Рішення № 118274808, 09.04.2024, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 квітня 2024 рокуСправа № 495/1569/23 Номер провадження 2/495/763/2024

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі - Бучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Третя особа Служба у справах дітей Ренійської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області звернувся 15.02.2023 до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Третя особа Служба у справах дітей Ренійської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачі є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків щодо сина, створення ними умов, які шкодять його інтересам, не займаються вихованням своєї дитини, тривалий час не спілкуються з дитиною та не проявляють ніякої турботи.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2023 було відкрито загальне позовне провадження по даній справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2023 було витребувано висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав відповідачів.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.09.2023 було закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Короткий виклад позицій сторін по справі

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.

В судове засідання представник третьої особи Служба у справах дітей Ренійської міської ради не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 13 січня 2023 комісією у складі головного спеціаліста ССД Ренійської міської ради Мокану Н.Д., завідуючого відділення із соціальної роботи КУ «ЦНСП» РМР Ботіка О.Є., поліцейським офіцером громади ОСОБА_4 , був проведений професійний рейд з виїздом до с. Котловина для обстеження умов проживання сімей, які знаходяться на обліку в службі у справах дітей Ренійської міської ради і КУ «Центр надання соціальних послуг» Ренійської міської ради, як такі, що знаходяться у складних життєвих обставинах, у тому числі сім`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою - АДРЕСА_1 , про що складений відповідний акт. Комісією було встановлено, що за даною адресою проживають: бабуся ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її малолітній онук - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком якого, за інформацією домочадців, є ОСОБА_5 . Крім цього, комісії стало відомо, що мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , покинула їх вже понад 7 років тому, долею їхнього спільного із ОСОБА_5 сина ОСОБА_3 не цікавиться та її місцезнаходження невідомо.

10 січня 2022 на підставі ухвали Ренійського районного суду Одеської області було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 про визнання батьківства за № 510/1860/21. 12 квітня 2022 по даній справі судом була винесена ухвала про призначення судово-генетичної (медико-генетичної експертизи, проведення якої доручено судовому експертам КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» для з`ясування наявності кровного споріднення між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та чи є останній біологічним батьком малолітнього ОСОБА_7 . На даний час експертизу ще не проведено з поважних причин.

16 січня 2023 ССД Ренійської міської ради підтвердила необхідність прибуття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до м. Одеси (КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи») для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи щодо встановлення біологічного батьківства на виконання ухвали Ренійського районного суду Одеської області у цивільній справі №510/1860/21 від 12.04.2022, на підставі його звернення та на підставі листів КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» департаменту охорони здоровя Одеської облдержадміністрації МОЗ України від 25.05.2022 №1128-11 від 19.09.2022 №2287-11.

Відповідно до свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_1 , виданого Ренійським відділом ДРАЦС в Ізмаїльському районі Одеської області Південного МУМЮ, (м. Одеса) 28 січня 2023 року на запит органу опіки та піклування від 24.01.2023 №44/419, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (актовий запис №35) є ОСОБА_2 та громадянка України ОСОБА_1 , місце державної реєстрації - виконавчий комітет Сергіївської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області.

Крім цього, у повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 28.01.2023 № 00038292252 на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), підставою запису відомостей про батька є актовий запис про шлюб № 472 від 04.09.2008, складений Першим Малиновським відділом ДРАЦС Одеського МУЮ; у відомостях про відмітки зроблені в актовому записі вказано, що дані про громадянство батька та місце його проживання документами не підтверджені й фактичне місце народження дитини зазначено за бажанням матері.

Службою у справах дітей Ренійської міської ради направлені запити до Ренійського РВ ГУДМС України в Одеській області, Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, Головного управління ДМС в Одеській області для з`ясування місцезнаходження ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (листи від 01.02.2023 №№ 01-37/68, 01-37/72, 01-37/73).

20 травня 2021 від Котловинського ЗЗСО Ренійської міської ради до ССД Ренійської міської ради надійшло повідомлення про сім`ю/особу, яка перебуває у складних життєвих обставинах, a саме ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 . В інформації зазначається, що в сім`ї дуже складна ситуація, мати покинула дитину і проживає в іншому місті, а біологічний батько не є батьком за документами. Бабуся, батько і ОСОБА_7 проживають разом за вказаною адресою. Вчинок матері негативно позначився на поведінці хлопця.

17 вересня 2021 від ОСОБА_5 надійшла заява про проживання ОСОБА_3 в його сім`ї з подальшим влаштуванням на правах сина згідно рішення органу опіки та піклування.

Згідно із характеристикою, наданою класоводом учня ОСОБА_3 , 14.10.2011 року народження Котловинського ЗЗСО Ренійської міської ради Одеської області від 23.02.2022, у хлопчика є проблеми з навчанням, поведінкою та спілкуванням з однокласниками. Дитина проживає з біологічним батьком.

З характеристики психолога Котловинського ЗЗСО Ренійської міської ради Одеської області від 23.02.2022, ОСОБА_7 почав навчатися у Котловинській школі з 2-го класу. Після розлучення батьків поїхав жити з мамою та сестрою. Хлопчик дуже прив`язаний до батька - ОСОБА_5 та бабусі ОСОБА_6 , любить їх, довіряє, допомагає дорослим, дуже переживає, щоби його не розлучили з рідними. Дитина тяжко перенесла розлуку з молодшою сестрою, боїться бути покинутим.

Виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надав до суду Рішення №193 про затвердження висновку органу та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ст. ст. 3, 4, 5, 7 СК України, кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В п. 16 зазначеної Постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вказане також узгоджується з позицію ВСУ, викладеної у постанові від 06.05.2020 року у справі № 753/2025/19, провадження №61-1344св20.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, провадження №14-327цс18.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» сказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як передбачено ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачами своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

З огляду на наведені обставини, суд визнає їх поведінку ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно п. 2 ч.1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення їх батьківських прав. Позбавлення батьківських прав відповідачів є засобом захисту прав дитини та як крайній захід впливу через невиконання ними батьківських обов`язків є виправданим і співмірним та в інтересах дитини.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, беручи до уваги висновок виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, приділяючи першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, враховуючи, що матеріали справи містять належні та допустимі докази ухилення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої дитини, суд приходить до обґрунтованого висновку що, позовні вимоги Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Третя особа Служба у справах дітей Ренійської міської ради про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 15, 150, 152, 155, 164, 165, 166, 171 СК України, ст.ст. 7, 8, 19, 76-81, 128, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-281, 284, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Третя особа Служба у справах дітей Ренійської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст заочного рішення суду складений 10.04.2024.

Суддя Юлія ШЕВЧУК