Рішення № 118264026, 02.05.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11933/22-ц

пр. 2-2656/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення частини вкладів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача частину банківських вкладів у розмірі 20 407,23 грн., 0,72 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 20,53 грн.; 250,00 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 7 127,24 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вона є спадкоємицею ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.12.2021 року. До складу спадщини входить 1/2 частки у праві спільної часткової власності на вклади та вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що находяться в АТ КБ «Приватбанк». Після смерті спадкодавця їй було виплачено лише половину від успадкованих вкладів, чим порушено її права як споживача фінансових (банківських) послуг. Вказувала, що відповідно до інформації з мобільного додатку Приват24, вона отримала наступні виплати: 9 071,58 грн. - виплата спадкоємцю 1/4; 11 881,13 грн. - виплата спадкоємцю 1/4; 2,50 доларів США - виплата спадкоємцю 1/4; 250,00 Євро - виплата спадкоємцю 1/4. Вважає, що АТ КБ «Приватбанк» помилково виплатив їй 1/4 частину вкладів на рахунках, оскільки вона мала право на виплату їй 1/2 частини вкладів на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Так, на момент смерті ОСОБА_2 на його рахунках у АТ КБ «Приватбанк» залишалися грошові кошти у розмірі: 34 848,09 грн. + 47 624,24 грн. = 82 472,33 грн.; 10,00 доларів США, 1 000,00 Євро. Оскільки ці грошові кошти було набуто у шлюбі, вони належали на праві спільної сумісної власності подружжю. Зі свідоцтва про право власності вбачається, що ОСОБА_3 належить 1/2 частка праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме: 1 236,17 грн., 5,00 доларів США, 500,00 Євро. Отже, інша частина вкладів є спадщиною, єдиним спадкоємцем є вона, тому вона мала право отримати 41 236,17 грн., 5,00 доларів США, 500,00 Євро. З огляду на зазначене, їй було недоплачено частину вкладів у розмірі: 20 283,50 грн., 2,50 доларів США, 250,00 Євро, які підлягають стягненню з відповідача на її користь. За таких обставин, посилаючись на положення ст. ст. 526, 530, 598, 599,1058, 1060, 1216, 1217,1220, 1223, 1228, 1296, 1298 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач звернулася до суду з указаним позовом.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому остання просить витребувати у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про те, у зв`язку із чим їй АТ КБ «Приватбанк» було виплачено лише половину вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією; належним чином завірені копії документів, на підставі яких їй було виплачено лише половину вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2022 року, справу було передано судді Малиновського районного суду м. Одеси Тополевій Ю.В.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.04.2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення частини вкладів передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2022 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

04.07.2022 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанкпро стягнення частини вкладів, та роз`яснено відповідачу право у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.

27.02.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Рожка С.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник АТ КБ «Приватбанк» проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити, оскільки позивачем не надано доказів про порушення її прав та інтересів з боку відповідача. Суми вкладів на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.12.2021 року позивачу було виплачено, оскільки ОСОБА_1 , як спадкоємцю, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, підлягали виплаті вклади з нарахованими відсотками у розмірі 1/2 від залишку на вкладах, тобто від загальної вартості спадкового майна, вказаного у свідоцтві. Крім того, представник відповідача заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

09.03.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гніздовської Г.М. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначила, що оскільки ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , банк повинен був виплатити їй вартість спадкового майна у розмірі 41 236,17 грн.; 5,00 доларів США; 500,00 Євро, натомість відповідачем недоплачено їй 20 283,50 грн., 2,50 доларів США, 250,00 Євро, 124,73 грн. та 0,22 доларів США.

24.03.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гніздовської Г.М. надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 5 992,40 грн., з яких: витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , 1962 року народження. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.12.2021 року, виданого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровською Н.В., у зв`язку з відмовою спадкоємця першої черги - дружини спадкодавця ОСОБА_3 від спадщини, спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 є його сестра - ОСОБА_1 .

Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво, складається, зокрема, з: 1/2 частки у праві спільної часткової власності на вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться в АТ КБ «Приватбанк», а саме: поточному рахунку номер НОМЕР_1 , відкритому 03.12.2020 року (залишок складає 17 424,00 грн.); на поточному рахунку номер НОМЕР_2 , відкритому 14.12.2018 року (залишок складає 0,00 Євро); на картці номер НОМЕР_3 , відкритій 19.07.2019 року (залишок складає 23 812,12 грн); на картці номер НОМЕР_4 , відкритій 10.12.2020 року (залишок складає 5,00 доларів США); на картці номер НОМЕР_5 , відкритій 30.04.2020 року (залишок складає 500,00 євро); на рахунку «Бонус плюс» нараховані відсотки та компенсації. Вартість спадкового майна складає 41 236,17 грн., 5,00 доларів США, 500,00 Євро (а. с. 13-14).

Згідно свідоцтва про вправо власності від 04.12.2021 року, виданого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровською Н.В., ОСОБА_3 належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, зокрема, на рахунки у АТ КБ «Приватбанк», вартість спадкового майна складає: 41 236,17 грн., 5,00 доларів США, 500,00 Євро (а. с. 15-16).

