Рішення № 118291367, 21.03.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2024Справа № 910/18433/23

За позовом Приватного акціонерного товариства «Газтек»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача Мозговий О.В., Павліченко Л.М.;

від відповідача Пащенко М.В.

В судовому засіданні 21.03.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 11.04.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

01 грудня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Газтек» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 29.11.2023 року до Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України про відмову у розгляді справи від 18.09.2023 року № 128-26.13/09-10126е та зобов`язання Антимонопольного комітету України порушити справу за заявою Приватного акціонерного товариства «Газтек» від 08.08.2023 року № 08/08-01.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Газтек» звернулось до Антимонопольного комітету України із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 08/08-01 від 08.08.2023 року. За результатами розгляду заяви Антимонопольний комітет України прийняв рішення, яке оформлене листом про відмову у розгляді справи за № 128-26.13/09-10126е від 18.09.2023 року. Позивач вказує, що рішення Комітету про відмову у розгляді справи є безпідставним, прийнятим при неправильному застосуванні норм Конституції України, Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції», що є підставою для визнання його недійсним. За наведених обставин, позивач просить зобов`язати Антимонопольний комітет України порушити справу за заявою Приватного акціонерного товариства «Газтек» від 08.08.2023 року № 08/08-01.

04 грудня 2023 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Газтек» надійшло клопотання б/н від 04.12.2023 року «Про приєднання доказів до матеріалів справи», в якому позивач просить приєднати до матеріалів справи № 910/18433/23 платіжну інструкцію про сплату судового збору від 01.12.2023 року № 5835.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18433/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2024 року.

14.12.2023 року через систему «Електронний суд» від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14.12.2023 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що деліктоздатність Кабінету Міністрів України знаходиться поза правовим полем регулювання законодавства про захист економічної конкуренції, тому відсутній правовий механізм для притягнення останнього до відповідальності в порядку визначеному статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», враховуючи, що Кабінет Міністрів України не є органом влади в розумінні статті 1 Закону.

21.12.2023 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Газтек» надійшла відповідь на відзив б/н від 20.12.2023 року, в якій позивач проти доводів заперечив, посилаючись на те, що Кабінет Міністрів України є органом державної влади (вищим в системі органів виконавчої влади). Суб`єкт з ідентифікаційним кодом 00031101 і найменування «Кабінет Міністрів України» перебував на обліку в Загальносоюзному класифікаторі підприємств та організацій. З 1993 року відомості про цей суб`єкт до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць та в подальшому до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України не надходили. Таким чином, ідентифікаційний код у Кабінету Міністрів України наявний і на нього розповсюджуються вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 16.01.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/18433/23 до судового розгляду по суті на 05.03.2024 року.

В судовому засіданні 05.03.2024 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 21.03.2024 року представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Газтек» звернулося до Антимонопольного комітету України із заявою № 08/08-01 від 08.08.2023 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Кабінету Міністрів України та Міністерства енергетики України, яка обґрунтованим наступним:

(1) дії Кабінету Міністрів України, у вигляді прийняття розпорядження від 28.05.2022 № 429-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках», та постанови від 25.11.2022 № 1335 «Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових», є порушеннями, передбаченими частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді прийняття органом влади рішення, яке призвело до усунення чи обмеження конкуренції на ринках надання послуг розподілу природного газу;

(2) дії Міністерства енергетики України, у вигляді створення умов для вчинення суб`єктами господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є порушенням, передбачене статтею 17, пунктом 7 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді створення умов для вчинення суб`єктами господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Зокрема, ПАТ «Газтек» стверджувало, що товариству належать на праві власності пакети акцій операторів газорозподільних систем АТ «Хмельницькгаз», АТ «Житомиргаз», АТ «Миколаївгаз» та АТ «Дніпропетровськгаз», що перевищують 50% голосів у вищому органі управління та більше 25% голосів у вищому органі управління АТ «Запоріжгаз», АТ «Луганськгаз», АТ «Сумигаз», АТ «Рівнегаз», АТ «Тисьменицягаз», АТ «Волиньгаз», АТ «Чернівцігаз», АТ «Івано-Франківськгаз», АТ «Вінницягаз». Також товариству належать акції АТ «Київоблгаз», АТ «Львівгаз», АТ «Чернігівгаз», АТ «Закарпатгаз», АТ «Харківміськгаз», АТ «Криворіжгаз» та АТ «Дніпрогаз».

