Рішення № 118169068, 29.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року м. Київ№ 320/44289/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої

служби Міністерства юстиції України

(04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, код ЄДРПОУ 00015622)

третя особи 1) Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

ОСОБА_2

(м. Київ, вул. Інститутська, 21/8);

2) Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав

людини ОСОБА_3

(м. Київ, вул. Інститутська, 21/8);

3) Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

ОСОБА_4

(м. Київ, вул. Інститутська, 21/8)

про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними та скасування

постанов від 09.11.2023 №73114339, від 14.11.2023 №73113961 та від 13.11.2023

№73114037, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що проявилася у невиконанні вимог законодавства України при вчиненні виконавчих дій у виконавчих провадженнях №№ 73114339, 73113961, 73114037 з метою повного та об`єктивного виконання рішення суду від 28.09.2020 у справі №640/10406/19;

- визнати протиправними та скасувати постанови від 09.11.2023, від 14.11.2023 та від 13.11.2023 про закінчення виконавчих проваджень №№ 73114339, 73113961, 73114037.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на виконання судового рішення від 28.09.2020 у справі №640/10406/19 було видано 3 виконавчі листи, направлені на виконання відповідачу та за наслідками яких відкрито виконавчі провадження №№ 73114339, 73113961, 73114037.

Позивач стверджує про протиправність винесення відповідачем постанов про закінчення виконавчих проваджень №№ 73114339, 73113961, 73114037 з огляну на відсутність доказів виконання виконавчих листів №640/10406/19.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що приймаючи спірні постанови про закінчення виконавчих проваджень відповідач керувався листами боржника від 07.11.2023, до яких також були надані копії відповідей на запити.

Крім того, відповідач вказує на порушення строку звернення позивача до суду.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалено вирішити питання щодо поновлення строку звернення до суду після отримання матеріалів виконавчих проваджень №73114339, №73113961 та №73114037.

Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 , Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4 .

19.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Позивач в адміністративному позові стверджує, що спірні постанови отримав 29.11.2023 та у той же день звернувся до відповідача із зверненням про повідомлення йому інформації щодо кожної дати направлення спірних постанов.

Відповідачем надано докази реєстрації означеного звернення 29.11.2023 за №КА-16486425.

Водночас, жодних доказів на підтвердження надання позивачу відповіді на вказаний запит матеріали справи не містять.

З наданої позивачем копії поштових конвертів відповідача, адресованих позивачу, з урахуванням низької якості такої копії, вбачається, що на адресу позивача відповідачем було направлено 3 поштових відправлення у листопаді 2023 року.

Відповідно до пункту 1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Враховуючи ненадання відповідачем доказів на підтвердження дати направлення позивачу спірних постанов та зважаючи на між обласними центрами України (м. Київ м. Дніпро), а також з урахуванням проміжку часу, між датою доставки такого пересилання та датою його виявлення позивачем, у суду є підстави вважати, що в межах спірних відносин строки звернення до суду не були пропущені, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши заяву представника позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущено, оскільки про існування оскаржуваної постанови представнику позивача стало відомо з листа Дарницького ВДВС у м. Києві від 14.12.2022, надісланого 20.12.2022 у відповідь на адвокатський запит на електронну пошту представника та 28.12.2022 поштою (відправлення 0600022633306) на його поштову адресу, яке було отримано у поштовому відділенні 05.01.2023, докази чого представником позивача надано до заяви про поновлення строку звернення до суду.

Треті особи своїм правом на надання письмових пояснень не скористались, про відкриття провадження у справі були належним чином повідомленні.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №640/10406/19 позов ОСОБА_1 до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Барвіцького Віктора Юрійовича, керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Мамалиги Андрія Володимировича, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини Барвіцього Віктора Юрійовича, що полягає у невиконанні вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення ОСОБА_1 від 07.11.2018 року.

Визнано протиправною бездіяльність керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , що полягає у невиконанні вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення ОСОБА_1 від 10.12.2018 року.

Визнано протиправною бездіяльність представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини ОСОБА_4 , що полягає у невиконанні вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення ОСОБА_1 від 18.01.2019 року.

