Рішення № 118309415, 11.04.2024, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/583/24

Номер провадження 2-о/573/30/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді СВИРГУНЕНКО Ю.М.,

з участю секретаря ФЕДОРЧЕНКО Г.В.,

розглянувши ввідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Білопілля цивільнусправу зазаявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про встановлення факту постійного проживання на території України,

у с т а н о в и в:

1. Стислий виклад заяви по суті

22 березня 2024 року адвокат Юрко О.В., діючи в інтересах ОСОБА_2 , подала через підсистему «Електронний суд» заяву про встановлення факту постійного проживання на території України. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України в с. Павлівка Білопільського району Сумської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_2 . Білопільським РВВС Сумської області видано паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , який останній втратив, у зв`язку з чим не зміг своєчасно оформити паспорт громадянина України. Разом з цим, ОСОБА_2 неодноразово був засуджений до позбавлення волі, що, у свою чергу, теж не сприяло в документуванні його паспортом громадянина України. ОСОБА_2 неодноразово звертався до органів державної влади щодо видачі йому паспорта громадянина України, однак або отримував відмови з різних причин, або знову вчиняв злочин і опинявся в місцях позбавлення волі. Востаннє ОСОБА_2 з метою отримати паспорт звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області у грудні 2023, на що отримав лист №1-8/6/5901-24/5901 3/9-24 від 22 січня 2024 року, яким йому знову було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Посилаючись на викладене, представник заявника ОСОБА_3 просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 на території України станом на 13 листопада 1991 року.

2. Стислий виклад письмових пояснень представника УДМС в Сумській області

03 квітня 2024 року від представника заінтересованої особи управління Державної міграційної служби України в Сумській області Чхуна С.А. надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що в заяві стверджується, що ОСОБА_2 неодноразово був засуджений до позбавлення волі і на заявлену дату, а саме 13 листопада 1991 року відбував покарання. Однак, до заяви про встановлення юридичного факту, не додані довідка ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» від 25 липня 2023 року, а також копія вироку Білопільського районного суду від 07 грудня 1989 року. Також до заяви не додано інших доказів постійного проживання заявника, зокрема інформації про місце роботи, сімейні відносини, навчання, службу в армії, військовий облік, інші документальні підтвердження його перебування на території України (а. с. 24-26).

3. Процесуальні дії в справі

Ухвалою від 22 березня 2024 року відкрито провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду на 11 квітня 2024 року з викликом заявника, представника заінтересованої особи. Вказаною ухвалою витребувано з Білопільської міської ради Сумської області інформацію щодо реєстрації ОСОБА_2 , із ІНФОРМАЦІЯ_3 інформацію щодо перебування заявника на військовому обліку та з сервісного центру МВС України в Сумській області інформацію щодо наявності/відсутності судимостей відносно ОСОБА_2 (а. с. 13).

4. Заяви (клопотання) учасників справи

Заявник ОСОБА_2 та його представник адвокат Юрко О.В. у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи в їх відсутність, заявлені вимоги підтримують (а. с. 41).

Представник заінтересованої особи УДМС в Сумській області Чхун С.А. надіслав заяву, в якій зазначив, що не може прийняти участь у судовому засіданні з технічних причин, у зв`язку з відсутністю зв`язку, просив розглянути справу без його участі, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду (а. с. 42).

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

5. Встановлені судом фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно виконкомом Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області 21 квітня 2016 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павлівка Білопільського району Сумської області. Його матір`ю була ОСОБА_4 , а відомості про батька зазначені зі слів матері (а. с. 5).

Згідно з заявою про видачу паспорта у зв`язку з повноліттям від 24 жовтня 1978 року, ОСОБА_2 на той час проживав по АДРЕСА_1 разом з батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . На підставі цієї заяви ОСОБА_2 виданий паспорт серії НОМЕР_1 від 28 жовтня 1978 року (а. с. 4 зворотній бік).

До вказаного паспорту по досягненню 25 років заявника 19 серпня 1987 року було вклеєно фото (а. с. 10).

Відповідно до копії будинкової книги за адресою АДРЕСА_1 , а також довідки Білопільської міської ради №1355/03-22 від 03 квітня 2024 року, ОСОБА_2 був зареєстрований за вищевказаною адресою з 15 грудня 1978 року по 29 травня 1985 року, з 03 грудня 1986 року по 10 травня 1986 року, та з 02 жовтня 1996 року по 21 березня 2000 року. На даний час інформація в Реєстрі щодо проживання ОСОБА_2 на території Білопільської територіальної громади відсутня (а. с. 4, 5 зворотній бік 7, 33).

Згідно з довідкою ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» №22/7/12-573/Ар25 від 25 липня 2023 року ОСОБА_2 прибув 16 січня 1990 року до даної державної установи для відбування покарання, призначеного вироком Білопільського районного суду Сумської області від 07 грудня 1989 року за ч. 1 ст. 101 КК УРСР у виді позбавлення волі на строк 7 років. Останній був звільнений з установи 24 вересня 1996 року за відбуттям покарання. Вибув за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 39).

За інформацією виконкому Білопільської міської ради Сумської області від 15 березня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 9).

Відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на військовому обліку військовозобов`язаних не перебував і не перебуває (а. с. 40).

6. Норми права, застосовані судом

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Законом України «Про громадянство України», Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з реалізацією права власності.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Тобто, особи, які визначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, а зазначені у п. 2 - з 13 листопада 1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

У силу ст. 17 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України» безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Пунктом 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року (далі - Порядок) передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Згідно з п. п. «а», «б» п. 7 Порядку, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; осіб, які станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту, які проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.

8. Мотиви суду.

Встановлення факту постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року заявнику необхідно для встановлення належності до громадянства України та отримання паспорта громадянина України.

Аналіз перевірених і оцінених судом доказів у їх сукупності та законодавства переконує суд, що заявником надані належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення факту проживання заявника станом на 13 листопада 1991 року на території України.

До вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а й з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Зважаючи на те, що зібрані по справі докази в сукупності підтверджують обставини, на які посилається ОСОБА_2 , заява останнього про встановлення факту постійного проживання на території України підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить також з того, що в позасудовому порядку встановити факт постійного проживання на території України не можливо, що створює для заявника перешкоди в отриманні паспорта громадянина України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 9 Законом України «Про громадянство України», п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. 17 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, п. п. 7, 25, 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року, ст. ст. 5, 12, 259, 263-265, 293, 315, 319 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про встановлення факту постійного проживання на території України задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Павлівка Білопільського району Сумської області на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: