Рішення № 118169649, 04.04.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 рокусправа № 380/24418/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 08.08.2023 №UA209000/2023/900845/2 про коригування митної вартості.

Ухвалою від 23.10.2023 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.03.2023 між позивачем та компанією QINGDAO HIQUALITY INDUSTRIAL PRODUCTS CO.LTD (Китай) було укладено контракт №2218, відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує садові та будівельні тачки в кількості, за ціною згідно з інвойсом. 11.04.2023 позивач уклав з ТОВ «Клевер Тім» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №1104/23/02 для організації перевезення товарів із Китаю до України. 10.06.2023 продавець виписав позивачу комерційний інвойс №2023HQ0308-LOT2 для оплати товарів за ціною 20 956 доларів США та пакувальний аркуш до комерційного інвойсу. 19.07.2023 на товари, що зазначені в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження товарів №23C3702M4761/00003R. 27.07.2023 на підставі контракту від 09.03.2023 №2218 позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті №140 перерахував продавцю кошти за товари в розмірі 34 098 доларів США. 01.08.2023 для оплати позивачем наданих транспортних послуг експедитор ТОВ «Клевер Тім» виписав рахунок №РФ-17607 на суму 155 082,92 грн. На підстав міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 31.07.2023 № 1803 товари були доставлені до Львівської митниці. 07.08.2023 позивач подав відповідачу митну декларацію №23UA209170062606U3 для митного оформлення товарів, у якій визначив митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 20 956 доларів США. Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA209170062606U3 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA209170/2023/002752. 07.08.2023 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №2058470, яким протиправно, в порушення вимог ч. З ст. 53 МК України зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте не зазначив жодних доказів, жодних підстав, які б свідчили про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки чи інші підстави для витребування додаткових документів. 07.08.2023, незважаючи на протиправність дій відповідача, декларант у відповідь на вимогу направив до відповідача додаткові документи: Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.07.2023 №140 про перерахування грошових коштів продавцю; Прайс лист продавця від 01.03.2023 щодо ціни товарів, засвідчений Свідоцтвом від 25.05.2023 №233702АО/002838 Міжнародної торгової палати Китаю. 08.08.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900845/2. яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом.

Позивач вважає протиправним спірне рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та просить суд задовольнити позов.

06.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що під час здійснення митного оформлення за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступні розбіжності: - до митного оформлення надано платіжний банківський документи № 140 від 21.07.2023р. Слід зазначити, що у гр.70 «Призначення платежу» документу зазначено тільки номер зовнішньоекономічного контракту без вказання будь-якого іншого товаросупровідного документа (проформа, фактура ін.) відповідно до якого здійснювався платіж. Крім того, даний документ не засвідчений печаткою чи/та штампом банківської установи, а сума зазначена у платіжному документі не відповідає вартості товару, що зазначена у комерційному інвойсі № 2023HQ0308-LOT2 від 10.06.2023 р.; - CMR № 1803 від 31.07.2023 р. заповнена з порушеннями встановленого порядку, а саме не заповнена гр.22 «Підпис та штамп відправника». Крім того, у гр. 6 та гр.23 CMR № 1803 від 31.07.2023 р. зазначено перевізника ФОП ОСОБА_2 , з якою відсутні будь-які договірні відносини; - у наданому до митного оформлення рахунку на перевезення та транспортно- експедиційне обслуговування № РФ-17607 від 01.08.2023 р. зазначено, що даний рахунок підлягає сплаті протягом трьох банківських днів, однак документи, що підтверджують сплату по даному рахунку декларантом не надано.

Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ (документи на оплату товару, договір перевезення тощо). Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. На вимогу декларантом було надано: прайс-лист, лист щодо додаткових документів, банківський платіжний документ.

