Рішення № 118234483, 08.04.2024, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/7893/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Сарафічан Ілона Фимимонівна до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2023 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.10.2023 №951-рл "Про відмову у видачі ліцензії";

зобов`язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звертався до відповідача із заявою та доданими до неї документами для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 .

Однак, відповідач розпорядженням від 30.10.2023 №951-рл "Про відмову у видачі ліцензії" відмовив у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за вказаним місцем роздрібної торгівлі пальним у зв`язку із недотриманням вимог абз. 2 ч. 42 ст. 15 Закону №481/95-ВР, а саме: заявником не надано завірені копії документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, буд-якого цільового призначення; та абз. 3 ч. 42 ст. 15 цього ж Закону, а саме: не надано завірені заявником копії акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідним для роздрібної торгівлі пальним.

Із вказаним розпорядженням позивач не погоджується, оскільки вважає, що воно є протиправним та підлягає скасуванню, а порушені права підлягають відновленню.

Стосовно першої підстави для відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 , позивач посилався на те, що між ним (Орендар) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (Орендодавці) 01.07.2021 було укладено Договір оренди (найму) нежитлового приміщення б/н, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування навіс газової колонки - І, підземні резервуари - II, рекламну конструкцію - III за адресою АДРЕСА_1 .

Посилаючись на ст. 796 ЦК України позивач вказував, що при укладанні договору найму об`єкту (споруди, окремої частини, ін.) наймач має право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться такий об`єкт, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Передача земельної ділянки у користування за вказаними правилами проводиться незалежно від того, чи існують у договорі умови щодо прав на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти (споруди, ін.), що передаються у найм.

Позивач вважає, що у спірних правовідносинах, ФОП ОСОБА_1 набув право користування земельною ділянкою, розміщеною під об`єктом оренди за адресою АДРЕСА_1 , незважаючи на відсутність окремо укладеного договору оренди відповідної земельної ділянки.

Стосовно не надання завірених заявником копій акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації) або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідним для роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.

Позивач зазначав, що встановлення на бетонний майданчик АГЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розмішені такої АГЗС не виникає обов`язку щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Вважаючи вказане розпорядження відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.

Відповідач, не погоджуючись із позовною заявою, подав до суду відзив, в якому посилався на те, що позивачем всупереч вимогам абз. 2 та абз. 3 ч. 42 ст. 15 Закону №481/95-ВР не надано: 1). завірені копії документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, буд-якого цільового призначення; 2). не надано завірені заявником копії акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідним для роздрібної торгівлі пальним.

Відповідач вказував, що документом, що підтверджує прийняття в експлуатацію об`єктів з 01.01.1988 до 01.01.1995 є "Акт о приемке в зксплуатацию обьекта", затверджений рішенням органу, який призначив "Государственную приемочную комиссию".

З 01.01.1995 по 30.12.2004 документом, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів є: для об`єктів державної власності - Акт державної приймальної комісії; для об`єктів, які не є державною власністю - Акт державної технічної комісії.

З 22.12.2004 до 01.01.2009 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1243 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів".

З 22.12.2004 до 01.01.2009 документом, що підтверджував прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів є Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об`єкта, затверджений органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

З 01.01.2009 до 13.04.2011 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснювалось відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0.10.2008 № 923.

Однак, як зазначав відповідач, позивачем не надано жодного із документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію об`єкту відповідно до законодавства.

Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд продовжив розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та згідно КВЕД 47.30 займається роздрібною торгівлею пальним (а.с. 20-21).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі пальним: АДРЕСА_1 .

До електронної заяви позивачем додано квитанцію до платіжної інструкції №0.0.3232465943 від 04.10.2023; витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; технічний паспорт на громадську будівлю (автозаправний пункт); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.05.2018 №125547190 та договір купівлі-продажу частки нерухомого майна від 29.05.2018 №288; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.05.2018 №125686665 та договір купівлі-продажу частки нерухомого майна від 30.05.2018 №300; договір оренди (найму) нежитлового приміщення від 01.07.2021; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 04.09.2023 №ДЗ-3802/П3/1-23 (газонебезпечні роботи та роботи в вибухопожежонебезпечних та/або пожежонебезпечних зонах); дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 04.09.2023 №ДЗ-3801/ПЗ/1-23 (Ємність для скрапленого газу СУГ-5П.1-УХЛ1 (V=4,96м3), 2 од., рік виготовлення - 2018, країна виробник - Україна, колонка газороздавальна "DRAGON", рік виготовлення - 2004, країна виробник - Польща).

Сторонами не заперечувався факт подання позивачем заяви та завірених копій перелічених вище документів відповідачу для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Проте, розпорядженням від 30.10.2023 №951-рл "Про відмову у видачі ліцензії" позивачу відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за вказаним місцем роздрібної торгівлі пальним у зв`язку із недотриманням вимог:

абзацу 2 частини 42 статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме: заявником не надано завірені копії документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, буд-якого цільового призначення;

абзацу 3 частини 42 статті 15 цього ж Закону, а саме: не надано завірені заявником копії акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідним для роздрібної торгівлі пальним (а.с.56).

Листом від 30.10.2023 №3846/АП/24-13-09-01-06 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області повідомлено позивача про прийняте розпорядження (а.с. 53-55).

Не погоджуючись із розпорядженням від 30.10.2023 №951-рл "Про відмову у видачі ліцензії", позивач звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного розпорядження на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля пальним діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Відповідно до ч. 21 ст.15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Частиною 32 ст. 15 цього ж Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Згідно ч. 34-37 ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам). У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.

Відповідно до ч. 42 ст. 15 Закону №481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 42 ст.15 Закону №481/95-ВР відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Частиною 43 ст. 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що у разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Згідно ч. 47 ст.15 Закону №481/95-ВР вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (частина 49 статті 15 Закону № 481/95-ВР).

З системного аналізу вказаних норма, вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону №481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення, а також акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечувалося сторонами, що на підставі заяви та доданих до неї документів, розпорядженням Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.10.2023 №951-рл "Про відмову у видачі ліцензії" відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 .

Зі змісту оскаржуваного розпорядження вбачається, що таке прийняте Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області у зв`язку із недотриманням позивачем вимог:

абзацу 2 частини 42 статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме: заявником не надано завірені копії документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, буд-якого цільового призначення;

абзацу 3 частини 42 статті 15 цього ж Закону, а саме: не надано завірені заявником копії акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідним для роздрібної торгівлі пальним.

Так, щодо ненадання позивачем завірених копій документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, буд-якого цільового призначення, варто зазначити наступне.

Статтею 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на земельну ділянку закріплено в статті 14 Конституції України згідно якої, - право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Згідно статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав (Закон №1952-IV).

Отже, саме вказаним законом врегульовано порядок оформлення права власності, права користування земельною ділянкою.

Як зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваного рішення, відповідачем зазначено не надання позивачем документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.

Так, позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного розпорядження, в частині не надання документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, посилався на договір оренди (найму) нежитлового приміщення від 01.07.2021 та ст. 796 ЦК України, згідно якої наймач має право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться такий об`єкт, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Однак, із вказаними доводами позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 42 ст. 15 Закону №481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.

Тобто, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, заявнику до заяви необхідно подати завірені копії документів що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.

Приписами статті 796 ЦК України, на яку позивач посилається в позові, встановлено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Як зазналось вище, позивачем до заяви про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі пальним: АДРЕСА_1 додано, серед іншого, наступні документи: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.05.2018 №125547190 та договір купівлі-продажу частки нерухомого майна від 29.05.2018 №288; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.05.2018 №125686665 та договір купівлі-продажу частки нерухомого майна від 30.05.2018 №300; договір оренди (найму) нежитлового приміщення від 01.07.2021.

Зі змісту відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.05.2018 №125547190 та від 30.05.2018 №125686665 вбачається, що право власності громадською будівлею (автогазовий заправочний пункт), об`єкт житлової нерухомості: навіс газової колонкиІ, підземні резервуари ІІ, рекламна конструкція ІІІ, належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно договорів купівлі-продажу, що власне не заперечується позивачем.

Згідно договору оренди (найму) нежитлового приміщення від 01.07.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано ОСОБА_1 в строкове платне користування (найм) на правах оренди об`єкт нерухомості - навіс газової колонкиІ, підземні резервуари ІІ, рекламна конструкція ІІІ.

Тобто, позивачем до заяви додано документи, які підтверджують право користування об`єктом нерухомості - навісом газової колонкиІ, підземними резервуарами ІІ, рекламною конструкцією ІІІ, однак документів, які б підтверджували право володіння чи користування наймодавцем земельною ділянкою на якій знаходиться таке майно ( АДРЕСА_1 ), позивачем до заяви про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не було надано, як і не надано до суду.

Водночас, в матеріалах справи відсутня інформація щодо фактичного власника, кадастрового номеру та площі земельної ділянки на якій розташоване орендований позивачем об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 .

Послання позивача на те, що згідно ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму, суд не бере до уваги та вважає їх безпідставними.

Суд звертає увагу позивача на те, що ч. 42 ст. 15 Закону №481/95-ВР визначено чіткий перелік документів, які надаються заявником контролюючому органу з метою отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі пальним, який є вичерпним, і розширеному тлумаченню податковим органом не підлягає.

Таким чином, у спірній ситуації позивач, у відповідності до вимог ч. 42 ст. 15 Закону №481/95-ВР, з метою отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою повинен був надати документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.

Проте, позивачем усупереч зазначеній нормі, не надано до заяви про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі пальним документів, які б підтверджували право користування земельною ділянкою на якій знаходиться належний позивачу на праві користування об`єкт нерухомості - навіс газової колонкиІ, підземний резервуар ІІ, рекламна конструкція ІІІ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано, з посиланням на абз. 2 ч. 42 ст. 15 Закону №481/95-ВР, відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за вказаним місцем роздрібної торгівлі пальним, на підставі не подання до заяви документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.

Тому, твердження позивача про те, що у спірній ситуації позивач за договорами оренди нежитлових приміщень набув право користування земельними ділянками, розміщеними під об`єктами оренди - автозаправними станціями, незважаючи на відсутність окремо укладених договорів оренди відповідних земельних ділянок, є безпідставними.

Щодо не надання позивачем завірених копій актів вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідним для роздрібної торгівлі пальним, що стало підставою для відмови позивачу у видачі ліцензії, суд зазначає наступне.

Позивач, не погоджується із вказаними доводами відповідача, посилається на те, що АГЗП об`єкт житлової нерухомості: навіс газової колонки І, підземні резервуари ІІ, рекламна конструкція ІІІ, не є нерухомим майном, оскільки не пов`язана із земельною ділянкою фундаментами і являє собою модульну установку, яка встановлена на бетонному майданчику, яке виготовлено як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт.

Оцінюючи наведені доводи та заперечення сторін, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, наведений пункт ст. 15 Закону №481/95-ВР містить перелік документів, один з яких має бути поданий заявником для отримання ліцензії, і системний аналіз наведеного пункту Закону доводить, що метою надання такого документу є підтвердження готовності до експлуатації об`єкта.

При цьому суд звертає увагу, що цей перелік містить посилання як на документ введення в експлуатацію об`єкта, що стосується нерухомих об`єктів: акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, так і містить посилання на можливість надання інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 (далі Правила №1442) торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів.

Згідно з п. 2 цих Правил №1442 термін "автозаправна станція" вживається у значенні, наведеному в ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій".

Відповідно до п. 3.2. ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" автозаправна станція - комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправляння ним автотранспорту.

Відповідно до пункту 3 Правил №1442 АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні.

Стаціонарні АЗС - комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками.

На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.

Пересувні АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів.

Контейнерні АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.

Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах, а також на автомобільних дорогах.

Використання пересувних АЗС дозволяється лише для реалізації населенню пічного палива, а також для реалізації палива на місці розташування стаціонарних АЗС у разі проведення їх ремонту або чистки резервуарів.

Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.

ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання" є норми, які поширюються на проектування, будівництво нових, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення (далі - будівництво) і експлуатацію систем газопостачання для забезпечення споживачів природними горючими газами нафтових, газових і газоконденсатних родовищ (далі - газами) і газоповітряними сумішами на їх основі із надлишковим тиском не більше 1,2 МПа, а також зрідженими вуглеводневими газами (далі - ЗВГ) із надлишковим тиском не більше 1,6 МПа.

Вимоги цих Норм є обов`язковими для організацій і установ, юридичних та фізичних осіб, що здійснюють проектування, будівництво та експлуатацію систем газопостачання незалежно від форм власності і підпорядкування.

Відповідно до п. 8.150 ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання" АГЗП підрозділяються на стаціонарні та тимчасові.

Згідно п. 8.151 ДБН В.2.5-20-2001 в складі стаціонарного АГЗП передбачаються: резервуари для ЗВГ ємкістю до 10 м3, що установлюються надземно (без обвалування); резервуари для ЗВГ ємкістю до 20 м3, що установлюються підземно; приймальні та заправні колонки; обладнання для перекачування газу; операторну, туалет; засоби пожежогасіння; навіс із негорючих матеріалів над технологічним обладнанням; систему електропостачання, КВП і А та захист від блискавки; сітчасту огорожу із негорючих матеріалів.

У складі тимчасового АГЗП, що працює від автоцистерни з резервуаром, що не перевищує 10 м3, передбачають об`єкти аналогічні для стаціонарних АГЗП, замінивши стаціонарні резервуари для ЗВГ на автоцистерну з резервуаром до 10 м3. Дозволяється встановлювати на АГЗП стаціонарні заправники газу заводського виготовлення, укомплектовані: резервуарами для газу загальним корисним об`ємом до 10 м3, насосами для перекачування газу, заправною колонкою, відповідними газопроводами та КВП. Транспортна цистерна, що привозить газ від ГНС, повинна установлюватися від стаціонарної цистерни не ближче 5 м (п. 8.152 ДБН В.2.5-20-2001).

Як встановлено судом, відповідно до договору купівлі-продажу частки нерухомого майна від 13.05.2018 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 одну другу ідеальну частку громадської будівлі (автогазовий заправочний пункт), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Опис майна: навіс газової колонки І, підземні резервуари ІІ, рекламна конструкція ІІІ.

29.05.2018 згідно договору купівлі-продажу частки нерухомого майна ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_4 одну другу ідеальну частку громадської будівлі (автогазовий заправочний пункт), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Опис майна: навіс газової колонки І, підземні резервуари ІІ, рекламна конструкція ІІІ.

Згідно договору (найму) оренди (найму) нежитлового приміщення від 01.07.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано ОСОБА_1 в строкове платне користування (найм) на правах оренди об`єкт нерухомості - навіс газової колонки І, підземні резервуари ІІ, рекламна конструкція ІІІ.

Згідно дозволу Південно-західного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці №ДЗ-3801/ПЗ/1-23 від 04.09.2023 позивачу дозволено експлуатувати ємність для скрапленого газу СУГ - 5П.1-УХЛ1 (V=4/96 м3), 2 од., рік виготовлення 2018, країна виробник Україна та колонку газороздавальну "Dragon", рік виготовлення 2018, країна виробник Польща.

Відповідно до технічного паспорту фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 навіс газової колонки І та рекламна конструкція розташовані на бетоні.

Тобто, з огляду на зазначене, можна зробити висновок, що будь-яких будівельних робіт щодо створення та облаштування навісу газової колонки І та рекламної конструкції, які розташовані на бетоні, не здійснювалось.

Таким чином, суд у даному випадку, погоджується із доводами позивача, що встановлені на бетонний майданчик навіс газової колонки І та рекламна конструкція, виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, фундаменту.

Оскільки встановлення газової колонки І та рекламної конструкції не є будівництвом, у позивача не виникло обов`язку, зокрема, щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

З урахуванням зазначеного, суд зазначає, що розміщення паливно-заправних пунктів, установка та монтаж (зборка) яких проводилась без здійснення будівельних робіт і без улаштування фундаменту, не потребують документів, що дають право на їх виконання, а після закінчення робіт по їх установці та монтажу (зборці) не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №816/1533/17, суд дійшов висновку, що виконання будівельних робіт по АГЗП не є об`єктом будівництва у розумінні містобудівного законодавства.

Між цим, суд бере до уваги той факт, що відповідачем не спростовані доводи позивача, що розміщення газової колонки І та рекламної конструкції не є об`єктами, що підпадають під визначення об`єктів завершеного будівництва в зв`язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо їх створення не здійснювалось, а тому не потребують отримання дозволу на будівництво та подальше введення в експлуатацію.

За приписами частини другої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Вимогами Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.14.2011 №461 цей Порядок визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Оскільки автогазовий заправочний пункт не є об`єктом будівництва та не належить до нерухомого майна, то вимоги "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" на нього не розповсюджуються, а, відповідно, автогазовий заправочний пункт не потребує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, згідно нормативно-правових актів в галузі будівництва.

Відтак, суд вважає, що відмовляючи позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за вказаним місцем роздрібної торгівлі пальним у зв`язку із недотриманням вимог абз. 3 ч.42 ст. 15 цього Закону №481/95-ВР, відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, суд наголошує на тому, що вказане не може бути самостійно підставою для визнання оскаржуваного розпорядження протиправним, та відповідно, для його скасування, оскільки, як встановлено судом, відповідачем на підставі абз. 2 ч. 42 ст. 15 Закону №481/95-ВР правомірно відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за вказаним місцем роздрібної торгівлі пальним, з підстав не подання до заяви документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.

Таким чином, виходячи з викладеного, а також встановлених обставин даної справи, суд прийшов до висновку про те, що оскаржуване розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.10.2023 №951-рл "Про відмову у видачі ліцензії" винесено відповідачем обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також з дотримання принципу "належного урядування".

Поряд з цим слід зазначити, що у відповідності до Закону №481/95-ВР позивач не позбавлений права повторного звернення до уповноваженого органу з заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі пальним у встановленому Законом порядку, додавши до неї визначені ст. 15 цього Закону документи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не довів суду правомірність заявлених вимог, в той час як відповідач надав належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження своїх доводів та частково довів правомірність спірного рішення.

Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими, не відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Сарафічан Ілона Фимимонівна до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Представник позивача адвокат Сарафічан Ілона Фимимонівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 02.03.2012 №512, вул. Руська, 16/2, м. Чернівці);

Відповідач Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя В.О. Григораш