Рішення № 118336188, 18.03.2024, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/86/24

2/134/120/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 березня 2024 року смт. Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

з участю: секретаря судового засідання Франко О.Г.

представника відповідача - адвоката Виноградського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У січні 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 04 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 501073157, відповідно до умов якого товариство надало позичальнику кредит на споживчі цілі у сумі 25 250,00 грн. на строк 48 місяців з відсотковою ставкою 17,99 % річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

АТ «Альфа-Банк» виконало умови договору у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти в обумовленому розмірі. В свою чергу, відповідач не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість загальний розмір якої станом на 20 грудня 2021 року становить 31 152,60 грн., з яких: 15 803,90 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 15 348,70 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги до відповідача за кредитним договором.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 501073157 від 04 жовтня 2018 року.

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 31 152,60 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 17 січня 2024 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду від 14 лютого 2024 року розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача, яке він мотивував необхідністю звернутися за наданням правової допомоги.

21 лютого 2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Виноградського А.П. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення відповідачу пропущеного строку для подання відзиву на позов.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 04 березня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Виноградського А.П. задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на подання відзиву та прийнято відзив на позовну заяву; встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив - 10 днів з дня отримання копії ухвали.

У відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач не погоджується із позовними вимогами, вважає їх протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Так, на підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано копію оферти ОСОБА_1 , в якій він пропонує АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. При цьому угода вважатиметься укладеною з моменту підписання банком акцептної пропозиції укладення угоди та надання суми кредиту.

В той же час, будь-яких доказів здійснення банком акцепту пропозиції позивачем не надано. Відсутність вказаного доказу, на думку сторони відповідача, спростовує ту обставину, що АТ «Альфа-Банк» була прийнята пропозиція відповідача укласти Угоду про надання споживчого кредиту, як наслідок відсутні підстави вважати, що угода набула чинності.

Долучена до позовної заяви копія паспорту споживчого кредиту, на думку сторони відповідача, не є доказом у справі та носить інформаційний характер, оскільки у ньому наведені приклади можливих сум кредиту та умов їх повернення.

Також позивачем не надано докази на підтвердження того, що сума кредиту в розмірі 25 250,00 грн. була передана банком відповідачу.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором позивачем надано розрахунок кредитної заборгованості.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року в справі № 342/180/17 зробила висновок про те, що розрахунок кредитної заборгованості не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Крім того, відсотки по кредиту були нараховані в період карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, який діяв по 30 червня 2023 року.

У матеріалах справи відсутні докази належного виконання умов договору факторингу від 20.12.2021 року в частині отримання АТ «Альфа-Банк» коштів за відступлення права вимоги у повному обсязі, відтак і переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».

Також представник відповідача просив застосувати до спірних правовідносин 3-річний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, вказавши, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом 04 жовтня 2020 року відповідач не сплатив суму, нараховану йому до сплати, тому саме з цього часу позивач дізнався про порушення свого права, проте з позовною заявою звернувся з пропуском позовної давності, а саме 18 грудня 2023 року.

В судовому засіданні 18 березня 2024 року представник відповідача - адвокат Виноградський А.П. просив у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених ним у відзиві на позовну заяву.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, натомість 20.02.2024 року від представника позивача - адвоката Євтодьєва А.О. через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій він просить розглянути справу у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2018 року між АТ «Альфа-Банк», яке в подальшому змінило своє найменування на АТ «СЕНС БАНК», та ОСОБА_1 була підписана оферта на укладання угоди про надання кредиту № 501073157, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої позичальнику надається кредит для власних потреб в розмірі 25 000,00 грн. шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», та оплати страхового платежу в розмірі 250,00 грн. згідно з умовами Договору добровільного страхування фінансових ризиків позичальника за програмою «Альфа-Сервіс» № 107.501073157.111 від 04.10.2018 року шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк». Дата повернення кредиту - 04 жовтня 2022 року. Для повернення заборгованості за Угодою позичальник запропонував використовувати рахунок № НОМЕР_3 .

Окрім того, позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію з наступними умовами: сума кредиту: до 200 000,00 грн., процентна ставка фіксована - 26,00 % річних, строк дії кредитної карти - 3 роки з моменту випуску.

Позичальник запропонував банку: встановити обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 грн.; дату сплати обов`язкового мінімального платежу визначати відповідно до умов Додатку № 4 до Договору; платежі з повернення кредиту здійснювати відповідно до Договору; примірний графік та розрахунок сукупної вартості навести в Тарифах, які є невід`ємною частиною Договору; щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами Договору.

Всі відносини, що не врегульовані цією Угодою, позичальник запропонував врегулювати Договором, який визначає усі інші істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємної частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті банку - www.alfabank.com.ua.

Позичальник підтвердив, що отримав від АТ «Альфа-Банк» акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501073157, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04.10.2018 року, про що свідчить його підпис в оферті.

З наданого позивачем паспорта споживчого кредиту, підписаного представником АТ «Альфа-Банк» - Матоліковою В.А. та ОСОБА_1 , вбачається, що основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - споживчий кредит, сума/ліміт кредиту - 25 250,00 грн., спосіб надання кредиту - безготівковий, строк кредитування - 48 місяців, процента ставка - 17,99 % річних, тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом - 39 684,05 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 64 684,05 грн., реальна річна процента ставка - 76,05 % річних. Сторони також погодили графік платежів: до 4 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 1 347,59 грн. (загальна кількість платежів - 48).

З розрахунку заборгованості та Виписки по особовим рахункам з 04.10.2018 по 20.12.2021, вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, вносив кошти для погашення кредиту, проте допустив заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, який не було спростовано стороною відповідача, станом на 20.12.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 501073157 від 04.10.2018 року становить 31 152,60 грн., а саме: 15 803,90 грн. - заборгованість за кредитом, 4 127,93 грн. - заборгованість по відсотках, 11 220,77 грн. - заборгованість по комісії.

На підставі договору факторингу від 20 грудня 2021 року № 4, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», а також витягу з реєстру боржників (Додаток № 1-1) до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 501073157 від 04.10.2018 року на суму 31 152,60 грн., з яких: 15 803,90 грн. - тіло кредиту, 15 348,70 грн. - проценти та комісія за кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 в справі № 554/4300/16-ц, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15 та враховується судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 501073157 від 04.10.2018 року в сумі 19 931,83 грн., з яких: 15 803,90 грн. - заборгованість за кредитом, 4 127,93 грн. - заборгованість по відсотках, з огляду на наступне.

Так, в Оферті зазначено, що позичальник пропонує Банку під час користування кредитом надавати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування, а саме: за обслуговування кредиту - 2,40 % від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ. Згідно графіку платежів відповідачу було встановлено щомісячний платіж за розрахунково-касове обслуговування в сумі 606,00 грн.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 вирішувала питання, чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана, в зв`язку з чим було зроблено висновок, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим, було зроблено висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону.

Отже, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має бути врахований під час розгляду даної справи.

З урахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем, суд дійшов висновку про те, що останньому було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Отже, пункти кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме заборгованість по комісії за обслуговуванню кредиту в розмірі 11 220,77 грн., не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 931,83 грн., з яких: 15 803,90 грн. - заборгованість за кредитом, 4 127,93 грн. - заборгованість по відсотках.

Згідно п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Тобто, позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення, а не заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За загальним правилом згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, зазначеними нормами закону початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. У зв`язку з цим початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусово-судовому порядку.

У відзиві на позов представник відповідача просив застосувати строк позовної давності.

Даючи оцінку доводам представника відповідача в цій частині, суд виходить з наступного.

Згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який є чинним з 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який є чинним з 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З 12.03.2020 року на усій території України був встановлений карантин, який діяв по 30 червня 2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався на діє на даний час.

Виходячи із приписів п. 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, строки позовної давності продовжені на період дії карантину та воєнного стану.

Таким чином, на час подання до суду ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» позову до ОСОБА_1 за позовними вимогами позовна давність не сплинула, відтак доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028 грн., ціна позову становила 31 152,6 грн, позов задоволено на суму 19 931,83 грн., тобто на 63,98 % (19931,83 х 100 : 31152,6), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1937,31 грн. (3028 х 63,98 %) судового збору.

Що стосується заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6500 грн., суд враховує наступне.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що 02 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» (замовник), в особі директора Наваренка В.Г., та ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» (виконавець), в особі директора Малого О.О., укладено договір про надання юридичних послуг № 02/10-23, згідно якого виконавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає замовнику послуги захисту прав та інтересів замовника під час розгляду судом будь-якої інстанції справи, у якій замовник є учасником.

Додатковим договором № 1 від 04.12.2023 року до договору № 02/10-23 про надання юридичних послуг від 02.10.2023 року сторони узгодили, що сума витрат ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 6500 грн.

Відповідно до Акта № 1 приймання-передачі виконаних робіт від 04.12.2023 року, ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» надало, а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» прийняло наступні юридичні послуги: надання первинної консультації замовнику у справі, на що витрачено 1 год., вартість 1000 грн.; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та ЄСПЛ, на що витрачено 3 год., вартість 3000 грн.; підготовка та подання позовної заяви, на що витрачено 2,5 год, вартість 2500 грн. Всього вартість юридичних послуг - 6500 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

В даному випадку позивач просить про стягнення витрат, понесених ним на юридичні послуги, надані ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб», однак, суд зауважує, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Вказана позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), а тому має бути врахована судом.

За наведених обставин, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 19931,83 грн. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять одна гривня, 83 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» 1937,31 грн. (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень, 31 копійка) судового збору.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 гривень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 25 березня 2024 року.

Суддя: