Ухвала суду № 118317639, 18.09.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1718/22

Провадження № 2/761/1626/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Кулініч Т.О.

за участі:

представника позивача: Качан В.В. ,

представника відповідача 1: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду заяву представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про закриття провадження по справі в частині позовних вимог по справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання,

в с т а н о в и в :

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання.

30 грудня 2022р. на адресу суду, засобом поштового зв`язку надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 3) ч. 1 ст. 255 ЦПК України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що рішенням Шевченкіського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021р. у справі №569/5502/16-ц, яке набрало законної сили, позивачу було відмовлено у стягненні інфляційних втрат за період з 24 листопада 2016р. по 29 вересня 2019р., а тому, напереконання сторони відповідача, провадження у справі в частині позовних про стягнення з відповідачів інфляційних втрат з липня 2018р. по 29 вересня 2019р. підлягає закриттю.

З огляду на викладене, представник відповідача 1 просить закрити провадження у справі в частині викладених вище вимог.

24 травня 2023р. на адресу суду надійшло письмове заперечення позивача на заяву сторони відповідача 1 про закриття провадження в частині вимог, в яких сторона зазначає, що твердження, зазначені в поданій стороною відповідача заяві не відповідають дійсності, та вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки в судовому рішенні, на яке посилається представник, встановлено факт неналежного виконання грошових зобов`язань позичальником в частині повернення кредиту та відсотків за користування кредитом починаючи з 23 листопада 2016р. Крім того, в зазначеному рішенні, судом не встановлено, що порука припинилась. Стороною позивача зазначено, що судом не задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за період з 24 листопада 2016р. по 29 вересня 2019р., оскільки розрахунок проведено без врахування зміни строку виконання основного зобов`язання. Отже, саме неналежне виконання відповідачем 1 грошових зобов`язань за кредитним договором починаючи з 2016р. є преюдиційним фактом, який підлягає врахуванню судом при розгляді даної справи.

В судовому засіданні представник позивач заперечував проти задоволення вказаного клопотання, просив суд відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача 1 клопотання підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення заяви сторони відповідача 1 про закриття провадження у даній справі в частині заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат за період з липня 2018р. до 29 вересня 2019р., з огляду на наступне.

Пунктом 3) ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі № 146/318/20 (провадження № 61-11374св20) зроблено висновок, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до вказаного необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає розгляду таких позовів.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 372/2230/17-ц (провадження № 61-31594св18).

Суд вважає відхиляє доводи представника відповідача 1 стосовно наявності правових підстав для закриття провадження у даній справі в частині заявлених вимог про стягнення з відповідачів інфляційних втрат з липня 2018р. по 29 вересня 2019р., оскільки, у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від від 18 лютого 2021р. (цивільна справа №761/1718/22), на яке посилається представник відповідача 1, як на підставу вимог поданої заяви, встановленофакт неналежного виконання грошових зобов`язань позичальником в частині повернення кредиту та відсотків за користування кредитом станом на 23 листопада 2016р.

Так, у зазначеному рішенні, судом відмовлено позивачу в задоволенні заявлених вимог щодо стягнення інфляційних втрат за період з 24 листопада 2016р. і по 29 вересня 2019р. з тих підстав, що розрахунок проведено без врахування встановлених судом обставин - зміни строку виконання основного зобов`язання.

В той час, як у даній справі, позивач, як на підставу заявлених вимог, посилається на те, що рішення суду від 18 лютого 2021р. було виконано відповідачами лише 07 липня 2021р. Відтак, відповідачі прострочили повернення суми кредитних коштів за період часу з 07 липня 2018р. по 07 липня 2021р. включно, а тому, на переконання позивача, відповідно до ст. 625 ЦК України повинні сплатити позивачу інфляційні втрати та 3,0 % річних від простроченої суми у зазначений період часу.

Судом встановлено, що у даній справі та у справі №569/5502/16-ц є тотожними сторони та предмет судового розгляду, зокрема, в частині матеріально-правової вимоги позивача про стягнення з відповідачів інфляційних втрат, проте підстави позову у вказаних справах відрізняються, оскільки фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги є відмінними, оскільки, правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.

З огляду на викладене, враховуючи вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що заява представника відповідача 1 про закриття провадження у даній справі в частині зазначених вище вимог, задоволенню не підлягає, оскільки відсутні правові підстави, передбачені п. 3) ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 247, 255, 260, 261, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про закриття провадження по справі в частині позовних вимог по справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання - залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: