Постанова № 118325606, 09.04.2024, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/1596/24

Провадження 3/362/904/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2024 року місто Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП

встановив:

22.02.2024 о 01:30 год. у с. Велика Солтанівка Фастівського району Київської області по вул. Васильківська, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Audi 80 , д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення п. п. 2.4, 8.9б ПДР України, не виконав вимоги працівників поліції про зупинку, яка була подана проблисковими маячками червоного та синього кольору та звуковим сигналом.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД № 276794 від 22.02.2024, 22.02.2024 о 01:30 год. у с. Велика Солтанівка Фастівського району Київської області по вул. Васильківська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi 80 , д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора «Драгер 6810» під відеонагрудну бодікамеру № 2. Тест 542.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, визнав. Пояснив свою поведінку тим, що був стомлений і не побачив відповідних сигналів. Щиро розкаявся та просив суд суворо не карати.

Щодо протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, то наголосив, що поліцейські грубо порушили законодавчо визначену процедуру проведення огляду на стан сп`яніння. Пояснив, що дійсно був зупинений працівниками поліції та на їх пропозицію погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобіля. Однак після того, як поліцейські з`ясували, що у них відсутній прилад Драгер, то неодноразово спонукали його відмовитись від такого огляду. Він, розуміючи наслідки відмови, наполягав, щоб йому провели такий огляд на місці зупинки автомобіля, оскільки було пізно, він знаходився неподалік дому і хотів відпочивати. Потім поліцейські комусь телефонували, щоб їм доставили цей прилад. Це все тривало досить довго. У результаті прилад на місце події не доставили, а його змусили поїхати до відділення поліції, де йому надали алкотестер, який він «продув», результат був позитивний. З таким результатом не погодився. Вважає, що цей результат є недостовірним, оскільки дата останньої калібровки приладу 23.02.2023, тобто станом на дату проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння з його використанням, інтервал калібрування даного приладу закінчився. Просив надати йому сертифікат повірки приладу, однак йому відмовили. Наголосив, що законодавством чітко передбачено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння може бути проведено виключно на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі. З огляду на все вищезазначене просив суд закрити провадження у справі за відсутністю у його діях події і складу правопорушення.

Інших клопотань від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді даної справи, дійшов до висновку про таке.

Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

Рішенням по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Щодо протоколу серія ААД № 276795 від 22.02.2024 за ст. 122-2 КУпАП.

Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

П.2.4 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського водій зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

П. 8.9 б ПДР України регламентує, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою, увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу

На думкусуду,окрім визнаннявини,винуватість ОСОБА_1 у вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ст.122-2КУпАП,підтверджується матеріаламисправи,зокрема:фактичними відомостямивикладеними впротоколі серіїААД №276795від 22.02.2024, де у поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено: «Вину визнаю» та проставлено короткий підпис, даними відеозапису події правопорушення, що відображена на електронному диску, долученому до матеріалів справи і переглянутому в судовому засіданні, на якому зафіксовано факт руху транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 не виконання ним вимоги працівників поліції про зупинку, яка була подана проблисковими маячками червоного та синього кольору та звуковим сигналом. В подальшому його зупинка працівниками поліції.

Щодо протоколу серія ААД № 276794 від 22.02.2024 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Диспозицiєю ч. 1 cт. 130 КУпAП передбачено відповідальність: кeрування трaнспортними зaсобами особами в cтані aлкогольного, нaркотичного чи іншого сп`янiння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції .

Згідно з п. 2.9.а Прaвил дoрожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння регулюється ст. 266 КУпАП.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції,проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису,а вразі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09листопада 2015року № 1452/735(далі-Інструкція)у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення(далізаклад охорони здоров`я).

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (далі Порядок) огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Таким чином у разі проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, у разі позитивного результату, працівник поліції зобов`язаний з`ясувати у особи, чи погоджується вона з результатами огляду, роз`яснити результат огляду та його наслідки, роз`яснити право у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. Згода особи з результатами огляду повинна бути досить чітка та однозначна.

Тобто, чинним законодавством регламентовано виключно два місця проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння: на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі та жодним чином не регламентовано проведення такого огляду у відділенні поліції.

Так само суд приймає до уваги, що при матеріалах справи наявне направлення на огляд на стан алкогольного сп`яніння до медичного закладу, що підтверджує пояснення ОСОБА_1 про те, що не погодився з отриманим результатом і бажав пройти такий огляд у медичному закладі, однак туди водія не доставили з невідомих для суду причин.

Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Так, відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

У силустатті 19Конституції Українипосадова особаоргану державноївлади зобов`язанадіяти лишена підставі,в межахповноважень тау спосіб,що передбаченіКонституцією та законами України.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, які за аналогією права із кримінальним процесом притаманні і КУпАП, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Також, суд виходить з того, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини санкція, передбачена ст. 130 КУпАП, за характером і наслідками фактично є кримінальною, а тому під час доведення винуватості у цій категорії справ належить застосовувати стандарт доведення «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» («Аvsаr v. Turkeу», пункт 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Стаття 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку про недоведеність у даному випадку вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі у цій частині на підставі п. 1 cт. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Отже, вивчивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КпАП України, так як він, як водій керуючи транспортним засобом не виконав вимогу поліцейського про зупинку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 КУпАП при накладені адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником такі іншими особами.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер вчиненого правопорушення, а самевисокий ступіньсуспільної шкідливості, особу винного, ступінь його вини та приходить до переконання про можливість застосування до особи адміністративного стягнення у межах санкції ст. 122-2 КУпАП.

У силу ст.40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст. ст. 23, 33-34, 36, 221, 283-284, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд

постановив:

Об`єднати в одне провадження справи за № 362/15955/24 (провадження № 3/362/903/24) та № 362/1596/24 (провадження № 3/362/904/24) щодо ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 122-2 КУпАП, присвоїти об`єднаній справі № 362/1596/24.

ОСОБА_1 визнати винуватим за ст. 122-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п`ятдесят три) гривні (Отримувач: Київська обл../м. Київ/21081300. Рахунок № UA488999980313030149000010001. Банк: Казначейство України (ЕАП) ЄДРПОУ 37955989. Призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Штраф підлягає сплаті не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання становить три місяці із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Дорошенко В.М.