Ухвала суду № 118369253, 11.04.2024, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/679/24

провадження № 2-о/610/40/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2024 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Тімонової В.М.,

за участю: секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 610/679/24 (провадження № 2-о/610/40/2024) за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області із заявою про встановлення факту належності йому трудової книжки, серії НОМЕР_1 , виданої Первомайським спецуправлінням «Проммонтажа-72» треста «Промтехмонтаж-1» Міністерства монтажних і спеціальних будівельних робіт УССР 02.06.1980, оскільки у ній містяться виправлення у даті його народження.

Ухвалою судді від 18.03.2024 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження по справі.

05.04.2024 від представника заінтересованої особи Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області надійшла заява про закриття провадження по справі, оскільки з матеріалів справи вбачається спір про право, що в силу ч. 4 ст. 315 ЦПК України виключає можливість розгляду даної справи в порядку окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав та наполягав на її задоволенні.

Заінтересована особа Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області в судове засідання не з`явилась, про причини своєї неявки суду не повідомила.

Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту належності заявнику трудової книжки, заявник зазначив, що встановлення даного факту необхідно йому для призначення пенсії за віком.

19.12.2023 заявник звернувся із заявою щодо призначення йому пенсії, однак рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 22.12.2023 йому було відмовлено, оскільки у трудовій книжці мається виправлення в даті народження, яке не завірене належним чином.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), визначено порядок ведення трудової книжки та внесення до неї змін.

Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Пунктом 2.13. Інструкції визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відтак законодавством передбачено встановлення факту належності особі трудової книжки, як основного документа, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку, а не інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 290/412/17.

Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом з тим, законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов`язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.

Такий висновок ґрунтується на тому принципі урядування, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов роботодавець зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.

Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Цим Порядком також визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу ІІ - п.4.2.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплатип.4.7 Порядку.

Заявником отримано відмову в зарахуванні трудового стажу та роз`яснено право оскаржити рішення органу, що призначає пенсії, в порядку підлеглості до вищого органу або в судовому порядку.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як зазначалось раніше, підставою звернення із заявою про встановлення факту, належності правовстановлюючого документу є те, що заявнику відмовлено в зарахуванні до трудового стажу певний період роботи, оскільки у трудовій книжці мається виправлення в даті народження, хоча сама трудова книжка в оригіналі наявна у заявника.

Заінтересованою особою у цій справі заявник визначив Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, належності правовстановлюючого документу юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, а також виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При цьому, суд приходить до висновку, що вимога заявника у цій справі пов`язана з доведенням наявності у неї підстав для призначення пенсії і не пов`язана з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, заявлена саме у зв`язку з відмовою Пенсійного фонду у призначенні пенсії.

Згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 23.01.2023 року у справі №214/1309/21 приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. За таких обставин спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У відповідності до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи залишає заяву без розгляду.

Наведене свідчить про наявність спору про право, оскільки такі вимоги заявника не підлягають розгляду в порядку окремого провадження на даний час, а тому дана заява підлягає залишенню без розгляду.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 293, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особа Головнеуправління пенсійногофонду Українив Донецькійобласті,про встановленняфакту належностіправовстановлюючого документу- залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 16 квітня 2024 року.

Головуючий В.М. Тімонова