Рішення № 11820615, 14.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

14.10.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів                                                                                 тел.698-166

проспект Миру , 20                                                                       тел.678-853

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

14 жовтня 2010 року Справа №8/119-8/125

За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”, бульвар Л. Українки, 26, м. Київ, 01133

до відповідача: Дочірнього підприємства “АКТА 2010 Чернігів”, вул. Щорса, 60, м. Чернігів, 14014

про стягнення 2602727грн.18коп.

За зустрічним позовом: Дочірнього підприємства “АКТА 2010 Чернігів”, вул. Щорса, 60, м. Чернігів, 14014

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”, бульвар Л.Українки, 26, м. Київ, 01133

про розірвання договору

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Корабельнікова Н.В. –представник, довіреність №213-Ф/10 від 25.05.2010р.

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Гах Д.В. –представник, довіреність №б/н від 17.08.2010р.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 2242147грн.78коп. заборгованості по кредиту, наданому на підставі кредитного договору №16/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 28.03.2006р., 239079грн.40коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, нарахованих за період з 28.12.2009р. по 04.10.2010р., 18817грн.67коп. заборгованості по комісії, нарахованої за період з 01.02.2010р. по 04.10.2010р., 90466грн.58коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, обчислену за період з 01.02.2010р. по 04.10.2010р., 12215грн.75коп. пені за прострочення сплати процентів, обчислену за період з 01.02.2010р. по 04.10.2010р.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за кредитним договором.

          В судовому засіданні, яке відбулось 14.10.2010р., позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог на 13892грн.82коп., в тому числі на 8907грн.75коп. заборгованості по процентах, нарахованих за період з 05.10.2010р. по 14.10.2010р., 298грн.42коп. заборгованості по комісії, нарахованої за період з 05.10.2010р. по 14.10.2010р., 3949грн.86коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, обчислену за період з 05.10.2010р. по 14.10.2010р., 736грн.79коп. пені за прострочення сплати процентів, обчислену за період з 05.10.2010р. по 14.10.2010р. Враховуючи, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, а тому судом заява приймається до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

          Відповідач відзив на позов не надав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

          Відповідачем подано зустрічну позовну заяву про розірвання кредитного договору №16/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 28.03.2006р. (в іноземній валюті), укладеного між ним та позивачем, у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. При цьому, „істотною зміною обставин” відповідач вказує настання світової економічної кризи, яка негативно відобразилась на економічному становищі України, внаслідок чого, зокрема, зросли темпи інфляції, впала купівельна спроможність громадян та попит на товари, а курс долара США підвищився майже на 70% по відношенню до курсу, що існував на час отримання кредиту. Вищевказані обставини призвели до того, що відповідач втратив можливість на реалізацію запланованих бізнес-проектів, для яких були отримані кредитні кошти. А на момент отримання кредиту відповідач розраховував на існування в Україні стабільної економічної ситуації, яка дозволила б ритмічно розвивати бізнес відповідача, пов’язаний з торгівлею автозапчастинами, попит на які у зв’язку з настанням світової економічної кризи різко зменшився. Як позивач так і відповідач при всій турботливості та обачності об’єктивно не можуть змінити ситуацію, що склалась на даний час в економіці країни та відвернути негативні наслідки. Виконання відповідачем спірного кредитного договору, на встановлених у ньому умовах, порушує співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки відповідач вимушений сплачувати кредит, купуючи валюту за підвищеним курсом, а позивач, при погашенні відповідачем кредиту, отримує якісно інші кошти, оскільки їх товарна цінність на даний час набагато більша ніж та, яка була на момент укладення кредитного договору. А тому за твердженням відповідача, є всі підстави для розірвання спірного кредитного договору судом в порядку ст.652 Цивільного кодексу України.

          Позивач (ТОВ „Укрпромбанк”) проти зустрічних позовних вимог заперечує, стверджуючи, що між сторонами відсутні будь-які переговори або листування, в результаті яких сторонами не досягнуто згоди щодо розірвання кредитного договору. На думку позивача, саме не досягнення сторонами договору згоди на його розірвання є основною передумовою для розірвання такого договору в судовому порядку на підставі ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач стверджує, що при отриманні кредитних коштів в іноземній валюті позичальник повинен був розуміти існування валютних ризиків, а доказів того, що сторони при укладені кредитного договору були впевненні в тому, що така зміна обставин не настане, відповідачем суду не надано. Також, позивач вважає, що відповідачем не доведено існування в сукупності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору.

В судовому засіданні, яке відбулося 14.10.2010р., відповідачем (ДП „АКТА 2010 ЧЕРНІГІВ”) подано клопотання про призначення судової економічної експертизи для підтвердження правильності та документальної обґрунтованості операції з видачі банком кредиту, нарахування відсотків, комісій та пені у зв’язку з простроченням виконання зобов’язань, оскільки відповідач не погоджується з наданим банком розрахунком. Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки заявник не довів необхідність застосування спеціальних знань для підтвердження документальної обґрунтованості операції з видачі банком кредиту, а також при визначенні правильності нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами, комісій та пені за порушення виконання зобов’язань.

Клопотання сторін про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.

                    Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін в ході розгляду справи по суті, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

                    28 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (позивач у справі за первісним позовом, відповідач у справі за зустрічним позовом, банк за умовами договору, надалі по тексту –„Банк”) та Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙД ЛАЙН ЛТД” (позичальник за умовами договору) укладено кредитний договір №16/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті).

                    Як вбачається із Статуту Дочірнього підприємства „ОПТМИХМАШ ЧЕРНІГІВ” (копія –а.с.39-49), підприємство є правонаступником всіх прав та обов’язків ДП ТОВ „ТРЕЙД ЛАЙН ЛТД”.

                    Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2010р. у даній справі здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом (ДП „ОПТМИХМАШ ЧЕРНІГІВ”) на Дочірнє підприємство „АКТА 2010 ЧЕРНІГІВ”.

                    Таким чином, суд приходить до висновку, що Дочірнє підприємство „АКТА 2010 ЧЕРНІГІВ” є належним відповідачем за первісним позовом (далі за текстом –„Підприємство”).

                    За умовами кредитного договору Банк зобов’язався надати Підприємству для поповнення обігових кредит в безготівковій формі шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 400000доларів США, строк дії з 28.03.2006р. по 27.03.2009р. включно зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13% річних. (п. 1.1. кредитного договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3. кредитного договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами). Надання кожного траншу здійснюється шляхом:

                    - перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника №2600101300148 в Чернігівській філії ТОВ „Укрпромбанк”;

                    - оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника (у випадках, коли це дозволено чинним законодавством України);

                    - шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на рахунок №2900_____ в Чернігівській філії ТОВ „Укрпромбанк”, з подальшим продажем валюти на МВРУ та зарахуванням суми, отриманої від продажу, на поточний рахунок позичальника.

                    В свою чергу, Підприємство зобов’язалося:

                    - повернути кредит шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок у строки, встановлені Графіком повернення кредиту(додаток №1 до кредитного договору) не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1. цього договору (п. 4.1. кредитного договору);

                    - сплачувати Банку проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13% річних (п. 1.1. кредитного договору), а у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту –у розмірі 15% річних.

                    Протягом дії кредитного договору сторонами змінювалась назва договору та окремі його положення викладалися в новій редакції, зокрема в частині суми кредиту, умов і порядку його видачі та погашення, розміру процентів за користування кредитними коштами та строків повернення кредиту.

                    Зокрема, додатковим договором №16/1 від 09.07.2007р. до кредитного договору, сторони домовились збільшити ліміт кредитування до 500000 доларів США (а.с.15-18), а додатковим договором №16/КВ-06/3 від 25.12.08р. строк кредитної лінії продовжено до 25.12.09р. (а.с.20-21).                    

                    Договором №16/КВ-06/4 від 29.05.2009р. про внесення змін до кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) №16/КВ-06 від 28.03.2006р., сторони узгодили останню редакцію кредитного договору, яка чинна станом на день розгляду даної справи у господарському суді (а.с.73-77).

                    За умовами кредитного договору, в редакції договору №16/КВ-06/4 від 29.05.2009р., Банк взяв на себе зобов’язання надати Підприємству для поповнення обігових коштів кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 283332 доларів США, зі строком дії з 28.03.2006р. по 25.12.2010р. включно.

                    В свою чергу, Підприємство зобов’язалося сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13% річних, а у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту –у розмірі 15% річних (п. 4.6. кредитного договору), а також повернути кредит у строки, встановлені Графіком повернення заборгованості, що є додатком №4 до кредитного договору.

