Рішення № 11820492, 13.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

13.10.10

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

12 жовтня 2010 року Справа № 12/48

Позивач:Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго",

юридична адреса: вул. Народного ополчення, 1, м. Київ, 03151

поштова адреса: вул. Солов"яненко, смт. Козин, Обухівський район, Київська область, 08711

Відповідач:Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Надра Трейд",

вул. Колгоспна, 16, с. Киїнка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15505

Предмет спору: про стягнення штрафних санкцій 109695294,69 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Кроль М.Б. - довіреність № 211/22 від 11.06.2010 представник була присутня в судовому засіданні 21.09.10р. та 05.10.10р., Гаврись Я.Б. довіреність № 213/22 від 11.06.10р. представник був присутнім в судовому засіданні 12.10.10р.

від відповідача: Ковальчук О.О. - довіреність № б/н від 08.09.2010 представник, був присутнім в судовому засіданні 21.09.10р. та 05.10.10р.

Бонч-Бруєвич Л.В. довіреність № б/н від 01.09.2010 р. представник,

Щир О.О. директор, був присутній в судовому засіданні 21.09.2010 року.

Рішення приймається після оголошених в судовому засіданні перерв з 21.09.2010 року по 05.10.2010 року та з 05.10.2010 року по 12.10.2010 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 109 695294 грн. 69 коп. штрафних санкцій ( 105002401,80 грн. штрафних санкцій за період з 25.10.09р. по 14.04.10р.) та 4692892,893 грн. штрафу за прострочку поставки понад тридцять днів) за порушення умов договору поставки мазуту №113/6 від 25.09.2009 року, який був укладений між сторонами.

В поданому в судове засідання 09.09.2010 року відзиві на позов, відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскільки п. 3.2. договору поставки визначає, що строк поставки мазуту складає 10 днів з дати отримання Постачальником письмової заявки Покупця (лист), а позивач не надав доказів про отримання заявки саме 14.10.2009 року Постачальником. Також відповідач вказує на те, що письмова заявка покупця, про яку йдеться в п.3.3 розділу 3 договору поставки як про невід"ємну частину даного договору , тобто як про письмовий правочин, яким сторони договору поставки вносять зміни чи доповнення та конкретизують умови договору поставки , в дійсності невід"ємною частиною договору поставки не являється та зміни ( конкретизацію) умов договору поставки не спричиняє, поскільки заявка на поставку мазуту не підписана постачальником. Відповідно вона не породжує господарського зобов"язання у постачальника до тих пір, поки вона не прийнята постачальником до виконання шляхом підписання. Крім того відповідач зазначає про те, що листом № 06-04\9096 від 27.11.09р. позивач повідомив відповідача про те, що станом на 26.11.09р. відповідач поставив 741,284 тонн мазуту та на сьогоднішній день потреба в мазуті відсутня, тобто позивач в односторонньому порядку безпідставно відмовився від виконання договору поставки.

Також в судовому засіданні 09.09.2010 року судом було здійснено огляд оригіналу заявки на поставку мазуту (лист № 06-04/4556 від 14.10.09р.) та оригінал листа від 27.11.2009 року № 06-04/9066.

В судових засіданнях з 21.09.2010 року за письмовим клопотанням представника позивача здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 21.09.2010 року підтримав свої позовні вимоги та надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

В поданих 21.09.2010 року письмових поясненнях представник позивача посилається на п. 7.2. Договору поставки мазуту № 113/6 від 25.09.2009 року, яким передбачено відповідальність постачальника у випадку непостачання або неповного постачання продукції, у строки передбачені договором, а також порядок відшкодування збитків, заподіяних затримкою виконання постачальником зобовязань за договором. Крім того позивач зазначає, що порушення умов договору у формі „непостачання або неповного постачання продукції” не є грошовим зобовязанням. Також позивач вказує на те , що згідно п. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Кваліфікуючими ознаками штрафу є: можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобовязання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт та послуг, виконання неналежним способом тощо); обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Таким чином нормами Цивільного кодексу України не встановлено обмежень щодо кількості разів застосування штрафу у відсотковому відношенні від суми невиконання зобовязання в залежності від строку тривалості порушення зобовязання.

Представник відповідача в поданих 21.09.2010 року письмових поясненнях просить відмовити в задоволенні позову, посилається на п. 3.3. Договору, згідно якого фактичний обєм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невідємною частиною договору поставки. Всі інші умови поставки, а саме фактичний обєм кожної партії продукції, мав бути погоджений (акцептований) постачальником шляхом письмового правочину, але погоджений постачальником не був. У звязку з цим у відповідача не виникло господарське зобовязання поставити позивачу мазут в обсягах, зазначених у заявці № 06-04/4556 від 14.10.2009 року за підписом Лукянова С.В., не засвідченим печаткою позивача як юридичної особи, тобто заявка покупця не відповідає вимогам законодавства щодо письмового правочину, у звязку з чим твердження позивача, що останнім днем поставки мазуту згідно вказаної заявки є 24.10.2009 року, безпідставне. Листом № 06-04/9096 від 27.11.2009 року генеральний директор позивача Попов С.А. повідомив товариство відповідача, що станом на 26.11.2009 року відповідач поставив 741,284 тон мазуту та повідомив, що потреба у мазуті відсутня. П.9.1. Договору сторони погодили, що договір діє до 31.12.2009 року, а в частині щодо розрахунків до повного виконання зобовязань сторін, а п.п. 1.1., 1.3., Договору встановлено зобовязання покупця прийняти та оплатити продукцію, що поставляється, відповідно до умов даного договору (60000 метричних тон), тобто позивач в односторонньому порядку безпідставно відмовився від виконання договору поставки, чим унеможливив виконання поставки постачальником. Заявок на поставку продукції покупець протягом всього строку дії договору постачальнику не направляв, відповідно постачальник не мав можливості акцептувати (прийняти до виконання) заявки покупця та здійснювати поставку продукції у відповідності та на підставі заявок покупця. В період строку дії договору поставки відповідачем було отримано листа № 06-04/4723 від 23.10.2009 року щодо припинення відвантаження за підписом заступника комерційного директора Ісаченко С.О. Таким чином, зобовязання постачальника продукції по договору поставки припинилося: в частині поставки 741,284 тон мазуту у звязку з належним виконанням, засвідченим Актами приймання-передачі мазуту (№№1,10), в іншій частині договору поставки через неможливість виконання у звязку з односторонньою відмовою покупця від виконання договору поставки.

У звязку з вищевикладеним представник відповідача в судовому засіданні 21.09.2010 року заявив усне клопотання про вихід за межі позовних вимог та визнання недійсним п. 7.2. Договору у зв"язку з тим, що він не відповідачє вимогам положень законодавства про штраф.

Директор товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Надра Трейд» Щир О.О., який був присутнім в судовому засіданні 21.09.10р. підтвердив, що на заявці на поставку мазуту від 14.10.09р. № 06-04/4556 дійсно його підпис про отримання .

В судовому засіданні було здійснено огляд оригіналу додаткової угоди №1 до Договору поставки мазуту №113/6 від 25.09.2009 року.

Представник позивача 05.10.2010 року підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача в поданих 05.10.2010 року письмових поясненнях просить суд, враховуючи п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, визнати недійсним у наведеній частині п. 7.2. Договору № 113/6 від 25.09.2009 року, як такий, що суперечить ст. 549 Цивільного кодексу України. Також зазначає, що позивач фактично виконував прийомку поставленого мазуту не на підставі та не у відповідності з листом № 06-04/4556 від 14.10.2009 року за підписом Лукянова С.В. З тексту довіреності № 1541/22 від 26.12.2008 року, виданої генеральним директором ВАТ „Центренерго” С.А.Поповим голові тендерного комітету ВАТ „Центренерго” Лукянову С.В. вбачається, що дану довіреність видано для виконання ним повноважень голови тендерного комітету, а саме: на укладення та підписання договорів (угод) та вчинення від імені ВАТ „Центренерго” інших правочинів щодо придбання товарів, робіт і послуг на підставі рішень тендерного комітету. Відповідач також вказує на те, що позивач в односторонньому порядку безпідставно відмовився від виконання договору поставки, чим унеможливив виконання поставки постачальником. Заявок на поставку продукції покупець протягом всього строку дії договору постачальнику не направляв, відповідно постачальник не мав можливості акцептувати заявки покупця та здійснювати поставку продукції у відповідності та на підставі заявок покупця. Зобовязання постачальника продукції по договору поставки припинилося: в частині поставки 741,284 тон мазуту у звязку з належним виконанням, засвідченим Актами приймання-передачі мазуту (№№1-10), в іншій частині договору поставки через неможливість виконання у звязку з односторонньою відмовою покупця від виконання договору поставки.

