Рішення № 118370176, 16.04.2024, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

16.04.24

Провадження 2/235/782/24

Справа 235/1979/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Тищенко І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку, -

В С Т А Н О В И В:

11березня 2024року досуду надійшлапозовна заява ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієпредставник ОСОБА_2 до Приватногоакціонерного товариства«Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 07 листопада 2011 року був прийнятий прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське». З 13.09.2018 року підприємство змінило назву на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське». 17 лютого 2021 року його було звільнено.

За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок.

Висновком комісії згідно п.6 акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 12.10.2015р. визнано, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 пов`язаний з виробництвом.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 04 лютого 2016 року серії 10ААА № 241994 (копія додається) позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 20%.

Згідно довідкиМедико-соціальноїекспертної комісіївід 24лютого 2022року серії12 ААА №106633 (копія додається) позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 20%.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується епікризом від 27.10.2015р. (копія додається).

Відповідно до епікризу від 27.10.2015р. позивач має скарги на біль, обмеження рухів в правому колінному суглобі.

У зв`язкуз вказаноютравмою порушенота порушуютьсянормальні життєвізв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання табіль,обґрунтовані важкістюсамопочуття таособливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час йогосамопочуття неполіпшується,негативні зміниу йогожитті єнезворотними, усвідомлення чого,завдає йомудушевного болюта страждань.Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Ушкодження маєнегативний вплив не лишена працездатність позивача,а й загалом на можливістьорганізовувати своєжиття.Ця набута,внаслідок виробничоїтравми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.

Отже,факт моральнихстраждань єочевидним іне потребуєдоказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього травми.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 150 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров`я.

11 березня 2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

15 березня 2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву 15.03.2024 року, що підтверджується супровідним листом на а.с. 22.

15 квітня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивачем не наведено жодних доказів, які б свідчили про моральні страждання від отриманої виробничої травми у 2015 році, відсутня вина підприємства та встановлено, що нещасний випадок стався саме з вини позивача, вважає, що ці обставини є істотними під час розгляду справи. Відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення 150000,00 грн, як компенсації моральної шкоди є безпідставною та не підлягає задоволенню. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 07 листопада 2011 року був прийнятий прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське». З 13.09.2018 року підприємство змінило назву на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське». 17 лютого 2021 року його було звільнено, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 7-9).

За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок.

П. 6 акту № 62 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 08.10.2015 року о 18 годині 00 хвилин начальник дільниці ПР-7 ПАТ «ШУ«Покровське» ОСОБА_3 видав нарядробітникам 3зміни наустановку арочного кріплення АП і прибирання породи по допоміжному похилу блоку№10.У томучислі прохідник ОСОБА_1 ,МГВМ ОСОБА_4 та РПГз РГВ ОСОБА_5 (старший) отримали наряд на кріплення рами АП на допоміжному похилі блоку №10. Наряд був виданий під особистий підпис у книзі нарядів дільниці ПР-7 з попереднім проведенням інструктажуз питаньохорони праціпо професіямі видамвиконуваних робіт. Контроль забезпечним веденнямробіт бувпризначений гірничиймайстер дільниці ПР-7 ОСОБА_6 . Після отримання наряду о 19 годині 10 хвилин робітники опустились в шахту і направились до місця виконання наряду допоміжний похил блоку №10. При переміщенні до місця виконання наряду на ПК 240 допоміжного похилу блоку №10 ОСОБА_1 оступився, втратив рівновагу і впав на ґрунт. При спробі самостійно піднятися відчув гострий біль в області правого колінного суглобу. ОСОБА_4 надав потерпілому першу медичну допомогу і спільно з робітниками дільниці ПР-7 супроводив ОСОБА_1 до підземного медичного пункту ППС-2. Про нещасний випадок ОСОБА_4 повідомив гірничого майстра ОСОБА_6 .

Висновком комісії згідно п.6 акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 12.10.2015р. визнано, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 пов`язаний з виробництвом (а.с. 10-11).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 04 лютого 2016 року серії 10ААА № 241994 (копія додається) позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 20% (а.с. 14).

Згідно довідкиМедико-соціальноїекспертної комісіївід 24лютого 2022року серії12 ААА №106633 (копія додається) позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 20% (а.с. 15).

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України Про охорону праці, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров`я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що висновком МСЕК від 24.02.2022 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності. Дата чергового перегляду 01 березня 2025 року (а.с. 15).

В зв`язку цим 01 березня 2024 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов`язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв`язку з нещасним випадком позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив згідно висновку МСЕК 20% працездатності.

Позивач тривалий час перебував на лікуванні (а.с. 16).

Позивачу внаслідок професійного захворювання була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що у зв`язкуз вказаноютравмою порушено тапорушуються нормальніжиттєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання табіль,обґрунтовані важкістюсамопочуття таособливостями лікування.

Вищезазначене законодавство, а також роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з професійними захворюваннями згідно висновку МСЕК втрачена на 20 %, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Виходячи з викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Щодо стягнення на користь позивача суми відшкодування без відрахування з неї податків та інших обов`язкових платежів суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми на відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 242,24грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 13,19,81,263-265ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з нещасним випадком, пов`язаним з виробництвом у розмірі 30000,00(тридцятьтисяч)грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в розмірі 242,24грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1-а.

Суддя О.Є. Філь