Рішення № 118232604, 08.04.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 р. справа №520/36245/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо невиплати позивачу нарахованої йому пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.01.2023 року.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь позивача заборгованість з виплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.01.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб. Позивач зазначає, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі 520/1448/22 відповідачем здійснено перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки, проте різницю в пенсії нараховану на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 відповідачем не виплачена.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представник відповідача надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що різниця в пенсії нарахованої на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 буде виплачена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

відсутні підстави для здійснення перерахунку на підставі оновленої довідки.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Суддя Кухар М.Д. з 01.01.2024 по 14.01.2024, з 25.03.2024 по 07.04.2023 перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

Позивач перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 по справі №520/1448/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 01.04.2019 року виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою КМУ від 30.08.2017 року №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХП та статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011 -XII на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 29.09.2021 № ФХ-104899, з урахуванням виплаче них сум.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 по справі №520/1448/22, відповідачем з 01.04.2019 здійснено перерахунок пенсії позивача, з 01.02.2023 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду, про що сторонами не заперечувалося.

Листом відповідач на звернення позивача повідомив, що різниця в пенсії нараховану на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 буде виплачена в межах затверджених бюджетних призначень.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до частин 1, 3 статті 63 цього Закону перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Процедура перерахунку пенсії визначена Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45).

Відповідно до п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Як передбачено ст. 55 Закону № 2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету визначає постанова Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 (далі - Порядок № 649).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 649 рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (надбавки, підвищення, компенсацію втрати частини доходу, грошову допомогу), що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та залишаються невиплаченими, або рішення суду про стягнення коштів.

Нормами пунктів 4, 5 Порядку № 649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

В контексті наведеного, слід відмітити, що порядок не обмежує право позивача на отримання пенсії згідно з резолютивною частиною рішення суду, втім спірним питанням залишається виплата нарахованої суми в порядку черговості бюджетних асигнувань, згідно постанови Уряду.

У той час, слід зауважити, що нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.

Порядок № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України, зокрема відповідачем, а тому враховуючи, що заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 утворилась внаслідок нарахування розміру пенсії позивачу безпосередньо на підставі рішення суду, а тому застосовується норма цього порядку.

Суд зазначає, відповідач не заперечує наявність у нього обов`язку виплатити суму заборгованості по пенсії позивачу, а лише вказує на те, що вказана виплата буде здійснена відповідно до затверджених бюджетних призначень.

При цьому, враховуючи, що відповідач є територіальним органам виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано порядок № 649.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 залишено без змін.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що пункти 1 та 2 Порядку №649 втратили свою чинність починаючи з 22.07.2020.

З огляду на викладене, слід звернути увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин дії управління відповідали пунктам 1 та 2 Порядку № 649, з врахуванням періоду заборгованості. Крім того, іншого порядку здійснення виплат, зазначених у пункті 2 Порядку №649 не визначено.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1, пунктів 16, 18 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що примусове виконання судових рішень, є виключно повноваженнями державної виконавчої служби, або, у випадках, передбачених Законом № 1404-VIII, приватних виконавців, а тому, на думку суду, вирішення звернутих позовних вимог до відповідача у даній справі, лежить в площині виконання судового рішення у справі №520/1448/22, а тому повинно виконуватися відповідно до Закону № 1404-VIII, Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII, що не позбавляє права позивача оскаржувати дії державного виконавця.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не вірно обрано спосіб порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про не обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

Рішення в повному обсязі виготовлено 08 квітня 2024 року.

Суддя Кухар М.Д.