Рішення № 118320001, 20.03.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2024Справа № 910/16423/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми"доПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"простягнення 1376132,78 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаСахнов Д.А.;від відповідачаДрачова М.С.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 80060081,23 грн, з яких: 78683948,45 грн основного боргу, 249108,10 грн інфляційних втрат та 1127024,68 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0154-09021 від 25.07.2019 в частині оплати наданих позивачем послуг у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/16423/23, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.12.2023.

17.11.2023 від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 надано можливість позивачу брати участь у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом".

27.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

У вказаному відзиві на позов відповідач, зокрема, зауважив про не доведення позивачем факту приймання-передачі послуг за укладеним між сторонами договором у період з березня по травень 2022 року, а також березень 2023 року у зв`язку з ненаданням позивачем актів приймання-передачі послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Також відповідач зазначив про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 57899547,03 грн основного боргу у зв`язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми після звернення позивача з позовом, що розглядається до суду.

Крім того, за твердженнями відповідача, 26.04.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №396 від 26.04.2022 "Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану" (постанова №396), якою змінено порядок оплати послуг позивача, а згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №153 від 30.01.2023 "Про визнання такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №396 (постанова №153) визначено кінцеві дати забезпечення повної оплати позивачу вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих позивачем у спірний період.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позов строк оплати послуг позивача за липень 2023 року на суму 20251991,42 грн не настав, оскільки регулятором не затверджено вартість таких послуг.

Також, за твердженнями відповідача, законодавством не передбачено інші джерела покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов`язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, визначеним у затвердженій НКРЕКП структурі тарифу, а тому від своєчасності та повноти здійснення учасниками ринку електричної енергії розрахунків за договором про надання послуг з передачі електричної енергії залежить виконання відповідачем зобов`язань за надану позивачем послугу.

14.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

У підготовчому засіданні від 14.12.2023 оголошено перерву до 31.01.2024, встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 10.01.2024.

11.01.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення 78645904,02 грн основного боргу у зв`язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми після звернення позивача з позовом до суду.

16.01.2024 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 78683948,45 грн, яка прийнята судом.

29.01.2024 від позивача надійшли заперечення на заперечення відповідача на відповідь на відзив.

31.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про зменшення нарахованих 3% річних на 90% та клопотання про відстрочення виконання рішення у справі, що розглядається на 1 рік з дати його прийняття.

У судовому засіданні 31.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2024.

21.02.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення у справі, що розглядається на 1 рік з дати його прийняття та на клопотання відповідача про зменшення нарахованих 3% річних на 90%.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.03.2024 оголошено перерву до 20.03.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 20.03.2024 заявлені позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.03.2024 проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 20.03.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (постачальник послуг) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0154-09021 (договір) для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених договором (п.1.1).

Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2019 №321 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" перетворено у Приватне акціонерне товариства (ПрАТ), 100% акцій якого належить державі та не підлягають відчуженню, затверджено статут новоутвореного підприємства. Новоутворене Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Згідно з п.1.2 договору замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов договору.

Вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі-Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг (п.2.1 договору).

Згідно з п.п.4 п.3.3 договору замовник зобов`язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором.

Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2020 (п.7.1 договору).

В подальшому між сторонами підписувалися додаткові угоди до цього договору, якими, зокрема, продовжено строк дії договору.

Як стверджує позивач у позовній заяві, у період з жовтня по грудень 2022 року, з травня по липень 2023 року ним було надано, а відповідачем - прийнято послуги згідно умов договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0154-09021 від 25.07.2019, які були оплачені відповідачем частково.

Після звернення позивача з позовом, що розглядається до суду, відповідачем було в повному обсязі сплачено заборгованість за спірний період на загальну суму 78645904,07 грн, у зв`язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог.

Оскільки розрахунки проведені відповідачем з порушенням строків оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Виходячи з положень Закону України "Про ринок електричної енергії", а також постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, регулятор) від 14.06.2018 №429, позивач є постачальником універсальних послуг та учасником ринку електричної енергії, який проводить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу.

У свою чергу, відповідач є оператором системи передачі та здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаної енергетичної системи України.

Відповідно до п.55 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Згідно з п.23 ч.1 ст.33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, загальносуспільний інтерес зі збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов`язків (ч.8 ст.33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Частиною 6 ст.63 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов`язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується регулятором.

