Рішення № 118360454, 12.04.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року Справа № 280/10970/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними рішення, дій, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 221/08-01-13-05-14 від 12.05.2023 про опис майна у податкову заставу.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області, що полягали в описі у податкову заставу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», визначеного в акті опису майна №410/08-01-13-05-14 від 27.11.2023.

Позовну заяву подано до суду представником позивача адвокатом Волошиною Є.В., на підтвердження повноважень надана довіреність №14 від 02.08.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 221/08-01-13-05-14 від 12.05.2023 про опис майна у податкову заставу, а також дії відповідача щодо складання акту опису майна від 27.11.2023, та акт опису майна не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує гарантовані права та інтереси Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат». На час прийняття оскаржуваного рішення у відповідача відсутня попередня згода державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», тобто Фонду державного майна України, на продаж майна підприємства, що не узгоджується з положеннями статті 95 Податкового кодексу України, з огляду на викладене відповідач не мав права приймати оскаржуване рішення. Відповідно до акту опису майна від 27.11.2023 здійснено опис майна у загальній кількості 26 шт. загальною вартістю 0,00 грн. Контролюючий орган не дотримався п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України та Порядку №586 щодо визначення майна його вартості (балансова чи оціночна), яке описав в Акті опису майна від 27.11.2023. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:

- доказів надсилання позовної заяви та доданих до позовної заяви документів на адресу Головного управління ДПС у Запорізькій області;

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску;

- доказів сплати судового збору в сумі 4294,40 грн, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

15.01.2024 представником позивача надана до суду заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року продовжений позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом 5 днів від дня одержання цієї копії ухвали суду, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 4294,40 грн, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

05.02.2024 позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 4294,40 грн

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

04 березня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, Головне управління ДПС у Запоріжжя вважає, що задоволенню вона не підлягає з наступних підстав. Дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року №2864-III розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Ст.89 Податкового кодексу України, не передбачена необхідність отриманим попередньої згоди державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами платника податків, на опис майна такого платника податків. Відповідно и. 1 розд.2 Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586 (далі - Порядок №586), опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг. Пунктом 10 розд.2 Порядку №586 передбачено, що опис майна може бути проведено за інформацією, документами і матеріалами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів). Відповідач просить у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

11 березня 2024 року позивач надав до суду відповідь на відзив, позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів наявності попередньої згоди державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами ТОВ ЗТМК, тобто Фонду державного майна України, на продаж майна підприємства, що не узгоджується з положеннями статті 95 Податкового кодексу України. Відповідно до акту опису майна від 27.11.2023 здійснено опис майна у загальній кількості 26 шт. загальною вартістю 0,00 грн.

26 березня 2024 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року №2864-ІІІ розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом. Згідно п.6 розд.2 Порядку №586, у разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Пунктом 10 розд.2 Порядку №586 передбачено, що майна може бути проведено за інформацією, документами і матеріалами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів). Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

12.05.2023 уповноваженою особою ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення №221/08-01-13-05-14 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» у податкову заставу.

Податковим керуючим ГУ ДПС у Запорізькій області 27.11.2023 складено акт опису майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Не погоджуючись рішенням про опис майна у податкову заставу та діями, що полягали в описі у податкову заставу, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. (підпункт 87.2 статті 87 ПК України).

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За змістом пункту 95.9. статті 95 ПК України у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Державний орган приватизації зобов`язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання контролюючого органу.

Дослідження вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Тобто, обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Як встановлено судом наявність податкового боргу та його розмір позивачем не оспорюється та не є предметом розгляду у цій справі.

Такі обставини оцінюються судом під час розгляду позову щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Позивач оскаржуючи рішення про опис майна у податкову заставу, зазначає про застосовність до спірних правовідносин положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року №2864-III (далі - Закон №2864-III), оскільки 51% статутного капіталу підприємства належить державі в особі Фонду державного майна України.

Статтею 1 Закону № 2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Дія мораторію, встановлена частиною першою згаданої статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Системний аналіз норм вказаного Закону свідчить про те, що дія його положень розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не контролюючим органом.

Отже у разі звернення контролюючого органу з позовом до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, застосуванню підлягає Податковий кодекс України, який встановлює механізм і процедуру такого погашення, а норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» розповсюджуються на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не контролюючим органом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №440/11471/21.

Аналіз наведених приписів податкового законодавства свідчить про правомірність оскаржуваного рішення, оскільки у спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме Податковий кодекс України, а не Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Щодо акту опису майна, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою контролюючого органу.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 затверджено Порядок застосування податкової застави податковими органами (далі - Порядок №586).

Згідно п.2 розділу ІІ вищевказаного порядку майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).

Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку №586 до акта опису насамперед включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Положенням п.8 та 10 Порядку №586 визначено, що у разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису майна на суму, що відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша за суму податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі.

Як наголошено в постанові Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі №808/2726/16, право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна. При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.

Також, суд звертає увагу на приписи п. 6 р. ІІ Порядку №586, відповідно до яких у разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено, що балансова вартість описаного у межах спірних правовідносин майна відповідає сумі податкового боргу платника податків, а оскільки балансова вартість такого майна не була визначена на дату складання оскаржуваного акта, не надав суду доказів оцінки майна, проведеної відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.02.2020 у справі № 560/495/19, адміністративне провадження №К/9901/27005/19, суд дійшов висновку про те, що акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дії контролюючого органу по складанню акту опису майна і, власне сам акт опису майна, не порушує права позивача та вимоги про визнання протиправним та скасування акту опису майна є неправильно обраним способом захисту.

Разом із тим, суд зауважує, що в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 221/08-01-13-05-14 від 12.05.2023 про опис майна у податкову заставу, судом зроблений висновок про правомірність такого рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними рішення, дій, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (вул. Теплична, 18, м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 38983006),

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (просп. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 44118663).

Повне судове рішення складено 12.04.2024.

Суддя Б.В. Богатинський