Рішення № 118330683, 12.04.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/3011/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Григоренко Катерина Іванівна подала до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 /надалі позивач, ОСОБА_1 / до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області /надалі відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області/ про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №164550007784 від 12 лютого 2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі з 10 вересня 1982 року по 12 січня 1987 року та з 01 вересня 1989 року по 23 серпня 1991 року та врахувати при призначенні пенсії за віком;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 30 січня 2024 року /а.с. 1-9/.

Позов обґрунтований тим, що 05 лютого 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області із заявою за призначенням пенсії за віком та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №164550007784 від 12 лютого 2024 року відмовлено йому у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважаючи, що наявний страховий стаж роботи підтверджується наданими ним документами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у клопотанні про долучення документів /а.с. 33-35/ зазначив, що згідно із наданими позивачем документами про стаж, страховий стаж позивача складає 28 років 0 місяців 23 дні. До страхового стажу не зараховано період з 10 вересня 1982 року по 12 січня 1987 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою 01 червня 1985 року, оскільки відсутня інформація про встановлені / вироблені вихододні у колгоспі. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №164550007784 від 12 лютого 2024 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Період проходження військової служби з 22 травня 1983 року по 30 травня 1985 року зараховано до страхового стажу згідно військового квитка НОМЕР_2 , а період з 01 вересня 1989 року по 23 серпня 1991 року зараховано до стажу за фактичною тривалістю (відпрацьовано вихододнів) згідно вимог статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 10/, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення / перерахунок пенсії від 05 лютого 2024 року /а.с. 39-зворот/, в якій просив призначити пенсію за віком.

До вказаної заяви додано копії: довідки №25 від 10 січня 2024 року /а.с. 40/; військового квитка серії НОМЕР_2 /а.с. 40-зворот, 41/; трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 червня 1985 року /а.с. 42-48/; архівної довідки №01-19/08Г від 12 січня 2024 року /а.с. 48-зворот, 49/; листа №01-1908Г від 12 січня 2024 року /а.с. 50-52/; листа №01-11/68 від 29 січня 2024 року /а.с. 52-зворот/; архівної довідки №01-11/69 від 29 січня 2024 року /а.с. 53/; листа №01-11/70 від 29 січня 2024 року /а.с 53-зворот/.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії №164550007784 від 12 лютого 2024 року /а.с. 23/ ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що: звернення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 05 лютого 2024 року (зареєстроване за №49) на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування розглянуто та встановлено: заявник працює. Відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон): 1) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; 2) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 24 років; 3) у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2029 року по 31 грудня 2029 року - не менше 15 років. Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення відповідного віку. Згідно з наданими до заяви документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка) страховий стаж складає 28 років 0 місяців 23 дні. До страхового стажу не зараховано період з 10 вересня 1982 року по 12 січня 1987 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою 01 червня 1985 року, оскільки відсутня інформація про встановлені/вироблені вихододні у колгоспі.

Відповідно до розрахунку страхового стажу /а.с. 38/ страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 0 місяців 23 дні, зокрема враховано періоди з 22 травня 1983 року по 30 травня 1985 року як строкова військова служба (2 роки 0 місяців 9 днів), з 01 вересня 1989 року по 31 грудня 1989 року як робота в колгоспі з 1966р (0 років 0 місяців 25 днів), з 01 січня 1991 року по 23 серпня 1991 року як робота в колгоспі з 1966р (0 років 1 місяць 29 днів).

Не погодившись з вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №164550007784 від 12 лютого 2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті та які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року /надалі - Закон №1058-IV/.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Аналіз наведених положень статті 26 Закону №1058-IV свідчить про те, що необхідною умовою для призначення пенсії за віком є наявність у особи відповідного страхового стажу на дату досягнення відповідного віку.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 №22-1, /надалі - Порядок №22-1 (у відповідній редакції) /, зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви /пункт 1.8 Порядку № 22-1/.

За змістом пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу) ;

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам... у разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5) ;

4) відомості про місце проживання особи;

5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах ;

6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком ;

7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку ;

8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону ;

9) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. До заяви про призначення пенсії за віком додаються документи відповідно до встановленого Переліку.

З тексту оскаржуваного рішення слідує, що дата народження заявника - 29 січня 1964 року. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 05 лютого 2024 року. Пенсійний вік, що визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років. Страховий стаж становить 28 років 0 місяців 23 дні. Заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

При цьому, як слідує з тексту самого рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період з 10 вересня 1982 року по 12 січня 1987 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою 01 червня 1985 року, оскільки відсутня інформація про встановлені/вироблені вихододні у колгоспі.

Надаючи оцінку підставам незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 10 вересня 1982 року по 12 січня 1987 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою 01 червня 1985 року, та врахуванню до страхового стажу періодів з 01 вересня 1989 року по 31 грудня 1989 року як робота в колгоспі з 1966р (0 років 0 місяців 25 днів), з 01 січня 1991 року по 23 серпня 1991 року як робота в колгоспі з 1966р (0 років 1 місяць 29 днів), суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року /надалі Закон № 1788-XII/ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 /надалі - Порядок № 637/, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із положеннями пунктів 17 та 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30 - 40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюється на підставі документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року за №310 /надалі - Основні Положення/.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, заносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Основними Положеннями встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь в громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Таким чином, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про членство в колгоспі та трудову участь у громадському господарстві (про встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_4 від 01 червня 1985 року, копія якої наявна в матеріалах справи /а.с. 12-15, 42-48/, ОСОБА_1 у період з 10 вересня 1982 року по 12 січня 1987 року був членом колгоспу «Прогрес» Гадяцького району Полтавської області (записи №№1-2); у період з 01 вересня 1989 року по 23 серпня 1991 року був членом колгоспу «Україна» Гадяцького району та працював будівельником.

Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності у датах, завірені підписом голів колгоспів та печаткою роботодавців.

Також у вказаній трудовій книжці колгоспника на сторінках 18-21 в графі «Трудова участь в громадському господарстві» наявні відомості про прийняті колгоспами річні мінімуми трудової участі в громадському господарстві та виконання працівником таких річних мінімумів трудової участі в громадському господарстві, а саме: за 1982 рік визначений річний мінімум 70, виконаний річний мінімум 70; за 1983 рік визначений річний мінімум 97, виконаний річний мінімум 97 (служба в армії); за 1984 рік визначений річний мінімум та виконаний річний мінімум не вказано; за 1985 рік визначений річний мінімум 144, виконаний річний мінімум 144; за 1986 рік визначений річний мінімум 270, виконаний річний мінімум 338; за 1989 рік визначений річний мінімум 89, виконаний річний мінімум 92; за 1990 рік визначений річний мінімум 265, виконаний річний мінімум 270; за 1991 рік визначений річний мінімум 146, виконаний річний мінімум 150; за 1991 рік визначений річний мінімум 93, виконаний річний мінімум 93.

Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності у датах, завірені підписом голови колгоспу та печаткою роботодавця.

Відтак позивачем виконано у вказані роки річні мінімуми трудової участі в громадському господарстві, визначені колгоспом «Прогрес» Гадяцького району та колгоспом «Україна» Гадяцького району відповідно.

Доказів на підтвердження недостовірності вказаних записів в трудовій книжці колгоспника позивача щодо визначеного в колгоспі річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та виконання позивачем такого річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві відповідач суду не надав та відповідних доводів не заявляв.

Отже, в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_4 від 01 червня 1985 року наявні відомості про трудову участь позивача в громадському господарстві у спірні періоди з 10 вересня 1982 року по 12 січня 1987 року під час його членства в колгоспі «Прогрес» Гадяцького району Полтавської області, а з 01 вересня 1989 року по 23 серпня 1991 року під час його членства в колгоспі «Україна» Гадяцького району, а також про виконання ним річного мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві за вказані періоди (окрім періоду його строкової військової служби з 22 травня 1983 року по 30 травня 1985 року відповідно до відомостей з військового квитка серії НОМЕР_2 /а.с. 39-зворот, 41/, який відповідно до розрахунку страхового стажу зарахований відповідачем, а тому не є спірним у цій справі).

За таких обставин хибним є мотив відповідача, що наведений в оскаржуваному рішенні, стосовно відсутності підстав для зарахування періоду роботи позивача з 10 вересня 1982 року по 12 січня 1987 року до його страхового стажу, а також мотив відповідача, що наведений у відзиві, стосовно зарахування періоду роботи позивача з 01 вересня 1989 року по 23 серпня 1991 року до стажу за фактичною тривалістю (відпрацьовано вихододнів) згідно вимог статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №164550007784 від 12 лютого 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідна позовна вимога - задоволенню.

Враховуючи те, що у спірних відносинах відповідач наразі не реалізував своє повноваження щодо зарахування періоду роботи позивача роботи в колгоспах з 10 вересня 1982 року по 12 січня 1987 року та з 01 вересня 1989 року по 23 серпня 1991 року до його страхового стажу, а також належним чином не перевірив достатність/недостатність у позивача такого стажу з урахуванням таких періодів, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи в колгоспах з 10 вересня 1982 року по 12 січня 1987 року та з 01 вересня 1989 року по 23 серпня 1991 року згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 від 01 червня 1985 року та повторно розглянути його заяву про призначення / перерахунок пенсії від 05 лютого 2024 року.

У зв`язку з цим не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 30 січня 2024 року.

Таким чином, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.3522262611.1 від 13 березня 2024 року /а.с. 27/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 605,60 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22-В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, ідентифікаційний код 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №164550007784 від 12 лютого 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи в колгоспах з 10 вересня 1982 року по 12 січня 1987 року та з 01 вересня 1989 року по 23 серпня 1991 року згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 від 01 червня 1985 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення / перерахунок пенсії від 05 лютого 2024 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк