Ухвала суду № 118193931, 03.04.2024, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

03 квітня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10

потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

обвинувачених - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосованих запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , у виді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_16 , клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, -

встановив:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження № 42022160000000279 від 29.08.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_14 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.ч.1, 2 ст.263, ч.2, ч.3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_15 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_16 , у вчиненні злочинів, передбачених, ч.5 ст.27, ч.2 ст.146, ч.2 ст.163, ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України.

Потерпілі ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. При цьому, матеріали справи містять заяви потерпілих про здійснення судового провадження за їх відсутності. Суд, з урахуванням думки учасників судового провадження, вважає за можливе провести судове засідання за відсутності вказаних потерпілих, у зв`язку з невідкладністю розгляду заявлених клопотань.

Прокурором у судовому засіданні підтримані подані клопотання про продовження застосування до кожного з обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до кожного з обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та про продовження відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_16 . В обґрунтування заявлених клопотань прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до кожного з обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та представники потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - адвокати ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали клопотання прокурора.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання прокурора. При цьому, захисником ОСОБА_4 подано клопотання про зміну запобіжного заходу відносно його підзахисного на запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт, або застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави. Доводи клопотання захисник обґрунтував відсутністю доведеності ризиків заявлених прокурором та заначив, що у обвинуваченого є міцні соціальні зв`язки, а саме він має постійне місце мешкання в Одесі, за місцем мешкання та за місцем роботи характеризується позитивно, має чисельні подяки за сумлінну службу в органах поліції, на утриманні має дружину ОСОБА_23 та має малолітню дитину ОСОБА_24 , батька ОСОБА_25 , мати ОСОБА_26 , які є пенсіонерами, батько інвалід, які мешкають в АДРЕСА_1 , перебувають в зоні бойових дій.

Обвинувачений ОСОБА_14 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора. При цьому, захисник ОСОБА_5 вважала за доцільне обрати відносно її підзахисного запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме нічний домашній арешт, обґрунтувавши свої доводи відсутністю ризиків заявлених прокурором та тим, що обвинувачений має на утриманні сім`ю, а саме двох неповнолітніх дітей, а також батька та мати пенсійного віку, яка страждає на ряд тяжких хронічних захворювань та є необхідність в їх утриманні. Окрім того, зазначила, що обвинувачений страждає рядом тяжких хронічних захворювань, при цьому медична допомога в умовах попереднього ув`язнення не має можливості забезпечити йому належне лікування, що було підтримано обвинуваченим.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_15 не заперечували проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, водночас просили змінити запобіжний захід з цілодобового на домашній арешт в нічний час доби. Разом із цим, обвинуваченим ОСОБА_15 подано клопотання про зміну адреси домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_27 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт, оскільки покладені на нього обов`язки під час дії запобіжного заходу ним не порушувались, ризики на які посилається прокурор не доведені, натомість обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, окрім того просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора у продовженні відсторонення ОСОБА_27 . Обвинувачений ОСОБА_27 підтримав думку захисника.

Прокурор, потерпілі та представники потерпілих заперечували проти клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 та проти доводів сторони захисту.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Крім того, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_13 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за однин з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; розмір шкоди, який завданий потерпілим у даному кримінальному провадженні внаслідок вчинення ОСОБА_13 інкримінованих йому протиправних дій та про відшкодування якої потерпілі звернулись до суду з позовними заявами.

Також, суд враховує той факт, що ОСОБА_13 інкримінується умисний тяжкий корисливий корупційний злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, відповідальність за який встановлена у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до 3-х років, з конфіскацією майна та у разі визнання його винуватим, відповідно до положень ст.ст. 74 та 75 КК України, стосовно нього, не може бути застосовано звільнення від покарання та його відбування.

Вищезазначені обставини дають підстави вважати, що існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе переховування обвинуваченого ОСОБА_13 від суду з метою уникнення відповідальності як кримінальної так і цивільної.

Також, підтвердженням існування вищезазначеного ризику слугує та обставина, що ОСОБА_13 має значний досвід роботи в органах поліції, тобто має стійкі зв`язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади, зокрема з іншими співробітниками правоохоронних органів Одеської області, що дає обвинуваченому можливість отримати паролі для безперешкодного проходження пунктів пропуску та здійснити виїзд за межі України.

Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий, у зв`язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, шляхом їх залякування з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.

При цьому, судом також враховується той факт, що обвинуваченому ОСОБА_28 достеменно відомі анкетні данні свідків та потерпілих, в тому числі місця їх проживання та з урахуванням наявності у обвинуваченого стійких зв`язків з іншими структурними підрозділами органів державної влади, з огляду на тривалий час праці в органах поліції, дає змогу останньому самостійно або за допомогою третіх осіб незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному проваджені.

Суд також вважає, що до теперішнього часу в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1ст. 177 КПК України, оскільки судовий розгляд зазначеного кримінального провадження фактично ще не розпочався, та з урахуванням досвіду ОСОБА_13 в системі органів ГУНП, будучи обізнаним з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, обвинувачений може вчинити певні дії щодо перешкоджання кримінальному провадженню.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що було доведено прокурором у судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.

За таких обставин суд вважає клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Розглядаючи клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого ОСОБА_13 на не пов`язаний з триманням під вартою, судом зазначається наступне.

Так, судом враховуються посилання сторони захисту щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_13 постійного місця проживання, за яким він позитивно характеризується, а також наявність батьків, дружини та дитини, проте суд зауважує на тому, що зазначені обставини не були стримуючим фактором щодо не вчинення обвинуваченим інкримінованих йому злочинів, а тому не можуть слугувати беззаперечними стримуючими факторами та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Водночас, з огляду на обставини інкримінованих ОСОБА_13 злочинів, зокрема того, що вони вчиненні ним за рахунок займаної посади, суд не приймає до уваги його позитивні характеристики, а також грамоти та подяки з місця служби в правоохоронному органі та зауважує на тому, що відмінна поведінка на службі на день отримання грамот та подяк можливо і мала місце, проте зазначені обставини на день розгляду клопотань у цій справі повністю нівельовані.

Таким чином, враховуючи характер та тяжкість інкримінованих ОСОБА_13 злочинів, наявність доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застосування відносно останнього більш м`яких запобіжних заходів, в даному конкретному випадку, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. При цьому, суд вважає, що порушення покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 обов`язків не матиме для нього очевидних та достатньо суттєвих негативних наслідків, вірогідність яких спонукало би його до належної процесуальної поведінки та виконання покладених на нього обов`язків.

Отже, суд приходить до висновку, що стороною захисту не доведено виключних обставин для зміни відносно обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки даних, які б свідчили про достатність застосування більш м`яких запобіжних заходів суду не надано.

Разом із цим, суд вкотре наголошує, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для кримінального провадження подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання, при цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії щодо ухилення від суду, достатньо обґрунтованого припущення, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, що спростовує твердження сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження ризиків, заявлених стороною обвинувачення.

Таким чином, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 не суперечить положенням кримінального процесуального закону та правовим позиціям, викладеним у рішеннях Європейського Суду з прав людини «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання ризиків, які стали підставою для продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_13 та забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_13 процесуальних обов`язків.

Щодо доводів захисника ОСОБА_4 про помилкове посилання суду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема на рішення «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», судом зазначається наступне.

В доводах захисника ОСОБА_4 вбачається буквальне тлумачення рішень ЄСПЛ з одночасним аналізом конкретної справи та розгорнутого змісту.

В той час, суд звертає увагу захисника, що практика Європейського Суду з прав людини є своєрідним тлумаченням норм, виділенням суті положень Конвенції, що полегшує безпосереднє її застосування. ЄСПЛ офіційно не вважаються прецедентами, але є єдиним джерелом динамічного тлумачення Конвенції.

ЄСПЛ у своїй практиці дотримується не самого прецеденту як такого, він ставить відповідні правові питання та відповідає на них у процесі тлумачення Конвенції. Таким чином, суд здійснює нормотворчість шляхом створення правових позицій, заснованих на «букві» і «дусі» Конвенції.