Отже, згідно положень Закону України "Про ринок електричної енергії" на відповідача, який є оператором системи передачі об`єднаної енергетичної системи України, та позивача, який виконує функції постачальника універсальних послуг, вказаним Законом покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 затверджено Порядок купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом (Порядок), який поширюється, зокрема, на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (ПУП, постачальник), оператора системи передачі (ОСП, оператор) (п.1.2 глави 1 Порядку).

Розділом 13 Порядку передбачено порядок здійснення розрахунку вартості та оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надається постачальником універсальних послуг.

Так, згідно з п.13.2 Порядку протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, постачальник направляє оператору акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальником. Оператор протягом трьох робочих днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі постачальника, підписаний зі своєї сторони.

Відповідно до п.13.3 Порядку протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.

Згідно з п.13.4 Порядку ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.

Відповідно до п.13.5 Порядку у разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони корегують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Після підписання ОСП акта корегування ПУП надає регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору у період з жовтня по грудень 2022 року, з травня по липень 2023 року позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Також встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у відповідний період був затверджений розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг, а саме: за березень 2022 року - постановою НКРЕП №487 від 13.05.2022 у сумі 9541224,17 грн (без ПДВ); за квітень 2022 року - постановою НКРЕП №559 від 31.05.2022 у сумі 1788706,09 грн (без ПДВ); за травень 2022 року - постановою НКРЕП №652 від 28.06.2022 у сумі 15129129,31 грн (без ПДВ); за червень 2022 року - постановою НКРЕП №820 від 26.07.2022 у сумі 16206475,10 грн (без ПДВ); за липень 2022 року - постановою НКРЕП №1053 від 30.08.2022 у сумі 13460131,94 грн (без ПДВ); за серпень 2022 року - постановою НКРЕП №1239 від 30.09.2022 у сумі 10290732,65 грн (без ПДВ); за вересень 2022 року - постановою НКРЕП №1354 від 25.10.2022 у сумі 4466349,89 грн (без ПДВ); за жовтень 2022 року - постановою НКРЕП №55 від 10.01.2023 у сумі 5781089,68 грн (без ПДВ); за листопад 2022 року - постановою НКРЕП №56 від 10.01.2023 у сумі 1135833,29 грн (без ПДВ); за грудень 2022 року - постановою НКРЕП №208 від 31.01.2023 у сумі 686760,38 грн (без ПДВ); за лютий 2023 року - постановою НКРЕП №522 від 22.03.2023 у сумі 4797276,00 грн (без ПДВ); за березень 2023 року - постановою НКРЕП №761 від 25.04.2023 у сумі 9411371,44 грн (без ПДВ); за квітень 2023 року - постановою НКРЕП №958 від 23.05.2023 у сумі 11767565,62 грн (без ПДВ); за травень 2023 року - постановою НКРЕП №1177 від 28.06.2023 у сумі 22780217,60 грн (без ПДВ); за червень 2023 року - постановою НКРЕП №1383 від 25.07.2023 у сумі 18552481,99 грн (без ПДВ), за липень 2023 року - постановою НКРЕП №1590 від 29.08.2023 у сумі 16844955,87 грн (без ПДВ).

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач вартість послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період сплатив із порушенням строку, визначеного законодавством та договором, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій відповідача та виписки банку з рахунку позивача.

Надаючи оцінку твердженням відповідача у відзиві на позов про те, що згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №396 від 26.04.2022 "Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану" та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №153 від 30.01.2023 "Про визнання такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №396 змінено порядок оплати вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих у спірний період, суд зазначає наступне.

26.04.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №396.

Відповідно до п.п.1 п.4 постанови №396 ОСП має здійснювати оплату ПУП вартості наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (послуга), на період дії воєнного стану в Україні, а також протягом 60 днів після його припинення чи скасування, згідно з Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, з урахуванням таких особливостей:

1) у кожному розрахунковому періоді (календарний місяць) перераховувати ПУП кошти в обсягах податкових зобов`язань відповідного ПУП у розмірі не менше 19,5% від вартості виробленої електричної енергії з альтернативних джерел енергії генеруючими установками приватного домогосподарства понад власне споживання (далі - сума податкових зобов`язань), яка розраховується як сума добутків обсягу купленої у споживача електричної енергії виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства та відповідного «зеленого» тарифу. Зазначену суму податкових зобов`язань розраховує ПУП та доводить до відома ОСП разом з актом приймання-передачі послуги. Зазначені у цьому підпункті перерахування здійснюються ОСП у рахунок оплати вартості наданої ПУП послуги відповідно до актів приймання-передачі Послуги не пізніше 55 днів після закінчення відповідного розрахункового періоду, що становить календарний місяць (крім лютого 2022 року).

