Постанова № 11819707, 25.12.2008, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2008 р. м.Чернівці Справа № 3/48

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гончарука О.В.

при секретарі Мостовій М.О.

Представники:

від позивача –Берекета А.О. –головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 01-4/16 від 10.01.2008 року

від відповідача –не з’явилися

розглянувши матеріали справи за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Чернівці

до малого комунального підприємства «Реклама», м Чернівці

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів –6387,88 грн.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до малого комунального підприємства «Реклама»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 6387,88 грн., яка складається з 5886,36 грн. адміністративно-господарських санкцій та 501,52 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 01.12.2008 року у зв’язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 24.12.2008 року.

У судовому засіданні 24.12.2008 року оголошено перерву до 25.12.2008 року. На цей день, представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, виходячи з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач свого представника повторно у судове засідання не направив, що не перешкоджає розгляду справи без його участі за наявними в матеріалах справи доказами, оскільки його належним чином повідомлено про час і дату даного судового розгляду.

Розглянувши подані документи, з’ясувавши обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІ1 від 21.03.1991 року зі змінами і доповненнями (далі –Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно акту проведення перевірки МКП «Реклама»щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році, а також звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 11 чоловік, відповідно чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу, становить 1 робоче місце. Проте, на підприємстві відповідача у 2007 році не працевлаштовано жодного інваліда.

Таким чином, норматив, встановлений Законом, не виконано, а відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю, а тому з відповідача слід стягнути 5886,36грн. штрафних санкцій.

Частиною 4 статті 20 Закону передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач самостійно адміністративно-господарські санкції не сплатив, що зумовило нарахування пені у сумі 501,52 грн. за період з 16.04.2008 року по 13.11.2008 року, яка в даному випадку, підлягає стягненню у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В процесі розгляду справи судом встановлено факт порушення відповідачем вимог вищевказаного законодавства України.

Жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Судовий збір належить стягнути з відповідача, з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 9, 17, 69, 70, 71, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та частиною 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з малого комунального підприємства «Реклама», (м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 5. ідентифікаційний код 30208479):

- на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-Г, (УДК в м. Чернівці на р/р 31214230700002, код 23246436, МФО 856135) –6387,88 грн. (5886,36 грн. адміністративно-господарських санкцій та 501,52 грн. пені за нестворені робочі місця для інвалідів);

- в дохід державного бюджету 63,87 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 25.12.2008 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст даної постанови виготовлено та підписано 29.12.2008 року.

Суддя                                                             О.В. Гончарук