Рішення № 118219335, 04.04.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/129/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши справу за позовом: Комунального підприємства Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (вул. Торгова, 2-А, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68002)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Малюкіної Лариси Федорівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 65729,00 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сєдова В.Ю.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Малюкіної Лариси Федорівни, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 65729,00 грн, з яких: 54050,90 грн основного боргу; 5531,06 грн пені; 4711,39 грн інфляційних втрат; 1435,65 грн 3% річних.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив обставину неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 07.09.2010 № 58-Ч 616 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг з теплопостачання у період листопад 2021 року листопад 2023 року.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 позовну заяву Комунального підприємства Чорноморськтеплоенерго було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 07.02.2024 позовну заяву Комунального підприємства Чорноморськтеплоенерго було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/129/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено у справі судове засідання для розгляду справи по суті на 04 березня 2024 року об 11:00.

04.03.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 21.03.2024 о 12:45.

21.03.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 04.04.2024 о 12:50.

У судовому засіданні 04.04.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

07.09.2010 між позивачем (далі енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 58-Ч616 (далі договір; а.с. 8-10, т.1), за яким енергопостачальна організація зобов`язалась постачати споживачеві вчасно та відповідної якості теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання в обсягах відповідно до договору, а споживач зобов`язався своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.2. договору споживач зобов`язався, зокрема: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором; письмово сповіщати енергопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно - правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживача) не пізніше 3-х (трьох) днів з моменту настання зазначених подій.

За умовами п. 4.2. договору енергопостачальна організація зобов`язалась, зокрема: забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах, згідно з цим договором; повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (цін).

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться: по об`єктах, на яких встановлені прилади обліку теплової енергії - по цим приладам обліку; по об`єктах, які не мають приладів обліку - розрахунковим способом.

Згідно з п. 6.1., 6.2., 6.4., 6.5. договору тарифи за надані послуги на момент укладення договору з урахуванням ПДВ становлять: абонентна плата за 100 Ккал/год приєднаного навантаження - 2,14 грн, яка нараховується щомісяця протягом року; плата за спожиту теплову енергію - 428,29 грн за 1 Гкал, яка нараховується за фактичне споживання теплової енергії у кожному місяці. Розмір плати за послуги може бути змінено в односторонньому порядку, на підставі рішення міської ради. Розрахунковим періодом щодо сплати споживачем ціни наданих послуг за цим договором є календарний місяць. Сплата за теплову енергію споживачем здійснюється щомісячно по рахункам енергопостачальної організації протягом 3 (трьох) банківських днів від часу отримання рахунку.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі: 1% належної до сплати суми за кожний день прострочення, якщо споживач є суб`єктом підприємницької діяльності; у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України - для інших споживачів.

Відповідно до п. 10.1., 10.4. договору він набуває чинності з 07.09.2010 та діє до 07.09.2011. Договір вважається пролонгованим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Додатком № 1 до договору погоджені обсяги постачання теплової енергії відповідачу (а.с. 11, т.1), зокрема погоджено: адресу, за якою здійснюється споживання теплової енергії вул. Хантадзе, 2; теплове навантаження опалення 0,005537 Гкал/год; опалювальна площа 121,1 кв.м.

Відповідно до даних розрахунку спожитої теплової енергії (а.с. 44, т.1), всього позивачем у період листопад 2021 року листопад 2023 року було спожито теплову енергію, з урахуванням суми абонентської плати, на загальну суму 55148,68 грн, при цьому, як вбачається з даних розрахунку та пояснень позивача, позивачем до спірного періоду не було включено заборгованість відповідача за попередній період.

Для здійснення оплати позивачем вручались/направлялись відповідачу рахунки за спірний період, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 71-96, т.1), поясненнями позивача та не заперечується відповідачем. Також, позивач пред`являв відповідачу претензії від 06.10.2022 № 01-05.1/1056 та від 27.07.2023 № 01-05.1/958 про оплату заборгованості (а.с. 97-105, т. 1).

Як встановлено судом, розрахунки вартості спожитої відповідачем у спірному періоді теплової енергії позивачем здійснено з урахуванням погодженого обсягу споживання, суми абонентської плати та встановлених органом місцевого самоврядування тарифів (а.с. 13-42, т.1).

Також позивачем подані розпорядження міської ради про початок опалювального сезону у спірному періоді та акти про підключення систем теплопостачання, зокрема, за адресою об`єкта відповідача (а.с. 63-70, т.1).

Відповідачем обставина споживання повідомлених позивачем обсягів теплової енергії у спірному періоді не спростована та не заперечена.

Натомість, відповідно до даних розрахунку позивача (а.с. 44, т.1), відповідач за спожиту у спірному періоді теплову енергію розрахувався частково, сплативши позивачу кошти у загальному розмірі 1097,78 грн. На підтвердження здійснення відповідачем іншої оплати матеріали справи доказів не містять.

Також, між сторонами були підписані акти звірки по договору (а.с. 102-105, т.1) та згідно з даними останнього акту, що міститься у справі, сторонами погоджена заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 27.12.2023, у розмірі 66634,72 грн. За поясненнями позивача, ця сума включає заборгованість періоду до листопада 2021 року, що не є предметом спору у цій справі.

Отже, за вищевикладених обставин судом встановлено, що станом на час вирішення спору, заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становить 54050,90 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

Водночас, окрім основного боргу у вищевказаній сумі, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5531,06 грн пені, 4711,39 грн інфляційних втрат та 1435,65 грн 3% річних. Розрахунок спірних сум (а.с. 45-62, т.1) позивачем здійснено по кожному місяцю окремо, з урахуванням дати отримання відповідачем рахунків, зокрема: пені за поставлену теплову енергію у грудні 2022 року листопаді 2023 року в межах загального періоду з 11.01.2023 по 25.12.2023; інфляційних втрат за поставлену теплову енергію у листопаді 2021 року листопаді 2023 року в межах загального періоду грудень 2021 року листопад 2023 року; 3% річних за поставлену теплову енергію у листопаді 2021 року листопаді 2023 року в межах загального періоду з 13.12.2021 по 25.12.2023.

Відповідачем суду контррозрахунку не подано.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позиція суду

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами про постачання теплової енергії в гарячій воді від 07.09.2010 № 58-Ч616 позивач у період листопад 2021 року листопад 2023 року включно поставляв на об`єкт відповідача теплову енергію, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та визнається відповідачем.

Між цим судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору, вартість спожитої теплової енергії у спірному періоді на користь позивача сплатив частково, внаслідок чого, станом на час вирішення спору, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 54050,90 грн. У зв`язку із тим, що вищевказана бездіяльність відповідача у виді несплати коштів за фактично спожиту теплову енергію суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 54050,90 грн слід задовольнити.

Крім цього, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні нарахування, розрахунки яких суд перевірив, встановив їх вірність, відповідність умовам договору та нормам законодавства України. При цьому суд зауважує, що відповідачем не спростовано обставини вірності здійсненого позивачем розрахунку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, заявлені до Фізичної особи-підприємця Малюкіної Лариси Федорівни, підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача слід стягнути на користь позивача борг в сумі 54050,90 грн, пеню в сумі 5531,06 грн, інфляційні втрати в сумі 4711,39 грн, 3% річних в сумі 1435,65 грн.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах: що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 3028,00 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Малюкіної Лариси Федорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (вул. Торгова, 2-А, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68002, код ЄДРПОУ 31619819) борг в сумі 54050 /п`ятдесят чотири тисячі п`ятдесят/грн 90 коп, пеню в сумі 5531 /п`ять тисяч п`ятсот тридцять одну/ грн 06 коп, інфляційні втрати в сумі 4711 /чотири тисячі сімсот одинадцять/грн 39 коп, 3% річних в сумі 1435 /одну тисячу чотириста тридцять п`ять/грн 65 коп та судовий збір в сумі 3028 /три тисячі двадцять вісім/грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля