Рішення № 118170518, 05.04.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2024 року Справа № 480/12131/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної прокуратури, у якій просить стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців з 16.04.2023 по 16.10.2023, що становить 154386,12 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати належної йому вихідної допомоги при звільненні за період з наступного дня після звільнення, тобто з 05.05.2020 до моменту проведення фактичного розрахунку, який відбувся 17.10.2023 року, виходячи із середньоденної заробітної плати є протиправною та такою, що порушує права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 16.11.2023 року прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, представником відповідача зазначено, що право на спірну вихідну допомогу при звільненні позивач набув не на підставі закону, а за результатами розгляду судової справи, а отже помилковими є доводи останнього стосовно того, що нарахування середнього заробітку належить проводити з дня наступного за днем звільнення. Водночас, представником відповідача наголошено на обставинах того, що при звільненні позивача в 2020 року йому було нараховано та сплачено без затримки виплати на загальну суму 21680,57 грн., вихідна допомога не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки останнього було звільнено з підстав та в порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру» п. 9 ч.1 ст. 51, яким не передбачено виплату вихідної допомоги, а відтак сума заробітної плати за час затримки виплати вихідної допомоги зазначена позивачем у сумі 154386,12 грн, враховуючи, що належна до виплати вихідна допомога в зв`язку із звільненням становить 24748,92 грн, є значно завищена, що з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду є підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На вказаний відзив позивач надав відповідь у якій зазначив, що доводи відповідача, що ним у день звільнення був проведений повний остаточний розрахунок є безпідставними, оскільки виключно звернувшись до суду позивач відновив своє право на всі належні до виплати йому суми коштів на день звільнення.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 безперервно проходив службу на прокурорських посадах в органах прокуратури Сумської області з 30.12.1998.

Наказом прокурора Сумської області від 29.04.2020 №97к, керуючись статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», пунктом 3, підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04.05.2020. Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Сумської області провести з позивачем остаточний розрахунок та виплатити усі належні виплати при звільненні.

04.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію разом з копіями підтверджуючих документів, про те, чи виплачувалась йому вихідна допомога відповідно до ст. 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку при звільненні 29.04.2020 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Сумської області. Якщо вихідна допомога не виплачувалась, просив зазначити причини такої невиплати.

Листом від 07.07.2022 № 21-183вих-22 Сумська обласна прокуратура повідомила позивача, що звільнення прокурорів, які не пройшли атестацію, згідно із вимогами пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» відбувається на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Виплата вихідної допомоги, у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», не передбачена.

Вважаючи свої права порушеними, позивач із відповідним позовом звернувся до суду (справа №480/4735/22).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №480/4735/22, адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку був задоволений частково. Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку у сумі 24748 грн. 92 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Вказане рішення суду 02.08.2023 було залишено без змін поставною Другого апеляційного адміністративного суду у справі №480/4735/22.

03.08.2023 у вказаній справі був виданий виконавчий лист.

На виконання виконавчого листа Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі № 480/4735/22 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області 17.10.2023 було здійснене безспірне списання вихідної допомоги при звільненні в сумі 24748,92 грн.

Відтак, позивачем вказано, що період з 04.05.2020 по 17.10.2023 є часом затримки розрахунку при звільненні, а отже на його користь відповідачем мала б бути виплачена сума середнього заробітку за весь час затримки, виходячи із середньоденної заробітної плати за шість місяців, а саме 154386,12 грн.

Вважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх прав.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Законом України «Про прокуратуру» забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Приписами ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Варто зауважити, що непоширення норм КЗпП України на працівників прокуратури стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Відтак, приписами ч. 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 року, передбачалося, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 16 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, статтю 117 викладено в наступній редакції:

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України стаття 117 передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців.

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 по справі №821/1083/17 під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Під час розгляду справи встановлено, що позивача наказом прокурора Сумської області від 29.04.2020 №97к було звільнено з займаної посади з 04.05.2020, але фактичний розрахунок щодо вихідної допомоги проведено лише 17.10.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відтак, враховуючи вищевикладені норми, суд приходить до висновку про те, що оскільки відповідачем не було проведено із позивачем під час його звільнення остаточного розрахунку, зокрема, не виплачено вихідну допомогу при звільненні, протиправність чого встановлено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №480/4735/22, позивач має право на отримання грошової компенсації за весь час затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання відшкодування за затримку виплати вихідної допомоги не більш як за 6 місяців, а саме 128 робочі дні з 05.05.2020 (перший день після звільнення) по 05.11.2020.

Суд зазначає, що позивачем неправильно визначено 6-ти місячний період, передбачений ст. 117 КЗпП України, який, враховуючи, що виплата всіх сум, що належать працівнику провадиться в день звільнення, починає свій відлік з дня, наступного за днем звільнення та обмежується шістьма місяцями. Тобто у даному випадку таким періодом є період з 05.05.2020 по 05.11.2020, а не з 16.04.2023 по 16.10.2023, як зазначає позивач у позові.

Так, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно здійснити відповідно до вищевказаних положень Порядку № 100.

Абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Сумської обласної прокуратури від 07.11.2023 №28-397вих-23 позивачем за період березень-квітень 2020 року було отримано заробітну плату у загальному розмірі 47140,77 грн.

Відтак, середньоденний розмір заробітку позивача становить 1178,52 грн. (47140,77 грн. / 40 робочих днів.

Отже розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за шестимісячний період становить 150850,56 грн (1178,52 х 128 робочих дні).

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 при вирішенні питання про визначення розміру суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача за затримку розрахунку, слід взяти до уваги такі фактори, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

У цій справі загальний розмір належних позивачеві сум при звільненні складав 67497,50 грн: 42748,58 грн (сума, нарахована до виплати позивачу у місяці звільнення - за травень 2020 року, а.с. 24-25) та 24748,92 грн (спірна вихідна допомога).

Отже, недоплачена сума вихідної допомоги у розмірі 24748,92 грн у процентному виразі дорівнює 36.67% від 67497,50 грн.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 24.10.2011 № 6-39цс11, від 27.04.2016 по справі № 6-113цс16, від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15, а також постановах Верховного Суду від 04.04.2018 по справі № 524/1714/16-а, від 30.10.2019 по справі № 806/2473/18, від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 при вирішенні питання про визначення розміру суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача за затримку розрахунку, слід взяти до уваги такі фактори, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Беручи до уваги розмір суми вихідної допомоги, відносно загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у зазначених вище постановах, суд вважає необхідним застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування працівнику заробітку за час затримки розрахунку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, виходячи з того, що середній заробіток за 6 місяців затримки виплати вихідної допомоги складає 150850,56 грн, враховуючи принцип справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на корись позивача підлягають кошти в сумі 55316,90 грн (36,67% від суми середнього заробітку за час затримки розрахунку).

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що стягненню з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки виплати належної ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні за період з 05.05.2020 по 05.11.2020, виходячи із середньоденної заробітної плати позивача, а саме 55316,90 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки судовий збір не сплачувався позивачем відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ:03527891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати належної ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні за період з 05.05.2020 по 05.11.2020, виходячи із середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , а саме 55316,90 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько