Вирок № 118183585, 08.04.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6688/23

Провадження № 1-кп/638/845/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань об`єднане кримінальне провадження стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, азербайджанця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

23.05.2022 року Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання строком на 1 рік;

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.4 ст.185 КК України, -

встановив:

Судовим розглядом встановлено, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи неодноразово засудженим, суб?єктивно усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, враховуючи період воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закон України №2102-IX від 24.02.2022 «Про Затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на шлях виправлення та перевиховання не став, вчинив корисливе умисне кримінальне правопорушення при наступних обставинах:

Так, 09.06.2023 приблизно о 20 год. 10 хв. ОСОБА_6 знаходячись біля магазину «Посад», за адресою: м. Харків, вулиця Клочківська, 244 , де побачив біля входу в приміщення вище вказаного магазину велосипед, торгівельної марки Titan/ Cross Leader 27,5 «17»bla-gre-gre27CJPr19-55, який

належить потерпілому ОСОБА_7 , раптово у останнього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів та метою власного збагачення за рахунок чужого майна, розуміючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи

корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна

ОСОБА_6 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, шляхом вільного доступу, викрав велосипед торгівельної марки Titan/ Cross Leader 27,5 «17»bla-gre-gre27CJPr19-55, вартість якого, згідно висновку експерта №651М від 17.06.2023 складає 4876 гривень 67 копійок, який належав потерпілому ОСОБА_7 . Після чого, ОСОБА_6 обернув вказане майно на свою користь чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 4876 гривень 67 копійок.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період дії воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України №2102-1 від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», вчинив корисливе умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин. 24.06.2023 року приблизно о 14 год. 45 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи у торговому залі магазину «Аврора», де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА», за адресою: м.Харків, пр-т Науки, 41/43, діючи умисно, повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, упевнившись у тому, що за його діями не спостерігають оточуючі, з метою викрадення товарів, шляхом вільного доступу взяв зі стелажів та сховав у кишені своєї толстовки товари, що належать ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» магазину «Аврора», а саме: пакет стартовий мобільного зв?язку Lifecell «Універсальний» у кількості 1 шт. вартістю 49 гривень, пакет стартовий мобільного зв?язку «Київстар» у кількості 1 шт. вартістю 149 гривень, пакет стартовий мобільного зв?язку «Vodafone» у кількості 1 шт. вартістю 99 гривень, кабель USB-lightning тканинний у кількості 1 шт. вартістю 49 гривень, кабель USB-Туре-с АРЕ тканинний у кількості 1 шт. вартістю 69 гривень, ліхтарик ручний підвісний на батарейках у кількості 1 шт. вартістю 119 гривень. У подальшому, ОСОБА_6 , утримуючи при собі зазначений вище товар у кишені, загальною вартістю 534 гривень, не розрахувавшись за нього, пройшовши касову зону та вийшов з вищевказаного магазину. Після чого, ОСОБА_6 обернув вказане майно на свою користь та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» (код. ЄДРПОУ 41130363) матеріальну шкоду в сумі 534 грн. Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка,) вчинене повторно. в умовах воєнного стану.

Судовим розглядом встановлено, що 08.09.2023 року в денний час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи, за адресою свого мешкання: АДРЕСА_1 , використовуючи власний мобільний телефон та світову мережу "Інтернет", діючи умисно та всупереч ст. 14 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999 (зі змінами), а також ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (зі змінами), замовив у невстановленої в ході досудового розслідування особи, через додаток «Telegram» особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено - PVP. Після чого, 08.09.2023 року у невстановлений судовим розглядом час ОСОБА_6 , отримав від невстановленої особи, на додаток «Telegram» повідомлення з реквізитами та координатами замовлення. 08.09.2023 року, у невстановлений судовим розглядом час, прибувши на вказане в повідомленні місце, ОСОБА_6 , а саме за адресою:

м. Харків, вул. Семена Кузнеця , забрав особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено - PVP, тим самим придбав та почав зберігати для особистого вживання без мети збуту.

Далі, 08.09.2023 року, близько 20 години 10 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись на відкритій ділянці місцевості по вул. Семена Кузнеця 136, в м. Харкові , був зупинений співробітниками поліції для перевірки документів в порядку ст. 32 ЗУ

«Про Національну поліцію України», та в ході якої ОСОБА_6 повідомив, що має при собі один прозорий полімерний зіп-пакет в середині якого міститься кристалічна речовина білого кольору, а саме особливо небезпечна психотропна речовина обіг якої заборонено - PVP, яку ОСОБА_6 зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту. 08.09.2023 року під час проведення огляду місця події у період часу з 21 год. 05 хв. до 21 год. 09 хв., за адресою: м. Харків, вул. Семена Кузнеця, 136, ОСОБА_6 добровільно, при понятих, видав один запаяний прозорий полімерний зіп-пакет, всередині якого знаходилась кристалічна речовина білого кольору, яка згідно висновку експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», є, особливо небезпечна психотропна речовина - PVP, маса якої в перерахунку на масу речовини, становить: 0,1628 грам, яку ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав при собі з метою подальшого особистого вживання, без мети збуту. Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердивши вищезазначене в повному обсязі. У скоєному щиро кається, про що свідчить розписка про відшкодування збитків за епізодом з велосипедом.

Винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях ніким не оспорюється. Інші докази згідно ч.3 ст.349 КПК України було визнано недоцільним досліджувати в судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеною винність ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненої в умовах воєнного стану, а також у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 та ч.1 ст.309 КК України.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України - є тяжким злочином (ч.4 ст.185 КК України) та проступком (ч.1 ст.309 КК України), відомості про особу винного, наявність обставини, яка пом`якшує та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 раніше судимий, не одружений, не працюючий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на диспансерному (профілактичному) обліку в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває; впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» не звертався.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчинених правопорушень, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення правопорушень, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку про призначення покарання у межах санкції інкримінованих статей з остаточним призначенням покарання за ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі.

Однак суд вважає, що обвинувачений не потребує ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов`язків, та приймає рішення про звільнення його у відповідності зі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Об`єктивні обставини, які б давали підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком відсутні.

Застосування інституту звільнення від відбування покарання, має бути індивідуальним щодо кожної особи та на думку суду не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

У той же час, з метою контролю за поведінкою засудженого, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_6 обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.309 КК України - у виді 2 роки обмеження волі;

-за ч.4 ст.185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 3 (три) роки не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави 1434 гривень 00 копійок на відшкодування процесуальних витрат за проведення судової експертизи №СЕ-19/121-23/20092-НЗПРАП від 22.09.2023 року.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 13.09.2023 року.

Речовий доказ - мобільний телефон марки Redmi 6А, imei 1: НОМЕР_1 ; imei 2: НОМЕР_2 , сірого кольору у рожевому чохл - повернути власнику.

Речовий доказ - один сейф-пакет «Експертної служби МВС №3883698», всередині якого знаходиться психотропна речовина, PVP 0,1628г - знищити.

Речовий доказ - DVD-R диск на якому міститься 1 відеофайл з фіксацією подій від 08.09.2023 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: