Ухвала суду № 118249093, 02.04.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11588/22-ц

пр. 4-с-146/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.,

за участю представника ДВС - Кушнір Л.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_2 на повідомлення державного виконавця Відділу примусово виконання рішень Департаменту ДВС Міністерство юстиції України від 05.03.2024 ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу № 757/11588/22-ц стягувачу без прийняття до виконання, -

В С Т А Н О В И В :

Скаржник ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною скаргою, у якій просив:

- визнати протиправним і скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.03.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі 757/11588/22-ц;

-зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист у справі 757/11588/22-ц.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що Постановою Київського апеляційного суду від 21.06.2023 у справі 757/11588/22-ц на його користь з НБУ стягнуто 5000 гривень відшкодування моральної шкоди. Видано виконавчий лист.

ОСОБА_2 двічі звертався до НБУ з проханням добровільно виплатити ці кошти, проте йому було відмовлено.

В подальшому заявник подав виконавчий лист до Державної казначейської служби України, проте листом від 18.01.2024 надано відповідь, де зазначено, що у Національного банку України відсутні рахунки в органах казначейства, тому ДКСУ не може виконати виконавчий лист і рішення суду.

Заявник копію вказаного листа долучив до заяви, яку надіслав до органу ДВС, проте оскаржуваним повідомленням йому відмовлено у прийнятті виконавчого листа до виконання зазначивши, що виконувати його має орган казначейства.

Вказані обставини послугували підставою для звернення до суду з даною скаргою.

29.03.2024 до суду надійшли заперечення Національного банку України на скаргу, в якій представник просив відмовити у задоволенні вимог.

03.04.2024 до суду надійшли заперечення представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в яких останній просив відмовити у задоволенні скарги.

В судове засідання заявник не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, у прохальній частині скарги просив провести розгляд у його відсутність.

В судовому засіданні представник ДВС та представник відповідача заперечували щодо вимог скарги, вказуючи на її безпідставність та просили відмовити у задоволенні вимог.

Відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, за таких обставин суд прийшов до висновку про можливість прийняття рішення на підставі наявних доказів, у відсутність не з`явившихся осіб.

Суд, вивчивши подану скаргу, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Конституційними нормами, а саме положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість рішень суду як засада судочинства конкретизується у процесуальному законодавстві і пов`язується з набранням рішеннями законної сили.

Положеннями статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов`язковість судових рішень забезпечується державою.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала на розгляді цивільна справа № 757/11588/22-ц за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про відшкодування моральної шкоди.

14 листопада 2022 року рішенням Печерського районного суду міста Києва в задоволенні позовних вимог відмовлено.

21 червня 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 14.11.2022 скасовано та ухвалене нове, за яким, позов ОСОБА_2 до Національного банку України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Національного банку України, на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

20 листопада 2023 року Печерським районним судом м. Києва на підставі постанови Київського апеляційного суду від 21.06.2023 видано виконавчий лист.

05 березня 2024 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, на підставі п.9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Так, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень, боржниками за якими є державні органи.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини другої, третьої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок № 845).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно пункту 26 Порядку № 845, безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Приписами пункту 33 Порядку № 845 визначено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг - коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у п. 6 Порядку № 845, орган Казначейства для виконання рішень про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з п.п.1 п.47 Порядку № 845 для безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів відповідно до ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення управлінням Казначейства: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов`язань та проведення платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Згідно зі статтею 99 Конституції України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

Відповідно до пункту 3.1 рішення Конституційного Суду України від 26.02.2009 № 6-рп/2009 Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

З огляду на зазначені правові норми Національний банк за своїм державно- правовим статусом є особливим центральним органом державного управління, що здійснює державно-владні повноваження у сфері грошово-кредитної політики України, а отже належить до системи державних органів.

Отже, на виконавчі документи, за якими боржником виступає Національний банк, поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень то стягнення коштів з державних та місцевих бюджетів або боржників.

Як наслідок вищевказаного,судові рішення про стягнення коштів з Національного банку України мають виконуватися Державною казначейською службою України відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державних та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Крім того, аналогічна позиція, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 910/13057/16.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм, релевантної судової практики, підстав повернення виконавчого документа скаржнику та з урахуванням матеріалів справи приходжу до висновку, що Відділом при прийнятті Повідомлення не було допущення порушень норм Законів України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та «Про виконавче провадження», а також Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги, внаслідок її безпідставності.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 41, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на повідомлення державного виконавця Відділу примусово виконання рішень Департаменту ДВС Міністерство юстиції України від 05.03.2024 ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу № 757/11588/22-ц стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 05.04.2024 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА