Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 452/950/24
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" квітня 2024 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі:головуючої судді Бікезіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Бучковського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Самборі Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, сержанта патрульної поліції Лимара Василя Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення (в порядку адміністративного судочинства),
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 11 березня 2024 року звернувся до суду із позовною заявою до Головного управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті,сержанта патрульноїполіції ЛимараВасиля Миколайовичапро скасуванняпостанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позовна заява мотивована тим, що постановою відповідача серії серії ЕНА №1566023 від 02 березня 2024 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що 02 березня 2024 року приблизно о 11:34 год. в місті Самборі по вул. Міцкевича він керував транспортним засобом Volkswagen Golf НОМЕР_1 та не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», а також не мав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України (керування ТЗ особою, що не має права керування таким ТЗ). Вказаною постановою стосовно позивача застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн. Позивач вважає таку постанову незаконною, оскільки: він не керував даним транспортним засобом, а тільки підійшов до нього щоб покласти покупки. Даний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_2 , саме він керував ним. Посвідчення водія позивач не має, отже вказані правопорушення не вчиняв і жодних вимог ПДР не порушував; оскаржувана постанова не містить посилання на докази, які б доводили наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. За таких обставин позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАПу зв`язку з чим просить скасувати постанову, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою судді від 12.03.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято дорозгляду тавідкрито провадженняу справі; справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні; відповідачу запропоновано в строк до 04.04.2024 року подати до суду відзив на адміністративний позов (а.с.8).
02 квітня 2024 року до суду надійшов відзив від представника відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області, за довіреністю Бучковського С.В., в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просив у позові відмовити. Зазначив, що в позовній заяві позивачем зазначено автомобіль Volkswagen Golf НОМЕР_1 , який не має відношення до вказаного правопорушення. В телефонній розмові з гр. ОСОБА_2 останній повідомив про те, що автомобіль Volkswagen Golf НОМЕР_2 він продав в листопаді 2023 року молодому хлопцю приблизно 18 років, на ім`я « ОСОБА_3 », надав номер його мобільного телефону ( НОМЕР_3 ). 02 березня 2024 року ОСОБА_2 в м. Самборі не перебував та вказаним транспортним засобом не керував. В ході аналізу даних з камер зовнішнього нагляду за безпекою дорожнього руху «Безпечне місто» було виявлено неодноразові факти керування вказаним автомобілем саме ОСОБА_1 . Згідно інформації з ТСЦ МВС №4644 встановлено, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, хоча і здійснює керування транспортним засобом, що підтверджується зазначеними доказами. Під час розгляду справи ОСОБА_1 перебував за кермом, в авто був один, двигун автомобіля було умівкнено. Беручи до уваги зазначене, підстав вважати оскаржувану постанову незаконною не має.
До відзиву додані: копія постанови; відповідь ТСЦ МВС №4644; Витяг з ІКС ІПНП щодо транспортного засобу; фото; диск з відеозаписом (а.с.12-24).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні року підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Підтвердив, що, дійсно придбав у ОСОБА_2 автомобіль Volkswagen Golf НОМЕР_2 , проте не переоформив його на себе. В позовній заяві помилково зазначено номер транспортного засобу як НОМЕР_1 , вірний номер - НОМЕР_2 . Разом з тим, наполягав на тому, що транспортним засобом 02 березня 2024 року не керував, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо наявності його вини у вчиненні зазначеного правопорушення.
Представник відповідача Бучковський С.В. проти задоволення позову заперечував, надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві, вважав, що належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_1 вчинив зазначені адміністративні правопорушення.
Сержант патрульної поліції ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, разом з тим, судом враховано правову позицію ВС, викладену в постанові від 17.09.2020 року у справі
№ 742/2298/17, про те, що відповідачем у справах, які розглядаються судом в порядку, визначеномуКАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинахта від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, вислухавши пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що сержантом відділення поліції №1 (м. Старий Самбір) Самбірського РВП ГУНП України у Львівській області Лимар В.М. 02 березня 2024 року винесено постанову серії ЕНА №1566023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн. (а.с.15).
