Рішення № 118362343, 15.04.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2024 року м. Рівне№460/23963/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 10.08.2023 № 172050005048 про відмову у призначенні пенсії позивачу;

зобов`язати відповідача-1 призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком позивачу, із зниженням пенсійного віку згідно із статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при цьому зарахувавши до розрахунку страхового стажу періоди роботи у Комбінаті громадського харчування при тресті "Обухівпромбуд" з 28.07.1987 по 08.09.1993, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви, вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.08.2023 звернулась до відповідача-2 із заявою про призначення із пенсії зниженням пенсійного віку. Проте, рішенням відповідача-2, який визначений для розгляду поданих документів за принципом випадковості, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з мотивів відсутності підтвердження постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Крім того, відповідач-2 звернув увагу на відсутність необхідного страхового стажу, оскільки немає підстав для зарахування до стажу періодів роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 . Позивач вважає, що має право на призначення пенсії та подала всі необхідні документи для реалізації такого права, відтак, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

02.11.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що за принципом екстериторіальності, надані позивачем документи із заявами про призначення пенсії розглядались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке своїм рішенням відмовило позивачу у призначенні пенсії оскільки страховий стаж позивача складає 18 років 04 місяці 10 днів, а підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи на підставі відомостей трудової внижки серії НОМЕР_2 немає. Також зазначає, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не підтверджено проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

06.11.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що після дослідження документів поданих разом із заявою про призначення пенсії було винесено рішення № 172050005048 від 10.08.2023 про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком зі зниженням пенсійного віку. Зазначає, що пенсії за віком особам, які працювали чи проживали на територіях радіоактивного забруднення призначаються за нормами Закону № 1058-IV, з урахуванням положень статті 55 Закону № 796-ХІІ. Оскільки період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить 01 рік 03 місяці, а страховий стаж складає 18 років 04 місяці 10 днів, то підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку немає. З огляду на наведене, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 16.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 15.03.1996.

Довідкою Виконавчого комітету Овруцької міської ради стверджується, що ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала в с. Раківщина Коростенського (Овруцького) району Житомирської області (яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення) з 01.10.1991 по 31.12.1995 та з 01.01.1996 по 02.07.1997.

02.08.2023 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років, яке передбачене статтею 55 Закону України № 796-ХІІ.

За принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Рішенням відповідача-2 від 10.08.2023 № 172050005048 за результатами розгляду заяви позивача відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання або постійного проживання чи постійного працювання в зоні гарантованого добровільного відселення (до 01.01.1993) не менше 3-х років, який дає право на даний вид пенсії. Крім того, зазначає, що страховий стаж позивача складає 18 років 04 місяці 10 днів.

Не погоджуючись з рішенням органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії від 10.08.2023 № 172050005048, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону № 796-XII, визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, позивач досягнувши 54 років у 2022 році (враховуючи дату народження позивача), 02.08.2023 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Так, частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII призначається пенсія за умови:

1. досягнення віку 60-6 = 54 роки;

2. наявності страхового стажу 29-6 = 23 роки.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

З огляду на наведене, страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

За період до 1 січня 2004 року обчислення стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а та інших.

Згідно оскаржуваного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.07.1987, оскільки дописано дату народження.

Судом встановлено, що 28.07.1987 розпочато заповнення трудової книжки серії НОМЕР_2 на ім`я " ОСОБА_2 ". Зазначено дату народження " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", освіта - "середня", професія - "кухар". Вказані записи завірені підписом відповідальної особи та печаткою КОТ "Обуховпромстрой".

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , 17.06.1989 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб, внаслідок якого дружині ( ОСОБА_2 ) присвоєно прізвище " ОСОБА_4 ".

Крім того, відповідно до копії паспорту громадянина України № НОМЕР_5 , дата нардження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що відомості зазначені на титульній сторінці трудової книжки позивача щодо дати народження відповідають даним, які зазначені у паспорті громадянина України № НОМЕР_5 .

Оцінюючи вказані доводи відповідача суд враховує, що згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162, що була чинна станом на дату заповнення трудової книжки серії НОМЕР_2 ), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з пунктом 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.10. Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта середня, середня спеціальна та вища вказується лише на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути здійснений лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу тощо). Професія чи спеціальність записується у трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належно оформленого документа.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11. Інструкції № 162).

Пунктом 8.1. Інструкції № 162 встановлено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (далі- Постанова № 656).

Так, відповідно до пункту 18 Постанови № 656 відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 та Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників".

Згідно пункту 4 Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Недоліки заповнення титульної сторінки трудової книжки позивача, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу його роботи.

