Рішення № 118307408, 10.04.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1087/24

Провадження № 2/346/909/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Івасів В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинено виконавчий напис № 24762 від 16.06.2021року про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості у сумі 22261,60 грн., який в подальшому передано до Коломийського ВДВС, яким відкрито виконавче провадження № 68766777 від 24.02.2022 року.

Вважає, що дії приватного нотаріуса вчинені без належних правових підстав, з огляду на те, що останнім не перевірено факту безспірності вимог стягувача; виконавчий напис вчинено в порушення вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зазначає, що в 2007 року нею дійсно було укладено кредитний договір № 400024994 з ПАТ «ВіЕйБі Банк», за ним нею повернуті всі кредитні кошти. Однак, жодних договірних відносин із ТОВ ФК Кредит-Капітал вона не укладала, будь-яких грошових коштів на рахунок відповідача не сплачувала, про наявність заборгованості чи неналежне виконання договірних зобов`язань її не повідомляли, як і про факт відступлення права вимоги за кредитним договором. Тому позивач просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із 1211,20 грн. сплаченого судового збору та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач в судове засідання не з`явилася. В позовній заяві представник позивача, адвокат Атаманюк В.М. вказав клопотання, згідно з яким позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розгляд справи проводити у його та позивача відсутності (а.с. 25-29).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. 02.04.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 надіслав до суду письмове клопотання, в якому просить розгляд справи проводити в його відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог, в тому числі у стягненні витрат на правничу допомогу (зазначивши клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу). Зазначає, що витрати позивача на правову допомогу мають бути документально підтверджені, а відсутність такого підтвердження є підставою для відмови у задоволені вимог про їх відшкодування. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності ), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Предмет позову у даній справі не є складним, не потребує вивчення значного обсягу нормативно-правових актів, складання великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи. Сума та вид виконаної роботи є неспівмірним та не відповідають критерію розумності та дійсності вартості наданих послуг; час витрачений на підготовку позовної заяви є невиправданим та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, оскільки проведення дій в даній справі не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи, так само як сума на проведення консультації та підготовку заперечень, заяв, клопотань є явно неспівмірною з часом, затраченим на таку роботу (а.с.46).

Представник третьої особи - Коломийського відділу ДВС в судове засідання не з`явився, 27.03.2024 року начальник вказаного відділу В.Попик електронною поштою надіслала до суду письмову заяву, в якій просить судове засідання проводити без участі представника вказаного відділу та прийняти рішення згідно чинного законодавства ( а.с. 45).

Третя особа - приватний нотаріус Данич О.Ф. в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, від неї не надійшло заяв про розгляд справи у її відсутності.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача і третіх осіб.

В зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16ЦКУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зст.76ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 24762, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 400024994 від 26.10.2007 року, укладеним з ПАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги № 6795 від 27.03.2018 року є ТОВ « ФК «Кредит-Капітал». Стягнення заборгованості проводиться за період з 27.03.2018 року по 14.05.2021 року. Сума заборгованості складає 22261,60 грн. (а.с. 7).

24.02.2022 року державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кушицькою М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 68766777 щодо виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с. 34-35).

30.06.2022 року цим же виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 68766777 з примусового виконання вказаного виконавчого напису ( а.с. 31-32).

Відповідно до ст.18ЦКУкраїни нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст.1ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України«Пронотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МіністерстваюстиціїУкраїни 22.02.2012року№296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до ст.87ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою КабінетуМіністрівУкраїни№1172від29.06.1999 року. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою КабінетуМіністрівУкраїни№1172від29.06.1999 року.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Як вбачається зі змісту оспорюваного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус керувалася ст.87ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесенихпостановою КабінетуМіністрівУкраїни№662від26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року в справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинноюПостанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року в справі № 910/13233/17.

