Ухвала суду № 11837762, 12.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд У Х В А Л А

про відкриття провадження в адміністративній справі

12 серпня 2010 р. Справа № 2а-20043/10/0570

приміщення суду за адресою: м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивизії, 17

позивача ОСОБА_1,

представника відповідачаБистрові М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0000661742/0 від 26.07.2010 року та №0000671742/0 від 26.07.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

11.08.2010 ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0000661742/0 від 26.07.2010 року та №0000671742/0 від 26.07.2010 року /а.с.4-7/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 26 липня 2010 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000661742/0 яким визначено зобовязання зі сплати прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян у сумі 8861,41грн. та №0000671742/0 яким визначено зобовязання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем 11814грн. та штрафних санкцій у сумі 5907грн. всього у сумі 17721грн.

З зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується з наступних підстав.

Так, позивач зазначає, за результатами перевірки податковим органом був складений акт №3580/171/2861021269 від 13.07.2010 року який був підписаний нею із зауваженнями, а податкові повідомлення-рішення , що оскаржуються, згідно зазначених в них відомостей, були прийняті на підставі акту документальної перевірки.

Згідно п.2.2.2 акту документальної перевірки №3580/171/2861021269 від 13.07.2010 року податковим органом було встановлено, що позивачем у ІІ-ІІІ кварталі 2007 року до складу валових витрат було включено суму 59076,08грн. на підставі видаткових накладних, рахунків, податкових накладних з ТОВ «ТЕКФОРУМ» ЄДРПОУ 35150958 з придбання товарів. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року було визнано недійсним проведення запису про державну реєстрацію з 15.05.2007 року та свідоцтв платника податку на додану вартість з 22.05.2007 року. З огляду на вищенаведене, на думку податкового органу позивач не мав правових підстав включати до складу валових витрат суму 59076,08грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕКФОРУМ», у результаті чого валові витрати були занижені на суму 59076,08грн. А згідно п.2.3 акту перевірки у результаті заниження в 2007 році оподатковуваного доходу на 59076,08грн., податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності за 2007 рік занижено на 8861,41грн. у результаті чого порушено ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

З даним висновком акту позивач не погоджується , оскільки на момент отримання товару від ТОВ «ТЕКФОРУМ» у 2007 році та включення зазначених витрат до складу валових витрат позивач діяв відповідно до вимог діючого законодавства. У 2007 році реєстрація ТОВ «ТЕКФОРУМ» була чинною. Відповідний запис про державну реєстрацію зазначеного товариства знаходився у державному реєстрі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Відповідно до ст.16 зазначеного Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 18 зазначеного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього , то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до ст.128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець зобовязаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні, які фіксують здійснення господарських операцій.

Первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «ТЕКФОРУМ» є видаткові накладні №1/26-06 від 26 червня 2007 року, 1/02-08 від 02 серпня 2007 року, №1/04-09 від 04 вересня 2007 року, податкові накладні №250601 від 25.06.2007 №180701 від 18.07.07 №020801 від 02.08.07, №020802 від 02.08.07, №040901 від 04.09.07. Згідно зазначених документів у період червень-вересень 2007 року позивачем у ТОВ «ТЕКФОРУМ» був придбаний товар на суму 59076,08грн. без ПДВ, ПДВ у розмірі 20% - 11814грн.

На момент проведення господарської операції з придбання товарів у ТОВ «ТЕКФОРУМ» відомості щодо державної реєстрації товариства знаходились у Єдиному державному реєстрі, документи, отримані позивачем від ТОВ «ТЕКФОРУМ», відповідали вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», також судом не визнавалась недійсність договорів, укладених ТОВ «ТЕКФОРУМ», тому позивачем правомірно були включені до складу валових витрат витрати у розмірі 59076грн. з придбання товарів в ТОВ «ТЕКФОРУМ».

Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення №0000661742/0 від 26.07.2010 року неправомірним.

Відповідно до п.2.5.2 акту перевірки, податковим органом встановлено , що позивачем у червні-вересні 2007 року до складу податкового кредиту до декларацій з податку на додану вартість було включено суму 11814грн. на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «ТЕКФОРУМ». Оскільки свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «ТЕКФОРУМ» Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року було анульовано, тому на думку податкового органу суми податку на додану вартість у звязку з придбанням товарів у ТОВ «ТЕКФОРУМ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту, так як відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» в даному випадку вважається не підтвердженими податковими накладними.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку , передбаченому статтею 9 цього Закону. На момент складання податкових накладних ТОВ «ТЕКФОРУМ» було зареєстроване платником ПДВ, що підтверджувалось відповідним свідоцтвом, виданим податковим органом, тому посилання податкового органу на зазначений пункт Закону як на підставу для виключення зазначених сум з податкового кредиту вважає необґрунтованим.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до податкових накладних та платіжних доручень за товар позивачем зазначена сума включена до складу податкового кредиту.

Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення №0000671742/0 від 26.07.2010 року неправомірним.

Просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2010 року №0000661742/0 та №0000671742/0.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав судові заперечення в яких посилався на те, що у періоді з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» , у періоді зз 01.04.2009 року по 31.03.2010 року ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва».

У ході перевірки видаткових накладних , податкових накладних, первинних банківських документів було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у ІІ-ІІІ кварталі 2007 року до складу валових витрат було включено суму 59076,08грн., на підставі видаткових накладних , рахунків, податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕКФОРОМ» з придбання товарів, якому постановою Донецького окружного адміністративного суду від 36.07.2009 року визнано недійсними проведення запису про державну реєстрацію з 15.05.2007 року та свідоцтво платника податку на додану вартість з 22.05.2007 року (з дати видачі свідоцтва). ФОП ОСОБА_1 не мала правових підстав включати до складу валових витрат суму 59076,08грн. на підставі видаткових накладних, рахунків, первинних банківських документів, податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕКФОРУМ», у результаті чого валові витрати за 2007 рік завищено на 59076,08грн., чим порушено ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян».

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. «б» п.9.8 ст.9 цього Закону реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання , яка відбувається у випадках , якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошено банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону порядок заповнення податкових накладних встановлюється центральним органом державної податкової служби України, які враховуються у визначені загальних податкових зобовязань.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Мінюсті 23.06.1997 року №223/2037, із змінами і доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 30.06.2005 року №244 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податків в податковому органі і якій привласнений індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Субєкти підприємницької діяльності звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду, втрачають право на складання податкової накладної.

Згідно пункту 5 цього Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказане в пункті 2 даного Порядку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У ході перевірки податкових накладних було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у червні-вересні 2007 року до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість було включено суму 11814грн. (59076,08х20%) на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТЕКФОРУМ», якому постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року визнано недійсними проведення запису про державну реєстрацію з 15.05.2007 року та свідоцтво платника податку на додану вартість з 22.05.2007 року, тому суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість у звязку з придбанням товарів у ТОВ «ТЕКФОРУМ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту, так як відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у письмових запереченнях /а.с.35-36/.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області 17.09.2003, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця /а.с. 40/. ФОП ОСОБА_1 взята на облік до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька як платник податків 23.09.2003 за № 8514 /а.с.39/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100092552 серії НБ №039883 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість /а.с.72/.

З 01.04.2007 року по 31.03.2009 року субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» , у періоді зз 01.04.2009 року по 31.03.2010 року ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва».

На підставі ч.1, ч.11 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» , відповідно до направлення від 10.06.2010 року 000145/259, виданого ДПІ у Куйбишевському районі працівниками податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт №3580/171/ 2861021269 від 13.07.2010 року /а.с.10-19/, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме:

-ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-19 «Про прибутковий податок з громадян» - заниження оподатковуваного доходу за 2007 рік на 59076,08грн., у результаті чого податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності за 2007 рік занижено на 8861,41грн., про що складено протокол про адміністративне правопорушення від 13.07.2010 року №115;

-п.п. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- відсутність ведення книги обліку доходів та витрат форми 10 протягом 2007-2010 року;

-п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищення податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість у сумі 11814грн., у тому числі по періодам: за червень 2007 року на 2338грн., за липень 2007 року на 708грн., за серпень 2007 року на 8060грн., за вересень 2007 року на 708грн./а.с.10-19/.

На підставі даного акту ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.07.2010 року №0000661742/0 яким донараховано прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності у розмірі 8861,41грн. /а.с.8/, та від 26.07.2010 року №0000671742/0 з податку на додану вартість у розмірі 17721грн., з яких основний платіж 11814грн., 5907грн. штрафні (фінансові) санкції /а.с.9/.

