Рішення № 118359738, 12.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 рокуСправа №160/2419/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 25.01.2024 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2022 року на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ АКЦЕНТ-БАНК;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити та здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2022 року, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ АКЦЕНТ-БАНК, в тому числі суму недоотриманої пенсії, та виплатити всі неотримані пенсійні кошти позивача з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2022 року протиправною та дискримінаційною.

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій та бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2022 року на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ АКЦЕНТ-БАНК.

06.03.2024 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Крім того, порядок поновлення виплати раніше призначеної пенсії регулюється постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Згідно з п. 1.5. Порядку № 22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. При цьому, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) (п. 2.9 Порядку № 22-1). Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів, зокрема: документів про страховий стаж, який не врахований у пенсійній справі, після призначення пенсії; довідки про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01.07.2000; документів про виникнення обставин, що впливають на розмір пенсії. Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Враховуючи викладене, органи Пенсійного фонду України розглядають питання поновлення та виплати пенсії за наявності: особисто поданої пенсіонером (опікуном, піклувальником) заяви, архівної пенсійної справи, а також інших додатково наданих документів. Відповідно до пункту 4.3 вищезазначеного Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для, зокрема, поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. З гідно пункту 1.9 Порядку - днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Таким чином, законодавством передбачено спеціальний порядок призначення/перерахунку/поновлення пенсії, який передбачає дві обов`язкові складові - особисте звернення особи з відповідною заявою про призначення/перерахунок/поновлення пенсії та прийняття органами Пенсійного фонду відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви. Позивачем засобами поштового зв`язку на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено заяви від 17.07.2023 та від 18.11.2023 про здійснення поновлення виплати пенсії. За результатом розгляду вказаних заяв, в порядку Закону України «Про звернення громадян» територіальним органом Пенсійного фонду України надано відповіді ( від 25.07.2023 № 0400-010308-8/110943 та від 08.12.2023 № 61727-49043/М-01/8-0400/23), в яких наведено порядок та підстави поновлення виплати пенсії із посиланням на норми законодавства. Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень (в розумінні Кодексу адміністративного кодексу України та постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1) за результатом розгляду заяв представника позивача від 17.07.2023 та від 08.11.2023 не приймались, оскільки позивачем/представником не дотримано Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Частиною першою статті 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суб`єктами солідарної системи, зокрема, є підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій. Таким чином, виплата пенсії може проводитись підприємствами поштового зв`язку або банківськими установами. Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності. Пунктом 1.5. розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, передбачено, що заява, зокрема, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 1596, 30.08.1999 «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» вказано, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку. В листопаді 2023 року позивачем на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку було направлено заяву про здійснення виплати пенсії через банківську установу АТ АКЦЕНТ-БАНК. В свою чергу, відповідно до приписів порядку виплати пенсії, у відповідь на звернення представника позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повідомлено, що для вирішення питання щодо виплати пенсії через банківську установу, позивачу необхідно особисто звернутися до територіального відділу обслуговування громадян та надати відповідну заяву.

Станом на теперішній час позивачем особисто не надано заяву про поновлення виплати пенсії, у зв`язку з чим, питання здійснення виплати пенсії через банківську установу залишається невирішеним. Підстави стверджувати про протиправність у діях Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області цілком відсутні, оскільки орган Пенсійного фонду не може діяти всупереч встановленого нормативно-правовими актами порядку. Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 01 січня 2001 року нараховується відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Так, відповідно до статті 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно зі статтею 3 вищевказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Аналогічне положення міститься і в пункті 4 вищезазначеного Порядку. Також, відповідно до пункту 2 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з 01 січня 2001 року. Таким чином, відповідно до зазначених нормативно - правових актів, компенсації підлягають доходи, які нараховані, але своєчасно не виплачені. Враховуючи те, що доходів (пенсії) на які посилається позивач нараховано не було, то й підстав для виплати компенсації у зв`язку з затримкою не існує, відповідно, вимога ОСОБА_1 щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не відповідає нормам чинного законодавства України.

13.03.2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 29.01.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 31.01.2024 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

12.02.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України, який на даний час проживає в державі Ізраїль.

