Ухвала суду № 118331050, 12.04.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 квітня 2024 року Справа № 480/2879/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що полягає яка полягає у не призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту а статті 13 Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 з дня, наступного за днем досягнення нею пенсійного віку 45 років, а саме з 20.08.2017;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № на підставі пункту а статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-УІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі - Закон № 213-УІІІ) з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Крім того, представник позивача просить поновити строк звернення до суду з даним позовом посилаючись на практику Верховного Суду, Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини вважає, що до даної категорії справ не повинні застосовуватись строки звернення до суду.

Дослідивши позовну заяву та доводи клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд вважає, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19.

Зі змісту позовної заяви суд вбачає, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області, яка полягає у не призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту а статті 13 Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1 -р/2020 з дня, наступного за днем досягнення нею пенсійного віку 45 років, а саме з 20.08.2017 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № на підставі пункту "а статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-УІП Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі - Закон № 213-УІІІ) з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві зазначено, що 19 серпня 2017 року, досягнувши 45-річного віку позивачка звернулася до ГУ ПФУ України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак 10.01.2018 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, та зазначено, що станом на 31.10.2017 страховий стаж становить - 28 років 29 днів, в тому числі на пільгових умовах 12 років 6 місяців 9 днів. У лютому 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась до ГУ ПФУ України в Сумській області із заявою про призначення їй пенсії та надала довідку про підтвердження пільгового стажу з 15.04.2005 по 20.02.2020 на посаді рентгенлаборанта в КНП «ЦМКЛ» СМР, стаж роботи якої склав 14 років 10 місяців 5 днів. Рішенням ГУ ПФУ України в Сумській області від 03.03.2020 було повторно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із не зарахуванням пільгового стажу. При цьому, 17.03.2020 після повторної перевірки документів ОСОБА_1 було призначено пенсію на пільгових умовах за Списком №1.

Тобто фактично про порушення своїх прав позивач дізналася щонайменше у січні 2018 року. Проте з даною позовною заявою до суду через свого представника звернулася засобами поштового зв`язку лише 09.04.2024, тобто із порушенням встановленого шестимісячного строку звернення до суду.

А відтак суд зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Водночас судом враховано, що до позовної заяви не було додано будь-які докази, які б підтверджували оскарження позивачем рішень пенсійного органу від 10.01.2018 та від 03.03.2020 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви, а також зазначено у позовній заяві, позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 з 20.02.2020.

Суд зазначає, що представник позивача підтвердив, що ОСОБА_1 не подано до інших адміністративних судів іншого позову до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Разом із тим, суд зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень та комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивач вже утретє звертається з аналогічними вимогами, які заявлені у позові, але ухвалами Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 по справі №480/378/24 та 21.03.2024 по справі №480/1432/24 позивачу було повернуто позовні заяви у зв`язку із пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

Підчас звернення до суду утретє, представник позивача, посилаючись на практику Верховного Суду, Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, вважає, що до даної категорії справ не повинні застосовуватись строки звернення до суду, зазначає загальні норми права. Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, які є поважними, позивачем не вказано, не зазначено жодні обставини, що стосуються позивача.

Суд зазначає, що Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 зазначено, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

У разі оскарження дій, бездіяльності, рішення суб`єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведені переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.

За наведених обставин та з огляду на ненадання позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем обставини у заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об`єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, у межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду нової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та докази поважності причин пропуску такого строку.

Також, за приписами ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.

Із позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 3.1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

- за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).

Таким чином, сума судового збору, що повинна бути сплачена при поданні даної позовної заяви складає 1211,20 грн.

До позовної заяви позивачем додано копію квитанцію №2277-6557-9523-5281 від 05.01.2024 про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, судом встановлено, що ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн квитанцією №2277-6557-9523-5281 від 05.01.2024 сплачено за подання іншого адміністративного позову у межах іншої справи №480/378/24.

Слід зазначити, що судовий збір у розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір" №3674-VI, підлягає сплаті за подання кожного окремого позову, у разі відсутності пільг щодо його сплати, а тому судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в одній справі, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого позову, у тому числі тим самим позивачем чи до того самого суду.

У разі ж повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження чи закриття провадження у справі, особі поданої ним позовної заяви остання не позбавлена права звернутись до суду з заявою про повернення сплаченої суми судового збору у відповідності до положень пункту 2 ч.1 ст. 7 Закону №3674.

Отже, законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому на розсуд особи може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову, в той же час використання сплаченої в одній справі суми судового збору при поданні іншого позову не передбачено законодавством та є порушенням порядку сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 по справі №810/504/17, від 05.08.2021 по справі №160/5879/20, від 03.11.2021 по справі №9901/447/21, від 15.02.2022 по справі №990/39/22, від 12.10.2023 по справі №160/554/23.

Судом враховується, що у межах справи №480/378/24 позивачу було повернуто адміністративний позов. Саме у межах справи №480/378/24 позивачем подано квитанцію №2277-6557-9523-5281 від 05.01.2024 про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. Ухвалу суду від 08.02.2024 позивачем не оскаржено, а у відповідності до норм Закону України Про судовий збір позивач має право на повернення судового збору в межах справи №480/378/24.

Таким чином, враховуючи, що позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору №2277-6557-9523-5281 від 05.01.2024, використану в іншій справі, а саме №480/378/24, судовий збір у межах даної справи вважається не сплаченим.

На даний час доказів сплати позивачем судового збору за подання адміністративного позову у межах справи №480/2879/24 узагалі відсутні, а тому позивач зобов`язаний надати суду докази сплати судового збору.

Враховуючи викладене, а також те, що законодавством передбачено сплату судового збору за подання позову, у т.ч. і даного адміністративного позову, позивачу необхідно надати суду докази сплати судового збору за вимогу немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн по справі №480/2879/24 за наступними реквізитами:

Кошти повинні бути перераховані за наступними реквізитами:

- Рахунок - UA878999980313151206084018540

- Отримувач - ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101

- Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.)

- Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37970404

- Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)

- Наявність відомчої ознаки - "84" Окружні адміністративні суди.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Гелета