Рішення № 11819697, 14.10.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2009 р.           Справа № 3/145. За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ Маркет», м. Київ

до Дочірнього підприємства «ОЛБІ РОС ХЛІБ», м. Чернівці

про стягнення заборгованості –5092,67 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –Бойко І.В., доручення №6 від 01.07.2009 року

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ Маркет»звернулося до дочірнього підприємства «ОЛБІ РОС ХЛІБ»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 5092,67 грн., яка складається з 5005,60 грн. основного боргу, 57,33 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 14,40 грн. 3% річних та 15,34 грн. інфляційних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом неповної оплати з боку відповідача вартості поставленої йому продукції, згідно видаткових накладних №Чр-0001266 від 19.11.2007 року, №Чр-0001342 від 17.12.2007 року, № Чр-0001350 від 20.12.2007 року та №Чр-0000420 від 26.05.2008 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.10.2009 року позовні вимоги не визнає. Відповідач витребуваних від нього попередніми ухвалами доказів оплати вартості поставленого товару не надав.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

Як вбачається з доказів наданих позивачем, а саме: видаткових накладних за №Чр-0001266 від 19.11.2007 року на суму 2149,50 грн., №Чр-0001342 від 17.12.2007 року на суму 558,58 грн., № Чр-0001350 від 20.12.2007 року на суму 1149,58 грн. та №Чр-0000420 від 26.05.2008 року на суму 2505,60 грн., позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 6363,26 грн., вартість якого відповідачем оплачена частково –на суму 1357,66 грн.

28.04.2009 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 27.04.2009 року про погашення залишку заборгованості у розмірі 5005,60 грн.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у справі склалися господарські відносини з купівлі-продажу; сторони договір не укладали, а оформляли свої відносини в простій письмовій формі, шляхом складання видаткових накладних, в яких сторони зазначали кількість, вартість товару та одиницю виміру, загальну суму вартості товару, що підлягає передачі відповідачу по накладній.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Частиною другою статті 11 ЦК України, встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу вимог статті 174 Господарського кодекс України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 5005,60 грн. є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства України.

Такими, що підлягають задоволенню, є також позовні вимоги в частині стягнення 14,40 грн. 3% річних та 15,34 грн. інфляційних, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позову в частині стягнення з відповідача 57,33 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, то судом вставлено, що відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи, що між сторонами на договірному питання процентів за користування чужими грошовими коштами не обумовлено, в цій частині позову слід відмовити.

Крім того, посилання позивача на ст.ст. 1048, 1061 ЦК України, якими встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, не заслуговують на увагу суду, оскільки вказані норми права є спеціальними нормами, які регулюють правовідносини, пов’язані із договорами позики, кредиту та банківського вкладу.

Отже, позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню: з відповідача належить стягнути 5005,60 грн. основного боргу, 14,40 грн. 3% річних та 15,34 грн. інфляційних, а всього 5035,34 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 57,33 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами слід відмовити.

Судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олбі-Рос Хліб»(м. Чернівці, вул. Жасмінна, 3-а, р/р 2600601719486 у відділенні «Укрексімбанк»м. Чернівці, МФО 356271, код 32874937) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ МАРКЕТ»(м. Київ, пров. Балтійський, 20, код 331005493) 5035,34 грн. заборгованості, 100,85 грн. державного мита та 311,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні решти частини позову відмовити.

4.          З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

За згодою представника відповідача в судовому засіданні 14.10.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано 19.10.2009 року.

Суддя                                         О.В. Гончарук.