13.11.2018 року позивач через свого представника на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

До заяви було додано: копію довіреності, копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон, копію індивідуального податкового номеру, копію трудової книжки, копію диплома разом з усіма оригіналами.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.11.2018 року №1594/03.15/12 представника позивача було повідомлено, що, оскільки ОСОБА_1 не надано ніяких документів, які б підтверджували факт проживання на території України, підстави для призначення пенсії немає.

Вважаючи так відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

За наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року у справі № 160/3122/19 Адміністративний позов ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.11.2018 року про призначення пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2018 року про призначення пенсії з прийняттям за результатами її розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

З матеріалів справи убачається, що 24.10.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату пенсії або грошової допомоги, в якій просив належні йому суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати) перераховувати на його поточний рахунок, який відкрито у ТВБВ №10003/0342 ОПЧ м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 34, Філія Дніпропетровське ОУ АТ «Ощадбанк», поточний рахунок № НОМЕР_3 , код банку 305482, код згідно з ЄДРПОУ 09305480.

За звітними даними підприємства поштового зв`язку № 50106 пенсія ОСОБА_1 починаючи з листопада 2022 року не отримувалась.

З 01.06.2023 року виплату пенсії припинено у зв`язку з тривалою не оплатою.

З метою сприяння відповідачу у виконанні покладених на нього обов`язків, позивач 17.07.2023 року повторно подав до відповідача особисту заяву про виплату пенсії на визначений ним банківський рахунок через електронний портал ПФУ.

Листом від 25.07.2023 року №0400-010308-8/110943 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області адвокату Вадиму Меламеду на його заяву ВЕБ-04001-Ф-С-23-161467 від 17.07.2023, що надійшла через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх. № 50691/8 від 18.07.2023) з питання перерахунку пенсії на банківський рахунок ОСОБА_1 повідомило наступне. Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам регулюється Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами) (далі Порядок). Відповідно до пункту 10 Порядку заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається: - одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України або приймається органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку; заява може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису. Можливість формування такої заяви передбачено в особистому електронному кабінеті пенсіонера, зареєстрованого на веб-порталі Пенсійного фонду України, у розділі Щодо пенсійного забезпечення - Внесення змін до пенсійної справи. За звітними даними підприємства поштового зв`язку № 50106 пенсія ОСОБА_1 починаючи з листопада 2022 року не отримувалась. З 01.06.2023 виплату пенсії припинено у зв`язку з тривалою не оплатою. Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846), передбачено, заява про поновлення виплати пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Враховуючи викладене, в разі наявності особисто поданої заяви та заяви на банк згідно вимог пункту 10 Порядку буде розглянуто питання поновлення та виплати раніше призначеної пенсії. У відповідності з абзацом першим частини першої статті 105 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застраховані особи та члени їх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.

07.08.2023 року позивач вирішив змінити уповноважений банк для виплати його пенсії та відкрив рахунок у АТ АКЦЕНТ-БАНК, поточний рахунок № НОМЕР_1 .

08.11.2023 року представник позивача направив відповідачу апостильовану та нотаріально завірену заяву позивача про поновлення виплат пенсії на поточний банківський рахунок з реквізитами IBAN № НОМЕР_1 разом з довіреністю.

Листом від 08.12.2023 року №61727-49043/М-01/8-0400/23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області адвокату Вадиму Меламеду на його звернення № ВЕБ-04001-Ф-С-23-269034 від 08.11.2023 року, що надійшло через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх.№49043/М-0400-23 від 09.11.2023 року), з питання виплати пенсії ОСОБА_1 повідомило наступне. Виплата пенсії ОСОБА_1 проводилась шляхом зарахування коштів на поточний рахунок, відкритий в відділенні банківської установи АТ «Ощадбанк» з 01.11.2022 року виплата пенсії здійснювалась через відділення поштового зв`язку № 50103. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 01.05.2023 виплату пенсії припинено в зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Відповідно частини 2 статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Пунктом 1.1. розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами), передбачено, зокрема, що заява про поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам регулюється Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1595 (зі змінами) (далі Порядок-№ 1596). Пунктом 10 Порядку-№ 1596 передбачено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису. Отже, в разі наявності особисто поданої заяви буде розглянуто питання поновлення та виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 . Відповідно до Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян, у разі незгоди з наданою відповіддю, наявне право на її оскарження в органах вищого рівня або в судовому порядку.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам,суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбаченихКонституцією України(ст. ст. 22 та 64).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікованаЗаконом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (даліХартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно дозакону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Згідно із ч. 3ст. 25 Конституції УкраїниУкраїна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Ст. 46 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених ч. 4ст. 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Поряд з цим, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Порядок нарахування та виплати пенсії регламентованоЗаконом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(даліЗакон № 1058) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 4ст. 8 Закону № 1058право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цимЗакономта досягли встановленого цимЗакономпенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осібчлени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Зазначений підхід узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року по справі № 489/5194/16-а та від 30 вересня 2021 року по справі № 540/4060/20.

Згідностатті 1 Закону № 1058, пенсіяце щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цимЗакономпенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Ст. 5 Закону № 1058передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цимЗаконом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цимЗакономвизначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 49 Закону № 1058виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зіст. 51 Закону № 1058у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009п. 2 ч. 1 ст. 49, друге реченняст. 51 Закону № 1058щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційним). Зазначені положенняЗакону № 1058втратили чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з ч. 2ст. 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно дост. 24 Конституції Українине може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач, незалежно від його проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі правом на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов`язаний відновити йому виплату пенсії.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в низці його постанов, зокрема в постанові від 18 травня 2022 року по справі № 160/5259/20.

В п. 3.3. Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормамиЗакону № 1058держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.

Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв`язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в п. 52 рішення у справі №10441/06 «Пічкур проти України» від 07 лютого 2014 року.

Також, в п. 3Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 рокузазначено, що п. 2 ч. 1ст. 49 Закону № 1058створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положенняЗаконусуперечать приписамКонституції Українищодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.

Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсіяв Україні чи за її межами, що також передбачено вст. 46 Конституції України.

Зазначена позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом за подібних обставин, зокрема, в постанові від 14 лютого 2019 року по справі № 766/15025/16-а. У вказаній справі Верховний Суд сформулював наступні висновки:

1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбаченихКонституцією України;

2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов`язки, як і громадяни Україниза винятками, установленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами України;

3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;

4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;

5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно ізЗаконом № 1058та які досягли встановленого цимЗакономпенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осібчлени їхніх сімей, зазначені вст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цимЗаконом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);

8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.

В подальшому, Верховний Суд підтверджував вказану позицію в постановах від 13 червня 2019 року по справі № 204/1134/17 (2а/204/91/17), від 30 вересня 2019 року по справі № 475/164/17, від 01 жовтня 2019 року по справі № 804/3646/18 та від 30 вересня 2021 року по справі № 540/4060/20.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду, і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону №1058-IV, перелік яких є вичерпним.

Будь-яких доказів стосовно прийнятого рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу матеріали справи не містять. Припинення виплати пенсії позивачу не з підстав, визначенихстаттею 49 Закону №1058-IVпорушує право позивача на належний соціальний захист.

Посилання відповідача у листі від 08.12.2023 року №61727-49043/М-01/8-0400/23 на необхідність особистого звернення до територіального органу ПФУ з відповідною заявою є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який затвердженопостановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1(у редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії- додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії- додаток 2);заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування(додаток 3);заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера(додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року (справа № 280/4551/21, пункти 38-42), дійшов висновку, що жоден з пунктів Порядку №22-1 (у редакціїпостанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1тавід 16 грудня 2020 року № 25-1) не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін "заявник", на переконання колегії суддів, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю. Наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі "загальні" норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів. Необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009. Верховний Суд у зазначеній вище постанові сформулював наступний правовий висновок: подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакціїпостанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1тавід 16.12.2020 № 25-1допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.

Щодо поновлення та здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ АКЦЕНТ-БАНК, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (тут і далі - Порядок 22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України).

Відповідно до пункту 1.2 Порядку №22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв`язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.

Згідно пункту 4 Порядку №1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).

Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Абзацом 2 пункту 6 Порядку №1596 визначено, що для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312) - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 269 та від 20 березня 2022 р. № 332, за виключенням осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.

Водночас, суд зазначає, що оскільки місцем фактичного проживання позивача є країна Ізраїль, зазначений абзац пункту 6 не розповсюджується на позивача.

Відповідно до пункту 8, пункту 9 Порядку №1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.

Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Згідно пункту 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.

За змістом пункту 12, пункту 13 Порядку №1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:

- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;

- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.

Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.

Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).

Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги.

Відмовляючи перераховувати позивачу пенсію на визначений ним банківський рахунок, відповідач посилається на те, що позивачу необхідно особисто надати відповідну заяву, після чого буде розглянуте питання поновлення та виплати раніше призначеної пенсії.

Суд вважає такі доводи відповідача помилковими з огляду на те, що Порядком №1596 не передбачено такої підстави для відмови у виплаті раніше призначеної пенсії на банківський рахунок, як надання особисто позивачем заяви про виплату пенсії.

При цьому, Порядком 22-1 передбачено можливість подачі заяви саме заявником, тобто, як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.

Варто зазначити, що жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, як вже зазначено вище, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.

Тож, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.

Таким чином, суд вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.

Суд бере до уваги, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що:

виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України;

держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України (постанови Верховного Суду від 20.01.2022 року у справі №280/4551/21, від 04.07.2022 року у справі №380/22572/21 від 24.07.2023 року у справі №280/6637/22).

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18.

Матеріалами справи підтверджується, що представником позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, подано до управління Пенсійного фонду України особисту заяву позивача про поновлення пенсії.

При цьому, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника, а тому посилання відповідача на те, що позивач повинен особисто звернутися із заявою про поновлення пенсії є помилковими.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.07.2019 року у справі № 812/564/18, від 01.10.2019 року у справі №826/3943/16, від 31.10.2019 року у справі №160/7699/18, від 30.01.2020 року у справі №489/5194/16-а, від 05.02.2020 року у справі №501/28/17, від 31.03.2020 року у справі №826/14837/16, від 18.05.2022 року у справі №160/5259/20.

Також, Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 року у справі №280/4551/21 сформовано правовий висновок, згідно якого:

подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.

Вказаний правовий висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном (постанова Верховного Суду від 24.07.2023 року по справі №280/6637/22).

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 року у справі №280/6637/22.

Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: "...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера".

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем відкритий рахунок для виплати пенсії в АТ «АКЦЕНТ - БАНК», який позивач самостійно обрав для відкриття поточного рахунка.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем була дотримана вимога щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок та відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у виплаті пенсії на його особистий банківський рахунок, відкритий в АТ «АКЦЕНТ - БАНК».

Суд зауважує, що бездіяльність суб`єкта владних повноваженьце зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставізаконута/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Отже, за встановлених фактичних обставин та відповідно до ч. 2ст. 9 КАСсуд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не поновленні позивачу виплати пенсії за віком, підлягає визнанню протиправною, оскільки порушує конституційне право позивача на соціальний захист, в тому числі право на пенсійне забезпечення.

Визнання протиправною бездіяльності пенсійного органу охоплює позовні вимоги в частині визнання протиправними його дій щодо відмови поновити виплату пенсії.

Щодо позовних вимов в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити позивачу виплату пенсії з 01.11.2022 року на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ АКЦЕНТ-БАНК.

Судом встановлено, що позивачу припинено виплату пенсії з 01.06.2023 року. Вказана обставина підтверджується пенсійним органом у відзиві на позов.

Позивачем та її представником не надано доказів припинення виплати саме з 01.11.2022 року.

Спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а самест. 46 Закону № 1058, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз положеньст. 46 Закону № 1058свідчить, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Таким чином, у разі, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством.Конституція УкраїнитаЗакон № 1058гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановленіст. 49 Закону № 1058.

При цьому законодавцем чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Пунктом 3 резолютивної частиниРішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 Конституційний Суд Українизвернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність доКонституції Україниположень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не внесені.

Відсутність чіткого, визначеного законодавством, механізму відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року по справі № 815/1226/18.

Суд зауважує, що відповідач не навів жодних доказів того, що:

- відповідачем або іншими суб`єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла післяухвалення Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009;

- наявна вина позивача в припиненні виплати пенсії;

- підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною);

- існують положеннязакону, який зобов`язує позивача вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була йому припинена Пенсійним фондом України на підставі, яка в подальшому була визнана компетентним органом (Конституційним Судом України) неконституційною.

Суд встановив, що представник позивачаадвокат Меламед В.Б., який діяв від імені позивача подав до пенсійного органу особисту заяву позивача про поновлення пенсії.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач вжив активні дії з метою поновлення виплати пенсії, проте фактично йому було відмовлено в такому поновленні.

Наведе свідчить, що поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонера, який є громадянином України та проживає за її межами, не відповідає принципу належного урядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України».

Очевидно, що державні органи, відповідальні за виконаннярішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, не діяли вчасно та послідовно з метою його виконання.

Отже, порушене право позивача має бути поновлено шляхом покладання на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обов`язку поновити позивачу виплату пенсії за віком з моменту її припинення, тобто з 01.06.2023 року, а не з 01.11.2022 року, як помилково зазначає позивач та його представник.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходів, суд зазначає таке.

Ч. 2ст. 46 Закону № 1058передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно дост. 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»(даліЗакон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ч. ч. 1-2ст. 2 Закону № 2050компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далікомпенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьомуЗаконіслід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.

Враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до ч. 2ст. 46 Закону № 1058.

Зазначені висновки суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 20 травня 2020 року по справі № 815/1226/18.

З урахуванням викладеного, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 20 травня 2020 року по справі № 815/1226/18, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 з 01.06.2023 року виплати пенсії за віком та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити позивачу виплату пенсії з 01.06.2023 року на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ АКЦЕНТ-БАНК з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до нормЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо позовних вимог зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити та здійснювати позивачу суму недоотриманої пенсії, та виплатити всі неотримані пенсійні кошти позивача з урахуванням масових перерахунків, суд зазначає наступне.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Позивач, заявляючи одну з позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити та здійснювати позивачу суму недоотриманої пенсії, та виплатити всі неотримані пенсійні кошти позивача з урахуванням масових перерахунків, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.

Аналогічна правова позиція щодо наведених обставин викладена у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (№ К/9901/2399/17).

Відтак, вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити та здійснювати позивачу суму недоотриманої пенсії, та виплатити всі неотримані пенсійні кошти позивача з урахуванням масових перерахунків не підлягає до задоволення.

Крім того, вимога позивача щодо визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2022 року протиправною та дискримінаційною теж не підлягає до задоволення, оскілки належним захистом порушеного права позивача є визнання судом протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 з 01.06.2023 року виплати пенсії за віком.

Щодо строку звернення до суду позивача із даною позовною заявою.

Строки звернення до адміністративного суду визначені устатті 122 КАС України.

Так, відповідно до частин 1 та 2статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентованістаттею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальнимзакономстроку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначенийзакономстрок звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначенийзакономабо судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановленийзакономабо судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановленізакономабо судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначенийзакономабо судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановленийзакономабо судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16 вересня 2021 року у справі № 560/5412/20, від 1 червня 2022 року у справі № 460/100/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/10073/20 та від 4 липня 2023 року у справі №620/4707/22.

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду у справах щодо невиплати пенсії за відповідний період громадянам України, які проживають за її межами, встановленогостаттею 122 КАС України, суд вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі №420/8355/22, та у якій зазначено наступне :

«Поведінка держави в особі її компетентних органів стосовно пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування. Очевидно, що на виконаннярішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.

Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеногоРішення Конституційного Суду України.

Обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії за наявності відповідних підстав має проводитися з дати ухваленнярішення Конституційним Судом України від 7 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009без обмеження її виплати жодними строками.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 травня 2022 року у справі № 540/1429/21, від 18 травня 2022 року у справі №160/5259/20 та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.

Таким чином, положення статей122,123 КАС Українине підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009».

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справіСерявін та інші проти Українивід 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспаніївід09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положеньстатті 2 КАС Україниє справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормамистатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість пред`явленого позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.

Позовна заява подана через підсистему «Електронний Суд».

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАСУкраїнипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьоюстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 484,48грн.

При обчисленні розміру судового збору судом враховані положення ч. 3ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 з 01.06.2023 року виплати пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.06.2023 року на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ АКЦЕНТ-БАНК з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до нормЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 484,48грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник