Рішення № 118218590, 27.03.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2024Справа № 910/1046/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/1046/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (Україна, 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17; ідентифікаційний код: 38516938)

до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (Україна, 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, кім. 42; ідентифікаційний код: 32377038)

про стягнення 2 111 240,98 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Остапенко О.П., ордер серії ВІ № 1193075 від 24.01.2024;

від відповідача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В., довіреність № 236-2022/К від 23.11.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (далі - відповідач) про стягнення 2 111 240,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14983/22 від 03.07.2023, внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 429 597,32 грн 3 % річних по акту виконаних робіт № 5 від 16.03.2022, 1 027 284,83 грн інфляційних втрат та 654 358,83 грн 3 % річних по акту виконаних робіт № 6 від 02.12.2022 за Договором № 6589-НГД на виконання робіт з буріння свердловин від 17.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1046/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2024.

20.02.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 21.02.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 28.02.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 28.02.2024 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, а також з урахуванням усних пояснень представників сторін щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2024.

У судове засідання 27.03.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 27.03.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2021 між Приватним акціонерним товариством "Нафтогазвидобування" (компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (підрядник) було укладено Договір № 6589-НГД на виконання робіт з буріння свердловин (далі - Договір), згідно зі ст. 1.4 якого компанія доручає підряднику, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи з буріння свердловини встановленої компанією глибини, спуск колон/хвостовика та їх кріплення, випробування на герметичність, випробування закінченої бурінням свердловини на ліцензійній ділянці та виконання усіх допоміжних робіт та надання послуг, відповідно до умов цього Договору та індивідуального проекту на буріння, а компанія зобов`язується провести оплату виконаних робіт згідно умов Договору.

Згідно вимог компанії, підрядник має пробурити Свердловину № 74 Семиренківського родовища в межах відповідної ліцензійної ділянки (п. 2.3.1 ст. 2.3 Договору).

Статтею 10.1 Договору визначено, що стосовно робіт, оплачуваних за сервісними ставками (Додаток F), протягом 5 календарних днів після останнього календарного дня кожного звітного місяця підрядник надає компанії підписаний підрядником Акт виконаних робіт (Додаток O) в 2-х примірниках разом з необхідними підтверджуючими добовими рапортами, копіями первинних документів по фактично понесених витратах, які відшкодовуються компанією на всі добові суми, включені підрядником за виконану роботу, і витрати, фактично понесені ним протягом звітного календарного місяця і не включені в сервісні ставки, коли виконувалися роботи відповідно до умов цього Договору.

Усі документи, які надаються разом з Актом виконаних робіт, оплачуваних за сервісними ставками, надаються підрядником за адресою: 36000, м. Полтава, вул. Стрітенська, 36. Для прискорення документообігу сторони допускають обмін документами з застосуванням засобів електронного зв`язку (факс, електронна пошта) на адреси сторін, зазначені в цьому Договорі. Сторони визнають юридичну силу документів, відправлених (отриманих) за допомогою засобів електронного зв`язку на адреси сторін, зазначені в Договорі, за умови подальшого направлення їх оригіналів протягом 3-х робочих днів від дати їх передачі засобами електронного зв`язку.

Компанія протягом 15 календарних днів з моменту отримання підписаного підрядником Акту виконаних робіт від підрядника при відсутності зауважень та/чи заперечень підписує його і передає підряднику. При наявності заперечень та/або зауважень компанія письмово повідомляє підрядника про такі заперечення та/або зауваження протягом 10 календарних днів з моменту отримання Акту виконаних робіт.

При отриманні від компанії мотивованих заперечень та/або зауважень до Акту виконаних робіт підрядник протягом 3 робочих днів зобов`язаний усунути зазначені компанією заперечення та/або зауваження та у визначений термін повторно направити Акт виконаних робіт на адресу компанії.

Компанія протягом 3 робочих днів з моменту повторного отримання Акту виконаних робіт при відсутності заперечень та/або зауважень підписує його і передає підряднику.

У разі не направлення мотивованих заперечень та/або зауважень або непідписання Акту виконаних робіт у встановлені терміни, передбачені статтею 10.1 Договору, Акт виконаних робіт вважається підписаним обома сторонами і підлягає оплаті в порядку, встановленому цим Договором. У зазначеному випадку датою оформлення Акта виконаних робіт вважається наступний календарний день з дати закінчення необхідного терміну надання мотивованих заперечень та/або зауважень або підписання Акту виконаних робіт стороною.

Згідно зі ст. 10.2 Договору всі платежі повинні бути сплачені підрядником виключно в українських гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату здійснення платежу.

В пунктах 4.1 - 4.4 Додатку F до Договору сторони визначили розмір ставок, тарифів і цін в гривнях, вказавши еквівалент в доларах США. Грошовий еквівалент ставок, тарифів і цін в доларах США визначений відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України на 17.11.2021 (26,4133 грн за один долар США).

У п. В ст. 10.2 Договору визначено, що оплати за визначеними цим Договором чинними сервісними ставками (Додаток F) проводяться впродовж 30 календарних днів з моменту підписання обома сторонами Акту виконання робіт щодо відповідного об`єму в порядку, передбаченому статтею 10.1 Договору, та після отримання від підрядника відповідного рахунку-фактури.

Відповідно до п. Е ст. 10.2 Договору вартість виконаних робіт, розрахована згідно з п.п. A - D ст. 10.2 Договору, повинна бути скоригована компанією самостійно при проведенні оплати за відповідним Актом виконання робіт шляхом перерахунку за такою формулою на дату оплати:

S1 = (A1/A0)*S0, де

S1 - вартість робіт, що розрахована згідно з п.п. A - D ст. 10.2 Договору, на дату оплати;

A1 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату оплати;

A0 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату закінчення робіт у звітному періоді, вказану в Акті виконаних робіт;

S0 - вартість робіт, що розрахована згідно з п.п. A - D ст. 10.2 Договору, вказана в Акті виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивачем на електронну адресу відповідача було направлено на погодження Акт виконаних робіт № 5 від 16.03.2022. Після врахування зауважень відповідача до цього Акту оригінали підписаного зі сторони позивача Акту виконаних робіт № 5 від 16.03.2022 на суму 21 039 455,99 грн та розрахунку до нього було передано відповідачеві, але відповідач його не підписав та відповідно оплати по ньому не здійснив.

Також відповідачеві було надіслано Акт виконаних робіт № 6 від 21.09.2022 на суму 14962751,02 грн та розрахунок до нього, Акт виконаних робіт № 7 від 21.10.2022 на суму 24119980,46 грн та розрахунок до нього, Акт виконаних робіт № 8 від 18.11.2022 на суму 24384200,65 грн та розрахунок до нього, Акт виконаних робіт № 9 від 02.12.2022 на суму 10146543,17 грн та розрахунок до нього. Загальна сума по цих актах склала 73613475,30 грн.

Листом № 253/6 від 30.12.2022 відповідач надіслав позивачеві зауваження/заперечення, в т.ч. і до Актів виконаних робіт №№ 6 - 9 по Договору, де зазначив, що самостійно поніс витрати по Договору в сумі 53 561 420,76 грн, надав в електронному вигляді перелік таких витрат та запропонував ознайомитися з первинними документами в офісі відповідача.

Листом № 12/39 від 10.03.2023 позивач повідомив відповідача, що погоджується із сумою понесених самостійно відповідачем витрат по Договору - 53 406 465,24 грн, крім робіт влаштування тимчасового укриття на випадок надзвичайних ситуацій у сумі 238 393,10 грн, яка відповідно до листа відповідача № 26/18 від 27.01.2023 має бути поділена навпіл.

У зв`язку з відсутністю зауважень та заперечень по виконанню робіт (з 07.08.2022 по 14.11.2022) по Договору позивач направив відповідачеві Акт виконаних робіт № 6 від 10.03.2023 та розрахунок до нього.

Загальна вартість переданих та прийнятих робіт, відповідно до Акту виконаних робіт № 6 від 10.03.2023 (за період з 07.08.2022 по 14.11.2022), склала 20 207 010,43 грн.

Разом з тим, Акт виконаних робіт № 6 від 10.03.2023 та розрахунок до нього відповідач не підписав і узгоджену в ньому вартість робіт не оплатив.