Зобов`язано представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини Барвіцького Віктора Юрійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2018 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Зобов`язано керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2018 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Зобов`язано представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини ОСОБА_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2019 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання означеного рішення Окружним адміністративним судом міста Києва видано 3 виконавчі листи, на підставі яких відповідачем відкрито виконавчі провадження №№ 73114339, 73113961, 73114037.

Постановою про закінчення виконавчого провадження відповідача від 09.11.2023 ВП №73114339 у зв`язку з виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №640/10406/19 про зобов`язання представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини ОСОБА_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2018 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян», керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження.

Постановою про закінчення виконавчого провадження відповідача від 14.11.2023 ВП №73113961 у зв`язку з виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №640/10406/19 про зобов`язання керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2018 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян», керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження.

Постановою про закінчення виконавчого провадження відповідача від 13.11.2023 ВП №73114037 у зв`язку з виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №640/10406/19 про зобов`язання представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини ОСОБА_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2019 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян», керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження.

Не погоджуючись із вказаними висновками, позивач звернувся до суду із цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 0.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 39 Закону №1404-VIII визначений виключний перелік випадків, у яких виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами другою та четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №640/10406/19 позов ОСОБА_1 до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Барвіцького Віктора Юрійовича, керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Мамалиги Андрія Володимировича, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини ОСОБА_2 , що полягає у невиконанні вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення ОСОБА_1 від 07.11.2018 року.

Визнано протиправною бездіяльність керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , що полягає у невиконанні вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення ОСОБА_1 від 10.12.2018 року.

Визнано протиправною бездіяльність представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини ОСОБА_4 , що полягає у невиконанні вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення ОСОБА_1 від 18.01.2019 року.

Зобов`язано представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини Барвіцького Віктора Юрійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2018 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Зобов`язано керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2018 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Зобов`язано представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини ОСОБА_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2019 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання означеного рішення Окружним адміністративним судом міста Києва видано 3 виконавчі листи, на підставі яких відповідачем відкрито виконавчі провадження №№ 73114339, 73113961, 73114037.

Виконавче провадження №73114339 відкрите за виконавчим листом №640/10406/19 про зобов`язання представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини ОСОБА_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2018 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян» щодо ймовірного порушення посадовими особами Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації вимог Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду його звернень від 03.10.2018 та від 18.10.2018.

Означеними зверненнями від 03.10.2018 та від 18.10.2018 позивач звертався до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації з проханням повідомити, до якого органу необхідно звертатися особам, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , з метою отримання довідки, передбаченої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 №204 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.

Відповідно до звернення позивача від 01.11.2018 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 він звернувся з проханням провести перевірку додержання вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді його звернень від 03.10.2018 та від 18.10.2018, а також при наданні відповідей на ці звернення, а також повідомити його про виявлені порушення і притягнути до відповідальності винних осіб, про що також повідомити її.

Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини подано відповідачу заяву від 07.11.2023 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим листом до відкриття виконавчого провадження.

В означеній заяві вказано, що боржником було надіслано лист Голові Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 01.12.2020 з проханням повторно розглянути звернення стягувача та надати ґрунтовні роз`яснення по суті порушених ним питань та проінформувати Секретаріат про результати розгляду листа, про що було повідомлено стягувача листами від 01.12.2020 та від 02.12.2020.

Листом від 14.12.2020 Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація надала обґрунтовану відповідь на лист Секретаріату. Додаткового до раніше надісланих Секретаріатом листів надано остаточну відповідь про виконання рішення суду від 28.09.2020 у справі №640/10406/19 листом від 17.02.2021.

Крім того, Секретаріат повідомив, що боржника ОСОБА_2 звільнено з посади представника Уповноваженого Верховної Ради України з дотримання права на інформацію та представника в Конституційному Суді України, що підтверджується наказом від 31.05.2022 №424/к. Звернуто увагу, що відповідно до наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 03.07.2023 №608/к в структурі Секретаріату відсутня посада представника Уповноваженого Верховної Ради України з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України.

Враховуючи викладене, оскільки боржником виконано рішення суду до відкриття виконавчого провадження, а також те, що на момент відкриття виконавчого провадження боржник не є працівником Секретаріату, Секретаріат просив відповідача закінчити виконавче провадження.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, судом встановлено, що Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 01.12.2020 №10588.2/9866/1/20/20/30.2 повідомив позивача, що на виконання судового рішення від 28.09.2020 у справі №640/10406/19 за зверненням від 01.11.2018 здійснюється перевірка викладених у ньому обставин, про результати якої позивача буде проінформовано додатково.

Листом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 02.12.2020 №10635.2/9866/1/20/20/30.2 позивача повідомлено, що оскільки розгляд його звернень від 10.12.2018 та від 18.01.2019 залежить від результатів розгляду його звернення від 01.11.2018, за вказаним зверненням здійснюється перевірка викладених у ньому обставин та до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації направлено відповідного листа. Про результати позивача буде проінформовано додатково. Проінформовано, що Представник Уповноваженого Верховної Ради України з питань партнерства з інститутами громадянського суспільства ОСОБА_4 звільнений із займаної посади.

Листом Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації віл 14.12.2020 №100-17660 на лист Секретаріату щодо розгляду звернення ОСОБА_1 щодо отримання довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні та ніби порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду його звернень від 03.10.2018 та від 18.10.2018, повідомлено, зокрема, що видача довідки за формою №3 (про склад сім`ї) не визначена в переліку адміністративних послуг, що надаються через центри надання адміністративних послуг в м. Києві відповідно до рішення Київської міської ради від 28.07.2016 №861/861 «Про визначення переліків адміністративних послуг, які надаються через центри надання адміністративних послуг в місті Києві».

Також проінформовано, що єдиним нормативно-правовим актом, що надавав повноваження з видачі довідки форми №3 (довідка про склад сім`ї), була постанова Ради Міністрів УРСР від 11.12.184 №470. З грудня 2016 року довідку за формою №3 скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №861, про що і було повідомлено позивача. Також роз`яснено порядок отримання інформації про реєстрацію місця проживання жителів міста Києва із зазначенням, що єдиного документу, який може засвідчити склад сім`ї, не може існувати з посиланням на статтю 29 Цивільного кодексу України, на Сімейний кодекс України та постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207. Листом від 15.10.2018 №194-838 ОСОБА_1 проінформовано про виключення довідки форми №3 з переліку документів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №861 та додатково роз`яснено щодо можливості отримання довідки про реєстрацію місця проживання.

Проінформовано про існування такого документу як Витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за певною адресою.

Враховуючи викладене та повторного опрацювання звернення ОСОБА_1 повідомлено, що управлінням (центром) надання адміністративних послуг Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації було надано обґрунтовану відповідь на звернення відповідно до норм чинного законодавства та у межах повноважень.

Листом Секретаріату від 17.02.2021 №1147.2/9866/1/20/21/30.2 позивача повідомлено, що Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією повідомлено про результати додаткового розгляду звернень позивача від 03.10.2018 та від 18.10.2018 щодо питання отримання довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні.

Враховуючи, що рішення суду виконано, звернення позивача повторно розглянуто та вжито заходи реагування, а також враховуючи положення статей 38, 254 КУпАП щодо існуючих строків накладення судом адміністративного стягнення та складення протоколу про адміністративні правопорушення підстави для складання протоколу відсутні.

В частині виконання рішення суду про зобов`язання повторного розгляду звернень позивача від 10.12.2018 та від 18.01.2019 Керівником Секретаріату Уповноваженого ОСОБА_3 та Представником Уповноваженого ОСОБА_4 та проведення службового розслідування відносно Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 повідомлено про його звільнення із займаної посади та про сплив строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що в межах виконавчого провадження №73114339 за виконавчим листом №640/10406/19, виданим 05.03.2021 зобов`язано представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини ОСОБА_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2018 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян», в межах якої він просив провести перевірку додержання вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді його звернень від 03.10.2018 та від 18.10.2018, а також при наданні відповідей на ці звернення, а також повідомити його про виявлені порушення і притягнути до відповідальності винних осіб, про що також повідомити його.

Водночас, суд зазначає, що з матеріалів виконавчого провадження не вбачається про надання відповіді на звернення позивача від 03.10.2018 та від 18.10.2018 в частині повідомлення, до якого органу необхідно звертатися особам, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , з метою отримання довідки, передбаченої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 №204 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. Як наслідок, у суду відсутні підстави вважати, що Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини належним чином розглянуто звернення позивача від 01.11.2018 в частині проведення перевірки додержання вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді його звернень від 03.10.2018 та від 18.10.2018, а також при наданні відповідей на ці звернення.

Щодо розгляду звернення позивача від 01.11.2018 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині повідомлення його про виявлені порушення і притягнути до відповідальності винних осіб, про що також повідомити його, суд зазначає, що листом Секретаріату від 17.02.2021 №1147.2/9866/1/20/21/30.2 позивача повідомлено, про звільнення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 із займаної посади та про сплив строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Суд наголошує, що з матеріалів виконавчого провадження слідує, що Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини рішення суду в адміністративній справі №640/10406/19 виконано частково, фактично в частині повідомлення позивача про виявлені порушення і притягнення до відповідальності винних осіб, про що також повідомлено його, шляхом надання відповіді, відповідно до якої, «…Враховуючи, що рішення суду виконано, звернення позивача повторно розглянуто та вжито заходи реагування, а також враховуючи положення статей 38, 254 КУпАП щодо існуючих строків накладення судом адміністративного стягнення та складення протоколу про адміністративні правопорушення підстави для складання протоколу відсутні…». Також щодо проведення службового розслідування відносно Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 повідомлено про його звільнення із займаної посади та про сплив строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин, суд вважає, що за наслідком прийняття спірної постанови рішення суду не виконано в повному обсязі, а наявність такої постанови свідчить і про невиконання рішення суду боржником у майбутньому.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Водночас положеннями частини першої статті 18 Закону №1404-VIII на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства в частині покладеного на нього обов`язку вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії у сукупності з наявними правами, зокрема, щодо проведення перевірки виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, застосування заходів впливу тощо.

Водночас слід зауважити, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець здійснив всі необхідні заходи з метою виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №640/10406/19 від 05.03.2021.

Слід зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів виконання у повному обсязі виконавчого листа №640/10406/19 від 05.03.2021 в частині зобов`язання представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини ОСОБА_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2018 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян» щодо ймовірного порушення посадовими особами Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації вимог Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду його звернень від 03.10.2018 та від 18.10.2018 у межах виконавчого провадження №73114339 суд дійшов висновку про передчасність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, та, як наслідок, наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання її протиправною та скасування як таких, що є підтвердженими документально та нормативно.

Виконавче провадження №73114037 відкрите за виконавчим листом №640/10406/19 про зобов`язання представника Уповноваженого Верховної ради з прав людини ОСОБА_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2019 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян», яка є скаргою на неналежний розгляд його скарг від 01.11.2018 та від 10.12.2018 щодо неналежного розгляду звернень від 03.10.2018 та від 18.10.2018, притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб, проведення перевірки стосовно Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , повідомлення позивача, чи здійснював Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Барвіцький В.Ю. передбачене Законом України «Про звернення громадян» додаткове вивчення скарги позивача від 01.11.2018, чи які саме були вчинені конкретні дії ОСОБА_2 з метою додаткового вивчення скарги позивача, чи здійснювала ОСОБА_3 додаткове вивчення скарги та які саме дії були нею вчинені та про вжиття заходів дисциплінарного характеру до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , складення стосовно них протоколів про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, судом встановлено, що Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 01.12.2020 №10588.2/9866/1/20/20/30.2 повідомив позивача, що на виконання судового рішення від 28.09.2020 у справі №640/10406/19 за зверненням від 01.11.2018 здійснюється перевірка викладених у ньому обставин, про результати якої позивача буде проінформовано додатково.

Листом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 02.12.2020 №10635.2/9866/1/20/20/30.2 позивача повідомлено, що оскільки розгляд його звернень від 10.12.2018 та від 18.01.2019 залежить від результатів розгляду його звернення від 01.11.2018, за згаданим зверненням здійснюється перевірка викладених у ньому обставин та до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації направлено відповідного листа. Про результати позивача буде проінформовано додатково. Проінформовано, що Представник Уповноваженого Верховної Ради України з питань партнерства з інститутами громадянського суспільства ОСОБА_4 звільнений із займаної посади.

Листом Секретаріату, який вказано як Додаток №5 у виконавчому проваджені №73114037, позивача додатково до раніше наданого листа від 02.12.2020 №10635.2/9866/1/20/20/30.2 повідомлено, що Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією повідомлено про результати додаткового розгляду звернень позивача від 03.10.2018 та від 18.10.2018 щодо питання отримання довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні.

Враховуючи, що рішення суду виконано, звернення позивача повторно розглянуто та вжито заходи реагування, а також враховуючи положення статей 38, 254 КУпАП щодо існуючих строків накладення судом адміністративного стягнення та складення протоколу про адміністративні правопорушення підстави для складання протоколу відсутні.

Щодо зобов`язальної частини судового рішення про зобов`язання повторного розгляду звернення позивача ОСОБА_4 та проведення службового розслідування відносно ОСОБА_2 повідомлено, що Представник Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4 звільнений із займаної посади. Застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 не вбачається за можливе у зв`язку зі сплином строку застосування дисциплінарного стягнення.

Листом Секретаріату Уповноваженого Верховної Раду України від 07.11.2023 №9893.2/12330/1/23/23/55 відповідача повідомлено про виконання судового рішення у справі №640/10406/19 у повному обсязі із означених вище підстав з проханням закінчити виконавче провадження.

Суд зауважує, що фактично в межах означеного виконавчого провадження боржник повинен був розглянути скаргу ОСОБА_1 від 18.01.2019 на неналежний розгляд його скарг від 01.11.2018 та від 10.12.2018 та, як наслідок, притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Водночас як вбачається з тексту означеного вище листа Секретаріату Уповноваженого Верховної Раду України від 07.11.2023 №9893.2/12330/1/23/23/55 позивачу було надано відповідь стосовно відсутності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності та складення протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а тому, на переконання суду, рішення суду у справі №640/10406/19 в означеній частині виконано боржником у повному обсязі.

Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.11.2023 ВП №73113961.

Виконавче провадження №73113961 відкрите за виконавчим листом №640/10406/19 про зобов`язання керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2018 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян», в якій він просив повернутися до розгляду його скарги від 01.11.2018, повідомити про виявлені порушення, притягнути до відповідальності винних осіб, провести службову перевірку стосовно ОСОБА_2 з повідомленням, чи здійснював він додаткове вивчення скарги позивача, які саме дії ним було вчинено, вжити заходів дисциплінарного характеру, скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Заявою від 07.11.2023 №9888.2/12451/1/23/23/55 Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернувся до відповідача про закінчення виконавчого провадження №73113691 з підстави виконання рішення суду у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження.

Суд зауважує, що фактично в межах означеного виконавчого провадження боржник повинен був розглянути скаргу ОСОБА_1 від 10.12.2018 щодо повернення до розгляду його скарги від 01.11.2018 та, як наслідок, вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 .

Водночас як вбачається з тексту означеного вище листа Секретаріату Уповноваженого Верховної Раду України від 07.11.2023 №9888.2/12451/1/23/23/55 позивачу було надано відповідь стосовно звільнення ОСОБА_3 із займаної посади.

Водночас, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи,

Позивачу вже надавалась відповідь щодо неможливості притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 у зв`язку зі спливом строку для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, про відсутність підстав для складення відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, як і було зазначено про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Означені обставини, на переконання суду, унеможливлюють вчинення затребуваних позивачем дій відносно ОСОБА_2 та, як наслідок, свідчать про виконання судового рішення у справі №640/10406/19 у частині зобов`язання керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2018 року в порядку та строки встановлені Законом України «Про звернення громадян» боржником у повному обсязі.

З урахуванням викладеного позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню як такі, що не підтверджуються документально та нормативно.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, частково надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

VI. Судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 09.11.2023 ВП №73114339.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.