Рішення № 118307249, 12.04.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5732/22

№ 2/183/263/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Новомосковського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про:

- виключення відомостей про батьківство ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису № 383 від 17 червня 2014 року, вчиненого Відділом державної реєстрації актів в цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, про народження ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив виключити відомості про батьківство ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису № 383 від 17 червня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, про народження ОСОБА_5 . Позов передано головуючому судді 13 вересня 2022 року.

В правове обґрунтування позову послався на ст. 126, 136 СК України, висновок з питання застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18.

В обґрунтування позову зазначив, що 03 грудня 2011 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) уклав шлюб з ОСОБА_2 (надалі - відповідач), який зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану по Новомосковському району Новомосковського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 570. Після укладання шлюбу відповідач взяла прізвище « ОСОБА_6 ». Спільне життя з відповідачкою не складалося через відсутність взаєморозуміння. Деякий час сторони окремо. В подальшому, відповідачка звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовною заявою про розірвання шлюбу. 09 жовтня 2013 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/3186/13-ц шлюб розірвано.

Після офіційного розірвання шлюбу сторони відновили стосунки та постійно підтримували фізичний зв`язок. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач народила сина - ОСОБА_5 , а 17 червня 2014 року зареєструвала його у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 383. Позивач указує, що не мав сумніву щодо батьківства, тому батьком народженої дитини, згідно з ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) записано його.

Зазначає, що сторони мешкали разом у квартирі АДРЕСА_1 з 10 липня 2014 року, яка на праві приватної власності належала його матері ОСОБА_7 . До того ж, за життя, його мати, як власник, зареєструвала відповідачку і ОСОБА_5 у цій квартирі. 06 жовтня 2015 року сторони знову зареєстрували шлюб із відповідачкою у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 447. 25 жовтня 2018 року, за заявою позивача, заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/6647/18 шлюб розірвано, але дружні стосунки залишились. На протязі всього часу позивач спілкувався з сином, матеріально забезпечував його. Крім того, ОСОБА_5 приятелює з сином нової дружини позивача з якою, він уклав шлюб навесні 2021 року та очікує на народження спільної дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача, яка залишила заповіт на ім`я його та інших, у тому числі і на ОСОБА_5 11 серпня 2022 року разом із відповідачкою позивач звернувся до приватного нотаріуса за отриманням спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_7 . Після подання заяви про вступ у спадщину відповідачка повідомила позивача, що він не є біологічним батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому інші будь-які пояснення відмовилася надавати та чинить перешкоди у спілкуванні з сином, що змусило позивача звернутися з позовом до суду. Через заяву відповідачки та її поведінку, а також з аналізу періоду окремого проживання, позивач припускає, що відповідачка могла зраджувати та народити дитину від іншого чоловіка. Вказує, що намагався зв`язатися з відповідачкою як сам, так і за допомогою свого адвоката, проте відповідачка уникає спілкування, тому він змушений звернутися до суду з заявою про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.

Постановленою судом ухвалою від 20 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання. Витребувано докази у справі. Докази отримані 06 жовтня 2022 року.

Постановленою судом ухвалою від 02 листопада 2022 року у справі призначено судову генетичну експертизу та зупинене провадження у справі.

19 грудня 2022 року постановленою судом ухвалою провадження у справі поновлене для вирішення клопотання експерта.

В підготовчому засіданні 11 січня 2023 року клопотання експерта задоволено, зупинене провадження у справі на час проведення експертизи.

19 грудня 2022 року постановленою судом ухвалою провадження у справі поновлене в зв`язку з надходженням висновку експерта.

12 червня 2023 року в підготовчому засіданні долучено заяву про припинення представництва представника позивача ОСОБА_9 та допущено представника позивача ОСОБА_1 до участі у справі, прийнято відзив відповідача на позовну заяву.