05.07.2022 року на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України між АРМА та Акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» було укладено договір про управління активами (майном) № 11/2022, за умовами якого в управління до АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» перейшли активи 26 операторів ГРМ, зокрема, оператори газорозподільних систем власником пакетів акцій яких є ПАТ «Газтек».

Прийняттям розпорядження ПАТ «Газтек» позбавлено можливості управління корпоративними правами в активах та можливості фактичного управління активами, а АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» отримало можливість управляти активами ПАТ «Газтек» та газорозподільними мережами на користь групи Нафтогаз, що призвело або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринках природного газу. А прийняттям постанови припинено договори експлуатації газорозподільних систем з операторами ГРМ.

За ініціативою Міністерства енергетики України, розпорядженням Кабінету Міністрів України було одноосібно припинено надання в користування основних засобів (газових мереж) операторам ГРМ, без надання послуг операторами ГРМ своїм клієнтам стало фізично неможливим. На підставі розпорядження та постанови працівники НАК «Нафтогаз України» від імені АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» вчиняють дії для доведення операторів ГРМ до банкрутства, вилучення в них активів, отже до знецінення переданих в управління АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» акцій.

У заяві ПАТ «Газтек» також зазначало, що Міністерство енергетики України вчинило антиконкурентні дії, що полягають у прийнятті розпорядження від 28.05.2022 № 429-р та постанови від 25.11.2022 № 1335 без врахування наслідків для конкуренції на ринках природного газу, внаслідок чого ПАТ «Газтек» усунуто з ринку, а група Нафтогаз посилила свій вплив.

Також ПАТ «Газтек» зазначало, що прийняття рішень без погоджень з Антимонопольним комітетом України свідчить про порушення порядку їх прийняття та має негативні наслідки для економічної конкуренції в Україні. Крім того, розпорядження не містить опис обставин, які б підтверджували винятковість випадку передачі в управління активів, визначених абзацом першим частини першої статті 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», що є свідченням зловживання Кабінетом Міністрів України дискреційними повноваженнями під час прийняття розпорядження та пряму дискримінацію ПАТ «Газтек» як акціонера, якому належать акції операторів ГРМ. Розпорядження прийнято Кабінетом Міністрів України поза межами повноважень передбачених ст. 116 Конституції України, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» та всупереч ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення чи вчинення дії та за відсутності передбачених законом підстав.

Таким чином, рішення Кабінету Міністрів України (розпорядження та постанови) без їх погодження з Антимонопольним комітетом України надає групі Нафтогаз переваги, які ставлять групу Нафтогаз у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до усунення конкуренції, є антиконкурентними діями органу влади, передбаченими статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За наведених обставин, у заяві № 08/08-01 від 08.08.2023 року ПАТ «Газтек» просило:

(1) розпочати розгляд справи за ознаками вчинення Міністерством енергетики України порушення, передбачене статтею 17, пунктом 7 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді створення умов для вчинення суб`єктами господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

(2) розпочати розгляд справи за ознаками вчинення Кабінетом Міністрів України порушення, передбачене частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді прийняття розпорядження від 28.05.2022 № 429-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках», що призвело до усунення чи обмеження конкуренції на загальнодержавному ринку природного газу;

(3) розпочати розгляд справи за ознаками вчинення Кабінетом Міністрів України порушення, передбачене частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді прийняття постанови від 25.11.2022 № 1335 «Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових», що призвело до усунення чи обмеження конкуренції на загальнодержавному ринку природного газу;

(4) зобов`язати Кабінет Міністрів України та Міністерство енергетики України припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Листом від 18.09.2023 року № 128-26.13/09-10126е "Про результати розгляду заяви" Антимонопольний комітет України відмовив ПАТ «Газтек» у розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у зв`язку з відсутністю належних підстав для початку розгляду справи, з огляду на не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач не погоджується із прийнятим АМКУ рішенням щодо відмови у розгляді справи, вважає, що оскаржуване рішення не містить обґрунтування відмови у розгляді справи, враховуючи надану у заяві інформацію та докази, яким взагалі не надано оцінку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання незаконною викладеної в листі АМКУ від 18.09.2023 року № 128-26.13/09-10126е відмови у розгляді справи за заявою ПАТ «Газтек» про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначає Закон України "Про захист економічної конкуренції", який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що одним із основних завдань Антимонопольного комітету України, є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Статті 7 та 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" закріплюють, що АМК має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений АМК має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи АМК приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Згідно з пунктом 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1997 № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р) у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував, що у рішенні АМКУ, яке оформлене листом, не надано обґрунтованої оцінки повідомленим в заяві позивача фактам порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не перевірено наявності у діях Кабінету Міністрів України та Міністерства енергетики України ознак антиконкурентних дій, які передбачені приписами статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Згідно з частиною третьої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції» забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб`єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

З системного аналізу наведених норм законодавства слідує, що забороняються дії, зокрема, органів державної влади, якщо вони спрямовані або призводять до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції та/або якщо такі дії органів влади призводять до схилення суб`єктів господарювання чи відповідних органів до порушень вимог Закону, або створення умов для таких порушень, або надання порушенням юридичної сили, за рахунок прийняття необхідних рішень компетентними органами державної влади.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

У статті 4 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.

За змістом частин 1, 3 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції, комісії, бюро. Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи влади - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, ринків капіталу та організованих товарних ринків, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та пункту 1 § 1 розділу першого Регламенту Кабінету Міністрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 року № 1156) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

З огляду на те, що Кабінет Міністрів України не є органом влади в розумінні законодавства про захист економічної конкуренції, тому його дії не можуть кваліфікуватися за статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За приписами ч. 3, 4 ст. 211 Закону У країни «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Кабінет Міністрів України не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання від Національного агентства інформації, визначеної частиною другою цієї статті, доручає міністерству, іншому центральному органу виконавчої влади, до повноважень якого належить формування та/або реалізація державної політики у сфері, в якій існує ризик виникнення обставин негативного характеру та/або до якої належать відповідні активи, провести консультації щодо визначення управителем таких активів підприємства, визначеного абзацом першим частини першої цієї статті. За результатами консультацій, передбачених частиною третьою цієї статті, відповідне міністерство, інший центральний орган виконавчої влади за погодженням з Національним агентством вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проект рішення про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком.

Стаття 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає, що негативний вплив на конкуренцію відбувається не безпосередньо через дії або бездіяльність суб`єкта правопорушення, зокрема Міністерства, а внаслідок дійсних чи можливих дій або бездіяльності інших осіб, органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктів господарювання, що визнаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

Суд зауважує, що кваліфікація дій Міністерства енергетики України за статтею 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає визначення суб`єкта правопорушення, характеру та наслідків його дій (бездіяльності), характеру зв`язку між діями (бездіяльністю) та їх наслідками.

При цьому, кваліфікація дій суб`єкта як таких, що заборонені згідно зі статтею 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції» має включати також кваліфікацію конкретного порушення законодавства про захист економічної конкуренції, умови для вчинення якого були створені діями чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема вибір конкретної правової норми і застосування її до певної події із з`ясуванням всіх обставин такого порушення та їх доведенням.

Беручи до уваги те, що потенційні наслідки, в тому числі для конкуренції, могли виникнути тільки після прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження № 429-р та постанови № 1335, самі по собі дії Міністерства енергетики України не містять ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді створення умов для вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, застосування статті 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції» до дій Міністерства енергетики України не є можливим, у зв`язку з відсутністю порушення, передбаченого статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За результатом розгляду заяви та зібраних матеріалів Антимонопольний комітет України дійшов висновку, що вказані у заяві обставини не є належними для кваліфікації дій Кабінету Міністрів України та Міністерства енергетики України як таких, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У зв`язку з чим, керуючись пунктом 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, АМКУ повідомило позивача про відсутність належних підстав для початку розгляду справи, з огляду на не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За принципом належного урядування влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб. З принципу "правової держави" витікає вимога законності та узгодженості діяльності її органів. Саме тому на рівні Основного закону закріплено, що органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

З позиції гарантування основоположних прав людини, надання дискреційних повноважень державним органам обсяг, яких не має чітко визначених меж було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією і Конституцією України.

Саме тому Закон має чітко визначати межі дискреційних повноважень будь-яких державних органів та порядок їх здійснення (пункт 67 рішення у справі "Котій проти України" (Kotiy v. Ukraine) від 5 березня 2015 року, заява № 28718/09; пункт 60 рішення у справі "Зосимов проти України" (Zosymov v. Ukraine) від 7 липня 2016 року, заява № 4322/06).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 зазначив, що принцип юридичної визначеності, як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 08.06.2016 № 3-рп/2016).

Отже, кожен орган влади, використовуючи визначені законом саме для нього владні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання органом прав особи, що звернулася за захистом, на кожній стадії такого провадження та за його наслідками.

Суд виходить з того, що дискреційні повноваження Антимонопольного комітету України мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.

Дискреційні повноваження органу Антимонопольного комітету України не повинні використовуватися ним свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. Зазначена правова позиція послідовно викладалася у низці постанов, зокрема, Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 910/23000/17, Верховного Суду від 09.07.2020 року у справі № 910/13869/19, від 01.10.2020 року у справі № 920/890/19, від 15.04.2021 року у справі № 910/17929/19, від 15.07.2021 року у справі № 904/4598/20.

У постанові від 02.07.2019 року у справі № 910/23000/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган Антимонопольного комітету України має враховувати при ухваленні рішень.

Перевіряючи дії Антимонопольного комітету України на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а тому доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України через призму/критерії, зокрема, неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

Отже, спеціально-дозвільний принцип, встановлений у статті 19 Конституції України передбачає зобов`язання органу державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією або ж законами України. Норми Конституції не містять прямої безпосередньої вказівки на можливість багатоваріантної поведінки при здійсненні органами державної влади своїх повноважень. Водночас реалізація окремих повноважень може залежати від оцінки відповідної потреби їх застосування з метою належної реалізації вимог закону. Свобода розсуду є необхідною для здійснення цілого ряду завдань, які мають бути виконані при здійсненні державної влади. Проте однією з вимог до здійснення дискреційних повноважень є вимога до суб`єкта владних повноважень використовувати дискреційні повноваження з метою, з якою воно було надано, зокрема, згідно з відповідним законом.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку, що рішення, оформлене листом від 18.09.2023 року № 128-26.13/09-10126е, АМКУ прийнято у межах своїх повноважень, у порядку та спосіб, встановлені законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.

При цьому суд також відзначає, що міра, до якої АМКУ має виконати обов`язок щодо надання мотивованої відповіді про відмову в розгляді справи, може бути різною залежно від характеру рішення і, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Перевірка меж та обсягу мотивів, наведених АМК України під час прийняття рішень про відмову в розгляді справи, в тому числі оформлених листами, до компетенції судів не входить.

Перевіривши дотримання АМКУ вимог законодавства під час прийняття рішення про відмову в розгляді справи, викладеного в листі від 18.09.2023 року № 128-26.13/09-10126е, суд дійшов висновку, що з огляду на свої дискреційні повноваження, АМКУ навело мотиви та обґрунтування підстав прийняття ним такого рішення.

Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Газтек».

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.04.2024р.

Суддя О.В. Котков