Рішення № 11820590, 18.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

18.10.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 77-44-62

проспект Миру, 20                                                                                          

                                         Іменем України

РІШЕННЯ

”12” жовтня 2010 року справа № 11/131

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватес",

пр-т Миру, 310а, м. Чернігів, 14031

Відповідач:          Приватне підприємство "Анігма 2009",

вул. Мстиславська, 169, кв. 33, м. Чернігів, 14033

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 23 244,78 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

Представник позивача: Рябінін Д.Д. - юрисконсульт, довіреність № 13 від 01.08.10р.

Відповідач: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватес" подано позов до Приватного підприємства "Анігма 2009" про стягнення заборгованості в сумі 23 244,78 грн., в тому числі 19384,82 грн. основного боргу з орендної плати, 3566,80 грн. пені за порушення строків оплати орендної плати та 293,16 грн. 3% річних.

          Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

          Представником позивача в судовому засіданні 12.10.2010 р. подано письмову заяву, в якій він уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 20948,91 грн. заборгованості, в тому числі 18736,00 грн. основного боргу з орендної плати, 2044,85 грн. пені за порушення строків сплати орендної плати та 168,06 грн. 3% річних.

          Враховуючи те, що вищезазначене уточнення позовних вимог є фактично зменшенням розміру позовних вимог, суд приймає дане зменшення, оскільки дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

          Крім того, позивач в позовній заяві заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які є на розрахунковому рахунку відповідача в розмірі суми позову.

          Розглянувши клопотання, суд клопотання про забезпечення позову відхилив.

          Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, в судове засідання представника не направив, причина неявки невідома. Про час і місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином. На день прийняття рішення, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

          За таких обставин, суд вважає, що нез’явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору за наявними у справі матеріалами і без участі представника відповідача.

          Представник позивача проти розгляду спору по суті без участі представника відповідача не заперечує.

          Розглянувши подані матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

          Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 756 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

          Як свідчать матеріали справи, 01.11.2009 р. між ТОВ „ВАТЕС” (надалі - Орендодавець) та ПП „Анігма 2009” (надалі –Орендар) укладено договір оренди (надалі –Договір).

          Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування наступні об’єкти:

- частина складського приміщення (згідно інвентаризаційної справи МБТІ складу БЗ):

місцезнаходження об’єкта: м. Чернігів, проспект Миру, 310-а; загальна площа: 270,0 кв. м;

технічний стан об’єкта: задовільний;

- офісне приміщення (одна кімната) на другому поверсі:

місцезнаходження об’єкта: м. Чернігів, проспект Миру, 310-а; загальна площа: 21,2 кв. м;

технічний стан об’єкта: задовільний;

Відповідно до п. 2.1 об’єкт був переданий Орендарю для використання в господарській діяльності як складське та офісне приміщення.

          Згідно п. 4.1 Договору строк оренди складає один рік з моменту передачі об’єкта Орендарю.

          Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав умови Договору, а саме передав відповідачу об’єкт оренди, про що свідчить підписаний сторонами та скріплений печатками акт приймання-передачі об’єкта в оренду від 01.11.2009 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

          Відповідно до п. 5.1 Договору розмір орендної плати за місяць становить 3934,00 грн.

          Орендну плату Орендар незалежно від наслідків його господарської діяльності сплачує готівкою або у безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця за поточний місяць не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору Орендар зобов’язався, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач свої зобов’язання повністю не виконав, своєчасно та в повному обсязі орендну плату не сплатив.

          Станом на 01.09.2010 р. сума основного боргу за період з грудня 2009 р. по травень 2010 р. становила 19384,82 грн.

          Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог, станом на день прийняття рішення по справі сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 18736,00 грн.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

          Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

          На підставі вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення 18736,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до пункту 9.1. Договору за порушення строків внесення орендної плати, встановлених п. 5 Договору, Орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Оскільки сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, відповідно до поданого позивачем уточненого розрахунку відповідачу нараховано за період з 11.05.2010 р. по 31.08.2010 р. пеню в сумі 2044,85 грн. та 3 % річних в розмірі 168,06 грн.

          Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню та 3 % річних, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повній сумі.

          Відхиляючи клопотання позивача про забезпечення позову суд виходив з наступного.

          Обов’язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх позовних вимог та заперечень.

          Звертаючись до суду з клопотанням про забезпечення позову позивачем не було надано суду будь-яких доказів, які б обґрунтовували утруднення виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

          Відповідно до ст. 49 ГП К України судові витрати покладаються на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.          

          2. Стягнути з Приватного підприємства „Анігма 2009” (14033, м. Чернігів, вул. Мстиславська, буд. 169, кв. 33, р/р 260031197 в ЧФ АБ „Синтез”, МФО 353326, код ЄДРПОУ 36338909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ватес” (14031, м. Чернігів, пр-т Миру, 310-а, р/р 260003116 в Райффайзен Банк Аваль, МФО 353348, код ЄДРПОУ 14234440) основний борг з орендної плати в сумі 18736,00 грн., пеню в сумі 2044,85 грн., 3% річних в розмірі 168,06 грн., 209,49 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.          

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.          

          В судовому засіданні 12.10.2010 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Повне рішення складено та підписано 18.10.2010 р.

Суддя Ю.М. Бобров