Рішення № 118325089, 11.04.2024, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/6066/23

провадження у справі № 2/0285/18/24

11 квітня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…..………………Літвин О. О.,

секретаря………………….……......Клечковської М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Звягельської районної державної адміністрації Житомирської області,

місцевої територіальної громади в особі Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області

ІІІ особа Головне Управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач у вересні 2023 року звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на земельну частку (пай) розміром 3,62 умовних кадастрових гектарів із земель реформованого колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» с. Несолонь Звягельського району Житомирської області (далі за текстом Земельний пай) з наданням її за рахунок резервного фонду паїв Несолонської сільської ради (Брониківської сільської територіальної громади) Звягельського району.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що після смерті дядька відкрилась спадщина, що складається, окрім іншого, з Земельного паю, який належав його синові, який помер раніше свого батька та за життя отримав сертифікат на право на землю. Після смерті сина дядько спадщину прийняв, однак не оформив своїх спадкових прав і помер.

Як єдиний спадкоємець, спадщину після дядька прийняв, отримав у нотаріуса відповідне свідоцтво, однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно, Земельний пай, позбавлений права на його спадкування.

Сторони до суду не прибули, в заявах позивач та представник Брониківської сільської ради просили слухати справу без їх участі, позивач підтримав позов, представник сільської ради не заперечив щодо його задоволення. Від представників іншого відповідача та ІІІ особи жодних заяв чи клопотань не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Несолонь Новоград-Волинськогорайону Житомирськоїобласті увіці 37років помер ОСОБА_2 , який на момент смерті проживав з батьком ОСОБА_3 .

За життя померлий ОСОБА_2 був включений в списки власників сертифікатів Несолонської сільської ради, які мали право на земельну частку (пай) під номером 266, та 27.01.1998 за ним зареєстровано і видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0219456 розміром 3,62 умовних кадастрових гектарів. Оригінал вказаного сертифікату втрачений.

У листопаді 2010 року в с. Лебедівка Новоград-Волинського району Житомирської області помирає ОСОБА_4 , який за життя розпорядився своїм майном, склавши 12.04.2010 заповіт на ім`я позивача.

Родинні стосунки між померлими, як батька й сина, підтверджені свідоцтвом про народження останнього.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_5 , приватним нотаріусом заведена спадкова справа та у серпні 2017 року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні частки та майновий пай. Інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини ні після смерті ОСОБА_6 , ні після смерті ОСОБА_5 не звертались.

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на Земельний пай, нотаріусом 06.05.2011 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нього.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав, відповідно до ст.1217 ЦК України є спадкування майна як за заповітом, так і за законом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина (чоловік) і батьки померлого (ст.1261 ЦК України).

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття.

Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим.

З довідки виконавчого комітету Брониківськоїсільської радиЗвягельського районуЖитомирської областівід 31.01.2024слідує,що ОСОБА_2 (надень своєїсмерті)та йогобатько ОСОБА_7 булизареєстровані тапроживали заоднією адресоюв с.Несолонь.Тобто,з моменту відкриття спадщини після смерті сина ОСОБА_7 як спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, набув право володіння та право користування спадковим майном. Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_7 прийняв спадщину померлого сина, будучи з ним зареєстрованим за однією адресою.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ст.1215 ЦК України).

Виходячи із положень ст.25 ЗК України, земельний пай це земельна частка, виділена при приватизації державних та комунальних сільськогосподарських підприємств (всім відомих колгоспів), а також при приватизації інших комунальних закладів, в т.ч. освіти та культури.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на земельну частку (пай), є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі за текстом Закон) визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі за текстом Порядок). У цьому разі необхідно враховувати, що згідно з п.17 Перехідних положеньЗемельного кодексуУкраїни 2001року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Право на земельну частку (пай) згідно з п.2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За приписами ст.ст.5, 22 Земельного кодексу України 1990 року (далі за текстом ЗК 1990) кожний член КСП у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), право власності на яку виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

У постанові №7 Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 за життя правомірно набув право власності на Земельний пай, у зв`язку із чим його можна вважати спадковим майном померлого, яке успадкував його батько ОСОБА_7 . Останній за життя не оформив свої спадкові права на землю, відповідно право на спадкування вже його спадкового майна перейшло до його племінника, позивача у даній справі.

Оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, вказані позивачем обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, та враховуючи неможливість оформлення ним своїх спадкових прав у нотаріальній конторі, суд приходить до висновку про визнання за ОСОБА_8 права власності в порядку спадкування за заповітом на Земельний пай, який залишився після смерті дядька ОСОБА_5 . Відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.

Безоплатна передача громадянам України земель у власність із земель державної або комунальної власності регулюється ст.121 ЗК України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон, який є спеціальним щодо проведення процедури виділення земельних часток (паїв) за відповідними сертифікатами на землю.

Згідно зі ст.3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

При вирішенні даного спору, суд не має права перебирати на себе властиві суб`єкту владних повноважень функції, а тому вимога про надання Земельного паю за рахунок резервного фонду паїв Несолонської сільської ради (Брониківської сільської територіальної громади) Звягельського району не підлягає задоволенню.

Окрім того, позовні вимоги до Звягельської районної державної адміністрації Житомирської області є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні не було встановлено обов`язку визначеного позивачем саме цього відповідача відповідати за даним позовом.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

право власності на земельну частку (пай) розміром 3,62 умовних кадастрових гектарів із земель реформованого колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» с. Несолонь Звягельського району Житомирської області

в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо їїне булоподано;у разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяапеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Головуюча суддя О. О. Літвин