Рішення № 118354988, 15.04.2024, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/244/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 квітня 2024 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Панасюк К.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансово-кредитнийсупермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2024 року товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» (далі ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 9 серпня 2021 року міжпозивачем та відповідачем було укладено договір № 6216702 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінасового кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 123750,00 грн строком до 8 серпня 2024 року. За користування кредитом погодили, що позичальник сплачує кредитодавцю 28% річних від суми заборгованості та 4% комісійної винагороди щомісячно від суми кредиту.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 1 січня 2024 року у розмірі 260807,04 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 77392,85 грн, заборгованості по відсотках 21752,55 грн, заборгованості по комісії 135280,16 грн, інфляційні втрати 20818,91 грн, 3% річних 5562,58 грн.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (даліЦПК України) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом подати відзив не скористалась.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд приходить до висновку необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» з наступних підстав.

Судом встановлено, що 9 серпня 2021 року між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № 6216702.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в кредит у сумі 123750,00 грн для власних потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника або іншого отримувача, зазначений у додатку №2, який є невід`ємною частиною цього договору, а позичальник зобов`язується своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користуванням кредитом із розрахунку 28,00% річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно цього договору.

Пунктом 1.3 визначено дату остаточного повернення кредиту до 8 серпня 2024 року.

Згідно пункту 2.5 проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем на залишок заборгованості за позикою та погашаються при надходженні коштів на рахунок кредитодавця. Нарахування процентів здійснюється кредитодавцем щодня за методом «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, за фактичний термін користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання не враховується день повернення кредиту.

За обслуговування кредитної заборгованості позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту, зазначену у пункті 1.1 цього договору. Встановлена договором комісійна винагорода сплачується позичальником щомісячно у вищевказаному розмірі в період, встановлений у додатку 1 до цього договору, починаючи з 1 вересня 2021 року, а у разі повного дострокового повернення кредиту - за фактичний період користування.

Кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в кредитному договорі (пункт 1.2), що підтверджується платіжною інструкцією №954 від 9 серпня 2021 року, отже кредитодавець, свої обов`язки за кредитним договором виконав в повному обсязі.

Відповідно до розрахунку заборгованості перед ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» по кредиту, наданому ОСОБА_1 станом на 1 січня 2024 року заборгованість останньої становить 260807,04 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 77392,85 грн, заборгованості по відсотках 21752,55 грн, заборгованості по комісії 135280,16 грн, інфляційні втрати 20818,91 грн, 3% річних 5562,58 грн.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положеньстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстатті 11 цього Кодексу.

Статтею 526ЦКУкраїни встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ізстатті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦКвстановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною другою статті 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та проценти від простроченої суми.

Згідно зістаттею 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу.

Відповідачем доводи позивача щодо невиконання нею зобов`язань за договором не спростовані, доказів сплати заборгованості за кредитом в розмірі 77392,85 грн та заборгованості по відсотках в розмірі 21752,55 грн не надала, таким чином суд приходить до висновку про необхідність стягнути з останньої на користь ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» заборгованості за тілом кредиту та відсотках.

Вирішуючи питання щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 20818,91 грн та 3% річних в розмірі 5562,58 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 4статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) урегульовані законодавством.У випадках, коли боржникпорушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положеннястатті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановленістаттею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК Україниє спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1статті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини 2статті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1статті 1048 ЦК Українияк плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19.

Враховуючи, що кошти стягуються до закінчення строку дії кредитного договору, тобто до 8 серпня 2024 року, за цей період нараховані проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору, таким чином суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення інфляційних втрат та 3% річних з відповідача на користь позивача.

Натомість щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України«Про споживчекредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, відповідно до частини 1статті 11 вказаного Законупісля укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, щоЗакон України «Про споживче кредитування»розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно доЗакону України «Про споживче кредитування».

Таким чином суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісії з відповідача на користь позивача.

Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 99145,40 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 77392,85 грн, заборгованість по відсотках 21752,55 грн, всього разом 99145,40 грн.

Частково задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1486,60 грн судового збору.

Керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адресамісця проживання: АДРЕСА_1 ;реєстраційнийномер обліковоїкарткиплатника податківвДержавномуреєстрі фізичнихосіб-платниківподатків: НОМЕР_1 )накористь товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансово-кредитнийсупермаркет» (адреса місця знаходження: вул. Лейпцизька, 16 м.Київ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 38604217) 99145 (дев`яносто дев`ять тисяч сто сорок п`ять) грн 40 коп заборгованості за договором №6216702 від 9 серпня 2021 року та 1486 (одна тисяча вісімдесят шість) грн 60 коп судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя М.М. Кірічук