Відповідно до пунктів 4.2.,4.3.,4.4. кредитного договору в останній редакції проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту. Нарахування процентів здійснюється банком щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. Сплата процентів здійснюється позичальником щомісячно в строк з 28 числа по останній робочий день поточного місяця.

Пунктом 8.8. кредитного договору в редакції від 29.05.09р. передбачено обов’язок відповідача, як позичальника, у випадку виникнення простроченої заборгованості за відсотками, комісією або кредитом сплатити комісію за користування кредитними коштами в розмірі 2% річних від фактичної заборгованості за кредитом, що нараховується за період з дати виникнення простроченої заборгованості до дати її повного погашення.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються §2 глави 71 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 гл.71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.          

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем зобов’язання по договору в частині видачі кредитних коштів виконані повністю. Із наявних в справі копій меморіальних ордерів №3029 від 28.03.06р. та №10220 від 09.07.07р. (а.с.26) вбачається, що грошові кошти в сумі 500000дол.США зараховані на поточний рахунок позичальника. З урахуванням проведених Підприємством платежів в сумі 216668дол.США на повернення кредиту, що підтверджується наданими позивачем копіями меморіальних ордерів, станом на 29.05.09р. (момент укладення договору в новій редакції), заборгованість позичальника за кредитом становила 283332дол.США, що й відображено у п.1.1. кредитного договору в редакції від 29.05.09р.

Згідно з Графіком повернення заборгованості, який є додатком до кредитного договору (а.с.77), відповідач зобов’язувався повернути кредитні кошти щомісячно рівними частинами по 23611дол.США, починаючи з 31.01.2010р. у строки, встановлені Графіком.

Доказів повернення кредиту у сумах та у строки, визначені графіком, відповідач суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що починаючи з січня 2010р. відповідач взяті на себе зобов’язання по поверненню кредиту у визначені Графіком терміни та у встановленому розмірі щомісячних платежів належним чином не виконує.

Зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом відповідач виконував належним чином до грудня 2009 року. Вказана обставина підтверджується наданими позивачем виписками по особовому позичковому рахунку відповідача.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, який поданий позивачем разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 13.10.10р., за відповідачем обліковується заборгованість по процентах в сумі 31351,49 доларів США за період з 28.12.09р. по 14.10.10р. Доказів сплати нарахованих відсотків відповідач суду також не надав, а тому суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача по сплаті процентів за період з 28.12.09р. по 14.10.10р. становить 31351,49 дол.США.

Згідно з п.9.2. кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, в тому числі в разі порушення строків (термінів) платежів, що встановлені договором (п/п. 9.2.1.), відповідач зобов’язувався протягом 10 календарних днів з дати надсилання банком вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилися, сплатити проценти, комісії, інші платежі за договором.

З урахуванням вказаної умови договору позивач у позовній заяві зазначає, що у зв’язку із порушенням відповідачем зобов’язань в частині повернення кредиту та своєчасної сплати процентів, Банком 02.03.10р. направлено повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів (а.с.30), яке відповідачем залишено без задоволення.

Суд погоджується із твердженням позивача, що на підставі умов кредитного договору внаслідок порушення відповідачем зобов’язань щодо своєчасної сплати чергових платежів по кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у Банка виникло право вимагати повернення всієї суми заборгованості.

Але при цьому суд приймає до уваги, що позивачем на вимогу суду не надано належних доказів надсилання Банком та отримання Підприємством повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів №332 від 02.03.10р. У письмових поясненнях від 18.08.10р. (а.с.56-57) позивач зазначає, що про факт отримання відповідачем вимоги свідчить відмітка відповідача на повідомленні. Проте, виходячи із принципу допустимості доказів, встановленого ст..34 Господарського процесуального кодексу України, відмітка, яка складається зі слів та числа „отримано, Остроух, 04.03.10” (зворотна сторона а.с.30), не розцінюється судом як доказ отримання саме відповідачем повідомлення про погашення заборгованості, оскільки не містить зазначення посади особи, підпис якої міститься на відмітці, а також відсутній відбиток печатки або штампу Підприємства. Отже, суд приходить до висновку, що позивач не довів факт отримання відповідачем (позичальником за договором) повідомлення від 02.03.10р. про дострокове повернення кредиту.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст..1050 Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником повернення чергової частини, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів. Оскільки, як встановлено судом вище, повернення кредиту має відбуватися щомісяця рівними частинами, Підприємством у період з січня 2010р. по липень 2010р. своєчасно не повернуті кредитні кошти, у Банка на момент звернення до суду з даною позовною заявою виникло право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі. Станом на день надходження позовної заяви до суду заборгованість по сплаті частини кредиту становила 165277 доларів США.

В силу ст.1049 Цивільного кодексу України, яка застосовується до відносин за кредитним договором, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві (банку) позику, зокрема грошові кошти, у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.1. кредитного договору в редакції від 29.05.09р. передбачено, що заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка повернення заборгованості (додаток №4). Вказаним графіком, який є додатком до кредитного договору №16/КВ-06 в редакції договору від 29.05.09р., передбачено, що повернення кредиту має відбуватися щомісяця рівними частинами по 23611,00 доларів США. При цьому ані в договорі, ані в графіку не міститься будь-яких умов або застережень щодо можливості погашення кредиту в національній валюті - гривні. Таким чином, суд приходить до висновку, що зобов’язання позичальника в частині повернення кредиту полягали саме у поверненні грошових коштів у валюті кредиту, тобто в доларах США.

Також, як визначено у п.4.2. кредитного договору в редакції від 29.05.09р., нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту. Тобто, зобов’язання в частині сплати процентів за кредит, які виникли у відповідача, також виражені у валюті кредиту –доларах США.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Згідно з ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Аналіз Закону України „Про Національний банк України”, Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.12.2002р. №502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.01.2003р. за №21/7342, свідчить, що чинним законодавством України передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні. Позивач на момент укладення кредитного договору –28.03.06р. –мав банківську ліцензію №67 від 13.12.2001р. та письмовий дозвіл Національного банку України №67-4 від 03.02.2006р. на право здійснення банківських операцій, в тому числі операцій з залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Таким чином, визначення у кредитному договорі зобов’язань сторін щодо суми кредиту, процентів за кредит в іноземній валюті, а саме в доларах США, не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. Аналогічні приписи містяться у ст.526 Цивільного кодексу України. При цьому, належне виконання зобов’язання полягає у виконанні зобов’язання відповідно, в першу чергу, до умов договору. Виходячи із змісту ч.2 ст.345 Господарського кодексу України, умови і порядок видачі та погашення кредиту, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту є істотними умовами кредитного договору, щодо яких між сторонами досягнуто згоди, а відтак такі умови підлягають неухильному виконанню.

Крім того, чинним законодавством не передбачається зміна зобов’язання за договором в односторонньому порядку.

Як встановлено судом вище, в кредитному договорі сторонами передбачено обов’язок позичальника повернути кредитні кошти саме у валюті кредиту, та сплачувати нараховані проценти також у валюті кредиту, будь-які застереження щодо можливості повернення відповідачем кредиту та сплати нарахованих у доларах США процентів у грошовому еквіваленті в гривнях в договорі відсутні.

Отже, оскільки умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено виконання відповідачем зобов’язань саме в іноземній валюті –доларах США, доказів внесення сторонами змін до умов кредитного договору щодо валюти повернення кредиту та сплати нарахованих процентів позивачем суду не надано, приписами Цивільного кодексу України передбачається обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику у такій саме сумі, суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло зобов’язань по поверненню кредиту, виданого у доларах США, саме в гривнях та зобов’язання по сплаті в гривневому еквіваленті нарахованих у валюті кредиту процентів. В зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту та процентах в гривнях, що не передбачено договором, не ґрунтуються на умовах договору, а тому є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до пунктів 8.1., 8.8. кредитного договорами передбачено обов’язок відповідача сплатити пеню у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів, а також сплатити комісію за користування кредитними коштами у разі виникнення простроченої заборгованості за відсотками, комісією або кредитом.

З посиланням на вказані пункти позивач просить стягнути з відповідача 19116грн.09коп. боргу по комісії, 107341грн.98коп. пені.

Як свідчить аналіз кредитного договору, зокрема наведених вище пунктів, в них не зазначено умов щодо грошової одиниці, в якій має нараховуватися та сплачуватися пеня і комісія. Але, оскільки за умовами договору і пеня, і комісія обчислюються від суми наявної заборгованості, яка визначається у валюті кредиту –доларах США, суд приходить до висновку, що нараховуватися та сплачуватися пеня і комісія за користування кредитними коштами також мають у валюті кредиту –доларах США. При цьому суд звертає увагу, що позивач у наданих до матеріалів справи розрахунках визначає суми пені і комісії саме у валюті кредиту, тобто в доларах США.

Отже є безпідставними вимоги позивача про стягнення у гривнях нарахованих в доларах США пені і комісії.

До того ж суд вважає за необхідне зазначити, що в ході перевірки розрахунку пені за прострочення сплати відсотків судом встановлено, що суми нарахованих відсотків, на які нараховується пеня, не відповідають сумам, наведеним у розрахунку заборгованості по процентах. В силу ст..33 Господарського процесуального кодексу України саме позивач повинен доводити суду правильність проведених нарахувань пені. Оскільки позивачем не підтверджено матеріалами справи правомірність нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів саме в заявленій до стягнення сумі, суд вважає необґрунтованим позов в частині стягнення 1637,51 доларів США пені за прострочення сплати відсотків.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банку не ґрунтуються на умовах договору та приписах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню зустрічний позов Підприємства про розірвання кредитного договору, виходячи з наступного:

Як зазначено у п.10.1. кредитного договору в останній редакції, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє по дату повного виконання позичальником зобов’язань за у цим договором.

Відповідно до ст..651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами кредитного договору сторонами не передбачені випадки, при яких кредитний договір може біти достроково розірваний.

Мотивуючи свої позовні вимоги про розірвання кредитного договору, Підприємство (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що внаслідок світової фінансової кризи істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору. Враховуючи, що сторони не можуть вплинути на наслідки зміни обставин, за думкою Підприємства, кредитний договір має бути розірваний в судовому порядку.

В силу ст.652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. При цьому Кодексом визначається, що у уразі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Виходячи із змісту ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України договір може бути розірваний на вимогу заінтересованої сторони за рішенням суду з підстав істотної зміни обставин лише у випадку відсутності згоди сторін щодо приведення цього договору у відповідність з новими обставинами, або відсутності згоди щодо його розірвання. Тобто законом визначається, що зверненню заінтересованої сторони до суду з вимогою розірвати в судовому порядку договір з підстав зміни обставин має передувати процедура приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися. Порядок внесення змін до договору встановлений чинним законодавством, зокрема ст.188 Господарського кодексу України та ст.651 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладений обов’язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач за зустрічним позовом (Підприємство), заявляючи вимоги про розірвання кредитного договору у зв’язку з істотною зміною обставин, не надав суду жодного доказу звернення до Банку з пропозиціями щодо приведення кредитного договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, що свідчить про недотримання позивачем вимог чинного законодавства з питань внесення змін до договорів, а також про порушення ним вимог ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України.

Отже, матеріалами справи не підтверджується факт відсутності згоди сторін кредитного договору щодо внесення до нього змін або розірвання, а тому суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду з зустрічною позовною заявою у Підприємства відсутні правові підстави ставити питання про дострокове розірвання кредитного договору.

З огляду на вищезазначене, зустрічний позов є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити наступне: відповідно до п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягнути в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Судом в ході розгляду справи неодноразово вимагалося від Підприємства (відповідача за первісним позовом) представити докази, які мають значення для вирішення спору по суті. Проте, витребувані судом документи відповідач за первісним позовом не надав, про поважність причин ненадання таких документів суду не повідомлено. Таким чином суд приходить до висновку, що Підприємством не виконані дії, покладені на нього судом, а тому суд вважає за необхідне скористатися наданим правом стягнення штрафу та стягнути з відповідача штраф в розмірі 1200грн.

В зв’язку з відмовою в задоволенні як первісного так і зустрічного позовів в силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі покладаються на обидві сторони.

Керуючись ст.ст.198,345 Господарського кодексу України, ст.ст.533,599,652,1049,1050,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «АКТА 2010 Чернігів», м.Чернігів, вул..Щорса, 60 (ідентифікаційний код 22826338, відомості про банківські рахунки відсутні) в доход Державного бюджету (рах.№31118106700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, отримувач –Державний бюджет м.Чернігова, код ЄДРПОУ –22825965, код платежу –21081100) 1200грн. штрафу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г.Оленич

Повне рішення підписано 19 жовтня 2010р.

Суддя Т.Г.Оленич