у наданих позивачем прийомо-здаточних актах відсутні всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказані акти не дають змоги ідентифікувати осіб, якими їх підписано.

Також позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження належного виконання договору, зокрема, актів виконаних робіт, документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договорів перевезення, транспортного експедирування та документів про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договорів зберігання товару, доказів наявності власних чи орендованих транспортних засобів, що підтверджують надання транспортних послуг по перевезенню товарів, зазначених у податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та інших даних, що свідчать про реальність та товарність здійснюваних операцій, а також реальне настання правових наслідків. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж мала місце.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпункт 7.7.3. пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок про додану вартість»визначає, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон №168/97-ВР) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону 7.2.6. податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У відповідності до вимог ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Доказами в підтвердження спрямованості умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковим органам відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування (припинення) державної реєстрації підприємства та інше.

Таким чином, з огляду на наведене, суд приходить до висновку, що укладений між позивачем та приватним підприємством «Виробничо-комерційною фірмою «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП» договір був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і порушує публічний порядок (ст.228 Цивільного кодексу України), і тому він є нікчемним.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 24 березня 2009 року №0970, що податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, коли для цілей оподаткування операції враховані на підставі удаваних правочинів, про що має бути зазначено в рішенні суду.

Тому, суд враховуючи вищенаведені докази приходить до висновку, що головною метою платника податків було одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування ПДВ з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Як вбачається судом з матеріалів справи, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є обґрунтованим, так само як обґрунтованими є посилання на фіктивний характер укладеної між позивачем та приватним підприємством «Виробничо-комерційною фірмою «ОСТ ЮКРЕЙН МЕТАЛ ГРУП»угоди, на підставі податкових накладних за якою в подальшому позивачем було сформовано податковий кредит.

Враховуючи наведене суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи рішення за результатами проведених перевірок, відповідач правильно встановив дійсні обставини справи, вірно застосувавши норми законодавства відповідно до виявленого порушення податкового законодавства.

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень відповідача.

Згідно п.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2010 року.

Головуючий С.О. Кульчицький