Відповідач вважає, що документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ФОП ОСОБА_1 не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Відповідач переконаний, що вищенаведене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що спірне рішення та картка відмови прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

09.03.2023 між позивачем та компанією QINGDAO HIQUALITY INDUSTRIAL PRODUCTS CO.LTD (Китай) було укладено договір №2218, відповідно до якого продавець передає у власність покупця: садові і будівельні ручні тачки, колеса для них а також витратні матеріали та інші товари народного споживання, а також витратні матеріали до них в кількості та по цінах, зазначених в інвойсах Продавця, а Покупець приймає Товар та здійснює оплату Продавцю в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п.3.1 Договору товар поставляється окремими партіями. Обсяг кожної партії вказується в інвойсах, що виставляє Продавець. Місце та час доставки визначаються в інвойсах Продавця (та, якщо застосовано, замовленнях Покупця). До даного Договору застосовані правила ІНКОТЕРМС 2010.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 09.03.2023 №2218 покупцем придбаний товар згідно Рахунку-фактури (інвойсу) від 10.06.2023 №2023HQ0308-LOT2 на суму 20956,00 дол.США.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 07.08.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170062606U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170062606U3 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - контракт від 09.03.2023 №2218 між позивачем та компанією QINGDAO HIQUALITY INDUSTRIAL PRODUCTS CO.LTD (Китай); - доповнення до зовнішньоекономічного договору від 27.04.2023 №1; - комерційний інвойс від 10.06.2023 №2023HQ0308-LOT2; - пакувальний лист від 10.06.2023; - сертифікат походження товару від 19.07.2023 №23C3702M4761/00003R; - договір транспортного експедирування від 11.04.2023 №1104/23/02; - рахунок- фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2023 №РФ-17607; - міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 31.07.2023 № 1803; - договір від 15.09.2022 №2022/40 про надання послуг митного брокера.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 Митного кодексу України, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, Декларант на вимогу надав додаткові документи: платіжні документи по оплаті валюти за кордон, комерційна пропозиція (оферта), експортна декларація.

08.08.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900845/2, в графі 33 якого було вказано:

«…За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- до митного оформлення надано платіжний банківський документи № 140 від 21.07.2023. Слід зазначити, що у гр.70 «Призначення платежу» документу зазначено тільки номер зовнішньоекономічного контракту без вказання будь-якого іншого товаросупровідного документа (проформа, фактура ін.) відповідно до якого здійснювався платіж. Крім того, даний документ не засвідчений печаткою чи/та штампом банківської установи, а сума зазначена у платіжному документі не відповідає вартості товару, що зазначена у комерційному інвойсі № 2023HQ0308-LOT2 від 10.06.2023 р.; - CMR № 1803 від 31.07.2023 р. заповнена з порушеннями встановленого порядку, а саме не заповнена гр.22 «Підпис та штамп відправника». Крім того, у гр. 6 та гр.23 CMR № 1803 від 31.07.2023 р. зазначено перевізника ФОП ОСОБА_2 , з якою відсутні будь-які договірні відносини; - - у наданому до митного оформлення рахунку на перевезення та транспортно- експедиційне обслуговування № РФ-17607 від 01.08.2023 р. зазначено, що даний рахунок підлягає сплаті протягом трьох банківських днів, однак документи, що підтверджують сплату по даному рахунку декларантом не надано…

…На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист, лист щодо додаткових документів, банківський платіжний документ…Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1: МД № UA408020/2023/46390 від 29.07.2023 року, рівень митної вартості складає 2,0101 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п`ятійішостій статті 52цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд зазначає, що відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2023/900845/2 порушень, необхідно відмітити наступне.

Суд зауважує, що у рішенні про коригування митної вартості митним органом встановлено розбіжності у документах на підтвердження оплати за товар, а саме митний орган виокремив «що у гр.70 «Призначення платежу» документу зазначено тільки номер зовнішньоекономічного контракту без вказання будь-якого іншого товаросупровідного документа (проформа, фактура ін.) відповідно до якого здійснювався платіж. Крім того, даний документ не засвідчений печаткою чи/та штампом банківської установи, а сума зазначена у платіжному документі не відповідає вартості товару, що зазначена у комерційному інвойсі № 2023HQ0308-LOT2 від 10.06.2023 р.»

Згідно із п.2.3 Контракту №2218 від 09.03.2023 ціни на Товар, що постачається обговорюються окремо для кожної поставки і вказуються в підтвердженні заказу, що виставляє Продавець та інвойсі.

Інвойси Продавця підлягають оплаті протягом зазначеного в них строку (п.4.1 Контракту).

У комерційному інвойсі від 10.06.2023 №2023HQ0308-LOT2, на підставі якого позивачем здійснювалась поставка товару визначено умови оплати: переплата після отримання копії коносаменту згідно Контракту №2218 від 09.03.2023.

На підтвердження оплати за товар, позивачем надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 21.07.2023 на суму 34098,00 USD, яка містить посилання на Контракт №2218 від 09.03.2023.

