Ухвала суду № 118300323, 09.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 квітня 2024 року м. Київ № 320/14329/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Київської міської ради про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Департаменту охорони здоров`я Київської міської ради (адреса м. Київ, вул. Прорізна, 19, 01001, ЄДРПОУ 02012906), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії, щодо проведення 10 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 комплексної психолого-психіатричної експертизи, закладом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (код ЄДРПОУ - 02012906) - «Київський міський центр судово-психіатричної експертизи», який у грудні 2019 року не належав до державної спеціалізованої установи Міністерства охорони здоров`я України, які мали право здійснювати судову експертну діяльність, пов`язану з проведенням судово-психіатричних експертиз, відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу».

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду судом встановлено таке.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що предметом даного спору є дії щодо проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи у 2019 році.

Суд констатує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі N 340/1019/19).

Відповідно до частини першої статті 123 КАС, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Слід зазначити, що строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Позивачем подане клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Згідно з зазначеним клопотанням позивачу про спірні обставини стало відомо 06 лютого 2024 року з листів Департаменту охорони здоров`я Київської міської ради та Міністерства охорони здоров`я України, що свідчить про поважність причини пропуску строку на звернення до суду.

Проте суд критично сприймає відповідне твердження позивача, оскільки у клопотанні не розкривається питання стосовно того, що спонукало позивача звернутися до зазначених суб`єктів із відповідними запитами, чому саме з такими питаннями позивач звертався із запитами тощо.

Тобто, очевидно, що про спірні обставини позивачу було відомо, як мінімум, на дату звернення із запитами до Департаменту охорони здоров`я Київської міської ради та Міністерства охорони здоров`я України і відповідні запити мали підтвердити або спростувати наявну у нього інформацію.

Відповідно, 06 лютого 2024 року не може вважатися датою, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про спірні обставини, а отже зазначена дата не пов`язана з початком перебігу строків на звернення до суду.

Більш того у позові позивач покликається на лист МОЗ від 03.08.2019 та вказує на отримання ним листа того ж таки МОЗ від 26.12.2023.

Наведене свідчить про неможливість визнання причин такого пропуску строку на звернення до суду поважними.

З огляду на те, що позивач пропустив 6-ти місячний строк звернення до суду та не подав обґрунтованого клопотання про його поновлення, суд вважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху.

Також, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при зверненні до суду із цим адміністративним позовом, позивачеві слід було сплатити 1211,20 грн. судового збору. Проте, судовий збір позивачем не сплачено, натомість зазначено про підстави звільнення від сплати збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

На підтвердження наявності за позивачем ІІ групи інвалідності останній додає копію довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0214007.

Разом з цим, суд не визнає цю копію довідки належним та допустимим доказом підтвердження статусу особи з інвалідністю ІІ групи, з огляду на таке.

Статтею 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що пільги людини з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу людини з інвалідністю з дитинства та дітям-людини з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та людини з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина-інвалід» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).

Таким чином документом, що підтверджує пільгове становище є виключно посвідчення, а не довідки відповідних медичних установ.

Судом встановлено, що позивачем не приєднано до матеріалів позову копію відповідного посвідчення на підтвердження статусу особи з інвалідністю ІІ групи, а представлена суду ксерокопія довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0214007, не є належним доказом у розумінні вимог процесуального закону та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Тому, позивачу необхідно заплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а саме посвідчення інваліда ІІ групи або повідомити суд про причини відсутності такого посвідчення.

Також, всупереч вимогам пунктів 6, 7 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не зазначив відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Згідно з частинами першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання безпосередньо до канцелярії суду або засобами поштового зв`язку:

- заяви про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду із зазначенням доказів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до суду у розумний строк, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права;

- копії звернень до Департаменту охорони здоров`я Київської міської ради та Міністерства охорони здоров`я України;

- оригіналу документа про сплату 1211,20 грн судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (посвідчення інваліда ІІ групи або письмові пояснення про причини відсутності такого посвідчення);

- уточненої позовної заяви (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи та один для суду), яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме уточнити позовні вимог шляхом їх конкретизації щодо суб`єктного складу сторін по справі та вимог до них;

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 КАС, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Київської міської ради про визнання протиправними дій залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

5. У зв`язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв`язку або нарочно у паперовому вигляді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.