Ухвала суду № 118214437, 08.04.2024, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6578/23

Провадження №: 2/332/552/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., при секретарі судового засідання Пономаренко Л.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23800,00 грн та судових витрат.

Представник позивача, який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить дану цивільну справу розглянути за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач ОСОБА_1 , який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, у призначене на 08.04.2024 судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.

05.04.2024, до початку судового розгляду, від позивача на адресу суду через систему «Електронного суду» надійшло клопотання про долучення доказів, яким просить долучити до матеріалів справи детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 07505-10/2021 (в якому зазначена дата видачі кредитних коштів та період нарахування відповідних відсотків, згідно умов вищезазначеного договору) та інформаційну довідку №2919_231207163609 від 07.12.2023р.

Зазначає, що доказом перерахування кредитних коштів за кредитним договором № 07505-10/2021 є вищезазначена інформаційна довідка, якою ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» повідомляє про успішно проведену транзакцію.

При укладенні кредитного договору, Клієнтом власноруч було зазначено реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_1 на яку і було перераховано кредитні кошти.

Також позивачем до початку судового розгляду надана заява про поновлення процесуального строку, в якій, посилаючись на Постанову Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022, ч.8 ст.83, ст.127 ЦПК України, рішення Європейського суду з прав людини від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv.theUnitedKingdom), заява № 4451/70, § 36), «Delcourt v. Belgium», посилаючись на те, що з метою надання вичерпної інформації по справі позивач звернувся до Первісного кредитора, з відповідними електронними запитами на надання інформації щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості за договором та доказів що підтверджують надання (перерахування) коштів Відповідачу за укладеним договором, та після їх отримання, надав зазначені докази суду та відповідачу, просить поновити позивачу строк на подання додаткових доказів по справі та приєднати до матеріалів справи клопотання представника Позивача від 04.04.2024 про долучення доказів та додатки до нього та врахувати при розгляді справи №332/6578/23; позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем на адресу суду через систему «Електронного суду» надійшли заперечення на клопотання (заяву) про долучення доказів, в яких, посилаючись на положення ч.2 ст.83 та ст.177 ЦПК, якими регламентовано подання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, разом з поданням позовної заяви. Зазначає, що згідно із ч.8 ст.83 ЦПК України: Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Отже, чинним процесуальним законодавством чітко передбачено, що Позивач повинен подати всі докази разом із позовною заявою, а у випадку неможливості це зробити, повинен повідомити суд про причини такої неможливості і вжиті ним заходи для отримання доказів. Позивачем, під час звернення до суду не повідомлялось про неможливість подання будь яких доказів. Крім того, суд не встановлював додатковий строк для подання доказів.

Тому, посилаючись на вищенаведене, вимоги ч.8 ст.83 ЦПК, «докази» надані разом із відповіддю на відзив мають бути виключені із числа доказів, а суд має не приймати їх до розгляду та розглядати справу на підставі інших доказів.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Щодо клопотання представника позивача про продовження процесуального строку на подання доказів та клопотання відповідача про відсутність підстав для прийняття судом доказів, які не були подані разом з позовною заявою, суд зазначає наступне.

Так, ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2023 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Згідно зі статтею 123 ЦПК Україниперебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У даному випадку у системному зв`язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також нормистатті 126 ЦПК України, за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписамистатті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 29 вересня 2022 року по справі №500/1912/22, застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід зазначити, що вищевказана справа розглядається в період дії воєнного стану.

Верховний суд у вказаній постанові, окрім іншого зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст.55,124,129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права таст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 6 рекомендацій Ради суддів України «Щодо роботи в умовах воєнного стану», зазначено про виважений підхід до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Верховний Суд у своєму повідомленні щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан зазначив також, що «запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків». 04.03.2022 видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Згідно з даним наказом Верховний суд акцентував судам, що варто ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Окрім того Судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення процесуальних строків та, по можливості, продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Із даних рекомендацій слідує, що введення воєнного стану фактично визнається поважною причиною пропуску строку.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

При цьому суд зважає на важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв та доказів по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 8 ст.83 ЦПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

При цьому, суд зважає на важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв та доказів по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті.

Представником позивача у клопотанні та під час його розгляду доведено необхідність подання доказів на підтвердження обставин, які мають значення для справи.

Виходячи з наведеного, враховуючи пояснення представника позивача в обґрунтування поважності причин пропуску встановленого судом процесуального строку, також враховуючи ту обставину, що додаткові докази подані представником відповідача до початку судового розгляду, уникаючи надмірного формалізму, суд вважає поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказів та з метою дотримання основних завдань цивільного судочинства, зокрема змагальності та диспозитивної, вважає можливим продовжити відповідачу процесуальний строк для подання доказів.

Керуючись ст. ст.120,127 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву представникапозивачаТОВАРИСТВАЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВАКОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКААГЕНЦІЯ ЗПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»Незамай АліниДмитрівни про продовження процесуального строку для подання доказів задовольнити.

Продовжити процесуальний строк відповідачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» для подання доказів у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Прийняти докази, надіслані відповідачем ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» засобами «Електронного суду» на адресу Заводського районного суду м.Запоріжжя 05 квітня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: О.М.Погрібна