У відзиві відповідач зазначає, що не заперечує проти виключення відомостей про батька ОСОБА_4 з актового запису № 383 від 17 червня 2014 року про народження ОСОБА_5 . Також указує, що з 03 грудня 2011 року вона з позивачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. 09 жовтня 2013 року рішенням суду шлюб був розірваний. Рішенням установлено, що подружжя остаточно припинило сімейно-шлюбні відносини з липня 2012 року, спільного господарства не ведуть, сімейні відносини не поновлювали. Зазначає, що в Новомосковському міськрайонному суді Дніпропетровської області розглядається інша справа між цим самим позивачем і тим самим відповідачем про визнання спадщини незаконною. В своїй відповіді на відзив у справі № 183/4183/23 ОСОБА_4 вказує на обставини, за яких він дізнався про вагітність відповідачки, зазначає, що в кінці 2013 року-на початку 2014 року позивач приїхавши до своєї матері додому застав у неї ОСОБА_10 , яка вже була вагітна, і зі слів матері начебто дізнався що вона вагітна від нього. Таким чином, позивач, не підтримуючи відносин з колишньою дружиною з липня 2012 року, зустрів її вагітну в кінці 2013 року чи на початку 2014 року і вирішив зі слів матері що це дитина його, і не заперечував проти реєстрації дитини на своє ім`я. Такі обставини можуть свідчити про неадекватне сприйняття позивачем оточуючої реальності, з огляду на те, що в цей період часу сторони проживали окремо один від одного та вели кожен своє особисте життя, не підтримували зв`язків. Відповідачка категорично заперечує будь-який обман стосовно обізнаності позивача про той факт, що Ростислав не є рідним сином позивача.

19 червня 2023 року представником позивача подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник указав, що саме по собі припинення сімейно-шлюбних відносин не означає припинення фізичних стосунків між особами, результатом якого може бути народження дитини. Це питання судом у справі № 183/3186/13-ц не досліджувалося. Пояснення у відповіді на відзив у справі № 183/4183/23 не є доказом, відповідь підписана не ОСОБА_5 .

В підготовчому засіданні 11 липня 2023 року замінено третю особу-1 у справі з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області на Новомосковського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановленою судом ухвалою від 11 липня 2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_4 відмовлено.

Постановленими судом ухвалами від 15 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів, відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідача про призначення судово-психіатричної та судово-психологічної експертизи ОСОБА_4 .

Постановленими 15 вересня 2023 року в підготовчому засіданні судом ухвалами задоволено клопотання про виклик свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , закрите підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07 грудня 2023 року допитано свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , долучено докази, подані представником позивача, визнано обов`язковою явку позивача для надання пояснень.

Постановленою судом ухвалою від 28 лютого 2024 року ухвалено продовжувати розгляд справи у відсутність позивача.

Постановленою судом ухвалою від 10 квітня 2024 року долучено докази, подані представником позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Послався на висновок експертизи, яким установлено відсутність кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_5 . Вказав на те, що наявність у позивача сумнівів щодо батьківства не вказує на впевненість у цьому факті. Позивач після первісного розірвання шлюбу підтримував фізичні відносини з відповідачкою та побачивши відповідачку вагітною зрозумів, що саме він є батьком. Вказав на те, що свідчення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не є достовірними та не можуть підтверджувати дійсності волі позивача. Станом на 17 червня 2014 року позивач перебував у загостреній стадії хвороби, внаслідок чого не міг мати сумнівів щодо свого батьківства та побачивши вагітною колишню дружину, з якою підтримував фізичні стосунки був впевнений, що є батьком дитини. Вказав на те, що не можливо довести жодними доказами факт необізнаності.

В судовому засіданні відповідачка та її представник пояснили, що заперечення подавати не будуть. Наголосили на тому, що позивач достовірно знав про відсутність кровного споріднення з ОСОБА_5 . На підтвердження цього факту свідчить те, що позивач та відповідачка ще до первісного розірвання шлюбу, після фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин, налагоджували власні особисті стосунки, мали своє особисте життя, окремо один від одного. Як до, так і після повторної реєстрації шлюбу сторони відновлювали особисті стосунки, спілкувалися один з одним. Після тривалого припинення шлюбно-сімейних відносин побачивши відповідачку вагітною у позивача не могли не виникнути сумніви щодо батьківства. Відсутність таких сумнівів самі по собі можуть вказувати на психологічний або психічний розлад здоров`я позивача. Також позивач, у силу власних фізичних особливостей, через стан здоров`я, не міг бути батьком ОСОБА_5 . Крім того, під час реєстрації народження ОСОБА_5 позивач особисто повідомив, що визнає себе батьком дитини, хоча знає, що він походить не від нього. Вказали, що в провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала справа про обмеження дієздатності позивача. За час спільного проживання позивач неодноразово лікувався від алкогольної залежності. При цьому, позивач особою, обмеженою у дієздатності не визнавався і доказів того, що він не розумів значення своїх дій та не керував ними під час реєстрації народження ОСОБА_5 не надано. Саме стороною відповідача за для усунення суперечностей в цьому питанні заявлялися клопотання про проведення експертиз, проти задоволення яких сторона позивача заперечувала. Відповідач зазначила, що запис про народження ОСОБА_5 внесено на підставі свідоцтва про шлюб. Шлюбно-сімейні, в тому числі і фізичні відносини з позивачем вона припинила у 2012 році. Неодноразово в присутності її та свідків позивач повідомляв, що не є батьком, реєструючи себе батьком дитини вказував на свої позитивні риси. Просила відмовити у позові. Представник відповідача вказав, що підставою реєстрації дитини вказано ч. 1 ст. 122 CК України на підставі свідоцтва про шлюб, відомості про батька не підтверджуються паспортним документом, паспорт батька відсутній. Послався на висновок з питань застосування норм права, наведений у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 201/6130/19 (провадження № 61-9966св21).

Представник третьої особи-2 у судове засідання не з`явилася, 08 листопада 2022 року та 10 липня 2023 року подавала до суду заяви про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування. Вирішення позовних вимог поклала на розсуд суду.

Представники третьої особи-2 у судове засідання не з`явилися, підстав неявки суду не повідомляли. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Письмових пояснень не подавали.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, висновок експертизи, висновує таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 1 - 3 ст. 77 ЦПК України).

За ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З копії довідки № 3612/01.09.2021, виданої службовою особою виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований з 29 травня 2012 року за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.7/.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2013 року у справі № 183/3186/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу встановлено, що згідно зі свідоцтва про шлюб сторони з 03 грудня 2011 року знаходилися в зареєстрованому шлюбі. Подружжя остаточно припинило сімейно - шлюбні відносини з липня 2012 року, спільного господарства не ведуть, сімейні відносини не поновлювали, а тому суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам. У рішенні вказано, окрім іншого, що: « ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з відповідачем знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 03 грудня 2011 року, від якого дітей не мають. Шлюбні відносини з відповідачем фактично припинено з липня 2012 року, через різні погляди на сімейне життя, постійні сварки та непорозуміння… Відповідач в судове засідання також не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав у повному обсязі…». Вказаним рішенням шлюб, зареєстрований 03 грудня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 570, між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 розірвано.

17 червня 2014 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та в якій батьками дитини вказано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , громадянку України /а.с.9/.

З отриманої судом копії актового запису про народження ОСОБА_5 № 383 від 17 червня 2014 року /а.с.29/ вбачається, що документом, що підтверджує факт народження вказане медичне свідоцтво про народження № 138 від 26 травня 2014 року. Підставою внесення відомостей про батька вказано шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 570 від 03 грудня 2011 року. У відмітках до актового запису вказано, що відомості про батька зазначені згідно зі свідоцтвом про шлюб, відомості про батька не підтверджуються паспортними документами, паспорт батька відсутній. Відомості про матір внесені у повному обсязі. У відомостях про батька вказано « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Відомості про громадянство та місце проживання відсутні.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 183/6647/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 06 жовтня 2015 року, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області зроблено відповідний актовий запис за № 447 та видане свідоцтво про шлюб. Установлено, що подружжя є батьками дитини - ОСОБА_5 , 2015 року народження. Судом установлено, що сторони з жовтня 2018 року не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, позивач втратив почуття любові та поваги до дружини, спільне життя і збереження шлюбу вважає неможливим. Вказаним рішенням розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , зареєстрований 06 жовтня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 447.

З висновкуексперта №СЕ-19/111-22/49818-БДвід 25квітня 2023року зарезультатами проведеноїсудової молекулярно-генетичноїекспертизи вбачається,що ОСОБА_4 не можебути біологічнимбатьком ОСОБА_5 .Біологічне батьківство ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 виключається.Оцінюючи висновокексперта судвиходить зтого,що експертапопереджено прокримінальну відповідальність,передбачену статтями384,385КК України,в реєстріатестованих судовихекспертів убачається,що експертувидано свідоцтво№ 18587на підставірішення Експертно-кваліфікаційноїкомісії МВСУкраїни від23червня 2022року №2535терміном діїдо 31грудня 2027року,Номер тавид експертизи:9.Біологічна експертиза;Індекс тавид експертноїспеціальності:9.5 Молекулярно-генетичні дослідження. В результаті проведеного дослідження встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразків букального епітелію ОСОБА_4 (об`єкт № 1.1), ОСОБА_2 (об`єкт № 2.1) та ОСОБА_5 (об`єкт № 3.1) які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Порівняльним дослідженням встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_5 (об`єкт № 3.1) містять генетичні ознаки (алелі), які визначені в ДНК-профілі зразка букального епітелію ОСОБА_2 (об`єкт № 2.1) та не містять генетичні ознаки (алелі), які визначені в ДНК-профілі зразка букального епітелію ОСОБА_4 (об`єкт № 1.1).

Таким чином, з огляду на позицію сторін, суд приходить висновку про існування спору з приводу батьківства позивача по відношенню до дитини, батьком якої він записаний та права на звернення з позовом про виключення відомостей про батьківство батька з актового запису про народження дитини.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.

За ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2013 року у справі № 183/3186/13-ц розірвано шлюб між позивачем та відповідачем. Рішення набрало законної сили 21 жовтня 2013 року. Датою народження ОСОБА_5 є 20 травня 2014 року, тобто на сьомий місяць від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 1 - 3, 6 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення відомостей з актового запису про народження дитини.

Суд виходить з того, що висновок експерта, яким установлено факт відсутності кровного споріднення сторонами не оскаржується та фактично відсутність кровного споріднення позивача по відношенню до ОСОБА_5 визнається відповідачем.

Однак, за ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Тобто законом обмежено право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема в разі, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, або не могла про це не знати.

При вирішенні спорів щодо оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням норм частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 14 червня 2021 року у справі № 532/1348/19 (провадження № 61-17342св20), від 13 липня 2022 року у справі № 201/6130/19 (провадження № 61-9966св21), від 29 квітня 2022 року у справі № 201/6658/18 (провадження № 61-8844св21), від 27 вересня 2023 року у справі № 130/284/21 (провадження № 61-6060св23).

Отже, позивач має надати докази того, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Так, суд ураховує те, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2013 року у справі № 183/3186/13-ц встановлено, що подружжя остаточно припинило сімейно-шлюбні відносини з липня 2012 року, спільного господарства не ведуть, сімейні відносини не поновлювали.

При цьому, обставини, встановлені у вказаному рішенні стороною позивача не спростовувались, а посилання на те, що після розірвання шлюбу сторони перебували у фізичних стосунках аж до дати укладення нового шлюбу мають характер припущень. До того ж перебування у не постійних фізичних стосунках з відповідачкою ніяк не вказує на те, що в момент реєстрації себе батьком дитини позивач не знав, що не є її батьком. Також, сам по собі не може бути доказом обізнаності позивача про батьківство по відношенню до дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 і факт укладення сторонами нового шлюбу 06 жовтня 2015 року.

Крім того, з показів свідка ОСОБА_14 , який є знайомим позивача та відповідачки, добре знав матір позивача, що не оскаржується сторонами, вбачається, що він був присутній при хрещенні ОСОБА_5 та позивач особисто повідомляв йому, що знає, що він не є батьком ОСОБА_5 та розповідав, що вони з відповідачкою будуть йти реєструвати дитину у відділі реєстрації цивільного стану, в чому він їм допоміг. Позивач пояснював, що буде батьком дитини, оскільки любить відповідачку та її дітей. При цьому, після припинення відносин з позивачем до народженням дитини відповідачка два роки проживала з іншим чоловіком. Указав, що знає добре біологічного батька дитини на ім`я ОСОБА_15 .

З показів свідка ОСОБА_12 , який був чоловіком матері позивача ОСОБА_7 вбачається, що до розірвання шлюбу в 2013 році позивач та відповідачка стали проживати окремо один від одного та перебували у близьких стосунках з іншими особами. Відповідачка проживала в с. Піщанка Новомосковського району з чоловіком на ім`я ОСОБА_15 . Чи підтримували стосунки позивач та відповідачка, як чоловік та жінка точно не знає, однак впевнений, що таких не було. Вказав, що часто він забирав дитину відповідачки ОСОБА_16 до себе дому. Також до нього додому іноді приїздив позивач, зокрема в 2013 році восени, під час чого забрав його машину та ОСОБА_16 та поїхав до відповідачки. В наступному, після розірвання шлюбу сторін ОСОБА_7 запропонувала відповідачці, яка вже була вагітна, повернутися проживати до них у будинок, на що остання погодилася. Коли позивач вирішив повернутися додому він забажав примиритися з відповідачкою. В наступному позивач повернувся до будинку, де жив він з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 з її дитиною ОСОБА_16 . Він особисто казав ОСОБА_4 , що відповідачка вагітна та що дитина походить не від позивача. Потім ОСОБА_2 народила дитину, він возив її у пологовий будинок. Знає, що біологічний батько дитини є особа на ім`я ОСОБА_15 . Вказав на те, що відносини позивача та відповідача погіршилися після знайомства позивача з новою жінкою на ім`я ОСОБА_17 .

Оцінюючи доводи представника про неналежність та недопустимість показань свідків, суд виходить з такого.

За ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Свідки в цій справі кожний окремо, послідовно та логічно, будучи попереджені про кримінальну відповідальність, з урахуванням особливостей щодо давності подій, вказували на те, що позивач сам вказував, що не є батьком дитини (свідок ОСОБА_14 ), був обізнаний від свідка, що не є батьком дитини (свідок ОСОБА_12 ). Підстав для сумнівів щодо неупередженості свідків, або можливості надання суду викривлених показань, які б не узгоджувалися з іншими доказами (рішенням у справі № 183/3186/13-ц) суду не наведено.

При цьому суд відхиляє, як недопустимі пояснення свідків у частині неможливості позивача мати дітей, оскільки покази свідків у цій частині мають характер показань з чужих слів. Доводи представника відповідача в цій частині також не приймаються до уваги, оскільки доказів того, що такі обставини існували саме на момент зачаття, або встановлення такої обставини є науково можливим суду не надані.

Отже, з урахуванням поданих доказів в їх сукупності, наведених судом, відповідачем суду доведено, що на час народження дитини та при реєстрації її народження позивач не міг не знати, що не є батьком дитини. Будучи обізнаним, що не є батьком дитини, правом, передбаченим ч. 3 ст. 122 СК України до спливу десяти місяців після припинення шлюбу з відповідачкою не скористався, доказів реалізації такого права суду не надав. Жодних доказів того, що в момент реєстрації себе батьком дитини позивач не знав, що не є її батьком, за умови наявності рішення суду про розірвання шлюбу, постановленого за сім місяців до народження дитини (якими могли б бути факти на підтвердження спільного проживання на момент приблизної дати зачаття, ведення спільного господарства, періодичних зустрічей сторін, тощо) матеріали справи не містять.

Відтак, на підставі досліджених доказів, оскільки судом установлено, що ОСОБА_4 не надав належних та допустимих доказів того, що в момент реєстрації себе батьком ОСОБА_5 він не знав, що не є його батьком, а ОСОБА_2 довела належними та допустимими доказами, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини не міг про це не знати, суд приходить висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову.

Також, судом досліджено надані позивачем на підтвердження дати, з якої у нього виникли сумніви щодо батьківства, засвідчені копії: заповіту ОСОБА_7 від 27 квітня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Носенком А. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 421, яка заповіла все належне їй майно ОСОБА_4 (2/3 частини), ОСОБА_18 (1/6 частину), ОСОБА_5 (1/6 частину) /а.с.8/; свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05 липня 2022 року ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.13/; витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі 11 серпня 2022 року спадкової справи у приватного нотаріуса Дейнего С. І. № 74/2022, спадкодавцем у якій вказано ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.12/.

Однак указані докази жодним чином не підтверджують виникнення у позивача сумнівів щодо свого батьківства. Смерть ОСОБА_7 та питання щодо вступу іншого спадкоємця за заповітом жодним чином не вказують на те, що саме під час цих обставин у позивача виникли сумніви про відсутність кровного споріднення.

Оцінюючи докази надані представником відповідача у виді відповіді на відзив ОСОБА_4 у справі № 183/4183/23 суд визнає їх недопустимими, оскільки ця відповідь, в силу процесуальних особливостей та підпису її не ОСОБА_4 жодним чином не підтверджує обставини, які підлягають доказуванню у справі № 183/5732/22.

Судом досліджено також і надані представником позивача, після закриття підготовчого провадження та початку судового розгляду в засвідчених копіях: свідоцтво про народження 23 жовтня 2022 року ОСОБА_19 , батьком якої вказано ОСОБА_4 /а.с.182/; довідку КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпровської міської ради № 4327 від 23 червня 2023 року про знаходження ОСОБА_4 на лікуванні у періоди з 29 травня 2009 року по 26 червня 2023 року, з 19 липня 2009 року по 04 вересня 2009 року, з 22 жовтня 2009 року по 27 листопада 2009 року, з 14 травня 2014 року по червень 2014 року, з 17 серпня 2015 року по 03 вересня 2015 року, з 04 червня 2023 року по 12 червня 2023 року /а.с.207, зворот/, висновок лікаря-психіатра КП «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради від 26 червня 2023 року про діагноз ОСОБА_4 : органічний розлад особистості, ускладнений зловживанням алкоголю, виражений психоорганічний синдром /а.с.208/; акт дослідження стану здоров`я від 26 червня 2023 року, складений за направленням військового комісару з діагнозом органічний розлад особистості, ускладнений зловживанням алкоголю, виражений психоорганічний синдром /а.с.209/; виписку з медичної карта амбулаторного (стаціонарного) хворого від 12 червня 2023 року, згідно з якою ОСОБА_4 перебував у стаціонарі у період з 04 червня 2023 року по 12 червня 2023 року КП «ДБКЛ НПД» ДМР /а.с.210/; епікризи з історії хвороби ОСОБА_4 про перебування на стаціонарному лікуванні КП «ДБКЛ НПД» ДМР з діагнозом органічний розлад особистості, ускладнений зловживанням алкоголю, соціальна адаптація не порушена, у періоди: з 29 травня 2009 року по 26 червня 2009 року, з 19 липня 2009 року по 04 вересня 2009 року, 22 жовтня 2009 року по 27 листопада 2009 року, з 14 травня 2014 року по червень 2014 року, з 17 серпня 2015 року по 03 вересня 2015 року /а.с.211-215/.

Досліджуючи надані представником позивача на стадії судового розгляду докази на предмет їх належності та допустимості суд виходить з того, що за ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, позивачем в обґрунтування подання вказаних доказів на стадії судового розгляду після вступної промови пояснено, що такі докази подані на спростування доводів відповідачки про неможливість позивача мати дитину та обізнаності позивача про відсутність кровного споріднення.

Водночас, указані пояснення не доводять, що представником позивача обґрунтовано неможливість подання доказів у строк, передбачений ст. 83 ЦПК України разом з поданням позовної заяви, з причин, що не залежали від волі позивача, відтак не можуть бути підставою для визнання поважними причин пропуску та порушення права відповідачки на підготовку до захисту. Крім того, вказані доводи відповідачки викладені у відзиві, поданому на стадії підготовчого провадження, отриманому позивачем 12 червня 2023 року. Відтак, указані докази, в силу положень ст. 83 ЦПК України та подання їх 27 жовтня 2023 року та 03 квітня 2023 року, не приймаються судом до розгляду під час ухвалення рішення та не аналізуються під час його ухвалення.

Також не приймає до уваги, з огляду на відсутність доказів визнання позивача недієздатним, або обмеженим в дієздатності і доводи представника позивача на те, що позивач не міг усвідомлювати, що не є батьком дитини. Саме по собі перебування на лікуванні не вказує на неможливість усвідомлення своїх дій та керування ними, або на страждання на психічний розлад, який істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Інші доводи та аргументи сторін, як самі по собі так і у своїй сукупності не є підставою як для задоволення позову, так і для відмови у його задоволенні, а тому не приймаються судом до уваги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, в тому числі і витрати на проведення судової експертизи, понесені позивачем - покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 12 квітня 2024 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа-1 Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); код ЄДРПОУ 40340814; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Українська, буд. 7-А;

третя особа-1 орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області; код ЄДРПОУ 04052206; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14.

Суддя Д. О. Парфьонов