Відтак, суд констатує, що доводи захисника є неспроможними в частині вимоги враховувати практику ЄСПЛ з тотожними обставинами справи, у тому числі інкримінуємої статті його підзахисному.

Доводи захисника про визначення розміру застави суд також визнає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки приймаючи рішення від 26.12.2023 року суд вже врахував обставини кримінального провадження, положення ч. 4 ст. 183 КПК України, виходячи із конкретних обставини інкримінованих обвинуваченим діянь, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, та не визначався розмір застави, й наразі суд, дослідивши клопотання сторони обвинувачення та беручи до уваги доводи сторін кримінального провадження, приходить до переконання про відсутність підстав для визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_13 , оскільки інкриміновані йому злочини, вчиненні із застосуванням насильства.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_14 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за однин з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; розмір шкоди, який завданий потерпілим у даному кримінальному провадженні внаслідок вчинення ОСОБА_14 інкримінованих йому протиправних дій та про відшкодування якої потерпілі звернулись до суду з позовними заявами.

Також, суд враховує те, що ОСОБА_14 має значний досвід роботи в органах поліції, тобто має стійкі зв`язки з іншими структурними підрозділами державної влади, зокрема з іншими співробітниками правоохоронних органів Одеської області, що дає обвинуваченому можливість отримати паролі для безперешкодного проходження пунктів пропуску та здійснити виїзд за межі України.

Вищезазначені обставини дають підстави вважати, що існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе переховування обвинуваченого ОСОБА_14 від суду з метою уникнення відповідальності як кримінальної так і цивільної.

Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий, у зв`язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, шляхом їх залякування з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.

При цьому, судом також враховується той факт, що обвинуваченому ОСОБА_14 достеменно відомі анкетні данні свідків та потерпілих, в тому числі місця їх проживання та з урахуванням наявності у обвинуваченого стійких зв`язків з іншими структурними підрозділами органів державної влади, з огляду на тривалий час праці в органах поліції, дає змогу останньому самостійно або за допомогою третіх осіб незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному проваджені.

Суд також вважає, що до теперішнього часу в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1ст. 177 КПК України, оскільки судовий розгляд зазначеного кримінального провадження фактично ще не розпочався, та з урахуванням досвіду ОСОБА_14 в системі органів ГУНП, будучи обізнаним з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, обвинувачений може вчинити певні дії щодо перешкоджання кримінального провадженню.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що було доведено прокурором у судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.

За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Разом із цим, суд враховує посилання захисника ОСОБА_5 щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_14 сім`ї, зокрема двох неповнолітніх дітей, батька та мати пенсійного віку, яка страждає на ряд тяжких хронічних захворювань, водночас зауважує на тому, що зазначені обставини не були стримуючим фактором щодо не вчинення обвинуваченим інкримінованих йому злочинів, а тому не можуть слугувати беззаперечними стримуючими факторами та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Водночас, суд враховує та вважає слушними твердження захисника ОСОБА_5 щодо наявності у ОСОБА_14 ряду хронічних захворювань і, зазначає наступне.

Так, відповідно до наданих стороною захисту виписок із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_14 №22/1544 від 20.10.2022 року та №23/0680 від 16.02.2023 року, обвинувачений має ряд захворювань, зокрема гіпертонічну хворобу ІІ ст., початкова ознаки церебрального атеросклерозу, хронічний безкамений холецистит, остеохондроз шийного відділу хребта, хронічна вертеброгенна цервікалгія, астено-невротичний синдром.

Разом і з цим, суд зауважує на тому, що стороною захисту не надано будь-яких доказів, які б об`єктивно свідчили про критичний стан обвинуваченого та вказували на обставини, які відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України виключають можливість застосування відносно ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Окрім того, стороною захисту також не надано жодного доказу на підтвердження звернення ОСОБА_14 до керівництва слідчого ізолятора зі скаргами на здоров`я.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Положеннями наказу МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим.

Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Частиною 1 ст. 206 КПК України передбачено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Зазначені обставини на думку суду є такими, що застосовуються і під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, оскільки ОСОБА_14 є особою, яка тримається під вартою та потребує забезпечення права на надання належної медичної допомоги.

Враховуючи зазначені стороною захисту обставини щодо стану здоров`я обвинуваченого та скаргами ОСОБА_14 на стан здоров`я, суд вважає за необхідне в рамках розгляду кримінального провадження зобов`язати начальника ДУ «Одеський слідчий ізолятор», де обвинувачений утримується під вартою, здійснити у разі необхідності заходи щодо конвоювання філією ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях обвинуваченого та проведення медичного обстеження та за потреби інтенсивного лікування обвинуваченого ОСОБА_14 в медичній частині зазначеної установи та у разі необхідності - в спеціалізованих закладах МОЗ України.

Отже, суд дійшов висновку, що захисником ОСОБА_5 не доведені виключні обставини для зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу, оскільки з огляду на характер та тяжкість інкримінованих ОСОБА_14 злочинів, наявність доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застосування відносно останнього більш м`яких запобіжних заходів, в даному конкретному випадку, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст.181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_15 строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_15 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за одне з яких, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, вік та стан здоров`я обвинуваченого, наявність постійного місця проживання.

Зазначені вище обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_15 від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий, у зв`язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, шляхом їх залякування з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.

Також, враховуючи те, що обвинуваченому ОСОБА_15 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів загрожує додаткове покарання у виді конфіскації майна, є підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, спрямовані на приховування речей та відчуження майна, яке може бути конфісковане, тобто існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, водночас з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_15 не порушував покладені на нього процесуальні обов`язки, суд вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в повній мірі забезпечує виконання ним його процесуальних обов`язків, та буде достатнім для запобіганню зазначених ризиків, у зв`язку із чим вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_15 строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на два місяці.

Разом із цим, обвинуваченим ОСОБА_15 була надана заява про зміну адреси його перебування під домашнім арештом з адреси: АДРЕСА_2 , на адресу: АДРЕСА_3 , у зв`язку із тим, що в нього немає матеріальної змоги продовжити договір оренди приватного будинку.

Враховуючи зазначені у заяві обвинуваченого ОСОБА_15 обставин, суд вважає за необхідне змінити адресу його перебування для подальшого виконання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_16 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за одне з яких, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, вік та стан здоров`я обвинуваченого, наявність постійного місця проживання.

Зазначені вище обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_16 від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий, у зв`язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, шляхом їх залякування з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.

Також, враховуючи те, що обвинуваченому ОСОБА_16 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів загрожує додаткове покарання у виді конфіскації майна, є підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, спрямовані на приховування речей та відчуження майна, яке може бути конфісковане, тобто існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, водночас з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_16 не порушував покладені на нього процесуальні обов`язки, суд вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в повній мірі забезпечує виконання ним його процесуальних обов`язків, та буде достатнім для запобіганню зазначених ризиків, у зв`язку із чим вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_16 строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на два місяці.

Надаючи оцінку позиції сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту до кожного з обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_27 , судом зазначається, що соціальні зв`язки кожного з обвинувачених, їх стан здоров`я та їх процесуальна поведінка беззаперечно мають істотне значення при вирішенні питання про вид запобіжного заходу, однак в даному випадку зазначені обставини не дають підстав для застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту кожному з обвинувачених, оскільки ризики негативної поведінки обвинувачених та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи не під цілодобовим домашнім арештом можуть переховатись від суду, здійснити вплив на потерпілих та свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) та запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що нічний домашній арешт не зможе запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, у зв`язку з чим доводи захисників про можливість застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту до кожного обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_27 суд визнає необґрунтованими та до уваги не приймає.

Суд вважає, що цілодобовий домашній арешт із покладанням процесуальних обов`язків визначених у ч. 5 ст.194 КПК, з носінням електронного засобу контролю, зможе уберегти від існуючих ризиків переховування обвинувачених від суду, незаконного їх впливу на свідків та потерпілих, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Разом з тим, враховуючи, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також в зв`язку з проведенням активних воєнних дій на території Держави Україна збройними силами російської федерації, майже на всій території України лунають повітряні тривоги, що сповіщають цивільне населення про необхідність прослідувати до найближчого укриття, суд вважає за можливе надати обвинуваченим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відповідний дозвіл на перебування у бомбосховищі, чи іншому укритті на час оголошення повітряної тривоги у місцевості за місцем фактичного проживання, та у випадках необхідності отримання невідкладної медичної допомоги залишати житло, під час перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Заслухавши доводи прокурора про необхідність продовження відсторонення обвинуваченого ОСОБА_16 від посади, позиції інших учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, у тому числі і відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинно здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.

