Рішення № 11830198, 16.08.2010, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2-2797/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1. серпня 2010 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Калюжної В.В., при секретарі Лавринець І.П., розглянувши в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архінформ-проект» про стягнення розрахунку при звільненні, відшкодування за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архінформ-проект» про стягнення розрахунку при звільненні, відшкодування за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, в якому зазначила, що 21.04.2003 року позивача відповідно до наказу про прийняття на роботу № 1 було призначено за сумісництвом на посаду головного бухгалтера ТОВ «Архінформ-проект». Наказом про звільнення № 14-К від 21.07.2008 року позивача було звільнено з суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником.

В порушення вимог ч.І ст.47 КЗпП України, відповідач не розрахувався з позивачем у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Позивач письмово звернулась до відповідача, але одержала відмову у проведенні з нею розрахунку та виплаті належний їй суми компенсації за невикористану відпустку.

Пославшись на вказані обставини, позивач просить стягнути з ТОВ «Архінформ-проект» неодержану компенсація за невикористані відпустки – 9255, 60 грн., відшкодування за затримку розрахунку при звільненні – 57206,67 грн. Крім цього, зважаючи на те, що затримка з виплати заробітної плати призвела до її моральних страждань, просить стягнути грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 гривень.

22.06.2010 року позивачем подано позовну заяву, якою збільшено розмір позовних вимог в частині відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, що станом на момент подання уточненої позовної заяви склав 65849,40 грн.

До позовних заяв позивачем додано відповідні розрахунки.

В судове засідання представник позивача не з’явився, 16.08.2010 року представником позивача було подано заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі, слухання справи за відсутності позивача, представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач до судового засідання не з’явився, причину неявки суду не сповістив, про день і час слухання справи завчасно повідомлявся, у встановленому законом порядку, заперечень до позовної заяви не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв’язку з чим, на підставі ст.ст. 197, 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Архінформ-проект» з 21 квітня 2003 року по 21 липня 2008 року на посаді головного бухгалтера за сумісництвом. ЇЇ основним місцем роботи у вказаний період був КПТВФ «Запоріжбуд».

Вказані факти підтверджуються копіями наказу про призначення на посаду № 1 від 21.04.2003 року, наказу про звільнення № 14-к від 21.07.2008 року, копією трудової книжки позивача, засвідченої за місцем постійної роботи. Зазначені документи містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 102-1 КЗпП України, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Згідно зі ст. 74 КЗпП України, всім працівникам надаються щорічні відпустки із збереженням місця роботи і середнього заробітку.

Відповідно до ч.1 ст. 75 КЗпП України, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У відповідності до п.1 ст. 82 КЗпП України, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку зараховується час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу), протягом робочого року, за який надається відпустка.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Позивачем надано та долучено до матеріалів справи копію довідки про доходи, лист прокуратури Орджонікідзевського району м.Запоріжжя від 04.09.2009 року № 429-09, що підтверджує факт непроведення відповідачем розрахунку при звільненні з позивачем та неодержання позивачем суми компенсації за невикористану відпустку.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення розрахунку при звільненні – компенсації за невикористану відпустку є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а спосіб захисту порушеного права обраний позивачем є вірним, оскільки у повній мірі узгоджується із приписами ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично працювала у відповідача за сумісництвом з 21 квітня 2003 року по 21 липня 2008 року. Таким чином, тривалість стажу роботи, що дає право ОСОБА_1 на щорічну відпустку складає 5 років 3 місяці.

У зв’язку з тим, що позивач не зверталась до відповідача з заявою про надання їй під час роботи щорічних основних відпусток та фактично не використала їх, кількість календарних днів невикористаної відпустки за відпрацьований період, що підлягають компенсації становить 126 днів.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (надалі – Порядок), обчислення середнього заробітку для оплати часу щорічної відпустки … або компенсації за невикористані відпустки, провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Останніми 12 календарними місяцями роботи, що передували дню виплати позивачеві компенсації за невикористані відпустки, є період з серпня 2007 року по липень 2008 року (включно).

Відповідно до Довідки про доходи позивача, яка надана відповідачем та міститься у матеріалах справи, загальна сума її заробітку за вказаний вище період склала 27459,99 грн.

У відповідності до п.п. 5, 7 зазначеного вище Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки або виплатою компенсації 12 місяців… на відповідну кількість календарних днів року… (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Кількість календарних днів року – з серпня 2007 року по липень 2008 року включно (за винятком 11 святкових і неробочих днів, передбачених ст. 73 КЗпП України) становить 355 днів.

Середньоденний заробіток позивача становить 77 грн. 35 коп. (27459 грн. 99 коп. / 355 календарних дня).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, сума компенсації за невикористані щорічні відпустки за весь період роботи позивача у відповідача становить 9746,10 грн. (126 днів невикористаної відпустки х 77 грн. 35 коп.).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то визначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначені в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивачем не надано документів, підтверджуючих факт знаходження на роботі в день звільнення, але 26 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернулась письмово до відповідача з вимогою провести кінцевий розрахунок, що підтверджується копією листа з доказами його направлення відповідачу, що містяться у матеріалах справи.

Після звернення позивача до відповідача та по теперішній час, останній не здійснив виплату всіх сум, що належали позивачеві від підприємства.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення.

Враховуючи викладене, строк затримки розрахунку становить – з 27 серпня 2008 року по 16 серпня 2010 року.

Число робочих днів у розрахунковому періоді становить 502 календарних дні.

Середньоденний заробіток позивача, виходячи із суми заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували звільненню (травень, червень 2008 року) становить 132 грн. 38 коп., що розраховано відповідно до абзацу 3 п. 2, п.8 зазначеного вище Порядку.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення у сумі 66454,76 грн. (132,38 грн. х 502)

На підставі п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки зазначений порядок обчислення прямо передбачений законом та у зв’язку з необхідністю захисту законодавчо закріплених прав та законних інтересів позивача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Крім того, внаслідок таких протиправних дій відповідача у позивача різко погіршився стан здоров’я, що підтверджується випискою із історії хвороби № 2324 та листком непрацездатності серії ААЮ № 136625, копії яких було досліджено судом та містяться у матеріалах справи.

До настання додаткових моральних переживань призводить також поведінка відповідача, який не бажає добровільно здійснити з ним розрахунок при звільненні. Всі вказані обставини змушують позивача витрачати на них свій вільний час, через що на протязі вже тривалого часу порушується її звичайний життєвий уклад.

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

При вирішенні питання про розмір компенсації завданої моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням обставин справи, суд вважає можливим задовольнити частково вимоги позивача про стягнення грошових коштів в якості відшкодування моральної шкоди, у розмірі 3000 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 10, 15, 16, 60, 212, 224-233 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архінформ-проект» (ЄДРПОУ 32420051) на користь ОСОБА_1 розрахунок при звільненні в сумі 9746 грн. 10 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архінформ-проект» (ЄДРПОУ 32420051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 66454,76 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архінформ-проект» (ЄДРПОУ 32420051) на користь ОСОБА_1 3000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Калюжна В.В.