Ухвала суду № 118378964, 15.04.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/978/20

1-кп/760/1215/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Про продовження строку тримання під вартою

(повний текст)

10 квітня 2024 р. м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

заявника ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України, дані про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090011732 від 11.10.2017 р. клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 р. обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 14 квітня 2024 р. включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Прокурор подала суду письмове клопотання, в якому просила продовжити строк перебування під вартою обвинуваченого.

Прокурор в клопотанні вкотре зазначила, що обвинуваченому необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України. Дані ризики, на думку прокурора, з минулого судового засідання не знизилися та продовжують існувати.

На той факт, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів правоохоронних органів та суду, на думку прокурора, вказує те, що відразу після вчинення злочину ОСОБА_6 вчинив дії, направленні на приховування факту вчинення вказаного кримінального правопорушення, зник з місця вчинення кримінального правопорушення, попросив свого товариша сховати викрадений автомобіль, оскільки його може розшукувати поліція, та пояснив, що йому на певний час треба зникнути, до місця свого проживання та роботи не повернувся, не забрав з місця роботи належні йому, що свідчить про те, що ОСОБА_6 переховувався від правоохоронних органів, у зв`язку із чим, 29.11.2018 ОСОБА_6 було оголошено в розшук в межах України, а після встановлення факту, що він залишив Україну 28.12.2018 його оголошено в міжнародний розшук.

В клопотанні прокурор наголошує, що ОСОБА_6 не має місця реєстрації у межах міста Києва, не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, до моменту затримання існував за рахунок випадкових підробітків та коштів, які йому перераховувала його мати. Крім цього, за місцем реєстрації ОСОБА_6 не проживає, що може ускладнити його виклик для участі у судових засіданнях, або ж взагалі сприяти його ухиленню від явки у суд, а в подальшому ухиленню від кримінальної відповідальності.

На думку прокурора обвинувачений може впливати на свідків в даному кримінальному провадженні. Так, один із свідків є близьким товаришем Обвинуваченого. Даний вплив може сприяти уникненню обвинуваченим кримінальної відповідальності.

На той факт, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інший злочин, виходячи із змісту клопотання, вказує те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і усвідомлюючи це обвинувачений ОСОБА_6 може намагатися знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають значення у кримінальному провадженні, а також вважає, що ОСОБА_6 може також вчиняти інші кримінальні правопорушення насильницького та матеріального характеру, оскільки залишив роботу, не має постійного джерела доходів.

Виходячи із цього прокурор просила строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжити.

Захисник заперечував проти продовження строку тримання під вартою та просив суд звільнити обвинуваченого з-під варти, вказавши, що останній має стійкі соціальні зв`язки, має цивільну дружину, яка працює і, відповідно, має кошти. Захисник вказав, що обвинувачений може приносити користь суспільству, оскільки є професійним спортсменом.

ОСОБА_6 не може буде переховуватися від суду та не має можливості знищити чи спотворити докази. Крім того, захисник клопотав про зміну запобіжного заходу на особисту поруку, подавши до суду дві заяви від поручителів: командира ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та директора департаменту молоді та спорту благодійної організації «Благодійний Фонд «Українська місія «Зелений коридор». ОСОБА_8 .

У випадку неможливості застосувати запобіжний захід у виді особистої поруки, захисник просив суд визначити розмір застави.

Обвинувачений захисника підтримав, також просив суд змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на інший, що не пов`язаний із триманням під вартою.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачують ОСОБА_6 та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до наступних висновків.

Оскільки судовий розгляд за клопотанням сторони захисту розпочався спочатку, ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу відновилися, а з минулого судового засідання не зменшилися. Суд почав досліджувати докази спочатку, дослідивши їх частину, однак це не може свідчити про зниження ризиків

Суд вважає обґрунтованими ризики того, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, може впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинуваченого ОСОБА_6 29.11. 2017 було оголошено в розшук (в межах України, однак встановлено, що ОСОБА_6 покинув територію України, після чого 28.12.2018 ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук). Пізніше встановлено, що ОСОБА_6 перебував на території Російської Федерації, після чого, в порядку вимог ст. 573-575, 584 та Конвенції про правову допомогу та правових відносин у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 1993 року та Європейської Конвенції про видачу правопорушників від 1957 року, до Російської Федерації направлено клопотання про видачу підозрюваного для притягнення до кримінальної відповідальності. 03.10.19 завершено процедуру екстрадиції ОСОБА_6 та передано на територію України для притягнення до кримінальної відповідальності.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , вид та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим та обставини виїзду обвинуваченого за кордон відразу після інкримінованих йому подій, суд вважає наявним ризик того, що він може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання.