Наведені обставини встановлені судами під час розгляду справи № 910/14983/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" про стягнення 50 634 662,07 грн.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14983/22 позов було задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" основний борг в сумі 41 246 466,42 грн, вартість переоцінки робіт в сумі 3 929 708,78 грн, пеню в сумі 1 590 928,79 грн та судовий збір в сумі 745 084,16 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 на шість місяців, а саме - до 03.01.2024.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14983/22 скасовано в частині відмови у стягненні 620 808,06 грн 3% річних та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14983/22 викладено в новій редакції, відповідно до якої стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" основний борг в сумі 41246466,42 грн, вартість переоцінки робіт в сумі 3929708,79 грн, пеню в сумі 1590928,79 грн, 3% річних в сумі 620808,06 грн та судовий збір в сумі 710818,68 грн. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14983/22 залишено без змін.

Листом від 09.11.2023 № 09/378 позивач повторно направив відповідачу Акт виконаних робіт № 5 від 16.03.2022 на суму 21 039 455,99 грн разом з розрахунком до нього, Акт переоцінки № 5 від 27.12.2022 на суму 3 929 708,78 грн, довідку щодо методики розрахунку переоцінки вартості виконаних робіт від 27.12.2022, а також Акт виконаних робіт № 6 від 02.12.2022 на суму 20 207 010,43 грн разом з розрахунком до нього.

Зазначений лист 09.11.2023 було надіслано відповідачеві електронною поштою, а також рекомендованим листом, який відповідач отримав 15.11.2023.

З огляду на прострочення сплати відповідачем заборгованості за Договором, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14983/22, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 429 597,32 грн 3% річних по Акту виконаних робіт № 5 від 16.03.2022, 1 027 284,83 грн інфляційних втрат та 654 358,83 грн 3% річних по Акту виконаних робіт № 6 від 02.12.2022.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про арифметичну вірність розрахованого позивачем розміру 3% річних по Акту виконаних робіт № 5 від 16.03.2022, однак заявив клопотання про зменшення їх розміру до 1 гривні, посилаючись на введення на території України воєнного стану, розбалансований фінансовий стан відповідача та виконання ним рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 в межах наданої відстрочки.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних по Акту виконаних робіт № 6 від 02.12.2022 відповідач заперечує, з огляду на те, що у справі № 910/14983/22 предметом спору були зобов`язання по Акту виконаних робіт № 6 від 10.03.2023. Безпідставність вимог позивача в цій частині відповідач доводить тим, що Акт виконаних робіт № 6 від 02.12.2022 відповідач отримав лише 15.11.2023, грошові зобов`язання, визначені у цьому Акті, є неузгодженими сторонами, а заборгованість сплачена.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Обставини, встановлені судами у рішенні Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 910/14983/22, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують наявність у відповідача грошових зобов`язань перед позивачем, їх розмір та факт настання строку їх виконання.

Виходячи зі змісту положень частини першої статті 598, статей 599, 600, 604 - 609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу.

Така правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду, зокрема в постанові від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

Так само розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18).

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Враховуючи, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, було виконано із простроченням, то в цьому випадку приписи частини другої статті 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню за весь час прострочення.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/14983/22 виконувалось відповідачем частинами, а саме 10.11.2023 сплачено 3 506 576,00 грн, 14.11.2023 сплачено 654 951,46 грн, 22.11.2023 сплачено 1 753 288,00 грн, 23.11.2023 сплачено 3 367 835,07 грн, 11.12.2023 сплачено 1 609 114,61 грн, 14.12.2023 сплачено 6 374 524,26 грн, 26.12.2023 сплачено 15 705 390,95 грн, 03.01.2024 сплачено 2 936 523,71 грн та 12 204 494,85 грн, що вбачається з наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку позивача.

У справі № 910/14983/22 за неналежне виконання грошового зобов`язання з оплати робіт за Актом виконаних робіт № 5 від 16.03.2022 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 620 808,06 грн за період з 19.04.2022 по 12.04.2023.

У цій справі позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 429 597,32 грн за період з 13.04.2023 по 25.12.2023, тобто до моменту фактичного виконання відповідачем грошового зобов`язання за Актом виконаних робіт № 5 від 16.03.2022.

Статтею 534 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Укладений сторонами Договір не містить умов щодо черговості погашення грошових зобов`язань, тому відповідач правомірно посилається на приписи цієї статті.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за Актом виконаних робіт № 5 від 16.03.2022, та встановлено його арифметичну вірність.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних до 1 (однієї) гривні суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму, потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника в кожному окремому випадку.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого можливе зменшення розміру відсотків річних на підставі статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України.

Водночас відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру 3% річних до 1 (однієї) гривні, не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов`язання.

Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру 3% річних посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану, добросовісність поведінки відповідача і його скрутне матеріальне становище, а також відсутність збитків у позивача, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином.

Крім цього суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за Актом виконаних робіт № 5 від 16.03.2022.

Щодо 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Актом виконаних робіт № 6 від 02.12.2022, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що предметом спору в справі № 910/14983/22 була, зокрема, заборгованість відповідача за Актом виконаних робіт № 6 від 10.03.2023, натомість у справі, що розглядається, позивач посилається на Акт виконаних робіт № 6 від 02.12.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом виконаних робіт № 6 оформлені роботи, виконані позивачем за період з 07.08.2022 по 14.11.2022.

Первинно позивач надіслав відповідачеві Акти виконаних робіт № 6 від 21.09.2022 на суму 14 962 751,02 грн, № 7 від 21.10.2022 на суму 24 119 980,46 грн, № 8 від 18.11.2022 на суму 24 384 200,65 грн та № 9 від 02.12.2022 на суму 10 146 543,17 грн. Загальна сума цих Актів склала 73 613 475,30 грн.

Відповідач, у свою чергу, відмовився від їх підписання та надав письмові зауваження/заперечення, за наслідками розгляду яких сторони узгодили вартість робіт у сумі 20 207 010,43 грн, що й була відображена у Акті виконаних робіт № 6 від 10.03.2023, заборгованість за яким стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14983/22.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/14983/22 не визначено момент, з якого відповідне грошове зобов`язання відповідача стало простроченим, водночас відповідно до ст. 10.1 Договору відповідач протягом 3 робочих днів з моменту повторного отримання Акту виконаних робіт № 6 мав надати заперечення (зауваження) до нього, або підписати Акт і передати його позивачу. У разі не направлення мотивованих заперечень (зауважень) або непідписання Акту виконаних робіт у встановлений строк, Акт виконаних робіт вважається підписаним обома сторонами і підлягає оплаті в порядку, встановленому Договором. У цьому випадку датою оформлення Акта виконаних робіт вважається наступний календарний день з дати закінчення необхідного терміну надання мотивованих заперечень та/або зауважень або підписання Акту виконаних робіт стороною.

Оскільки Акт виконаних робіт № 6, що враховував зауваження відповідача, був йому направлений позивачем 10.03.2023 і відповідач, отримавши його, не надав заперечень (зауважень) і не підписав, такий Акт вважається підписаним обома сторонами, при цьому датою його оформлення вважається день, наступний за останнім днем строку у 3 робочі дні для надання заперечень (зауважень) до Акту або його підписання, тобто 16.03.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у п. В ст. 10.2 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати виконаних робіт мало бути виконане впродовж 30 календарних днів з моменту підписання обома сторонами Акту виконання робіт.

Відтак граничним днем виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати робіт за Актом виконаних робіт № 6 було 17.04.2023 (перший робочий день після 15.04.2023), відповідно з наступного дня це зобов`язання стало простроченим і саме з цієї дати слід нараховувати 3% річних.

За підрахунком суду, здійсненим за період з 18.04.2023 по 02.01.2024 (з урахуванням зменшення суми боргу внаслідок здійснених відповідачем оплат), обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є 3% річних у розмірі 428 483,18 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У п. Е ст. 10.2 Договору визначено, що вартість виконаних робіт, розрахована згідно з п.п. A - D ст. 10.2 Договору, повинна бути скоригована компанією самостійно при проведенні оплати за відповідним актом виконання робіт шляхом перерахунку за такою формулою на дату оплати:

S1 = (A1/A0)*S0, де

S1 - вартість робіт, що розрахована згідно з п.п. A - D ст. 10.2 Договору, на дату оплати;

A1 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату оплати;

A0 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату закінчення робіт у звітному періоді, вказану в Акті виконаних робіт;

S0 - вартість робіт, що розрахована згідно з п.п. A - D ст. 10.2 Договору, вказана в Акті виконаних робіт.

Тобто умови Договору передбачають коригування вартості робіт у випадку коливання офіційного курсу гривні по відношенню до долара США на момент оплати в сторону збільшення/зменшення по відношенню до офіційного курсу гривні до долара США на момент закінчення робіт у звітному періоді.

За результатом такого коригування визначається сума курсової різниці (переоцінки вартості виконаних робіт), яка фактично є доплатою.

Отже умови Договору передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20.

З огляду на вищенаведене, грошове зобов`язання відповідача хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни Договору залежить саме від дати оплати.

Відтак саме вартість робіт із сумою курсової різниці (переоцінки вартості виконаних робіт) визначає усю суму, що підлягає сплаті відповідно до Договору.

Враховуючи те, що остаточна вартість робіт в гривні визначається станом на дату оплати з урахуванням курсу долара США до гривні, вартість робіт має визначатись з урахуванням курсової різниці (переоцінки вартості виконаних робіт).

У постанові від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20 Верховний Суд зазначив, що якщо за умовами договору сума платежу, визначена в іноземній валюті, перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневою, то з моменту перерахунку у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору боржник відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання цього зобов`язання (зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору), оскільки у такому разі матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів за сумою донарахування (курсової різниці), що визначається лише у гривні та у подальшому не коригується, не покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці.

У цьому висновку Верховний Суд звертався до раніше сформованої позиції, викладеної у постанові від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, а відтак для уникнення різночитання та правильного розуміння змісту цього висновку слід звернутися саме до першоджерела, де зазначено, що якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов`язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку (в даному випадку прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі № 910/2114/16) відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов`язання.

Також варто звернутися до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Виходячи з умов Договору та обставин справи, суд зазначає, що остаточна вартість робіт у гривні визначається станом на дату оплати з урахуванням курсу долара США до гривні.

В даному випадку сума грошового зобов`язання в гривні визначається саме на дату оплати, а до того визначається гривневим еквівалентом до валюти, тому до моменту оплати матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості робіт з урахуванням курсової різниці.

Зобов`язання з оплати переоцінки вартості виконаних робіт не є новим зобов`язанням, а є невід`ємною частиною основного зобов`язання з оплати робіт (доплатою), обов`язок виконання якого встановлено Договором. У протилежному випадку (коливання курсу гривні по відношенню до долара США на момент оплати у бік її зміцнення) відповідач не матиме обов`язку зі сплати курсової різниці.

Ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості і визначення її розміру не припиняє зобов`язань сторін, заснованих на Договорі, і не скасовує обов`язку відповідача, передбаченого пунктом Е статті 10.2 Договору.

Суд враховує, що у матеріалах справи відсутній Акт переоцінки вартості виконаних робіт, у якому сторони мають вказати остаточну вартість робіт, з урахуванням здійсненої переоцінки (перерахунку), оформлення якого передбачено пунктом Е статті 10.2 Договору.

Однак стягнення з відповідача інфляційних втрат у даному випадку є неприпустимим, оскільки може призвести до подвійного стягнення, поза-як позивач отримає як відшкодування втрат від інфляції, так і право вимагати від відповідача сплати курсової різниці на підставі пункту Е статті 10.2 Договору, яка є доплатою (збільшеною ціною робіт).

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в загальному розмірі 858 080,49 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 12 871,21 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 18 797,40 грн покладається на позивача.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 0,09 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (Україна, 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, кім. 42; ідентифікаційний код: 32377038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (Україна, 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17; ідентифікаційний код: 38516938) 3% річних в сумі 858 080 (вісімсот п`ятдесят вісім тисяч вісімдесят) грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 871 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 21 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 797,40 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.04.2024

Суддя О.В. Нечай