В судовому засіданні 05.10.2010 року було оголошено перерву до 12.10.2010 року.

В судовому засіданні 12.10.2010 року позивачем була надано уточнений розрахунок штрафних санкцій.

Заяв та клопотань від відповідача в сдовму засіданні 12.10.10р. не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25.09.2009 року між сторонами було укладено договір поставки мазуту № 113/6.

Додатковою угодою № 1 від 12.10.2009 року до Договору поставки мазуту № 113/6 від 25.09.2009 року, сторонами було викладено п.п. 4.1., 5.2., 5.8., 5.9., 5.10. в нових редакціях, зокрема: п. 5.2.: постачальник зобовязаний протягом доби після відвантаження кожної партії продукції письмово повідомити покупця та вантажоодержувача про такі відомості, в разі постачання залізничним транспортом: найменування відправника та номер договору, що зазначені в залізничній накладній; дату і час відправки зі станції відвантаження, кількість цистерн відправленої продукції, номера залізничних накладних і цистерн, станцію призначення, дату прибуття на станцію призначення; в разі постачання автотранспортом: кількість автоцистерн, державний номер автоцистерни, товарно-транспортну накладну, дату прибуття на адресу вантажоодержувача.; п. 5.8.: при поставці продукції постачальник зобовязаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: рахунку, податкової накладної, відповідних залізничних або товарно-транспортних накладних, сертифікату та/або паспорту якості; п. 5.9.: в залізничних або товарно-транспортних накладних на продукцію у графі „Особливі відмітки” повинна бути зазначена інформація про номер та дату договору та належність продукції даному постачальнику; п. 5.10.: у разі відсутності в залізничних або товарно-транспортних накладних інформації про належність продукції постачальнику, остання приймається вантажоодержувачем на відповідальне зберігання і вважається поставленою тільки з дати передачі покупцеві документів, що підтверджують належність продукції даному постачальнику.

Додатковою угодою № 2 від 14.10.2009 року до Договору поставки мазуту № 113/6 від 25.09.2009 року, сторонами викладено розділ 11 Договору в новій редакції стосовно юридичних адрес, реквізитів та підписів сторін.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору постачальник (відповідач) взяв на себе зобовязання передати (поставити) у власність покупця (позивача) мазут топковий марки М-100 ДСТУ 4058-2001 (продукція), у кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами у Договорі: кількість 60000 метричних тонн, вартістю 3350,00 грн./тону на загальну суму з врахуванням ПДВ 20% (33500000 грн.) - 201000000 грн.

У відповідності до пункту 9.1. зазначеного договору, сторонами визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2009 року включно, а в частині щодо розрахунків до повного виконання зобовязань сторін.

Пунктом 1.5. Договору сторони погодили, що умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс” (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, повязаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором, яка дорівнює сумі в розмірі 201000000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 33500000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору строк поставки продукції складає 10 днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця (лист) з можливістю дострокової поставки.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що орієнтовний обєм кожної партії складає 400 тон. Фактичний обєм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невідємною частиною Договору. При цьому, покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в Договорі асортименту та загального обсягу поставки, має право перерозподіляти продукцію між вантажоодержувачами без додаткового погодження з постачальником.

Як вбачається із матеріалів справи , позивачем (покупець) була надана постачальнику (відповідачу) письмова заявка № 06-04/4556 від 14.10.2009 року на постачання мазуту, за підписом комерційного директора Лукянова С.В., копія якої знаходиться в матеріалах справи, згідно якої позивач просив відвантажити відповідно до Договору № 113/6 від 25.09.2009 року мазут топковий М 100, в кількості 20700 тонн по наступних реквізитах: Вуглегірська ТЕС ВАТ „Центренерго” 700 тон, Зміївська ТЕС ВАТ „Центренерго” 10000 тон, Трипільська ТЕС ВАТ „Центренерго” 10000 тон.

Факт отримання відповідачем 14.10.09р. вказаної заявки підтверджується підписом директора товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Надра Трейд» Щир О.О на заявці на поставку мазуту від 14.10.09р. № 06-04/4556, про що він сам безпосередньо підтвердив в судовому засіданні 21.09.10р.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 5.3. Договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції.

Частиною 1 ст.255 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Таким чином, відповідно до п.3.2 договору, відповідач зобов»язаний був поставити мазут протягом десяти днів з моменту отримання письмової заявки № 06-04/4556 від 14.10.2009 року на постачання мазуту, тобто до 24.10.2009 року, але оскільки 24.10.09р. є вихідним днем, то останнім днем поставки є перший за ним робочий день, тобто 26.10.09р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником (відповідачем) на виконання умов Договору поставки мазуту № 113/6 від 25.09.2009 року та письмової заявки позивача № 06-04/4556 від 14.10.2009 року було поставлено покупцю (позивачу) нафтопродукти у кількості 741,284 тон, згідно Актів приймання передачі продукції до Договору № 113/6 від 25.09.2009 року: № 1 від 15.10.2009 року на суму 89679,61 грн., № 2 від 20.10.2009 року на суму 188538,23 грн., № 3 від 22.10.2009 року на суму 262117,72 грн., № 4 від 23.10.2009 року на суму 403842,98 грн., № 5 від 26.10.2009 року на суму 206025,25 грн., № 6 від 27.10.2009 року на суму 151922,68 грн., № 7 від 29.10.2009 року на суму 164518,69 грн., № 8 від 31.10.2009 року на суму 498179,10 грн., № 9 від 09.11.2009 року на суму 379153,45 грн., № 10 від 13.11.2009 року на суму 139326,67 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками, копії яких додано до матеріалів справи. Всього поставлено 741,284 тони, недопоставка відповідно до заявки склала 19958,716 тон.

Твердження відповідача про те, що письмова заявка позивача № 06-04/4556 від 14.10.2009 року на поставку мазуту, про яку йдеться в п.3.3 розділу 3 договору поставки як про невід»ємну частину даного договору, тобто як про письмовий правочин, яким сторони договору поставки вносять зміни чи доповнення та конкретизують умови договору поставки , в дійсності невід»ємною частиною договору поставки не являється та зміни ( конкретизацію умов) договору поставки не спричиняє , оскільки вона не підписана постачальником, а тому вона не породжує господарського зобов"язання у постачальника до тих пір, поки вона не прийнята постачальником до виконання шляхом підписання, та зі сторони позивача вказана заявка підписана також не уповноваженою особою, судом до уваги не може бути прийнята з наступних підстав.

Як встановлено судом, сторони п. 3.3 договору передбачили, що фактичний об»єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця ( позивача), яка є невід»ємною стороною договору. При цьому, покупець на підставі своїх заявок, в межах запланованого в договору асортименту та загального обсягу поставки, має право перерозподілити продукцію між вантажоодержувачами без додаткового погодження з постачальником. Згідно п.3.2 договору строк поставки складає 10 днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця ( лист) з можливістю дострокової поставки.

Таким чином, умовами договору поставки мазуту, не передбачено обов»язковість прийняття постачальником заявки до виконання шляхом її підписання. Позивач мав право подати заявку на поставку продукції шляхом направлення відповідачу листа.

Заявка на поставку мазуту є одностороннім правочином та є обов»язковою для відповідача до виконання, відповідно до ч. 1 та абз. 3 ч.3 ст. 202 Цивільного кодексу України та п.3.2 та п.3.3 договору поставки.

Судом також встановлено факт передачі позивачем 14.10.09р. відповідачу письмової заявки № 06-04/4556 від 14.10.2009 року на поставку мазуту. Відповідач вказану заявку отримав до виконання , і ніяких заперечень позивачу не надав. Та своїм листом від 20.11.09р. № 078-10 відповідач повідомив позивача про те , що він підтверджує свої наміри щодо постачання мазуту -100 згідно договору № 113/6 від 25.09.09р. автомобільними нормами приблизно партіями 200 тон на тиждень, а найближчим часом буде відвантаження залізничним транспортом партіями близько 2000 тон.

Письмова заявка № 06-04/4556 від 14.10.2009 року на поставку мазуту від імені позивача підписана директором комерційним Лук»яновим С.В., який діяв в межах повноважень, наданих йому генеральним директором, відповідно до п.8.4.14 Статуту відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», який зареєстрований державним реєстратором Солом»янської районної у м.Києві державної адміністрації 19.11.08р. № 10731050018001253, та наказу № 135 від 05.10.07р. «Про розподіл обов»язків».

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку , що письмова заявка № 06-04/4556 від 14.10.2009 року на поставку мазуту була подана позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору, і була прийнята відповідачем до виконання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Абзацем другим частини 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одна з таких особливостей передбачена статтею 230 Господарського кодексу України, згідно з якою штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадку порушення стороною зобовязання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Пунктом 7.2. Договору поставки мазуту № 113/6 від 25.09.2009 року сторони погодили, що у випадку непостачання або неповного постачання продукції в строки, передбачені Договором, постачальник за кожний з перших 10 днів прострочення сплачує покупцеві штраф у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції за кожний день прострочення. При цьому, за кожний з наступних 10 днів прострочення штраф збільшується на 0,1 у порівнянні з штрафом за кожний день попереднього періоду (за прострочення 1-10 днів 0,1% від вартості непоставленої продукції за кожний день; за прострочення 11-20 днів 0,2% від вартості непоставленої продукції за кожний день і т.д.). За прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобовязань за цим Договором.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку , що відповідальність за построчку поставки мазуту визначена сторонами в п.7.2 договору, а саме у випадку непостачання або неповного постачання продукції в строки, передбачені Договором, постачальник за кожний з перших 10 днів прострочення сплачує покупцеві штраф у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції за кожний день прострочення. При цьому, за кожний з наступних 10 днів прострочення штраф збільшується на 0,1 у порівнянні з штрафом за кожний день попереднього періоду (за прострочення 1-10 днів 0,1% від вартості непоставленої продукції за кожний день; за прострочення 11-20 днів 0,2% від вартості непоставленої продукції за кожний день і т.д.) по своїй правовій природі є неустойкою, відповідно до ст. 230 Господарського процесуального кодексу України

Згідно ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить за прострочку поставки мазуту стягнути на його користь 105002401,80 грн. штрафних санкцій за період з 25.10.09р. по 14.04.10р. та 4692892,893 грн. штрафу за прострочку поставки понад тридцять днів .

Як встановлено судом, останній день поставки продукції 26.10.09р., відповідно прострочка щодо поставки продукції виникла з 27.10.09р., а не з 25.10.09р. як вказує позивач.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст.219 Господарського кодексу України , за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Пунктом 3 ст.220 Господарського кодексу України передбачено, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно п.1 ст.221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Аналогічні норми містяться і в ст.ст. 612 ,613 Цивільного кодексу України.

Позивач листом від 27.11.09р. № 06-04/9096 за підписом генерального директора товариства Попова С.А., на лист відповідача від 20.11.09р. № 078-10 щодо наміру подальшої поставки мазуту, повідомив відповідача про те, що ВАТ «Центренерго»надало ТОВ «Бест_Надра Трейд»письмову заявку від 14.10.09р. № 06-04/4556 на поставку 20700 тонн мазуту , станом на 26.11.09р. ТОВ «Бест_Надра Трейд»було поставлено лише 741,284 тонни мазуту, заявка не виконана, на сьогоднішній день потреба в мазуті відсутня. Вказаний лист було отримано відповідачем 03.12.09р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 03695838.

Приймаючи до уваги, що підставою для здійснення поставки мазуту, відповідно до п.п.3.2,3.3 договору поставки мазуту № 113/6 від 25.09.09р. є письмова заявка покупця , а позивач своїм листом від 27.11.09р. № 06-04/9096 за підписом генерального директора товариства Попова С.А. фактично відмовився від подальшої поставки решти мазуту згідно заяви від 14.10.09р. № 06-04/4556, та інших заявок відповідачу не надав, а тому відсутня вина відповідача у прострочці поставки мазуту з моменту отримання від позивача повідомлення про відмову від поставки, тобто з 03.12.09р.

Відповідно прострочка поставки мазуту з вини відповідача виникла з 27.10.09р. по 02.12.09р.

Лист позивача від 23.10.09р. № 06-04/4723 за підписом заступника комерційного директора Ісаченко С.О. , який було отримано відповідачем 09.11.09р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 03688122, не може бути прийнятий судом, як відмова позивача від поставки продукції після 23.10.09р., оскільки як слідує із матеріалів справи після 23.10.09р.( дати написання листа) та після 09.11.09р. ( дати отримання відповідачем вказаного листа) позивачем приймався мазут від відповідача, що підтверджується актами приймання передачі продукції до Договору № 113/6 від 25.09.2009 року: № 5 від 26.10.2009 року на суму 206025,25 грн., № 6 від 27.10.2009 року на суму 151922,68 грн., № 7 від 29.10.2009 року на суму 164518,69 грн., № 8 від 31.10.2009 року на суму 498179,10 грн., № 9 від 09.11.2009 року на суму 379153,45 грн., № 10 від 13.11.2009 року на суму 139326,67 грн., тобто позивач своїми фактичними діями підтвердив поставку мазуту після 23.10.09р. та 09.11.09р.

В порушення п. 1.1 договору , яким визначена ціна за тону мазуту 3350 грн., позивач при розрахунку штрафних санкцій ціну тони мазуту зазначає 3359 грн.

Також позивачем допущені арифметичні помилки при визначенні кількості недопоставленого мазуту на відповідні дати.

Таким чином , кількість та вартість недопоставленої продукції станом на 27.10.09р. ( дату виникнення прострочки) становить 20311,306 т. на суму 68042875,1 грн. ( 20700 т. ( підлягало поставці) - 388,694( фактично поставлено в період з 15.10.09р. по 27.10.09р.) х 3350 грн.); на 29.10.09р. 20262,196т. на суму 67878356,6 грн. (. 20700 т. ( підлягало поставці) - 437,804 т. ( фактично поставлено в період з 15.10.09р. по 29.10.09р.) х 3350 грн.); на 31.10.09р. 20113,486т. на суму 67380178,1 грн. (. 20700 т. ( підлягало поставці) - 586,514 т. ( фактично поставлено в період з 15.10.09р. по 31.10.09р.) х 3350 грн.); на 09.11.09р. 20000,306т. на суму 67001025,1 грн. (. 20700 т. ( підлягало поставці) - 699,694 т. ( фактично поставлено в період з 15.10.09р. про 09.11.09р.) х 3350 грн.); на 13.11.09р. 19958,716т. на суму 66861698,6 грн. (. 20700 т. ( підлягало поставці) - 741,284 т. ( фактично поставлено в період з 15.10.09р. про 13.11.09р.) х 3350 грн.).

Відповідно розмір штрафних санкцій за построчку оплати становить :

з 27.10.09р. по 28.10.09р. становить 136085,75 грн. (суму 68042875,1 грн. х 0,1% х 2 = 136085,75 грн.);

за построчку оплати з 29.10.09р. по 30.10.09р. становить 135756,71 грн.; (суму 67878356,6 грн. х 0,1% х 2 = 135756,71 грн.);

за построчку оплати з 31.10.09р. по 05.11.09р. становить 404281,07 грн (суму 67380178,1 грн.х 0,1% х 6 = 404281,07грн.);

за построчку оплати з 06.11.09р. по 08.11.09р. становить 404281,07грн (суму 67380178,1 грн.х 0,2% ( прострочка більше 10 днів) х 3 = 404281,07грн.);

за построчку оплати з 09.11.09р. по 12.11.09р. становить 536008,20грн. (суму 67001025,1 грн.х 0,2% ( прострочка більше 10 днів) х 4 =536008,20грн.);

за построчку оплати з 13.11.09р. по 15.11.09р. становить 401170,19грн. (суму 66861698,6 грн. х 0,2% ( прострочка більше 10 днів) х 3 = 401170,19грн.);

за построчку оплати з 16.11.09р. по 25.11.09р. становить 2005850,96грн. (суму 66861698,6 грн. х 0,3% ( прострочка більше 20 днів) х 10 =2005850,96грн.);

за построчку оплати з 26.11.09р. по 02.12.09р. становить 1872127,56грн. (суму 66861698,6 грн. х 0,4% ( прострочка більше 30 днів) х 7 = 1872127,56грн.);

Загальна сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, за прострочку поставки мазуту складає 5895561,51 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення штрафу підлягають задоволенню в сумі 4680318,90 грн., оскільки позивачем при розрахунку суми штрафу неправильно визначено вартість недопоставленої продукції. Позивачем нараховано штраф на суму недопоставки 67041327,04 грн., фактично сума недопоставки становила 66861698,6 грн. (19958,716т. ( кількість недопоставленого мазуту) х 3350 грн. (вартість однієї тонни)).

Посилання відповідача на те, що пункт 7.2 договору, який передбачає застосування пені за прострочку поставки продукції, суперечить положенням чинного законодавства, зокрема ст.549 Цивільного кодексу України , оскільки пеня застосовується виключно для випадків несвоєчасного виконання грошового зобов»язання, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

В силу ч. ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.231 Цивільного кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст.179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що: сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст.627 Цивільного кодексу України ); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст.628 Цивільного кодексу України ), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст.6 Цивільного кодексу України ).

Враховуючи, що сторонами за взаємною згодою визначена саме така відповідальність за порушення зобовязань у вигляді застосування і штрафу, і пені, що прямо не заборонено чинним законодавством, що є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині одночасного застосування пені та штрафу за порушення виконання зобовязання відповідачем щодо поставки продукції.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського суду України особливості регулювання майнових відносин субєктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Так, Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Суд вважає, що в даному випадку встановлена сторонами санкція за порушення зобовязання не підпадає під визначення штрафу та пені, отже слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Безпідставним також є посилання відповідача на те, що сторонами в п.7.2 договору не визначено, від якої ціни нараховується штраф за недопоставку мазуту понад тридцять днів , оскільки ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено , що штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання. Позивачем сума штрафу нарахована саме на суму невиконаного зобов»язання щодо поставки мазуту.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що сторони мали право встановити за спільною згодою даний вид штрафних санкцій, як вид відповідальності за порушення відповідачем зобовязання щодо недопоставки продукції, тому позивач має право на застосування до відповідача відповідальності за порушення ним зобовязання щодо поставки мазуту за п.7.2 Договору у вигляді неустойки (штрафу), отже підстави для визнання п.7.2 Договору недійсним відсутні.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, мазут в установлений строк не поставив, суд, з урахування вищезазначених обставин, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 4680318,90 грн штрафу та 5895561,51 грн. неустойки. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2458,49 грн. витрат по сплаті держмита та 22 грн.75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 179, 202, 254,255,525,526,546,549,610,612,613,626,627,628, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст.4, 193, 216,217,218,219,220,221,230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Надра Трейд", вул. Колгоспна, 16, с. Киїнка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15505 (р/р 260012667 в Чернігівському від. №3 ВАТ „ЕРСТЕ Банк”, МФО36130885) на користь Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", юридична адреса: вул. Народного ополчення, 1, м. Київ, 03151 (р/р 26008302872 в ГОУ „Ощадного банку” України в м. Києві, МФО 300465, код ЄДРПОУ 22927045) 4680318,90 грн штрафу, 5895561,51 грн. неустойки, 2458,49 грн. витрат по сплаті держмита та 22 грн.75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Л.М.Лавриненко

Повне рішення підписано 13.10.10р.

14.02.08