Відповідно до інформації з мобільного додатку Приват24, ОСОБА_1 отримала наступні виплати: 9 071,58 грн. - виплата спадкоємцю 1/4; 11 881,13 грн. - виплата спадкоємцю 1/4; 2,50 доларів США - виплата спадкоємцю 1/4; 250,00 Євро - виплата спадкоємцю 1/4 (а. с. 19-23).

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України, право, власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами 1, 2 ст. 1228 ЦК України передбачено, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

Частинами 1, 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Так, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, спірні вклади з відсотками, які знаходяться у АТ КБ «ПриватБанк». Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 стала його дружина ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 4.22. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі - Порядок), при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на - 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.

Отже, ураховуючи зазначені положення Порядку, Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровською Н.В. 04.12.2021 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, зокрема, на рахунки у АТ КБ «Приватбанк», вартість яких складає 41 236,17 грн., 5,00 доларів США, 500,00 Євро. Тобто вартість майна, а саме 1/2 частки у праві спільної сумісної власності подружжя, становить суму визначену у свідоцтві про право власності від 04.12.2021 року.

За таких обставин, до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 ввійшла 1/2 частки належних спадкодавцю на момент відкриття спадщини спірних вкладів з відсотками, які знаходяться у АТ КБ «ПриватБанк».

ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , відтак, його сестра - ОСОБА_1 , як спадкоємець другої черги, успадкувала зазначене спірне майно.

В свідоцтві про право на спадщину за законом від 04.12.2021 року, виданому ОСОБА_1 , зазначено, що вартість спадкового майна складає 41 236,17 грн., 5,00 доларів США, 500,00 Євро. При цьому, в описі рахунків, на яких знаходяться вклади, та залишків грошових коштів на цих рахунках, нотаріусом вказано суми (залишки) з урахуванням вже виданого ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на 1/2 частки у цих вкладах, тобто за мінусом вартості частки ОСОБА_3 у цьому майні.

Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на те, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.12.2021 року, виплаті позивачу підлягали вклади з нарахованими відсотками у розмірі 1/2 від залишку на вкладах, тобто від загальної вартості спадкового майна, вказаного у свідоцтві, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявним у матеріалах справи свідоцтвом про право власності від 04.12.2021 року, виданим ОСОБА_3 .

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних, достатніх та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, в обґрунтування свої заперечень відповідач не надав.

При цьому суд врахував, що АТ КБ «ПриватБанк» виплатило позивачу суми вкладів у розмірі: 9 071,58 грн., 11 881,13 грн., 2,5 доларів США, 250 Євро, та дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути недоплачені суми вкладів у розмірі: 20 407,23 грн., 0,72 доларів США, 250,00 Євро.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2589007581.1 від 24.06.2022 року, який підлягає стягненню з відповідача, оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У заяві про розподіл судових витрат від 24.03.2023 року представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 992,40 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви: копію виписки по рахунку від 11.01.2022 року на суму 1 000,00 грн., копію виписки по рахунку на суму 4 000,00 грн., копію акту про надання правової допомоги № 1 від 20.03.2023 року на суму 5 000,00 грн., докази направлення заяви про розподіл судових витрат відповідачу.

Відповідно до Акту про надання правової допомоги № 1 від 20.03.2023 року, ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та Адвокатське об`єднання «Юріс Феррум», в особі Голови Гніздовської Г.М. (далі - Адвокатське об`єднання), уклали цей Акт про надання правової допомоги № 1 від 20.03.2023 року до Договору про надання правової допомоги № 11-01/22 від 11.01.2022 року про наступне: у період з 11.01.2022 року по 20.03.2023 року працівниками Адвокатського об`єднання була надана наступна правова допомога: аналіз законодавства, судової практики щодо стягнення вкладів, розроблення правової позиції у цивільній справі щодо стягнення частини вкладів, складання переліку необхідних для подання до суду доказів, надання Клієнту консультацій щодо отримання доказів, здійснення дій для отримання доказів та їх належного оформлення; підготовка та подання до Малиновського районного суду м. Одеси позовної заяви про стягнення частини вкладів; підготовка та подання до Печерського районного суду м. Києва заяви про усунення недоліків позовної заяви; підготовка та подання до Печерського районного суду м. Києва відзиву на позовну заяву; підготовка та подання до Печерського районного суду м. Києва заяви про продовження процесуального строку. Гонорар за сплачену правову допомогу, що була надана працівниками Адвокатського об`єднання становить 5 000,00 грн. Підписуючи цей акт, Клієнт підтверджує, що надана правова допомога повністю відповідає умовам Договору та вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Претензій до наданої правової допомоги у Клієнта немає, правова допомога надана своєчасно, якісно та в обсязі, передбаченому Договором.

Як визначено у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У частині 3 ст. 141 ЦПК України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова Верховного Суду від 23.06.2022 року у справі № 607/4341/20).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу , а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу - 5 000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним.

Суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, що справа не є складною, та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При цьому судом враховані заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 11, 15, 16, 329, 392, 1216, 1217, 1228, 1258, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 200, 259, 263-265, 273, 274-279, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення частини вкладів - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 частину банківських вкладів у розмірі 20 407 (двадцять тисяч чотириста сім) грн. 23 коп., 72 (сімдесят два) центи США, 250 (двісті п`ятдесят) Євро.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. у відшкодування судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 143605.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 02.05.2023 року.

Суддя І.В. Григоренко