Разом з тим, суд зауважує, що якщо органи Пенсійного фонду мають сумніви у достовірності даних, то не позбавлені права з власної ініціативи витребовувати від підприємств та організацій необхідні відомості для перевірки наданих їм даних для призначення пенсії, в тому числі за заявою особи.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач під час розгляду заяви про призначення пенсії не зважаючи на підтвердження даними трудової книжки періодів роботи позивача з 28.07.1987 по 08.09.1993 протиправно не зарахував їх до страхового стажу.

Водночас, суд звертає увагу, що періоди з 08.08.1990 по 16.04.1992 (догляд за дитиною до 3-х років) та з 17.04.1992 по 05.01.1997 (трудова діяльність) згідно форми РС-право вже були зараховані органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача, тому підстав для їх повторного зарахування відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позивач має право на зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 з 28.07.1987 по 07.08.1990 (включно).

Разом з тим, частиною першою статті 15 Закону № 1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (частина друга статті 55 Закону № 796-XII).

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 10.08.2023 № 172050005048 та відзивів відповідачів вбачається, що період роботи (проживання) ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 03 місяці.

Суд зауважує, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії по досягненню 56 річного віку (у зв`язку з проживанням станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення повні 3 роки) суд застосовує Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина третя статті 65 Закону № 796-XII).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами що до заяви про призначення пенсії від 02.08.2023 позивач додала: витяг з реєстру територіальної громади № 2023/004891052 від 30.06.2023; довідку Виконавчого комітету Овруцької міської ради № 253 від 24.07.2023 та № 252 від 24.07.2023; копію диплома серії НОМЕР_6 ; копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 , виданого 15.03.1996 Рівненською обласною державною адміністрацією; трудову книжку серії НОМЕР_2 та НОМЕР_7 ; довідку № 27 від 21.09.2023; довідку № 28 від 21.09.2023; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 .

Копією посвідчення Серія НОМЕР_3 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією, підтверджується, що ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

За змістом позовної заяви позивач вважає, що наявність у неї статусу громадянина, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 є підтвердженням того, що станом на 1 січня 1993 року вона проживала на радіоактивно забрудненій території, яка належить до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, вважає, що в неї є право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Згідно з пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення Серія НОМЕР_8 ) (далі Порядок - № 501) передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.

Тобто, Законом № 796-ХІІ та Порядком № 501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Відтак, надаючи особі посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, однак таке посвідчення не є безумовним доказом проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993.

Сторонами не заперечується, що для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, позивачем, серед іншого, подавалась довідка виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області № 253 від 24.07.2023, відповідно до якої позивач проживав в с. Раківщина Коростенського (Овруцького) району Житомирської області з 01.10.1991 по 31.12.1995 та з 01.01.1996 по 02.07.1997.

При цьому, згідно довідки виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області № 252 від 24.07.2023 позивач у період з 27.09.1990 по 31.12.1990 та з 01.01.1991 по 01.10.1991 проживала в с. Малі Мошки Коростенського (Овруцького) району Житомирської області.

Надалі, 09.08.1997 позивач зареєструвала своє місце проживання у селі Березина Вараського району Рівненської області, що стверджується витягом з Реєстру територіальної громади № 2023/004891052 від 30.06.2023.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 від 23.07.1991 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", село Раківщина Коростенського (Овруцького) району Житомирської області та село Березина Вараського району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, а село Малі Мошки Коростенського (Овруцького) району Житомирської області до зони посиленого радіоекологічного контролю, що сторонами не заперечувалось.

Суд зауважує, що додані позивачем свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 та серії НОМЕР_10 підтверджують лише факт укладання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в Раківщинський сільській раді Овруцького району Житомирської області та факт народження дітей у селі Ріківщина та місті Обухів відповідно, однак такі документи відповідно до Порядку № 22-1 не є належними документами, що підтверджують факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.

Отже, належним чином підтверджений період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії до 1 січня 1993 року становить 01 рік 03 місяці, що є недостатнім для призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки цим Законом чітко зазначена умова, що особа станом на 1 січня 1993 року має прожити або відпрацювати у цій зоні не менше 3 років.

Враховуючи відсутність інших належних та допустимих доказів на підтвердження періоду постійного проживання (роботи) позивача на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі рішень судів, довідок органів місцевого самоврядування (підприємств, установ, організацій), суд зазначає про відсутність підстав для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону.

Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 172050005048 від 10.08.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 з з 28.07.1987 по 07.08.1990 (включно) є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійша висновку про те, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.

Тому, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 з з 28.07.1987 по 07.08.1990 (включно).

Відповідно до частини першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини четвертої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області слід стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 172050005048 від 10.08.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Комбінаті громадського харчування при тресті "Обухівпромбуд" згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 з 28.07.1987 по 07.08.1990 (включно)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області судовий збір в сумі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість грн 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 квітня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_11 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23,м. Черкаси,Черкаська обл.,18002, ЄДРПОУ/РНОКПП 21366538)

Суддя О.В. Поліщук