Відповідно до пункту 1постанови КабінетуМіністрівУкраїнивід29червня1999року№1172«Прозатвердженняперелікудокументів,заякимистягненнязаборгованостіпровадитьсяубезспірномупорядкунапідставівиконавчихнаписівнотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі №757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

На спростування викладеного стороною відповідача не надано суду докази того, що виконавчий напис від 16.06.2021 року вчинений на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору, що є обов`язковим.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року в справі №201/15282/16-ц провадження № 61-40796св18, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87,88ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Також слід зазначити, що в оспорюваному виконавчому написі вказано, що сумазаборгованості складає21061,83грн.,в томучислі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 15039,99 грн.; прострочена заборгованість за комісією 5257,20 грн.; прострочена заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом 764,64 грн., а також плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню 22261,60 грн. Стягнення проводиться за період з 27.03.2018 року по 14.05.2021 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суду не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача та наявність у нього права вимоги. Не надано таких документів і приватним нотаріусом Данич О.Ф.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Однак, в даному випадку, всупереч викладеному, вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус Данич О.Ф. не врахувала та не перевірила факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.

Також з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису приватний нотаріус отримувала від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).

Тобто, з установлених судом обставин справи не вбачається, що, звертаючись до нотаріуса з вимогою вчинення виконавчого напису, відповідач, з метою підтвердження наявності заборгованості позивача надав, з урахуванням положень Переліку документів, належні докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Також відсутні докази на підтвердження того, що позивач була повідомлена про зміну кредитора у зобов`язанні (від ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»), та слід звернути увагу, що не відомо чи були вказані документи представлені і нотаріусу, який вчиняв виконавчий напис.

Тобто, приватний нотаріус, хоча і посилається на існування такого договору, однак, не представляться можливим встановити чи перевіряла вона і яким чином наявність правових підстав у ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» стягувати з позивача суму кредиту, в тому числі звертатися із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, оскільки не підтверджено, що такий договір про відступлення права вимоги надавався нотаріусу, як і не надано його суду.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги недоведеність відповідачем факту подання нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача, а також заперечення позивача щодо наявності безспірної заборгованості перед відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки останній вчинений приватним нотаріусом без дотримання вимог чинного законодавства (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»,постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом такожвстановлено,що позивачемза зверненнядо судуз даноюпозовною заявоюсплачено судовийзбір врозмірі 1211,20грн.,що стверджуєтьсявідповідною квитанцією(а.с.4). Дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., суд виходить з наступного.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначаєтьсяст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене ч. 2 ст.141 ЦПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим у частині третій зазначеноїстатті цього Кодексувизначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В постанові Верховного Суду від 07.12.2022 року в справі № 873/96/22 вказано, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними частиною четвертоюстатті 126 ГПК України(а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129 ГПК України(а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені у частині четвертійстатті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертоїстатті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятоюстатті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено судом, 28.12.2023 року між адвокатом Атаманюком В.М. та позивачем укладено договір доручення на ведення справ в державних органах, органах місцевого самоврядування, слідчих та судових органах (а.с.12).

Відповідно до акту виконаних робіт за договором від 01.03.2024 року вартість робіт (послуг адвоката) встановлено в загальному розмірі 10 000 грн., про що також вказано в квитанції серії ААІ № 473465 від 01.03.2024 року (а.с.13, 17), а саме: надання консультації (2 години), складання адвокатського запиту та позовної заяви ( 3 години ); вартість 1 робочої години 2 000 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу (зменшення судових витрат на правничу допомогу).

Суд вважає, заявлений позивачем розмір відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, а також неспівмірним із складністю справи (суть спору й характер спірних правовідносин, наявність чітко сформованої судової практики в даній категорії справ, незначні кількість та обсяг зібраних та доданих до позовної заяви доказів, а також незначний обсяг документів, що підлягав вивченню у даній справі), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в даній справі (складання позовної заяви та одного адвокатського запиту), виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 000 грн.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст. ст.2, 4, 5, 7, 12, 76, 81, 89, 137, 141, 142, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 258,259,263-265,273, 352,354ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, зареєстрований в реєстрі за № 24762, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 400024994 від 26.10.2007 року в загальній сумі 22 261 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят одна) гривня 60 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», 79018,м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп. 28,код ЄДРПОУ35234236.

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, 01133, м. Київ, вул. Первомайського, 9, офіс 1.

Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 78200, м. Коломия, вул. Шевченка, 23, Івано-Франківської області.

Повний текстрішення складено12 квітня 2024 року.

Суддя: Яремин М. П.