Рішення № 118309945, 10.04.2024, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/227/24

Провадження № 2-а/595/9/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024

м. Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області

В складі

головуючого суддіСодомори Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1283984 від 21.01.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 січня 2024 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1283984 від 21 січня 2024 року, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та необгрунтованою та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. 21 січня 2024 року, згідно із вищевказаної постанови, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 гривень штрафу за те, що 21 січня 2024 року o 11 годині 14 хвилин неподалік м. Бучач Чортківського району, він керував транспортним засобом марки «Citroen С5», номерний знак НОМЕР_1 , на якому не було ввімкнено ближнього світла фар чи денних ходових вогнів поза населеним пунктом, чим порушив п.9.8 ПДР України». Разом з тим, керуючи у вищезазначений час автомобілем, вказаного правопорушення він не вчиняв. Відповідно до п.9.8 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01р. № 1306, з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативній, транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Отже, у взаємозв`язку з вчиненим ним адмінправопорушенням та диспозицією вказаної норми вбачається, що його притягнуто до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, а саме: здійснення руху поза межами населеного пункту без ввімкнення світла фар. Відповідно до п.9.1 (г) Правил дорожнього руху України, попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби. Денні ходові вогні - це зовнішні світлові прилади і з точки зору ПДР України вони є попереджувальним сигналом. Вимоги до його ввімкнення містяться в розділі 9 ПДР України «Попереджувальні сигнали», в той час, як вимоги щодо користування зовнішніми світловими приладами передбачено у розділі 19 ПДР України «Користування зовнішніми" освітлювальними приладами». Отже, користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України. Таким чином, водії не можуть бути піддані відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за неввімкнення за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки, їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження. За таких обставин, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки, як зазначено у постанові по справі про адміністративне правопорушення, він вже рухався по автодорозі, а в розумінні ч.2 ст.122 КУпАП України, відповідальність настає у разі порушення водіями транспортних засобів правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, що передбачено п.п.9.2, 9.7 Правил дорожнього руху України. Отже вважає, що оскільки за не ввімкнення за межами населеного пункту у період з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар настає відповідальність за ст.125 КпАП України, тобто за порушення п.9.8 ПДР України, що регламентує порядок користування вказаними попереджувальними сигналами під час руху механічних транспортних засобів, а не за ч.2 ст.122 КпАП України, що передбачає відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, що врегульовано іншими правилами дорожнього руху, тому його було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч.2 ст.122 КУпАП.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу у його відсутності.

15 лютого 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позов, згідно якого представник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області просить суд розглядати справу у його відсутності. Крім того, зазначає, що 21.01.2024 поліцейським СРПП ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області сержантом поліції Дмитром Василишиним винесено постанову серії ЕНА №1283984 від 21.01.2024 за ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 510 грн. на ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Citroen С5» д.н.з. НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив вимоги норм п. 9.8 ПДР та норми ч. 2 ст. 122 КУпАП. У позовній заяві позивачем вказано, що постанова про адміністративне правопорушення винесена безпідставно, оскільки ним не здійснено жодного порушення вимог ПДР та КУпАП. Позивачем абсолютно безпідставно зазначається, що постанова не містить жодних доказів скоєного ним порушення. Так факт скоєння позивачем правопорушення чітко прослідковується із наданого поліцейськими відеозапису де видно, що автомобіль позивача рухається без увімкнення ближнього світла фар або режиму денних ходових вогнів. Факт не увімкнення ближнього світла фар позивачем не заперечується, проте в своє виправдання ним зазначається, що в його діях відсутній склад правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та скоєне повинно кваліфікуватися за ст. 125 КУпАП. Представник відповідача не погоджується з таким твердженням позивача та зазначає, що у частині 2 ст.122 КУпАП вжита словесна конструкція «порушення правил ... користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів». Вираз «при початку руху чи зміні його напрямку» конструктивно відноситься до виразу «попереджувальними сигналами». Вираз «порушення правил ... користування зовнішніми освітлювальними приладами» існує сам по собі. Як було зазначено, пунктом 9.8 ПДР України, встановлено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Таким чином, ближнє світло фар виступає у викладі законодавця заміною денних ходових вогнів в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу. Таким чином, ближнє світло фар, тоді, коли воно використовується з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, є за своєю суттю зовнішнім освітлювальним приладом. Не увімкнення ближнього світла фар у вказаний період є порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, передбаченим частиною 2 статті 122 КУпАП. Згідно п.1.10 ПДР України, денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби. Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів. Пунктом 19 ПДР України передбачено умови користування зовнішніми світловими приладами. Правило п.9.8 фактично визначає порядок їх використання протягом певного періоду на рівні із вимогами розділу 19 Правил, незважаючи на положення п.9.1 Правил, якими передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом. Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР України настає відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП, а не за ст. 125 КУпАП, як вважає позивач. Просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні, 21.01.2024 о 11 годині 14 хвилин поліцейським ВП №2 (м.Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Василишин Д.І. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1283984 від 21.01.2024, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА № 1283984 від 21.01.2024, 21.01.2024 о 11:14:39 в м.Бучач, траса Н18 Івано-Франківськ-Бучач-Тернопіль 63 км. ОСОБА_2 керував ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п.9.8 ПДР України.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України"Продорожнійрух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306(зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст.14Закону України«Про дорожнійрух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.3ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За приписами п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно доп.9.8.Правилдорожньогоруху України, з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Частина 2 ст.122КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КпАП Україниорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідженими матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 21.01.2024 о 11:14:39 в м.Бучач, траса Н18 Івано-Франківськ-Бучач-Тернопіль 63 км., керував ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п.9.8.Правил дорожньогоруху України.

Як вбачається із відеозапису наданого відповідачем, ОСОБА_1 пояснив, що світло фар в транспортному засобі включається автоматично, та саме по собі не включається, тому він не міг його ввімкнути. Також, зазначив, що він знає про те, що світло фар не включається, оскільки його раніше за це вже зупиняли працівники поліції в м.Тернопіль.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Крім того, судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що його дії працівником поліції кваліфіковано невірно, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, тому його дії слід було кваліфікувати за ст. 125 КУпАП, яка передбачає відповідальність за інші порушення правил дорожньогоруху та тягне за собою попередження.

З цього приводу суд зазначає, що згідно п.1.10 ПДР, денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.

Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів.

Пунктом 19 ПДР передбачено умови користування зовнішніми світловими приладами.

Правило п. 9.8. Правил фактично визначає порядок їх використання протягом певного періоду на рівні із вимогами розділу 19 Правил, незважаючи на положення п. 9.1. Правил, якими передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом.

Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а не за ст. 125 цього Кодексу, як вважає позивач.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.05.2018 (справа №726/786/17) та від 07.02.2018 (справа №285/1619/17).

Згідно ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Встановивши вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕНА № 1283984 від 21.01.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , винесена на підставі та в межах повноважень, наданих іполіцейському, у спосіб, що передбачені Конституцію України та чинним законодавством України, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенніпозову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.

Суддя: Р. О. Содомора