Постанова № 118201859, 08.04.2024, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/264/24

Провадження № 3/513/323/24

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року суддя Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С., розглянувши матеріали, які надійшли ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Саратським РВ ГУМВС в Одеській області 11 липня 2012 року, ідентифікаційного номеру не надано,

за ч.1 ст.130, ст. 124, ч.5 ст.126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

15 січня 2024 року о 23 годині 10 хвилин по вул. Центральній в с. Плахтіївка Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував мотоциклом марки «ІЖ Планета 3» державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі відмовився, тобто порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, 15 січня 2024 року о 23 годині 10 хвилини по вул. Центральній в с.Плахтіївка Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував мотоциклом марки «ІЖ Планета 3» державний номерний знак НОМЕР_2 без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1 "а" Правил дорожнього руху України та допустив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, 06 лютого 2024 року о 15 годині 00 хвилин по вул. Незалежності в с.Плахтіївка Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував мотоциклом марки «ІЖ Планета 3» державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі відмовився, тобто порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, 06 лютого 2024 року о 15 годині 00 хвилин по вул. Незалежності в с.Плахтіївка Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом марки «ІЖ Планета 3» державний номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на паркан. Транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Своїми діями порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України та допустив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, 06 лютого 2024 року о 15 годині 00 хвилин по вул. Незалежності в с.Плахтіївка Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував мотоциклом марки «ІЖ Планета 3» державний номерний знак НОМЕР_2 без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1 "а" Правил дорожнього руху України та допустив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Кодекс України про адміністративні правопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають порядок об`єднання справ про адміністративне правопорушення, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою). Про те відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування кожної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Кодекс України про адміністративні правопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають порядок об`єднання справ про адміністративне правопорушення, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою).

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року і Протоколи 1,2,4,7,11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі Надточій проти України». П.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).

Враховуючи наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення, зокрема, врегулювання порядку об`єднання справ в одне провадження, приходжу до висновку, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону - за правилами, закріпленими в КПК України.

Відповідно до частини 1 статті 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

Вказані матеріали про адміністративне правопорушення складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд. У зв`язку з чим, на підставі ст.36 КУпАП вказані матеріали підлягають об`єднанню в одне провадження.

На підставі ч.2 ст.36 КУпАП протоколи про адміністративні правпорушення: серії ДПР18 № 172966 від 15 січня 2024 року, серії ДПР18 № 172965 від 15 січня 2024 року, серії ДПР18 № 172968 від 06 лютого 2024 року, серії ДПР18 № 172967 від 06 лютого 2024 року, серії ДПР18 №172969 від 06 лютого 2024 року у відношенні ОСОБА_1 суд вважає за необхідне об`єднати в одне провадження під №3/513/323/24, присвоїти справі №515/264/24.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить розписка про отримання виклику. Зі складеними з приводу виявлених адміністративних правопорушень протоколами про адміністративне правопорушення порушник ознайомився, йому було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справи про адміністративні правопорушення будуть розглянуті у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що зроблено відмітка та поставлено підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ст. 124, ч.5 ст.126 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення та той факт, що ОСОБА_1 при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності особи, щодо якої складено протоколи про адміністративні правопорушення, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ст. 124 та ч.5 ст.126 КУпАП, суд приходить до такого висновку.

У порядку статті 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.

Відповідно до статей 245,280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 та ч.5 ст.126 КпАП України, виходячи з наступного.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ст.130 КпАП України відсильна, що зобов`язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп`яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які про керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Дана позиція повністю відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно статті 17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, використовується судами як джерело права. Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

В даному випадку, це стосується обов`язку водія пройти огляд на стан сп`яніння у відповідності до встановленого порядку, процедура якого визначена положеннями ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року №1103 (Далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року (Далі Інструкція).

Так, відповідно до п.2 розділу І Інструкції - огляду на стан сп`яніння, підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що наведені у п.3 та 4 цього ж розділу.

Як вбачається з пункту 3 р. І вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп`яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів) відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Саме невиконання ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що є об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є предметом судової перевірки.

Відповідно до ст. 124 КУпАП ознаками вказаного адміністративного правопорушення є порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майно, тобто данні наслідки повинні знаходиться у причинному зв`язку з правопорушенням.

Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі є необхідним посилання на порушення водієм вимог конкретного пункту ПДР, у даному випадку на п. 12.1 цих Правил.

Зокрема, п.12.1 ПДР України передбачає, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

У п. 1.10 Правил Дорожнього руху України зазначено, що дорожньо-транспортна пригода (ДТП) подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», передбачено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом, зокрема щодо з`ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, перевірки пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, свідків події, працівника ДАЇ, який склав протокол та надання їм відповідної оцінки, надання аналізу доказам, що містяться в матеріалах справи, в тому числі протоколу та схеми дорожньо-транспортної пригоди, що вплинуло на правильність прийнятого рішення.

Відповідно до диспозиції ч.5 ст.126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність наступає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч.2); керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч.3); Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч.4).

Положеннями пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130, ст. 124, ч.5 ст.126 КУпАП та провина його повністю доведена, у розумінні ст.251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:

по факту вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП, що мало місце 15 січня 2024 року о 23 годині 10 хвилин:

протоколами про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 172966 та серії ДПР18 № 172965, датованими 15 січня 2024 року, зауважень щодо викладених у них обставин ОСОБА_1 не вніс;

рапортом інспектора СРПП ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Д. Донченка від 15 січня 2024 року, згідно з яким 15 січня 2024 року о 23 годині 10 хвилин під час патрулювання по вул. Центральній в с. Плахтіївка Білгород-Дністровського району Одеської області був помічений мотоцикл марки «ІЖ Планета 3» державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався у темну пору доби без ближнього світла фар та на водієві не було мотошолому. Після зупинки транспортного засобу було встановлено, що ним керував ОСОБА_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, не заперечував вживання ним алкогольних напоїв, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та у медичному закладі відмовився;

відеофайлом, збережений на СД диск, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, факт відмови від підписання адміністративного протоколу;

письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 15 січня 2024 року, де останній показав, що дійсно 15 січня 2024 року за місцем проживання вживав спритні напої, а потім сів за кермо мотоциклу та рухався по вул. Центральній в с. Плахітіївка Білгород-Дністровського району Одеської області Близько 23 години 00 хвилин був зупинений працівниками поліції, оскільки у нічний час на мотоциклі не горіло ближнє світло фар. На пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився;

довідкою з підсистеми "Адмінпрактика" на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення повторно протягом року, за даними якої постановою ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області серією БАА №993157 ОСОБА_1 13 червня 2023 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави;

по факту вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130, ст.124, ч.5 ст. 126 КУпАП, що мало місце 06 лютого 2024 року о 15 годині 00 хвилин:

протоколами про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 172968, серії ДПР18 № 172967, серії ДПР18 №172969, датованими 06 лютого 2024 року, зауваження щодо викладених у них обставин ОСОБА_1 не вніс;

рапортом помічника чергового ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Одинцова О.О. від 06 лютого 2024 року про реєстрацію заяви про дорожньо-транспорту пригоду, що мала місце 06 лютого 2024 року за участю мотоцикла під керуванням водія, який в стані алкогольного сп`яніння не впорався з керуванням та впав; досталвений до лікарні;

рапортом інспектора СРПП ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Д. Донченка від 06 лютого 2024 року, згідно з яким 06 лютого 2024 року близько 16 години 19 хвилин зі служби 102 надійшло повідомлення про вчинення ДТП водієм у стані алкогольного сп`яніння, який був доставлений до Саратської ЦРЛ. Було здійснено виїзд на місце ДТП. У ході спілкування з водієм ОСОБА_1 було встановлено, що останній 06 лютого 2024 року після вживання спиртного близько 15 години 00 хвилин сів за кермо та їхав вул. Незалежності в с. Плахтіївка Білгород-Дністровського району. Не впорався з керуванням, заїхав на паркан та впав, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження. На пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився;

схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, згідно з якою мотоцикл зазнав механічних пошкоджень та фотознімками місця вчинення ДТП;

відеофайлом, збережений на СД диск, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, факт відмови від підписання адміністративного протоколу;

письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 06 лютого 2024 року, згідно з якими 06 лютого 2024 року близько 15 години 00 хвилин, керуючи мотоциклом «ІЖ Планета 3» державний номерний знак НОМЕР_2 по вул. Незалежності в с. Плахтіївка Білгород-Дністровського району, не впорався з керуванням та наїхав на паркан. Внаслідок чого паркан зламався, він отримав тілесні ушкодження, а мотоцикл механічні пошкодження. Карета швидкої допомоги забрала його до лікарні. Перед вчиненням ДТП вживав спиртне. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився;

письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 06 лютого 2024 року, в яких остання показала, що 06 лютого 2024 року близько 15 години 00 хвилин вона вийшла з дому та рушила до дитячого садка по вул. Незалежності с.Плахтіївка Білгород-Дністровського району. По дорозі побачила, що її співмешканець ОСОБА_1 лежить на узбіччі біля мотоциклу, останній збив паркан. Вона попросила його піти додому, бо він знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Однак, він повідомив, що не може встати, у зв`язку з тим, що у нього сильно болить права нога та йде кров. Після чого вона викликала поліцію;

довідкою з підсистеми "Адмінпрактика" на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення повторно протягом року, за даними якої постановою ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області серією БАА №993157 ОСОБА_1 13 червня 2023 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та призначено адмінінстративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 зауважень щодо викладених у протоколах обставин не вніс. Поліцейські протоколи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 складені в установленому законом порядку, відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в тому числі розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку працівників поліції або свідків було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 суду не надав.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, вчинив вищезазначені адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд визнає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведеною, в його діях наявний склад правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст. 124 та ч.5 ст.126 КпАП України. До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 (остаточне 17.06.2011), в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі "Салман проти Туреччини")".

Відповідно до довідки ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130, ст. 124 КУпАП протягом року не притягувався.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 згідно зі ст.ст.34, 35 КУпАП, не встановлено.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Цей захід є відтворенням головної запобіжної мети цього етапу, а саме: запобігання вчиненню правопорушень з боку самого порушника, а також застереження інших осіб від вчинення адміністративних правопорушень на прикладі порушника, утримання їх від можливості вчинення подібних протиправних діянь.

Суд зауважує, що адміністративне стягнення є лише способом для виправлення протиправної поведінки особи і запобігання вчинення нових порушень.

У відповідності до ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

За ч.1 ст.130 КУпАП передбачено покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00грн (сімнадцять тисяч грн 00к.), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За чт.124 КУпАП передбачено покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00грн (вісімсот п`ятдесят грн 00к.);

Санкцією ч.5 ст.126 КУпАП передбачено накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд приймає до уваги те, що згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Враховуючи те, що згідно облікових даних адміністративної практики (АПІС «НАІС», «АРМОР», та інш. відсутня інформація щодо отримання посвідчення водія ОСОБА_1 суд вважає за необхідне з метою його виховання та попередження вчинення нових правопорушень застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування додаткового стягнення, передбаченого санкцією закону про адміністративну відповідальність, у виді оплатного вилучення керованого транспортного засобу, суд вважає за доцільне зауважити таке.

В абзаці четвертому пункту 28 Постанови № 14 ВСУ роз`яснив, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність частиною шостою статті 121, частинами другою та третьою статті 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Слід зазначити, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував мотоциклом ІЖ ПЛАНЕТА 3 державний номерний знак НОМЕР_3 .

Зважаючи на ту обставину, що надані суду матеріали не містять доказів належності ОСОБА_1 керованого ним мотоцикла на праві власності, суд вважає, що правові підстави для застосування такого виду стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу відсутні.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обтяжуючих відповідальність обставин, суд приходить до висновку, що до порушника слід застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 36, 40-1, 124, 268, 279, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати справи №513/264/24 (провадження №3/513/323/24), №513/265/24 (провадження №3/513/324/24), №513/319/24 (провадження №3/513/389/24), №513/320/24 (провадження №3/513/390/24), №513/321/24 (провадження №3/513/391/24) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ст.124, ч.5 ст.126 КУпАП в одне провадження.

Об`єднаному провадженню присвоїти номер справи №513/264/24 (провадження №3/513/323/24).

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст.124 та ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення:

за ч.1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00грн (сімнадцять тисяч грн 00к.), без позбавленням права керування транспортними засобами;

за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят грн 00к.);

за ч. 5 ст. 126 КУпАП у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн (сорок тисяч вісімсот грн 00к.) в дохід держави, без позбавленням права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП остаточно визначити в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн (сорок тисяч вісімсот грн 00к.) в дохід держави, без позбавленням права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок №UA848999980313080149000015001, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, отримувач коштів - ГУК у Одеській області (Одеська обл.) 21081300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605, 60 грн (шістсот п`ять грн 60к.) на розрахунковий рахунок №UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, призначення платежу стягнення судового збору на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.

Суддя В. С. Миргород