Позивач оскаржує обидва податкових повідомлення-рішення від 26.07.2010 № 0000661742/0 та від 26.07.2010 року №0000671742/0.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька не доведена правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 26.07.2010 № 0000661742/0 та від 26.07.2010 року №0000671742/0, виходячи з наступного.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» визначено, що з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у ІІ-ІІІ кварталі 2007 року до складу валових витрат було включено суму 59076,08грн. на підставі видаткових накладних /а.с.20-23,48,51,/, рахунків, податкових накладних /а.с.24-28,47,49-50,52,54/ по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕКФОРУМ» ЄДРПОУ 35150958 з придбання товарів.

На підтвердження даної обставини позивачем надано судові наступні документи:

-видаткові накладні:№1/26-06 від 26.06.2007 року, №1/02-08 від 02.08.2007 року, №2/02-08 від 02.08.2007 року, №1/04-09 від 04.09.2007 року /а.с. 20-23,48,51/;

-податкові накладні: №250601 від 25.06.07, №180701 від 18.07.07, №020801 від 02.08.07, №020802 від 02.08.2007, №04901 від 04.09.2007/а.с.24-28,47,49-50,52,54/ .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вищенаведені видаткові накладні та податкової накладні приймається судом до уваги як належний доказ, оскільки відповідає вимогам передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є розрахунковими документами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКФОРУМ» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можна усунути з моменту реєстрації тобто з 15 травня 2007 року, та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №100042020, видане ТОВ «ТЕКФОРУМ» Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька з 22.05.2007 року /а.с.37-38/.

Відповідно до Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 13.07.2009 року №25/29-014-10 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість №100042020 видане 22 травня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕКФОРУМ» (код ЄДРПОУ 35150958) /а.с.97/.

Нарахування податку та складання податкових накладних у розумінні пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мають право виключно особи, зареєстровані як платники податку.

Таким чином, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 правомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту суми вказані в акті перевірки від 13.07.2010 року №3580/171/2861021269, оскільки на момент складання видаткових накладних та податкових накладних, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКФОРУМ» було платником податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.16 зазначеного Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з Єдиного державного реєстру.

Крім того, згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 24.09.2010 року №14/4-20/4958 станом на 24.09.2010 року в ЄДРПОУ значиться юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКФОРУМ» (код ЄДРПОУ 35150958) /а.с.93/.

Відповідно до довідки Управління державної реєстрації Донецької міської ради №7500 від 27.09.2010 року станом на 27.09.2010 року відомості про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКФОРУМ» (код ЄДРПОУ 35150958) в Єдиному державному реєстрі відсутні /а.с.95/.

Така позиція співпадає з позицією Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України викладеній в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Так в даному листі зазначено, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Крім того суд зазначає, що станом на момент розгляду справи в суді не припинено юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКФОРУМ» (код ЄДРПОУ 35150958).

Відповідно до п.2.5.2 акту перевірки, податковим органом встановлено , що позивачем у червні-вересні 2007 року до складу податкового кредиту до декларацій з податку на додану вартість було включено суму у розмірі 11814грн. на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «ТЕКФОРУМ». Оскільки свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «ТЕКФОРУМ» Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року було анульовано, тому на думку податкового органу суми податку на додану вартість у звязку з придбанням товарів у ТОВ «ТЕКФОРУМ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту, так як відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» в даному випадку вважається не підтвердженими податковими накладними.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку , передбаченому статтею 9 цього Закону. На момент складання податкових накладних ТОВ «ТЕКФОРУМ» було зареєстроване платником ПДВ, що підтверджувалось відповідним свідоцтвом, виданим податковим органом, тому посилання податкового органу на зазначений пункт Закону як на підставу для виключення зазначених сум з податкового кредиту суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до податкових накладних та платіжних доручень за товар позивачем зазначена сума включена до складу податкового кредиту правомірно.

Встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області від 26.07.2010 року №0000661742/0 та №0000671742/0 винесено податковим органом безпідставно, тому необхідно їх скасувати.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0000661742/0 від 26.07.2010 року та №0000671742/0 від 26.07.2010 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області від 26.07.2010 № 0000661742/0, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання з прибуткового податку у розмірі 8861,41грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 26.07.2010 № 0000, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 17721 грн., у т.ч. за основним платежем 11814 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5907 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 11 жовтня 2010 року. Повний текст постанови складений та підписаний 18 жовтня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, тобто проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зеленов А. С.