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 02 березня 2024 року приблизно о 11:31 год. в місті Самборі по вул. Міцкевича керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf НОМЕР_2 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», а також не мав посвідчення водія відповідної категорії, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.126 КУпАП (а.с.15).
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1566023 від 02.03.2024 року протиправною, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 126 КУпАП.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ч. 1, 2 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50- 55 рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Також у справі "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 р., заява №7460/03) ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності.
Згідност. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зіст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАПвстановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно достатті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі Правила)
Розділом 2 Правил передбачені обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Так, згідно п. 2.1 а Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до пункту п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки, знаки пріоритету, заборонні знаки, наказові знаки, інформаційно-вказівні знаки, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків. При цьому, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Зокрема, згідно розділу 33 ПДР, знак 3.21 «В`їзд заборонено» забороняє в`їзд усіх транспортних засобів.
Адміністративним правопорушенням, згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП визнається керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Позивач ОСОБА_1 заперечує факти, викладені у постанові інспектора, посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом, отже вказані правопорушення не вчиняв і жодних вимог ПДР не порушував.
Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини 3статті 283 КУпАПчітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапису у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно правовій позиції ВС, викладеній у Постанові від 26.04.2018 у справі № 338/855/17 зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.
Відповідачем в якості доказів по справі надано:
?відповідь ТСЦ МВС № 4644 від 29.03.2024 року згідно якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував;
?витяг з ІКС ІПНП згідно якого власником транспортного засобу Volkswagen Golf НОМЕР_2 є ОСОБА_2 , який мешкає в м. Сколе Львівської області;
?фото транспортного засобу Volkswagen Golf НОМЕР_2 , за кермом якого перебуває ОСОБА_1 (що останній не заперечував в судовому засіданні);
?диск з відеозаписом, на якому зафіксовано телефонну розмову поліцейського з ОСОБА_2 та події 02.03.2024 року (а.с.16-20).
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху визначено терміни: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Разом з тим, пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закон України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Тобто, поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні
№ 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. (п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).
Також, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).
Разом зтим,з оглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудноїкамери,не можливовстановити,що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf ВС2454ОР 02 березня 2024 року в м. Самборі, оскільки відеозапис не містить доказів ані руху даного транспортного засобу, ані зупинки його працівниками поліції або переслідування останнього. Разом з тим факт керування транспортним засобом заперечується ОСОБА_1 .
Надані відповідачем в якості доказів фото транспортного засобу Volkswagen Golf НОМЕР_2 , за кермом якого перебуває ОСОБА_1 та диск, на якому зафіксовано телефонну розмову поліцейського з особою на прізвище « ОСОБА_2 » суд не бере до розгляду у відповідності до вимог ч. 4 ст. 73 КАС України, оскільки вони не стосуються предмета доказування керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Golf ВС2454ОР 02 березня 2024 року в м. Самборі.
Інших належних та допустимих доказів по справі відповідачем суду не надано.
Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Відповідно до п. 3) ч. 3 ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1566023 від 02 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ОСОБА_1 при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 605,60 грн. (а.с.6).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Позивач призверненні до суду та в судовому засіданні не просив відшкодувати йому понесені судові витрати.
Отже, враховуючи такий принцип адміністративного судочинства як диспозитивність, понесені судові витрати позивачем при ухваленні рішення не відшкодовуються.
Керуючись статтями 77, 94, 139, 241-247, 250-251, 268-272, 286, 295 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, сержанта патрульної поліції Лимара Василя Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №1566023 від 02 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в сумі 3400,00 грн.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено копію рішення після його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач 1:Головне управління Національної поліції у Львівській області, юридична адреса: площа Генерала Григоренка, 3, Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 40108833.
Повний текст рішення виготовлений 08 квітня 2024 року.
Суддя
Судове рішення № 118191097, Самбірський міськрайонний суд Львівської області було прийнято 04.04.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 452/950/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: