Вирок № 118182798, 08.04.2024, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/199/24

Провадження №1-кп/181/66/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2024 р. смт Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024041480000002 від 03.01.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Славянка, Межівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, працюючого: Павлоградська дистанція електропостачання ЕЧ-7, ЕЧЕ-47 станції Слов`янка на посаді електромеханіка, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та угоду про визнання винуватості, укладену 13 лютого 2024 року між прокурором Межівського відділу Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 із захисником ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами і доповненнями станом на 14.04.2022) - є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у термін, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших формувань, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року (зі змінами та доповненнями станом на 01.04.2022 року) - громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ; від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ; від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ; від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ; від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ; від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX; від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України № 3057-IX від 02.05.2023; від 26.07.2023№ 451/2023, затвердженим Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023, від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України № 3429-IX від 08.11.2023 продовжено до 14 лютого 2024 року.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів1,17,20 частини Першої статті 106 Конституції України оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб на території Дніпропетровської області. Відповідно до вказаного Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної Гвардії України, Служби Безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених з мобілізаційними планами.

Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти у військові частини; здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної Гвардії України, Державної прикордонної служби України , Державної спеціальної служби транспорту , Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

З метою якісної підготовки та організаційного проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадянин України ОСОБА_4 , перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ), та підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

06 грудня 2023 року військовозобов`язаний ОСОБА_4 для проходження медичного огляду, з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого по АДРЕСА_2 , де пройшов медичний огляд та рішенням військово-лікарської комісії його було визнано придатним за станом здоров`я для проходження військової служби на підставі графи ІІ Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, визначеного Додатком 1 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008.

07 грудня 2023 року ОСОБА_4 , відповідно до ч.5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 роз`яснено про його подальший призов до Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до військової команди, яка направляється із вказаного відділу до військової частини НОМЕР_2 , та запропоновано отримати відповідну повістку за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про необхідність явки 08 грудня 2023 року до вказаного відділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, ОСОБА_4 07 грудня 2023 року відмовився отримувати вказану повістку та з`являтися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , служити не бажає, чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

07 грудня 2023 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 складено відповідний комісійний акт № 44.

В подальшому ОСОБА_4 у вказаний в повістці день, тобто 08 грудня 2023 року о 06 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 без поважних на те причин не прибув та жодних обставин неприбуття не повідомив, чим ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто порушив порядок комплектування Збройних Сил України, тобто не виконав загального обов`язку щодо відбування військової служб під час мобілізації, на особливий період.

Після цього, 03 січня 2024 року військовозобов`язаному ОСОБА_4 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , повторно, роз`яснено про його подальший призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до Збройних Сил України, необхідність явки до відділу для відправлення у військову частину НОМЕР_2 на 05 січня 2024 року та запропоновано отримати відповідну повістку за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Однак, ОСОБА_4 03 січня 2024 року відмовився отримувати вказану повістку і з`являтися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , служити не бажає, чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

03 січня 2024 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 складено відповідний комісійний акт № 49.

Військовозобов`язаний ОСОБА_4 , діючи умисно, не маючи на підставі ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважних причин неприбуття, звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, переслідуючи мету ухилення від її проходження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, від проходження військової служби відмовляється чим ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, в подальшому у визначений в повістці день та час до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

13 лютого 2024 року між прокурором Межівського відділу Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 із захисником ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.

Суд вважає, що при укладені угоди сторонами було дотримано вимоги ст.469 КПК України, а тому вважав за можливе розглянути її у підготовчому судовому засіданні.

Сторони в своїй угоді про визнання винуватості також виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ст. 336 КК України, яка ніким не оспорюється.

Згідно угоди ОСОБА_4 беззастережно та в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, а саме в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Істотними обставинами для даного кримінального провадження є: повне та безумовне визнання винуватості обвинуваченим.

Сторони досягли відповідних домовленостей та погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ст.336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Згідно ч.3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений зазначив, що він цілком розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості судом, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Захисник також наполягає на затвердженні угоди.

Суд, проаналізувавши надані матеріали кримінального провадження, враховуючи думку обвинуваченого, його захисника, прокурора, які вважають, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди та застосування покарання, узгодженого угодою про визнання винуватості.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

При цьому абз.5 ч.4 ст.469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст.94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Його дії обґрунтовано кваліфіковані за ст. 336 КК України.

В силу положень ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття. Обставин, що обтяжують його покарання, не встановлено.

ОСОБА_4 раніше не судимий.

Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбачених ст.65 КК України, є в межах санкції ст.336 КК України та відповідає приписам ст.75 КК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абз.1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.

Також на виконання вимог п.6 ст.474 КПК України суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема затвердити угоду.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись п. 1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 лютого 2024 року між прокурором Межівського відділу Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 із захисником ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому узгоджене угодою покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.

Відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст. 76 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником прокурором виключно з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду на підставі ч.6 ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1