30.01.2023 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №153 від 30.01.2023 "Про визнання такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 26 квітня 2022 року №396".

Згідно з п.1 постанови №153 визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2022 №396 "Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану" (зі змінами).

Відповідно до п.п.1 п.2 постанови №153, з метою врегулювання питань, які виникають у зв`язку із пунктом 1 цієї постанови, оператору системи передачі забезпечити повну оплату ПУП вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у 2022 році: за березень - до 20 березня 2023 року; за квітень - до 20 квітня 2023 року; за травень - до 20 травня 2023 року; за червень - до 20 червня 2023 року; за липень - до 20 липня 2023 року; за серпень - до 20 серпня 2023 року; за вересень - до 20 вересня 2023 року; за жовтень - до 20 жовтня 2023 року; за листопад - до 20 листопада 2023 року; за грудень - до 20 грудня 2023 року.

Зі змісту наведених постанов судом не встановлено зміну порядку оплату за надані позивачем послуги, що визначений п.13.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, а отже зазначені твердження відповідача судом відхиляються.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 249108,10 грн інфляційних втрат та 1127024,68 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано, що зобов`язання відповідача перед позивачем виконувалися із затримкою платежів, а отже мало місце прострочення його виконання, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 249108,10 грн інфляційних втрат та 1127024,68 грн 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Із положень ст.ст.230, 233 Господарського кодексу України та ст.ст.549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час розгляду клопотання відповідача про зменшення 3% річних на 90% суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

Натомість обставини справи №910/16423/23 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог просив суд повернути на його користь зайво сплачений судовий збір.

Як встановлено судом, при зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено до Державного бюджету України судовий збір на суму 939400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №135604 від 26.09.2023.

За вимоги про стягнення з відповідача 249108,10 грн інфляційних втрат та 1127024,68 грн 3% річних позивач повинен був сплатити 20641,99 грн судового збору.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Отже з урахуванням поданого позивачем клопотання, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 918758,01 грн.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/16423/23 на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи необхідність відстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає, що кошти на сплату 3% річних, інфляційних втрат взагалі не передбачені структурою тарифу на послуги відповідача, що безумовно перешкоджає виконанню рішення суду. Відповідач не може спрямувати на виконання рішення суду у справі кошти, для яких регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат, більше того, передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні відповідача, а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії.

Наведені обставини, за твердженнями відповідача, фактично унеможливлюють виконання судового рішення і свідчать про наявність підстав для відстрочення його виконання, а невідкладне стягнення з відповідача витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетично інфраструктури України.

За наведених обставин заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/16423/23 на 1 (один) рік з дня прийняття вказаного рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Водночас, відповідно до приписів ч.1 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд вказує на те, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. При цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочення рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №2-54/08.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Так, касаційним судом зазначено, що питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

У постанові від 03.09.2020 у справі №905/30/16 Верховний Суд також зазначив, що оскільки питання щодо відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення на 6 місяців, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції задовольняючи відповідну заяву допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами, що може бути підставою для скасування рішень.

Отже, не дивлячись на результат розгляду відповідної заяви про відстрочення виконання рішення, судове рішення за наслідками розгляду заяви має містити висновки щодо відхилення чи прийняття аргументів сторін та оцінку наданих доказів. Саме таким чином суд застосовує свої дискреційні повноваження і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення процесуальних дій.

Існування заборгованості, яка підтверджена обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008). Відповідно, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (див.§ 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Однак, наведені у заяві аргументи відповідача не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення, та які б могли бути підставою для відстрочення його виконання.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення виконання, відповідачем суду не надано, як і не подано суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про відстрочення виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/16423/23 на 1 (один) рік з дня прийняття вказаного рішення.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (40004, Сумська обл., місто Суми, вулиця Реміснича, будинок 35, ідентифікаційний код 41884537) 249108 (двісті сорок дев`ять тисяч сто вісім) грн 10 коп. інфляційних втрат, 1127024 (один мільйон сто двадцять сім тисяч двадцять чотири) грн 68 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 20641 (двадцять тисяч шістсот сорок одна) грн 99 коп.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (40004, Сумська обл., місто Суми, вулиця Реміснича, будинок 35, ідентифікаційний код 41884537) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 918758 (дев`ятсот вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн 01 коп.

4. В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання судового рішення - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.04..2024

Суддя Ю.М.Смирнова