Згідно із ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 156 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Як передбачено вимогами ч. 2 ст. 157 КПК України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що за результатом розгляду клопотань про продовження відсторонення від посади суд встановлює, чи є достатні підстави вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці обвинуваченого, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або іншими діями протиправно перешкоджати кримінальному провадженню.

З матеріалів провадження вбачається, що інкриміновані ОСОБА_16 злочини вчиненні останнім з використанням ним посади та службового становища, у зв`язку із чим є достатні підстави вважати, що ОСОБА_16 , перебуваючи на посаді керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, під час судового розгляду кримінального провадження, може використовувати свої службові повноваження та можливості у власних інтересах та інтересах третіх осіб впливати на свідків, потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню.

Також, суд зазначає, що займана обвинуваченим посада керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, свідчить про об`єктивну потребу здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських заходів щодо забезпечення діяльності підприємства та вимагає від ОСОБА_16 комунікації з працівниками вказаного підприємства. Однак зміст і характер спілкування вказаних осіб не може бути предметом контролю з боку прокурора або суду. Суд не виключає, що у такий спосіб обвинувачений матиме можливість прямо або опосередковано впливати на позицію свідків та потерпілих, здійснювати на них відповідний тиск з метою домогтися вигідних для себе свідчень під час судового розгляду.

Отже, суд дійшов висновку, що кількісно ті ризики, які стали підставою для відсторонення від посади, на даний час не зникли та існувати не перестали.

Протягом дії попередньої ухвали суду забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими засобами було неможливо.

Враховуючи те, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений перебуваючи на посаді може продовжити використовувати займану посаду в особистих цілях та в інтересах третіх осіб, а відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

постановив:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 - відмовити.

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.

Застосований до обвинувачених ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кожного з них окремо, запобіжний захід у виді тримання продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 червня 2024 року.

Застосований до обвинувачених ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , до кожного з них окремо, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло де кожен з них мешкає, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошення повітряної тривоги з метою перебування в укритті та покладені на обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , на кожного з них окремо, обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України продовжити строком на 2 (два) місяці.

Виконання ухвали суду в частині продовження застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 покласти на прокурора, який підтримує публічне обвинувачення у кримінальному провадженні, контроль за поведінкою та контроль в частині носіння електронного засобу обвинуваченими ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , покласти на співробітників Національної поліції за місцем проживання обвинувачених.

Продовжити строк відсторонення обвинуваченого ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від посади керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, строком на 2 місяці, тобто до 03 червня 2024 року.

Строк дії ухвали суду в частині продовження щодо кожного з обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою становить до 01 червня 2024 року, включно.

Строк дії ухвали суду про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладених обов`язків закінчується 03 червня 2024 року, включно.

Строк дії ухвали суду про продовження відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_16 становить до 03 червня 2024 року, включно.

Зобов`язати начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях забезпечити організацію проведення необхідного медичного обстеження та лікування (за необхідності) обвинуваченого ОСОБА_14 у зв`язку із скаргами на стан здоров`я та повідомити суд про результати проведення медичного обстеження та/або лікування обвинуваченого ОСОБА_14 в письмовому виді з долученням копій відповідних медичних документів у разі проведення лікувальних процедур.

У разі наявності вимоги Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях, зобов`язати адміністрацію ДУ «Одеський слідчий ізолятор» забезпечити вивіз обвинуваченого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до вказаної установи (у випадку неможливості конвоювання до головної філії), для проведення обстеження та за необхідності - лікування, в узгоджений медичним закладом час.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали. В іншій частині ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

03.04.2024

Єдиний унікальний номер справи: №522/24066/23

Номер провадження № 1-кп/ 522/1290/24

Головуючий суддя- ОСОБА_1