Рішення № 11820171, 18.10.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2010 р.           Справа № 12/191. За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Рибні промислові технології” м.Житомир до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ”Продагро” м. Чернівці про стягнення 17460,73 грн. Суддя Бутирський А.А. Представники:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –Єфтемій Р.Ф. –представник (довіреність від 28.08.2006 року)

В засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю ”Рибні промислові технології” м.Житомир звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Продагро” м. Чернівці про стягнення 17460,73 грн. заборгованості, у тому числі: 10731,56 грн. основного боргу, 586,27 грн. пені, 5843,34 грн. штрафу та 308,56 грн. річних за користування грошовими коштами, що виникли у результаті неповної оплати відповідачем рибної продукції, отриманої у відповідності до умов договору поставки № 43 від 20.02.2006 року.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи це наступним.

Позивач гарантував якість поставленої згідно видаткової накладної №1-00001763 рибної продукції, оскільки ця продукція супроводжувалася відповідними ветеринарним свідоцтвом та посвідченнями про якість.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію на загальну суму 8249,64 грн., однак 25.03.2006 року актом, складеним комісією за участю офіційного лікаря ветеринарної медицини, 1100 кг. рибних пресервів, які прибули від позивача, були заборонені до реалізації у зв'язку з невідповідністю їхньої якості та приписано повернути їх позивачу або утилізувати. Накладною №1 від 5.05.2006 року, продовжує відповідач, частина рибної продукції на загальну суму 10190,54 грн. була повернута позивачу, а решту продукції позивач відмовився прийняти.

Відповідно до експертного висновку №158/05 від 26.05.2006 року було встановлено, що доставлені зразки рибних пресервів позивача щодо якості не відповідають державним стандартам України. Виходячи з результатів даного дослідження, неякісна рибна продукція загальною вагою 1000 кг. була утилізована.

Згідно частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Листом від 30.08.2006 року відповідач звернувся до позивача із заявою про відмову в односторонньому порядку договору поставки № 43 від 20.02.2006 року, який був укладений згідно пункту 7.1 цього договору терміном до 31.12.2006 року, оскільки позивачем поставлявся товар не належної якості.

Ухвалою від 02.10.2006 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, оскільки позивачем не наведено об’єктивних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Також даною ухвалою відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача державної лікарні ветеринарної медицини, тому що заявником не зазначено, яким чином рішення у дані справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки державної лікарні ветеринарної медицини.

Розглянувши подані документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2006 року між сторонами укладено договір поставки № 43 (далі - Договір), згідно якого позивач зобов’язувався передавати, а відповідач приймати і оплачувати харчові продукти і продовольчу сировину в порядку і на умовах даного договору.

Зокрема, пункт 4.1 Договору передбачає, що відповідач зобов’язаний оплатити товар в термін 14 календарних діб з моменту його прийняття за договірною ціною шляхом внесення готівкових коштів в касу або перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно видаткової накладної № 1-00001763 від 06.03.2006 року та відповідної довіреності відповідач отримав рибну продукцію на суму 29171,70 грн.

05.04.2006 року продукція на суму 10190,54 грн. була повернута позивачу.

Залишок товару оплачено відповідачем частково, на суму 8249,64 грн., тобто борг становить 10731,52 грн. (29171,70 –10190,54 – 8249,64). Позивачем допущено арифметичну помилку при підрахуванні суми основного боргу, а саме: вказано 10731,56 грн. замість 10731,52 грн.

За таких обставин справи позов слід задовольнити частково.

Так, з відповідача стягується 10731,52 грн. основного боргу, оскільки відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а як зазначалося вище, відповідач неналежним чином виконав свій обов’язок щодо оплати отриманого товару.

Крім того, з відповідача стягується 506,70 грн. пені (з 22.03.2006 року по 13.05.2006 року, виходячи із суми боргу 18981,16 грн., з 13.05.2006 року по 05.06.2006 року, виходячи із суми боргу 11981,16 грн., з 06.06.2006 року по 30.06.2006 року, виходячи із суми боргу 10731,52 грн.) та 3796,23 грн. штрафу (20 % від 10731,52), оскільки така відповідальність передбачена статтями 547, 549 Цивільного кодексу України та пунктом 5.7 Угоди.

При цьому суд зазначає, що у розрахунку до позову (а.с. 10), позивачем вказано, що з 06.04.2006 року по 12.05.2006 року прострочення складає 7 днів, хоча фактично прострочення становить 37 днів. Разом з тим, суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, а відтак вирішує спір за вимогами, що заявлені позивачем.

Також з відповідача стягується 266,69 грн. річних за той самий період, що і пеня. При цьому судом взято до уваги статтю 625 Цивільного кодексу України та пункт 5.8 Договору, яким передбачено розмір річних у 10 %.

У решті вимог слід відмовити, оскільки позивачем вираховувалась пеня, штраф, річні, виходячи з суми боргу 29171,70 грн., однак, як зазначалося вище, 05.04.2006 року продукція на суму 10190,54 грн. була повернута позивачу і, відповідно, у відповідача припинилося зобов’язання щодо сплати цієї суми, а відтак і не може бути відповідальності за прострочення оплати.

Доводи відповідача не беруться до уваги судом з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, а відповідно до статті 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами. До поставленого товару позивачем надано відповідні посвідчення про якість (а.с. 38-43), які підтверджують той факт, що мала місце поставка якісного товару.

При отриманні товару будь-яких зауважень щодо якості відповідачем не заявлено, хоча абзацом 3 пункту 5.2 Договору передбачено, що після підписання відповідачем накладної на отримання товару позивача, що підтверджує факт передачі кількості товару та його вартість, претензії до позивача не приймаються. Пунктом 5.3 Договору передбачено, що при виявленні прихованих дефектів, тобто заводського браку, товар може бути прийнятий позивачем, якщо в даному випадку належним чином був складений акт та не був порушений режим зберігання товару, вказаний на упаковці, не пізніше 48 годин від моменту передачі його на склад відповідача.

Будь-яких претензій щодо якості товару, до пред’явлення позову, відповідачем не заявлялося, на складання актів та відібрання зразків позивач не запрошувався, а тому акт від 25.03.2006 року, експертний висновок № 158/05 від 26.05.2006 року, акт про знищення предмета від 01.06.2006 року, довідка № 9 про приймання на переробку вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції, акт відбору зразків продукції для проведення досліджень не є належними доказами того, у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, що продукція, поставлена позивачем, була неякісна (не доведено, що відбиралися зразки з продукції, яка поставлена позивачем, не визначено умови зберігання поставленого товару тощо).

Також слід зазначити, що акт від 25.03.2006 року складений представниками відповідача та офіційним лікарем ветмедицини Ільковим С.Д., проте відповідачем не надано доказів наявності повноважень у згаданого лікаря давати подібні висновки.

Що стосується заяви про односторонню відмову від договору, то вона також не береться до уваги судом, тому що подана після порушення провадження у справі.

Судові витрати віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Продагро”, код 32357405, м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-Г на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Рибні промислові технології”, код 33128522, м.Житомир, вул. П.Сингаївського, 3 - 10731,52 грн. основного боргу, 506,70 грн. пені, 3796,23 грн. штрафу, 266,69 грн. річних, 153,01 грн. державного мита та 103,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя А.А. Бутирський