Суд зауважує, що в постанові від 17 квітня 2018 року по справі№ 815/329/17,Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості проумови оплати товару не повинні братися митним органом до увагипри контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд зазначає, що у поданій позивачем митній декларації №23UA209170062606U3 позивачем визначено митну вартість товару 20956,00 USD, що повністю відповідає ціні товару за рахунком-фактурою №2023HQ0308-LOT2 від 10.06.2023.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача як на підставу для коригування митної вартості товару на те, що документ про оплату не містить посилання на інвойс та фактично оплачена сума є більшою ніж вказана в інвойсі.

Щодо твердження митного органу про те, що «CMR № 1803 від 31.07.2023 р. заповнена з порушеннями встановленого порядку, а саме не заповнена гр.22 «Підпис та штамп відправника». Крім того, у гр. 6 та гр.23 CMR № 1803 від 31.07.2023 р. зазначено перевізника ФОП ОСОБА_2 , з якою відсутні будь-які договірні відносини».

Відповідно до положень п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Судом встановлено, що позивачем укладений з ТОВ «Клевер Тім» Договір транспортного експедирування №1104/23/02 від 11.04.2022.

Відповідно до п.1.1 Договору Експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта та узгоджені в Заявках до цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачені права Експедитора, серед яких: Укладати від свого імені та/або від імені Клієнта договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/ агентами, експедиторськими та іншими органами які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором.

Крім того, винагорода за послуги Експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом на підставі виставленого Експедитором рахунку на умовах, передбачених розділом 3 цього Договору (п.3.1 Договору).

Суд зауважує, що вказаний договір був поданий до митного контролю і предметом його є надання позивачу транспортно - експедиторських послуг. Відповідно ТОВ «Клевер Тім» є експедитором, а не перевізником. І не маючи власних транспортних засобів залучає їх для виконання своїх господарських зобов`язань перед ФОП ОСОБА_1 . Це і передбачено Договором транспортного експедирування №1104/23/02 від 11.04.2022.

Таким чином всі транспортні витрати, які поніс ФОП ОСОБА_1 по Договору транспортного експедирування №1104/23/02 від 11.04.2022 з ТОВ «Клевер Тім» включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Суд відмічає, що з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки FОВ МД №23UA209170062606U3, до митного контролю позивачем було надано весь пакет товаросупровідних документів, а саме

- договір транспортного експедирування №1104/23/02 від 11.04.2022;

- рахунок-фактуру №РФ-17607 від 01.08.2023 згідно якого позивачу надавались послуги з перевезення на суму 155416,25 грн (міжнародне морське перевезення вантажу за межами державного кордону України за напрямком Qingdao China Gdansk Poland 61554,83 грн; - додаткові послуги з контейнерів та вантажів за межами державного кордону України 13238,93 грн; - міжнародне автоперевезення вантажів по маршруту: Гданськ, Польща-м/п Рава Руська 55035,74 грн; - міжнародне автоперевезення вантажів по маршруту м/п Рава Руська -Дрогобич 23586,5 грн; - транспортно-експедиційне обслуговування на території України 1666,67 грн);

При цьому, зазначена в митній декларації №23UA209170062606U3 митна вартість імпортованого позивачем товару 897827,75 грн., крім загальної вартості товару за контрактом 20956,00 USD, включає в себе вартість транспортних та експедиторських послуг 131496,17 грн.

Декларантом надано достатньо документів, які відображають вартість послуг з перевезення, в той час як митним органом помилково зазначено про не подання до митного оформлення документів щодо транспортування товару.

Також суд не бере до уваги посилання митного органу на те, що позивачем не подано підтверджуючих документів про сплату транспортних витрат, оскільки доказуванню підлягають ціна товару та вартість інших складових митної вартості товару. Тому безпосередня оплата за транспортні витрати жодним чином не впливає на визначення її розміру, за умови подання інших підтверджуючих документів.

Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/900845/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 29.07.2023 №UA408020/2023/46390, однак згідно вказаної декларації ввозився товар «біжутерія із недорогоцінних металів (код товару 71171900)» в той час як позивачем постачався товар «візок садовий з одним колесом (код товару 87168000)».

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 08.08.2023 №UA209000/2023/900845/2.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяМорська Галина Михайлівна