Крім того, враховуючи те, що судовий розгляд розпочато спочатку, виникла необхідність нового допиту свідків, тому суд вважає, що перебуваючи на волі, обвинувачений може впливати на них та такими діями вплинути на хід судового розгляду та встановлення об`єктивної істини в даному кримінальному провадженні. На даний час триває стадія дослідження доказів, тому даний ризик з минулого судового засідання не зменшився.

Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (пункт 44 рішення від 18 грудня 2012 р. по справі Сопин проти російської федерації), «Суд повторює, що виправданий страх помсти, часто може бути достатнім для того, щоб залякані свідки відмовилися від участі в кримінальному процесі в цілому».

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого насильницького кримінального правопорушення вчиненого з корисливих мотивів та у викраденні автомобіля, що свідчить про те, що особа може вчиняти інші кримінальні правопорушення насильницького та майнового характеру, оскільки, обвинувачений немає місця роботи (з останнього місця роботи, де працював тренером, звільнений у зв`язку з тим, що він покинув роботу, оскільки, почав переховуватися від правоохоронних органів), тобто, ОСОБА_6 немає постійного джерела доходів. Таким чином, існує ризик вчинення нового кримінального правопорушення.

Обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законодавством передбачена максимальна міра покарання, а тому судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.

Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд наголошує на тому, що виключний перелік ризиків, запобігти яким має запобіжний захід, визначений ч. 1 ст. 177 КПК України. Виходячи з цього суд не вправі зважати на інші ризики та має зазначати в ухвалі дійсні ризики, а не кожен раз різні чи нові. Враховуючи те, що судовий розгляд розпочатий спочатку, ризики із минулих судових засідань не зменшилися. Таким чином, кожного разу суд зазначає дійсні ризики, яким кожного разу надає нову оцінку.

Суду не надано достатніх доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва, якою ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, з минулого судового засідання, суттєво зменшилися чи зникли. Будь-які дані у суду щодо цього також відсутні.

Факт наявності у обвинуваченого ОСОБА_6 орендованого житла свідчить лише про те, що у нього м. Києві є тимчасове місце проживання, однак жодним чином не може протидіяти ризикам переховування від суду та впливу на свідків. Суду також не надані будь-які докази, щоб підтверджували що за станом здоров`я обвинувачений ОСОБА_6 не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду до обвинуваченого ОСОБА_6 на даний час не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства. З огляду на це підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відсутні.

Крім того, розглядаючи можливість застосування до ОСОБА_6 альтернативних запобіжних заходів, суд враховує особу обвинуваченого, а також тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , можливість переховуватись від суду, а тому не вбачає підстав для застосування інших запобіжних заходів.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання захисника про передачу ОСОБА_6 на особисту поруку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 КПК України, кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Суд з повагою відноситься до всіх захисників України від збройної агресії РФ та представників гуманітарних місій, разом з тим констатує, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не є медійними персонами, особисті їх якості суду невідомі, а тому суд не може знати, чи заслуговують дані особи на особливу довіру.

Крім того, як з`ясувалося під час судового розгляду ОСОБА_9 не є громадянином України та не надав документів, щоб підтверджували, що він є діючим військовослужбовцем Збройних сил України.

За таких обставин суд не може передати обвинуваченого на поруки.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи достатньо тривалий час перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою без альтернативного заходу, суд, з метою дотримання прав обвинуваченого та врахування практики ЄСПЛ вважає доцільним на цій стадії судового розгляду визначити розмір застави, що буде сприяти збільшенню можливостей обвинуваченого та зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України. Розмір застави визначається у таких межах: 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, виходячи із зазначеного та на підставі ст.ст. 177, 182, 183, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

В задоволенні клопотання захисника - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 суму застави у межах ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302280 (триста дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний рахунок:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати до Солом`янського районного суду м. Києва за першою ж вимогою;

- не відлучатися з м. Києва без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про своє місце проживання та його зміну;

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Солом`янський районний суд м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали в частині дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - по 08 червня 2024 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 діб з моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошується 15 квітня 2023 р.

Суддя ОСОБА_1