Рішення № 118232609, 14.03.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 березня 2024 року Справа № 520/4901/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Літвіновій А.С.,

за участю:

представника позивача - Гуревича М.Г.,

представника відповідача - Кирилюка В.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового мобільного госпіталя про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.01.2023 № 10 Про результати проведення службового розслідування в частині пунктів 5, 6, 8, 13 щодо накладення на старшого сержанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді ДОГАНА, притягнення її до повної матеріальної відповідальності на суму 39950,00 грн., позбавлення її премії за січень 2023 року в повному обсязі та здійснення стягнення з її грошового забезпечення суми завданої шкоди в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

- стягнути з Військового мобільного госпіталя (Військової частини НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 : РНОКНП 3414214565) утримані з неї грошові кошти в розмірі 108401,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що позивачка належним чином виконувала свої службові обов`язки діяла відповідно до Закону і складеної обстановки, відтак оспорювані нею підпункти наказу, якими її притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності, оскільки підчас проведення інвентаризації майна військовою частиною виявлена нестача військового майна, що рахується за позивачкою. Службовим розслідуванням встановлено, що військове майно, яке рахувалося за позивачкою втрачене, на підставі цього було притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності позивачку. Також відповідач наголошував, що на момент подання відзиву на позовну заяву з позивачки було утримано за заподіяно шкоду державі 6576,03 та позбавлено премії у повному обсязі за січень 2023 року у сумі 7050,00 грн., а отже позовна вимога про стягнення з відповідача утримані грошові кошти у розмірі 108401,16 грн є не правомірною та не підглядає задоволенню.

Представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив, в якій заперечував проти розміру недоплачених позивачці коштів у зв`язку з прийняття оскаржуваного наказу, оскільки відповідно до розрахунків за січень 2023 року позиваці не вплачено ані премію, ані додаткову винагороду у розмірі 100000 грн відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022, у зв`язку з чим розмір недоплаченої грошової суми має бути стягнутий з відповідача. Представник позивача наголошував, що у спірному наказі не зазначено, яке конкретне майно було втрачено з вини позивачки та на підставі чого відповідач її вважає особою відповідальною за збереження конкретного майна.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Позивачка, ОСОБА_1 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , у званні старшого сержанту на посаді старшої медичної сестри госпітального відділення, що підтверджується витягом з наказу № 40 від 16.02.2022.

Відповідно до функціональних обов`язків особового складу військової частини НОМЕР_1 , старша медсестра ВОС несе відповідальність за підтримку медичного та медіального- технічного майна відділення в постійній готовності до виїзду в заданий район з наступним розгортанням для виконання завдань за призначенням; проведення профілактично-регламентних робот, освіження поновлення запасів медикаментів; організацію роботи середнього та молодшого медичного персоналу; контроль ведення медичного та господарського обліку і звітності за встановленими формами; контроль за своєчасним, правильним та акуратним виконанням середнім та молодшим медичним персоналом всіх призначень лікаря; якісне надання невідкладної медичної допомоги пацієнтам; передачу в аптеку рецептів, а в лабораторію матеріалу для дослідження, прийом та розподіл між палатними медичними сестрами отриманих медикаментів, предметів догляду за хворими; направлення порційних вимог на кухню та відомостей про рух поранених та хворих, кількість вільних ліжок у відділенні черговому лікарю та в медичну частину; контроль кількості та якості харчування хворих у відділенні; не належне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, а також за невикористання або неповне використання свої функціональних прав, що передбачені цими функціональними обов`язками - в межах, визначених чинним законодавством України та статусів ЗС України; правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним законодавством України; самостійно прийняті рішення щодо медичних та інших питань; якість, відповідність і безпеку надання медичних послуг та культуру медичного обслуговування; розголошення військової, медичної та конфіденційної інформації, порушення прав пацієнті щодо захисту їх персональних даних.

В матеріалах справи наявний аркуш ознайомлення з функціональними обов`язками особового складу, в якому зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлена з посадовими обов`язками 14.07.2020.

Внаслідок повномасштабної агресії російської федерації проти України 24 лютого 2022 року, за наказом від 23.04.2023 №83 «Про переміщення особового складу, майна та автомобільної техніки військової частини НОМЕР_1 », з метою виконання розпорядження з медичного забезпечення ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_3 дск/ ОТУП ОКП ЛИСИЧАНСЬК від 23.04.2022, здійснення якісного медичного лікувально-евакуаційного забезпечення військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військової частини, недопущення втрат майна військової частини НОМЕР_1 , наказано здійснити переміщення особового складу, майна та автомобільної техніки військової частини НОМЕР_1 здійснити у період з 23.04.2022 по 02.05.2022 за маршрутом АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з наказу від 02.05.2022 №114.

В матеріалах справи наявний наказ від 26.01.2023 № 10 в якому зазначено, що майно завантажувалось на автомобілі в присутності матеріально відповідальних осіб і вивозилося за межі розташування військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , процес перевезення, розвантаження і зберігання здійснювався без присутності матеріально відповідальних осіб і належної охорони, обліку і контролю.

Доказів отримання вказівок (розпоряджень чи наказів) на особисте супроводження отриманого на відповідальне зберігання майна під час переміщення ані позивачем, ані відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до витягу з наказу від 07.03.2022 № 58 старшого сержанта ОСОБА_1 , старшу медично сестру госпітального відділення відправлено у відрядження до міста Павлоград до окремого розпорядження, з метою визначення фондів для зберігання та охорони майна тилу, медичного майна та створення об`єднаного підрозділу з числа фахівців, яку будуть здійснювати надання медичної допомоги хворим з соматичними захворюваннями та легкопораненими військовослужбовцями.

В ході інвентаризації медичного та речового майна військової частини НОМЕР_1 станом на 01.12.2022 виявлена нестача медичного та речового майна за матеріально відповідальними особами.

21 січня 2023 року командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 15 «Про призначення службового розслідування», за результатами якого складено акт службового розслідування.

В ході службового розслідування встановлено і виявлено нестачу медичного та речового майна, зокрема медичне майно 54 286 грн за старшим сержантом ОСОБА_1 , а саме електрокардіограф моделі ECG-3150 у кількості 1 штука вартістю 51200,00 грн, каталка 1 штука вартістю 2777,40 грн, ролатор 1 штука вартістю 308,60 грн, відповідно до відомостей залишкової вартості медичного майна за старшим сержантом ОСОБА_1 складає 39950 грн.

Судом встановлено, що 22 січня 2023 року ОСОБА_1 подала рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому доповіла про те, що під час евакуації госпітального відділення з АДРЕСА_1 , каталка, ролатор залишилися у розміщенні госпітального відділення на 4 поверсі лікарні у АДРЕСА_1 , бо там проживав особовий склад військової частини. Електрокардіограф моделі ECG-3150 завантажений в машину з іншим медичним майном та вивезені за межі військової частини, але на складі з медичним майном у м. Павлограді та м. Полтаві при перевірці не виявлено.

Наказом про результати проведення службового розслідування від 26.01.2023 № 10, відповідно до якого п.5 за порушення військової дисципліни, порушення статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до відповідальності старшого сержанта ОСОБА_1 зокрема накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «Догана»; п.6 притягнуто старшого сержанта ОСОБА_1 , старшу сестру госпітального відділення військової частини НОМЕР_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріально відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» « 160- ХІ від 03.10.2019 до повної матеріальної відповідальності відповідно до відомостей залишкової вартості медичного майна 39950 грн; п.8 старшого сержанта ОСОБА_1 , старшу сестру госпітального відділення позбавити премії за січень 2023 року в повному обсязі, на підставі п.5 розділу ХIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2021 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»; п.13 помічнику командира- начальнику фінансово -економічної служби у відповідності до п.1 ст.13 Закону України «Про матеріально відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» щомісяця стягувати суму завданої шкоди із грошового забезпечення старшої медичної сестри госпітального відділення в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 21 лютого 2023 року складено протокол про адміністративне право порушення ОСОБА_1 .

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2023 року по справі №185/2460/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Не погоджуючись з наказом про результати проведення службового розслідування від 26.01.2023 №10, позивачка звернулася до суду з позовом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Приписами ст.ст. 45, 48, 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що:

- у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення;

- за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності;

- командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом;

- на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів);

- командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).

Відповідно до ст.ст. 83-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Відповідно до ст.9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Згідно з ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обов`язок збереження військовослужбовцем закріпленого за ним військового майна встановлено законом, а відтак, не може бути невідомим військовослужбовцю.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст.ст. 26, ст.27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Згідно з ст.58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Додатково до положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство (затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997р. №300; далі за текстом Положення №300).

Пунктом п.2.3 Положення №300 визначено, що командир військової частини (з`єднання) організовує військове (корабельне) господарство та керує ним. Керівництво він здійснює особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб.

Згідно з п.п.3.1.7 Положення №300 у військових частинах (з`єднаннях), крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3 - 3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають: заступники командира частини (з`єднання) з тилу, з інженерно-авіаційної служби - начальник технічної частини з питань аеромобільної підготовки та підпорядковані їм посадові особи; начальник служби ракетно-артилерійського озброєння; начальник інженерної служби; начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту; начальник зв`язку; начальник бронетанкової служби; начальник автомобільної служби; начальник метрологічної служби; начальник медичної служби; старший ветеринарний лікар (ветеринарний лікар, ветеринарний фельдшер); начальник фізичної підготовки та спорту; начальник фінансової служби; начальник служби (підрозділу) охорони праці; начальник адміністративно-господарчої частини штабу з`єднання; начальник квартирно-експлуатаційної служби; інші посадові особи військової частини (з`єднання) в межах своїх функціональних обов`язків.

Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України (яка була затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017р. №440, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.09.2017р. за №1192/31060; далі за текстом Інструкція №440) визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна. Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.

Відповідно до п.2 Інструкції №440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.

Приписами Інструкції №440 укладення договору про матеріальну відповідальність працівника передбачено виключно у порядку трудового законодавства, що є явно та очевидно незастосовним відносно військовослужбовця, який повинен забезпечувати збереження ввіреного майна у силу ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст.ст. 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України (затверджений наказом Міністра оборони України від 21.11.2017р. №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017р. за №1503/31371; далі за текстом Порядок №608).

Пунктом 7 Розділу І Порядку №608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Згідно з п.1 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

Як то указано у п.1 Розділу VII Порядку №608 з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.

За приписами п.2 Розділу VII Порядку №608 під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов`язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.

Отже, приводом для прийняття рішення про призначення службового розслідування є виявлення підтверджених результатами службової перевірки або явних та очевидних ознак неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків поєднане із фактом смерті людини або із фактом загрози життю та здоров`ю людини, або із фактом існування матеріальної (моральної) шкоди.

Відповідно до п.2 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

За змістом п.3 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до п.1 Розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Згідно з п.1 Розділу V Порядку №608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку №608); Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608); До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:1) наявність шкоди;2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №160-IX притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Згідно з частиною 4 статті 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Згідно п.п. 1 п.1 статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до частини 6 статті 8 Закону №160-IX за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Згідно з частиною 7 статті 8 Закону №160-IX якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Відповідно до частини 8 статті 8 Закону №160-IX у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону (ч.1 ст.10 Закону №160-ІХ).

Матеріали службового розслідування та наказ про накладення на військовослужбовця повної матеріальної відповідальності повинні містити добуті у передбаченому законом порядку об`єктивні дані, котрі поза розумним сумнівом доводять наявність у військовослужбовця фізичної змоги усвідомлено запобігти настанню збитків у вигляді нестачі військового майна завдяки власному професійному досвіду, знанням, проведеному суб`єктом владних повноважень навчанню та використанню виданих суб`єктом владних повноважень технічних засобів контролю чи інших пристосувань, необхідних для виконання службових обов`язків за посадою чи службою.

Натомість, відсутність згаданої фізичної можливості (слід розуміти - запобігти збиткам з урахуванням перелічених вище факторів) виключає правомірність притягнення військовослужбовця саме до повної матеріальної відповідальності у зв`язку із недоведеністю вини військовослужбовця у настанні збитків чи умислу військовослужбовця на настання збитків.

В ході службового розслідування суб`єктом владних повноважень взагалі не були встановлені особи громадян, які були причетні до переміщення (навантаження, перевезення, розвантаження) військового майна та до зберігання майна на новому місці розміщення і мають нести відповідальність за належну організацію цих процесів.

Суд вважає, у спірних правовідносинах позивач не міг відвернути ймовірність втрати медичного майна, оскільки переміщення, розвантаження та зберігання медичного майна здійснювалось без присутності матеріально відповідальної особи, а саме позивача, і належної охорони, обліку та контролю, про що зазначено у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 №10 "Про результати проведення службового розслідування".

Судом встановлено, що позивачку 07.03.2022 було відряджено до м. Павлоград з метою визначення фондів для зберігання та охорони майна тилу та медичного майна, і вже в ході дисциплінарного розслідування позивачка 22.01.2023 подала рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про відсутність частини майна евакуаційного взводу.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не було належним чином повідомлено про втрату військового майна, а подано рапорт про втрату зазначеного майна лише під час службового розслідування, що на переконання суду є підставою для дисциплінарної відповідальності відповідно до норм Дисциплінарного статуту.

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати п.5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 №10 «Про результати службового розслідування» суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо скасування п.8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 №10 «Про результати службового розслідування», суд зазначає таке.

Оскільки позовна вимога позивача про скасування п.5 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді «Догани» відповідно до наказу від 26.01.2023 №10 задоволенню не підлягає, а кошти у розмірі невиплаченої премії за січень 2023 року є похідною вимогою від вимоги про скасування догани, то суд вважає, що вона також не підлягає задоволенню.

Щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина друга статті 74, частина перша статті 73, частина перша статті 75 КАС).

Надаючи оцінку висновкам службового розслідування щодо втрати позивачем майна, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять достовірних доказів того, що згадане майно було втрачене саме внаслідок протиправних дій, рішень або бездіяльності позивача, а не внаслідок дії обставин.

При цьому, з матеріалів справи суд вбачає, що відповідачем під час проведення службового розслідування вказані обставини навіть не досліджувалися та не надавалася оцінка рішенням, діям чи бездіяльності позивача.

Відповідач лише дослідив та надав оцінку діям (бездіяльності) позивача, що повинні бути вчинені вже внаслідок втрати військового майна.

Суд зазначає, що не повідомлення позивачем належними чином про втрату медичного майна не є та не може бути причиною такої втрати.

Само по собі вчинення позивачем дисціплінарного проступку внаслідок не повідомлення належним чином про втрату медичного майна, не свідчить про завдання матеріальної шкоди внаслідок протиправних дій, рішень або бездіяльності позивача.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що відповідачем не доведено належними та достовірними доказами факту втрати медичного майна внаслідок протиправних дій, бездіяльності чи рішень позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивні вимоги в частинні визнання протиправним та скасування п.6 та п.13 наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2023 підлягають задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним рішенням, на користь позивача у розмірі 20% грошового забезпечення внаслідок їх передчасності, оскільки, ч.3 ст.14 Закону №160-ІХ передбачено, що у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Тобто, у разі скасування наказу про притягнення позивачки до матеріальної відповідальності стягнуті з неї кошти будуть їй повернуті, про що має бути виданий відповідний наказ.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) до Військового мобільного госпіталя (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023р. №10 Про результати проведення службового розслідування в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності відповідно до відомостей залишкової вартості стосовно нестачі медичного майна вартістю - 39950,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати п. 13 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023р. №10 Про результати проведення службового розслідування в частині щомісячного стягнення суми завданої шкоди із грошового забезпечення старшої медичної сестри госпітального відділення старшого сержанта ОСОБА_1 госпітального відділення в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

Рішення у повному обсязі виготовлено 08 квітня 2024 року з урахуванням перебування судді Кухар М.Д. з 25.03.2024 по 07.04.2024 у щорічній відпустці.

Суддя Кухар М.Д.