Ухвала суду № 118374408, 01.04.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/5106/20

№ 1-кп/183/313/24

01 квітня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 62019170000001234 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зауди Чугуївського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з 16.09.2020 року (тобто понад три роки) перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , мотивуючи його тим, що обвинувачений ОСОБА_5 , обвинувачується в тому, що проходячи військову службу за контрактом, у військовому званні «солдат», перебуваючи в посаді стрільця - помічника гранатометника 3 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, без поважних причин, 28 вересня 2019 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та був незаконно відсутній на військовій службі до 11 вересня 2020 року.

Таким чином, дії ОСОБА_5 , кваліфіковано за ч. 4 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини, без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчиненому військовослужбовцем (крім строкової службу).

Під час судового розгляду було встановлено наявність ризиків, передбаченого у п. 1, п.3, п.5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Так, про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, ОСОБА_5 усвідомлює, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який, передбачено у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, та маючи можливість вільного пересування, не з`являвся в судові засідання, починаючи з 2020 року, не повідомляв про причини не явки.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків, які є його співслужбовцями, та проходять разом з ним військову службу, а тому матиме можливість тиснути на свідків з метою зміни ними показів в суді.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 загрожує покарання до 7 років позбавлення волі, з метою ухилення від відбування покарання у разі визнання його винним, або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження останнім злочину передбаченого ст.407 КК України.

Враховуючи перелічені обставини, ОСОБА_5 переховується від суду, що перешкоджає судовому розгляду.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що ризики не доведенні, клопотання ґрунтується на припущеннях, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати альтернативний вид запобіжного заходу, не пов`язаний з позбавлення волі.

Обвинувачений підтримав свого захисника.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.

Статтею 178 КПК України визначено обов`язок суду, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінити в сукупності всі обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення та особу обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про застосування виняткового запобіжного заходу ОСОБА_5 суд ураховує, що вказаний у клопотанні прокурора ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є повністю доведеним.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 4 ст.407 КК України за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком від 3 до 7 років.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим по час і місце судових засідань, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах кримінального провадження, протягом трьох років не з`являється в судові засідання.

Судом 31.01.2022 року, 14.09.2023 року постановлялись Ухвали про привід ОСОБА_5 , однак у випадку доставки в призначене судове засідання, отримавши повістку на наступне судове засідання, ОСОБА_5 знову не з`являвся, про причини неявки жодного разу не повідомив.

Разом з тим, 20.11.2023 року судом було постановлено Ухвалу про оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що останній протягом трьох років ухиляється від явки до суду, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, його місце перебування не відоме.

За результатами виконання вказаної ухвали суду, правоохоронними органами було встановлено місце перебування ОСОБА_5 та повідомлено останньому про дату, час наступного судового засідання, проте останній в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

В наступні судові засідання, а саме 06.02.2024 року ( ОСОБА_5 розписався за отримання повістки) та 27.03.2024 року, обвинувачений ОСОБА_5 не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

27.03.2024 року судом було постановлено Ухвалу про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 з метою приводу до суду для вирішення клопотання про застосовування запобіжного заходу, оскільки обвинувачений з 2020 року до суду не з`являвся, не повідомляв про причини неявки.

Така поведінка обвинуваченого, на переконання суду, свідчить про умисне переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, що в свою чергу призводить до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків, які є його співслужбовцями, та проходять разом з ним військову службу, а тому матиме можливість тиснути на свідків з метою зміни ними показів в суді.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що 05.10.2021 року ОСОБА_5 засуджений Вироком Коломацького районного суду Харківської області за ч. 3 ст.185 КК України за протиправне діяння, вчинене в 2021 році, тобто в період, коли кримінальне провадження, яке є предметом даного судового розгляду, вже перебувало в суді.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінального правопорушення та ризик незаконного впливу на свідків, оскільки свідки проходять військову службу в одному підрозділі з обвинуваченим ОСОБА_5 , а також ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Щодо застосування альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

За таких обставин враховуючи, те, що ОСОБА_5 , обвинувачується за ч.4 ст.407 КК України, з 2020 року до суду не з`являвся, не повідомляв про причини неявки, був оголошений у розшук, суд не знаходить підстав для визначення застави.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним застосувати обвинуваченому найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.

В задоволенні клопотання сторони захисту про обрання альтернативного запобіжного заходу - відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 194, 196, 314 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у Сфері Оборони Східного регіону ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2024 року включно.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Для тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає направленню до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні клопотання сторони захисту про обрання альтернативного запобіжного заходу - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено, підписано та оголошено о 08 год. 40 хв. 05 квітня 2024 року.

Суддя ОСОБА_1