Ухвала суду № 118267742, 08.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі

без проведення судового засідання

08 квітня 2024 року м. Київ № 320/12711/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про скасування вимоги та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві , у якому просить суд:

- скасувати вимогу ГУ ДФС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 №Ф-16089-17;

- зобов`язати ГУ ДПС у м.Києві привести у відповідність облікові данні інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податку ОСОБА_1 згідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 повернуто позовну заяву позивачу з усіма доданими до неї документами.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 26.05.2023, а справу направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

16.03.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи та були передані судді Дудіну С.О. для продовження розгляду.

Суд зазначає, що матеріали справи містять клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до абзаців 4-6 частини четвертої статті 25 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини четвертої статті 25 Закону №2464).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону №2464 у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Верховний Суд у складі судової палати в постанові від 25.02.2021 у справі №580/3469/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95240811) сформулював правовий висновок, відповідно до якого Закон №2464 не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.

Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону №2464-VI.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 N 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі N 240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що позову у даній справі є оскарження, зокрема, вимоги Головного управління ДФС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 №Ф-16089-17.

Отже, звернувшись 06.03.2023 до суду з даним позовом, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

У зв`язку з цим, позивачу було запропоновано надати заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

У заяві про поновлення пропущених строків позивач зазначив, що не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірної вимоги, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою від 04.06.2019.

Позивач зазначив, що відповідь ДФС України на його скаргу не надходила, а тому ОСОБА_1 вважав спірну вимогу відкликаною.

Позивач зауважив, що про той факт, що спірна вимога не була відкликана контролюючим органом йому стало відомо 23.02.2023 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №70858688 з примусового виконання спірної вимоги.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2023, зазначив, що матеріали справи містять докази оскарження позивачем спірної вимоги від 17.05.2019 №Ф-16089-17 в адміністративному порядку, шляхом направлення на адресу ДФС України засобами поштового зв`язку скарги від 04.06.2019, що підтверджується чеком УДППЗ Укрпошта від 04.06.2019 (а.с.20-24).

У той же час, жодних доказів щодо направлення на адресу позивача будь-якого рішення за результатами розгляду вказаної скарги матеріали справи не містять.

Разом з тим, в силу ч.4 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування скарга позивача вважалась задоволеною, а спірна вимога скасована.

Однак, на підставі платіжної вимоги №70858688/Л від 09.02.2023 з рахунку позивача було примусово списано кошти в рамках здійснення примусового виконання вимоги від 17.05.2019 №Ф-16089-17 в рамках виконавчого провадження ВП №70858688 (а.с.15-16, 40-42).

Таким чином, апеляційний суд зауважив, що звертаючись з даним позовом до суду 06.03.2023 у позивача були наявні поважні підстави для пропуску строку звернення, оскільки він мав законне право розраховувати, що в силу ч..4 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спірна вимога була скасована контролюючим органом.

Отже, суд апеляційної інстанції фактично вказав на наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду та необхідність поновлення цього строку, внаслідок чого суд зобов`язаний врахувати цей правовий висновок.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду з позовом та поновити позивачу строк звернення до суду.

Спір виник з публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.Поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою.

2. Відкрити провадження в адміністративній справі.

Справа буде розглядатися одноособово суддею Дудіним С.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

3. Витребувати від позивача:

- копію усіх сторінок трудової книжки.

4. Витребувати від відповідача:

- копію спірної вимоги та копії усіх документів, на підставі яких вона була прийнята;

- докази направлення позивачу спірної вимоги;

- копію рішення ДФС України, прийняте за результатами розгляду скарги позивача на спірну вимогу та докази її направлення позивачу;

- копії усіх вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, прийнятих щодо позивача у 2019 році з відомостями щодо тих, які з них скасовані;

- інтегровану картку позивача з ЄСВ з 2017 року по теперішній час;

- письмові пояснення щодо періоду, за який позивачу нарахована заборгованість з ЄСВ на підставі спірної вимоги.

5. Повідомити учасникам справи, що відповідно до положень статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

6. Роз`яснити учасникам судового процесу, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

7. Роз`яснити учасникам судового процесу, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

8. Запропонувати відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

9. Роз`яснити відповідачу, що відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

10. Запропонувати позивачеві протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

11. Запропонувати відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

12. Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/, а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

13. Повідомити відповідачу про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню йому як стороні, та по можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.

14. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

15. У зв`язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв`язку або нарочно у паперовому вигляді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.