Ухвала суду № 118377270, 16.04.2024, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

16.04.2024

Справа № 552/4374/22

Провадження № 2/642/128/24

У Х В А Л А

15 квітня 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Шнайдер Д.С.

прокурора Буч Р.В.

представника відповідача

Харківської міської ради Руденко Д.Ю.

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судому засіданні в м. Харкові клопотання представника відповідача Харківської міської ради Руденко Дар`ї Юріївни про зупинення провадження у цивільній справі за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Купріянова Володимира Борисовича до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки,

В с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Купріянова Володимира Борисовича до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

До суду представником відповідача Харківської міської ради Руденко Д.Ю. подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №925/1133/18 та оприлюдення тексту судових рішень, ухвалених за результатами такого розгляду.

Представник відповідача Харківської міської ради у судовому засіданні підтримала клопотання про зупинення провадження у справі та просила задовольнити.

Представник позивача заперечував проти зупинення провадження у справі, зазначивши про відсутність подібності правовідносин у вказаних справах.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Шафоростов В.О. у вирішенні питання про зупинення провадження у справі покладався на розсуд суду, та зазначив, що дана цивільна справа розглядається протягом двох років, а зупинення провадження по справі призведе до ще більшого затягування строків її розгляду.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно вимог п. 10 ч. 1ст.252ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Судом встановлено, що ухвалою у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду від 09.11.2023 року вказана справа прийнята до розгляду через різне тлумачення повноважень прокурора щодо можливості самостійного звернення до суду для захисту інтересів держави щодо земельних ділянок, які перебували у комунальній власності територіальної громади та вказана територіальна громада була стороною правочину, який оспорюється.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від12 жовтня 2021 року у справа № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності вказує, зокрема, частина дев`ятастатті 10 ЦПК Українищодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах. Так само не завжди для встановлення подібності правовідносин має значення й об`єктний критерій. Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. Самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб`єктним, ні за об`єктним критеріями. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 70). Наприклад, з неналежним відповідачем спору немає, але стороною справи він є. А позивач може помилятися з приводу участі у спірних правовідносинах, проте його процесуальний статус як позивача від цього не залежить. Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне конкретизувати. Висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38), від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15, від 6 вересня 2017 року у справі № 910/3040/16, від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16 тощо). Висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах №305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 6 червня 2018 року у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 648/2419/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц тощо).

Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Виходячи з викладеного, проаналізувавши справу № 925/1133/18 та позовні вимоги даної справи, суд приходить до висновку про відсутність подібності правовідносин у вказаних справах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.

Керуючись ст. ст.252,253,278,353ЦПК України,

П о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника відповідача Харківської міської ради Руденко Дар`ї Юріївни про зупинення провадження у справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Вікторов